rss
06/17/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#353

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Інавгурація відбулася успішно

У народі кажуть, що понеділок - день важкий. Але саме в понеділок, 20 травня 2019 року, новообраний президент України Володимир Олександрович Зеленський пройшов церемонію інавгурації - тобто офіційно вступив на посаду.

 

Як це було, що цьому передувало, як саме проходила процедура інавгурації, що кинулося в очі, яка реакція на це звідусіль - про це в даній статті.

День вишиванки

 

Напередодні інавгурації Україна та українці всього світу відзначили День вишиванки. Як прикрасилася планета у цей день - а особливо там, де проживають українці!

Бачу, зокрема, по Верховній Раді - якщо колись вишиванки там одягали, навіть у цей день, тільки національно демократичні нардепи, то цього року парламентська зала була святковою, як ніколи. У вишиванках була більшість присутніх.

  Title
  День вишиванки у Раді

Андрій Парубій закликав усіх сфотографуватися, що вони і зробили з видимим задоволенням. Вийшло, що сфотографувалися на згадку, бо більше у такому складі Рада вже не збереться ніколи.

Одна деталь цього фотографування викликала у мене посмішку. Дві гарні львів'янки в момент фотографування стали по обидва боки голови Верховної Ради України Андрія Парубія. Але якщо Оксана Юринець посіла місце віце-спікера Оксани Сироїд, якої чомусь не було поряд, зліва від спікера, то Ганна Гопко акуратно відтерла від спікерського тіла Ірину Геращенко, яка завжди, як перший віце-спікер, сидить справа від А. Парубія.

Так що в центрі світлини красується львівське тріо.

Title  
 16 травня 2019, День вишиванки 

Вишиванку цього святкового одягли представники різних національностей у депутатському корпусі, навіть кримський татарин нардеп Рефат Чубаров.

На жаль, знайшлися і такі нардепи, зокрема, й етнічні українці, які проігнорували це свято і були одягнені в буденне.

До слова, був у вишиванці цього дня і новообраний президент України Володимир Зеленський. З цього приводу він пожартував: «Вишиванку одягнути не забув, а от поголитися забувся».

Ранок інавгурації

 

Зі самого ранку стало ясно - погода в день інавгурації не підвела. Було тепло і сонячно. Начальник Державної служби охорони генерал армії Валерій Гелетей напередодні сказав, що штаб В. Зеленського пропонує різні додаткові «фішки» до процедури інавгурації, але поки що з точки зору безпеки все прийнятно.

І першу «фішку» ми побачили на самому початку.

  Title
  Прохід президента В. Зеленського до Ради

Раніше людей на площу Конституції, яка безпосередньо примикає до будівлі Верховної Ради України, не пускали. Вони стояли поза її межами, за залізним парканом, і вже звідти могли спостерігати як новообрані президенти під'їжджали до входу.

 

А вони - дійсно під'їжджали.

Розкішний лімузин в'їжджав на безлюдну площу Конституції, зупинявся біля червоної доріжки, ад'ютант відчиняв дверцята, і новообраний президент неспішно вилізав з машини, поправляв піджак і неквапно, крізь стрій почесної варти, що вишикувалася по боках, рушав до входу у будівлю Верховної Ради України.

Саме один із солдатів такої варти втратив свідомість, коли на свою інавгурацію проходив у 2014 році Петро Порошенко.

Народ у тих випадках був відсунутий аж до самого парку і спостерігав здалеку.

Цього разу ми побачили зовсім іншу картину.

На площу Конституції за вимогою В. Зеленського було впущено глядачів. Вони стояли за фанерною огорожею, гарно пофарбованою у жовто-блакитні кольори, а між цими загородами був прохід, зовсім неширокий.

І ось ми побачили, як з боку оглядового майданчика на Дніпро, з боку Маріїнського палацу у цей прохід зайшов новообраний президент України Володимир Зеленський.

Title  
 В. Зеленський вистрибує і цілує Є. Кошового
прямо у лисину
 

Не заїхав, а зайшов. Пішки.

