rss
06/16/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#353

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Італія та Франція після євровиборів: ультраправі та... ізольовані

Результати євровиборів є парадоксальними: прогнози експертів справдилися і несподіванки теж з'явилися, і все це одночасно! Аналітиків тішить висока, як для євровиборів, явка і неочікуваний успіх «зелених» та непокоїть передбачуване, але від того не менш тривожне зміцнення ультраправих та популістів.

 

В Італії явка виявилась не такою низькою, як побоювались деякі політологи. Сталося це завдяки тому, пояснюють вони, що люди зрозуміли: зараз час саме сказати слово на захист ЄС. Цього року навіть синіх із зірками прапорів ЄС, вивішених на вікнах та балконах, було більше, ніж 5 років тому (хоча явка майже не змінилася).

І розмов про це на вулицях, у барах - значно більше. І через два дні після оголошення результатів люди жваво обговорюють, звідусіль долинають уривки фраз: «...і ці голоси перейшли до Демпартії», «Та Ді Майо взагалі скоро на стадіон повернеться!» (віцепрем'єр та лідер «П'яти зірок» 32-річний Луїджі Ді Майо до свого недавнього приходу в політику працював стюардом на стадіоні).

Отже, оглушливої перемоги ультраправих в особі «Ліги» Сальвіні таки не відбулося. Вона таки здобула 33%, що безперечно багато як для радикальної політичної сили. Надто багато. Особливо, якщо взяти до уваги також результат ще однієї, навіть більш ультраправої сили - «Брати Італії» з їхніми 6%. Якщо майже 40% активних виборців у країні голосують за ультраправі сили, то щось з цією країною не так. Згадаємо, що Італія, до того ж, є батьківщиною фашизму.

Але є інші пів склянки - повні. Цього разу багато хто - як в Італії, так і у Франції, прийшов на вибори не стільки, щоб підтримати лідера італійських демократів Ніколу Дзінгаретті або французького президента Емманюеля Макрона, а для того, щоб «підставити підніжку» синьйорові Маттео Сальвіні та мадам Марін Ле Пен. Тобто, висловити: «Ні руйнації ЄС!» Найімовірніше, саме цим пояснюється значний електоральний успіх італійської «Демпартії», якій ще кілька місяців тому пророкували політичну смерть і яка на цих виборах не просто відродилася, а й значно посунула популістський «Рух п'яти зірок» із правлячої коаліції - з переконливим рахунком 22% на 17%.

Звичайно, «Рух п'яти зірок» теж програв Демпартії не на порожньому місці. Такі низькі результати (нагадаємо, рік тому популісти мали на національних виборах третину голосів і були першою партією) зумовлені власне роком їхнього правління. Це - природно: за рік виборці, зазвичай, усвідомлюють, що жодної чарівної палички в руках у недосвідчених популістів немає, і відтак ентузіазм та ажіотаж поступається розчаруванню.

Так, в Італії запровадження «громадянського доходу» (який насправді є допомогою з безробіття) не стало жодним «подоланням бідності», як гучно проголошував ще кілька місяців тому віцепрем'єр та лідер популістів Луїджі Ді Майо. А відсутність чіткої ідеологічної бази («ми не праві і не ліві, ми антисистема») призвела до того, що ведучою силою в коаліції стала ультраправа «Ліга», а не популістські «Зірки».

Тепер буде цікаво подивитися, чи окрилена успіхом «Ліга» не вирішить розвалити коаліцію з менш успішним партнером і покерувати разом з кимось, хто є ідеологічно ближчим. Тим паче, що в останні тижні італійці збилися з рахунку, намагаючись слідкувати за темпераментними дискусіями та сварками між двома крилами коаліції. У них радикально відрізнялися погляди на правильну поведінку стосовно корумпованих чиновників, на поводження з мігрантами, на можливі альянси всередині Європарламенту, і навіть на питання легалізації медичного канабісу. Їх буквально нічого не тримає разом, окрім... прагнення влади. Тому, безперечно, буде цікаво спостерігати за подальшим розвитком відносин цих рака та щуки.

Але як саме буде виглядати Італія в Європарламенті? «Ліга» є першою партією, власне, в Італії, при тому що Сальвіні - це правда - таки став політиком європейського, а не національного масштабу. Практично євроскептики гуртуються довкола нього. Тому в майбутньому Європарламенті буде складніше працювати, там буде лунати більше євроскептичних, а також відверто проросійських заяв. Можливо, ми побачимо фото вже не зі шістьма, а з тридцятьма євродепутатами, одягненими у футболки з написом «Ні антиросійським санкціям», але цим їхня деструктивна діяльність має й обмежитися.

Тому що для Європи потенційні 172 правопопулістські крісла - це достатньо, аби створювати головний біль ЄС, але недостатньо, аби диктувати йому свою програму. Для того, щоб міняти правила, як хотіли б «Ліга» і «П'ять зірок», треба бути у більшості. А Італія буде ізольована, адже її найбільша партія потрапляє в європарламентську меншість. Апенніни нині взагалі виглядають архаїчно з політичної точки зору: голосують за ультраправих, а вагомої партії «зелених», надзвичайно актуальної в Північній Європі, тут взагалі немає.

Отже, євроскептики з Італії та інших країн зможуть «взяти» всі разом не більше, ніж третину крісел. З тієї ж причини італійській меншості навряд чи вдасться просунути своїх кандидатів на важливі посади в структурах ЄС. Та й про економічні показники Риму із суворим Брюсселем якось домовлятися треба. Отже, ймовірно, діяльність євроскептиків у Європарламенті можна буде описати майже по-шекспірівському: багато галасу і... нічого.

 

Автор: Ірина Кащей

Джерело: LB.ua

Вибори і паралельна реальність

«Реформована» поліція застрелила 5-річну дитину. Випадково чи ні?

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com