По боках його супроводжували 4 охоронці - два спереду, два позаду.

Пан Володимир йшов стрімко, посміхався, тиснув руки. Коли у натовпі за загородою побачив свого найближчого друга, актора «Кварталу 95» луганчанина Євгена Кошового, раптом зробив неочікуване - підстрибнув і поцілував прямо у лисину високого і дійсно лисого пана Євгена. 

Присутні від цього несподіваного дружнього і жартівливого вистрибу просто зашаленіли. А охорона, напевне, отетеріла - адже все відбулося так блискавично, що ніхто з них не встиг зреагувати і хоча б стати поруч.

  Title
  Селфі на ходу

Коли одна з дівчат з-за огорожі крикнула В. Зеленському, що хоче з ним зробити селфі, той миттєво опинився біля неї, взяв у руки її телефон, блискавично зробив спільне селфі і продовжив свій шлях. Що творилося з дівчиною, можете собі уявити. 

Все це В. Зеленський робив швидко, у темпі, впевнено, бадьоро, з усмішкою.

І люди у відповідь реагували так само щиро й усміхнено, аплодували, скандували його ім'я.

У цей момент я чомусь згадав, з яким захопленням американці майже 60 років тому зустрічали молодого, енергійного, усміхненого новообраного президента США Джона Кеннеді. Щось подібне ми побачили в цей інавгураційний ранок у столиці України.

Парламентська зала

 

Тим часом, поки новообраний президент В. Зеленський крізь дружелюбний стрій глядачів стрімко наближався до будівлі парламенту, всередині голова Верховної Ради України Андрій Парубій оголошував імена поважних гостей та глав делегацій іноземних країн, які прибули на інавгурацію.

До речі, за словами речника МЗС України Катерини Зеленко, запрошеними були тільки держави-партнери, які активно співпрацюють з Україною. Запрошення представникам Російської Федерації не надсилали.

А. Парубій оголосив, що на інавгурації присутні президент Литви Даля Грибаускайте, президент Угорщини Янош Адер, президент Латвії Раймондс Вейоніс, президент Естонії Керсті Кальюлайд, президент Грузії Саломе Зурабішвілі, голова Сенату Чехії Ярослав Кубера.

Title  
 Родина Зеленських та президенти України у ложі
почесних гостей

 

Від Німеччини - Крістіан Вульф, Молдову представляє прем'єр-міністр Павло Філіп, Туреччину - віце-президент Фуат Октай, Азербайджан - глава парламенту Октай Асадов, Велику Британію - міністр у справах Співдружності і ООН Тарік Ахмад, лорд Вімблдон.

Від США на інавгурацію прибули, зокрема, міністр енергетики США Рік Перрі, Спеціальний представник США з питань України Курт Волкер, сенатор США Рон Джонсон та інші.

Польщу представляє міністр закордонних справ Яцек Чапутович, Європейську комісію - віце-президент Марош Шевчович, Словаччину - віце-прем'єр-міністр Ріхард Раші, Болгарію - віце-прем'єр Маріана Ніколова, Румунію - віце-прем'єр Анна Бірчал, Білорусь - віце-прем'єр Ігор Ляшенко, Францію - міністр з питань Європи Амелі де Мошален, Канаду - міністр національної оборони Хардж Сінгх Сейджан, НАТО - помічник генерального секретаря Алехандро Альваргонсалес, інші високоповажні гості.

До слова, уже після інавгурація американська делегація заявила, що якби дату інавгурації Верховна Рада оголосила раніше і було б більше часу підготуватися, то її (делегації) склад був би у п'ять разів більшим.

Така заява свідчить про важливість України для США, як би скептики цього не намагалися заперечувати.

А. Парубій оголосив, що у залі присутні чотири президенти України - Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Петро Порошенко.

Усі четверо піднімалися і стримано кланялися парламентській залі. Найбільше аплодисментів серед них отримав Петро Порошенко - його фракція Блок Петра Порошенка «Солідарність» підтримала шефа більш тривалими оплесками.

Поряд із президентами України посадили у ложу почесних гостей і родину новообраного президента - його батька, професора Олександра Зеленського, його матір і дружину президента пані Олену, яка мала через півгодини отримати офіційний статус першої леді.

В залі були присутні усі фракції Верховної Ради України, на верхній галереї дипломати та інші почесні гості. Серед них - очільник ПЦУ Блаженніший Епіфаній та Святійший Патріарх Філарет. Главу та Отця УГКЦ Блаженнішого Святослава я не побачив, але припускаю, що він, звичайно ж, мав бути.

Вручення Державних символів

 

Згідно з процедурою, голова ВРУ А. Парубій запросив до зали президента України Володимира Зеленського, який уже зайшов до будівлі і чекав цього запрошення в кулуарах.

Розчинилися двері зали, всі встали, і президент по проходу пройшов до трибуни.

Я згадав, як під час інаугурації одного з попередніх президентів один запопадливий нардеп (імена обох з етичних міркувань не називаю) в момент, коли по проходу біля нього йшов президент, улесливо зігнувся і подав йому свою руку для потискання - яку той президент рефлекторно і потиснув.

Цього разу подібних поривань не було. В. Зеленський стрімко пройшов до трибуни і став між двома поважними жінками.

Так сталося, що цього разу очільниками обох інстанцій, котрі офіційно легітимізують новообраного президента - а саме головою ЦВК і головою Конституційного суду України - за збігом обставин є жінки. Тож, голова Конституційного суду Наталя Шаптала виконала свої обов'язки першою і привела В. Зеленського до присяги.

Мені було цікаво - чи покладе В. Зеленський руку тільки на Конституцію України, чи також і на Пересопницьке Євангеліє - адже воно є символом православної України, а В. Зеленський задекларував рівне ставлення до всіх конфесій у нашій країні. Однак, несподіванки не сталося - рука була покладена на обидві священні книги.

  Title

Клятва на Конституції та Євангелії була короткою: «Я, Володимир Зеленський, волею народу обраний президентом України, заступаючи на цю високу посаду, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут українського народу, захищати права і свободи громадян, дотримуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

Title  
 В. Зеленський присягає
 

Почесна варта внесла до зали штандарт президента України. Після цього голова Конституційного суду Наталя Шаптала вручила В. Зеленському Знак президента України, Гербову печатку президента України і булаву президента України. А голова ЦВК Тетяна Сліпачук вручила посвідчення президента України.

Знову знак?

 

Згадалося, як В. Янукович, коли йому у 2010 році було в аналогічній ситуації вручили посвідчення, не поклав його назад на червону подушечку, як це вимагалося порядком процедури, а з хитрою посмішкою сховав посвідчення до внутрішньої кишені піджака.

Володимир Зеленський не повторив такого, а вчинив строго за протоколом: після вручення, як то і було потрібно, поклав назад, на червоні подушечки, і печатку, і булаву, і посвідчення.

Але той військовик, котрий тримав на подушечці посвідчення, парадним кроком відійшов від президента і хотів хвацько, на каблуці, розвернутися, щоб стати обличчям до зали.

Але переборщив - крутнувся навколо осі надто стрімко. І перепустка тихо зісковзнула з подушечки на підлогу. Її миттєво підняли і поклали назад, на подушечку, але по залу прошелестіло: упало, упало... знову знак.

Не буду згадувати усі так звані «знаки», які траплялися під час інавгурації з попередніми президентами, але кожен з таких «знаків» жваво обговорювався українцями в соцмережах та ЗМІ. Не став винятком і цей випадок.

Мені навіть потелефонувала зі Стрия подруга моєї юності пані Кшися Куняковська і попросила розтлумачити цей випадок - знаючи мої здібності ворожити.

Моє оптимістичне тлумачення

 

Що ж, долучусь до тих, хто обговорює і дам свою, оптимістичну, інтерпретацію. Посвідчення випало не з рук В. Зеленського, а внаслідок недолугості солдата. Значить, Зеленський не втратить президентство сам, але певні особи намагатимуться відібрати у нього це посвідчення. Сподіваюся, це їм не вдасться, бо прийде миттєва допомога і посвідчення буде повернуто законному володареві, тобто Володимирові Зеленському.

На це тлумачення пані Кшися полегшено зітхнула і сказала: «Ну то добре».

Інаугураційна промова

 

Жанр такої промови - особливий. Адже в ній кожен новообраний президент будь-якої демократичної країни посилає нації і народові свої перші принципові меседжі.

Промову В. Зеленського очікували з великою цікавістю. Чи виправдала вона очікування? Судіть самі. Ось її повний текст:

«Дорогі українці!

Після моєї перемоги на виборах мій шестирічний син сказав: «Та! По телевізору кажуть, що «Зеленський - президент...». Виходить, що... я... теж президент?!»

І тоді це прозвучало як жарт, дитячий жарт, правда, але згодом я зрозумів, що насправді це - істина.

Тому що кожен із нас президент. Не 73 відсотки, які за мене голосували, а всі 100 відсотків українців. Це - не моя, це - наша спільна перемога. І це - наш спільний шанс. За який ми несемо спільну відповідальність. І щойно не тільки я складав присягу. Кожен із нас поклав руку на Конституцію, і кожен із нас присягнув на вірність Україні.

Уявіть собі гучні заголовки: «Президент не платить податків», «Президент напідпитку промчав на червоне світло», «Президент потихеньку краде, бо «всі ж так роблять».

Ви згодні, що це - ганьба? Ось що я маю на увазі, коли кажу, що кожен із нас - президент.

Від сьогодні кожен із нас несе відповідальність за країну, яку ми залишимо своїм дітям.

Кожен із нас, на своєму місці, зможе зробити все для розквіту України.

Європейська країна починається з кожного. Ми обрали шлях до Європи, але Європа - не десь там. Європа ось тут (показує жестом: у голові - В. Р.). І коли вона буде ось тут - тоді вона з'явиться і ось тут - у всій Україні. І це - наша спільна мрія.

Але у нас є і спільний біль. Кожен із нас загинув на Донбасі.

Щодня ми втрачаємо кожного з нас. І кожен із нас - переселенець. Ті, хто втратив власний дім... І ті, хто відчинив двері власного дому, розділивши біль.

І кожен із нас - заробітчанин. Ті, хто не знайшов себе вдома, а знайшов заробіток на чужині... Ті, хто в боротьбі з бідністю змушений втрачати власну гідність.

Але ми все це подолаємо! Бо кожен із нас - українець.

Ми всі - українці: не існує більших чи менших, правильних чи неправильних.

Від Ужгорода до Луганська. Від Чернігова до Сімферополя. У Львові, Харкові, Донецьку, у Дніпрі й в Одесі - ми українці.

І ми маємо бути єдині. Адже тільки тоді ми сильні.

І сьогодні я звертаюсь до всіх українців у світі. Нас - 65 мільйонів. Так, не дивуйтесь - нас 65 мільйонів. Тих, кого народила українська земля. Українці в Європі та Азії, у Північній та Південній Америці, в Австралії і в Африці. Я звертаюсь до всіх українців на планеті!

Ви нам дуже потрібні. Усім, хто готовий будувати нову, сильну та успішну Україну, я з радістю надам українське громадянство. Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому.

Ми чекаємо на вас. Сувенірів з-за кордону не потрібно, привезіть, будь ласка, свої знання, досвід і ментальні цінності.

Все це допоможе нам почати нову епоху. Скептики скажуть: це - фантастика. Це неможливо.

А може, це і є наша національна ідея? Об'єднавшись - зробити неможливе. Всупереч усьому!

Згадайте збірну Ісландії з футболу на чемпіонаті Європи.

Коли дантист, режисер, пілот, студент і прибиральник билися й захищали честь своєї країни. І зробили це, хоча ніхто не вірив.

І це - наш шлях. Ми повинні стати ісландцями у футболі, ізраїльтянами - в обороні рідної землі, японцями - у технологіях, швейцарцями - в умінні щасливо жити одне з одним, незважаючи на будь-які розбіжності.

І наше найперше завдання - припинення вогню на Донбасі.

Мене часто питали: а на що ви готові заради припинення вогню? Дивне запитання. А на що готові ви заради життя близьких вам людей?

Можу запевнити - задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. І я точно не боюсь ухвалювати складні рішення, я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і якщо буде потрібно - я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наших територій.

Історія - несправедлива річ. Не ми почали цю війну. Але нам цю війну закінчувати.

І ми готові до діалогу. И я уверен, что прекрасным первым шагом для начала этого диалога, станет возвращение всех украинских пленных.

Наш наступний виклик - це повернення втрачених територій. Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне. Бо неможливо втратити те, що й так наше.

І Крим, і Донбас - це наша українська земля. Де ми втратили найголовніше. Це - люди.

И сегодня мы должны возвращать их сознание. Вот что мы потеряли.

За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Знали - они не чужие, они наши, они - украинцы.

И пусть кто угодно раздает хоть по 10 паспортов, это ничего не изменит. Украинец - это не в паспорте. Украинец - это вот здесь (показує на серце - В. Р.).

І я точно це знаю. Знаю від бійців, які захищають Україну - наших героїв, і україномовних, і «русскоговорящих». Там, на передовій, немає чвар і розбрату, там є сміливість і честь.

І я хочу звернутися до наших захисників. Не буває сильної армії там, де влада не поважає людей, які щодня віддають життя за країну. Я зроблю все, щоб ви відчували повагу. Це - гідне, а головне, стабільне фінансове забезпечення, ваші житлові умови, законні відпустки після виконання бойових завдань, відпочинок для вас і ваших родин.

Потрібно не розповідати про стандарти НАТО, а творити ці стандарти.

Безумовно, крім війни, є ще багато бід, які роблять українців нещасливими. Це - шокуючі тарифи, принизливі зарплати і пенсії, болючі ціни, неіснуючі робочі місця.

Це - медицина, про покращення якої говорять, здебільшого, ті, хто ніколи не лежав з дитиною у звичайній лікарні.

Це - міфічні українські дороги, які будуються та ремонтуються тільки у чиїйсь бурхливій уяві.

Дозвольте мені процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом: «Уряд не вирішує наших проблем. Уряд і є нашою проблемою». І я не розумію наш уряд, який тільки розводить руками й каже: ми нічого не можемо зробити. Неправда. Можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори! Зробіть це. І люди оцінять.

Якісь у вас вибіркові оплески. Не всім подобається, що я кажу? Дарма, бо це кажу не я, а народ України.

І моє обрання доводить - громадяни втомились від досвідчених, системних, надутих політиків, які за 28 років створили країну можливостей. Можливостей «відкатів», «потоків», «дерибанів». Ми збудуємо країну інших можливостей. Де всі рівні перед законом, де є чесні та прозорі правила гри. Одні для всіх. А для цього до влади повинні прийти люди, які будуть служити народу.

І я дуже хочу, щоб у ваших кабінетах не було моїх зображень. Бо президент - не ікона, не ідол, президент - це не портрет. Повісьте туди фотографії своїх дітей і перед кожним рішенням дивиться в очі їм.

Я можу ще багато чого сказати, але українці хочуть не слів, а дій. Тож...

Шановні депутати!

Ви призначили інавгурацію у понеділок, у робочий день.

Я бачу в цьому один плюс - це значить, ви готові працювати.

А тому прошу вас ухвалити:

1. Закон про скасування депутатської недоторканності.

2. Закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення.

3. Багатостраждальний Виборчий кодекс і зробити відкриті списки.

А також. Прошу звільнити з посад:

1. Голову Служби безпеки України.

2. Генерального прокурора України.

3. Міністра оборони України.

Це геть не все, що ви можете зробити. Але для початку - достатньо. У вас буде два місяці. Ухваліть ці важливі закони та рішення. Повісьте усі медалі собі. Заробіть непогані бали на дострокові парламентські вибори.

Я розпускаю Верховну Раду України 8-го скликання. Слава Україні!

І наостанок. Шановний народе!

Протягом свого життя я намагався робити все, щоб українці усміхалися. Це була моя місія.

Тепер я робитиму все, щоб українці, принаймні, більше не плакали».

На мій погляд, промова цікава, яскрава, не схожа на жодну з попередніх. Але зрозумійте правильно - на мій погляд, її можна було б і покращити. На заняттях зі спічрайтингу, які я проводжу в університеті для студентів-піарників, я детально проаналізував цей текст і показав їм, де і як можна було б покращувати промову.

Та й ви, шановні читачі, я впевнений, зможете внести в цей текст свої доповнення - хоча б для свого задоволення.

Що ж, втішимося тим, що немає меж досконалості.

Але наші думки і коментарі можуть бути різними, зокрема, і відмінними одне від одного, а натомість, по факту ми маємо текст президента. З нього і треба виходити.

Репліка головуючого

 

Після того, коли президент В. Зеленський закінчив свою інавгураційну промову і в залі трохи улігся галас, викликаний тим, що нардепам прямо в обличчя було оголошено про розпуск Ради 8-го скликання (ЗАЗВИЧАЙ, ЦЕ РОБИЛОСЯ УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА ЗАОЧНО, БЕЗ ЗУСТРІЧІ З ДЕПУТАТАМИ), Андрій Парубій оголосив про завершення засідання.

  Title
  4 президенти на інавгурації
В. Зеленського виглядали сумними

При цьому з дивною посмішкою додав: «Було весело».

Що мав на увазі очільник парламенту - поки що невідомо. Може ще прокоментує.

Зате в соцмережах з'явилися численні коментарі на цю репліку з туманними натяками на кшталт: «Почекай веселитися, скоро займеться вами прокуратура, ось тоді вам стане «весело».

Невесело було в залі багатьом. І це підмітили українські жартівники.

Представлення військових

 

Title  
 Військові представляються президентові
 

Вийшовши з Ради, В. Зеленський підійшов до шеренги військових, які були вишикувані для представлення йому як Верховному головнокомандувачу.

При цьому голова СБУ Василь Грицак (відставки якого вимагав В. Зеленський в його присутності у залі Ради) і чомусь голова ССО Ігор Луньов не віддали честь новому президентові. Це був відкритий демарш і знак неповаги.

Натомість, президентові Володимирові Зеленському віддали честь глава Міноборони Степан Полторак, глава МВС Арсен Аваков, голова Генштабу Віктор Муженко.

Також президента привітали командувач Сухопутних військ Сергій Попко, командувач Повітряних сил Сергій Дроздов, командувач Військово-морських сил, Десантно-штурмових військ Михайло Забродський, голова Прикордонної служби Петро Цигикал, глава Нацполіції Сергій Князєв, глава ДСНС Микола Чечоткін, командувач Нацгвардії Микола Балан.

В. Зеленський підписав свій перший указ, і він має символічний «круглий» номер 300:

 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 300/2019

Про прийняття повноважень Верховного головнокомандувача Збройних сил України

У зв'язку зі вступом 20 травня 2019 року на посаду президента України, відповідно до пункту 17 частини першої статті 106 Конституції України, беру на себе з цього дня повноваження Верховного головнокомандувача Збройних сил України.

Президент України В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ

20 травня 2019 року

Завершення

 

Інаугурація президента Володимира Зеленського пройшла вдало і з настроєм. Реакція на неї, як і очікувалася, різна. Мені інавгурація здалася багатообіцяючою.

Тепер очікуємо перших конкретних кроків президента В. Зеленського, і вони вже будуть, поки стаття дійде до читача. Але ми все одно будемо про них писати, аналізувати, коментувати у подальших числах нашого часопису.

Головне, щоб ці кроки були спрямовані на благо України і українців по усьому світу!

Хочеться в це вірити.

Вкладати час і любов в Україну… Світовий Конгрес Українців планує співпрацювати з президентом В. Зеленським

Меморіал Небесної Сотні споруджуватиме фірма, наближена до завгоспа Януковича?

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com