Президентські вибори вже минулися, період безвладдя скінчився. Поки ще є
невеличкий час (до парламентських виборів), коли критика одного політика не означає
беззаперечну підтримку іншого, варто було б починати роботу над помилками.
Стан
певного шоку від дій влади, і попередньої, і чинної, цій роботі, з одного боку,
дещо заважатиме, з іншого - прискорюватиме її.
Бо, як
то не дивно, прискіпливому спостерігачеві не тяжко помітити дивовижну
закономірність: всі помилки, котрі наразі вже вмудрилася зробити чинна влада, є
фактично повторенням окремих помилок влади попередньої, хоча наразі в деяких
місцях чинна до попередньої суттєво не дотягує.
Почалося
все що до інавгурації - напевне, з прибуття в Україну Андрія Портнова.
Раптом хто забув: на президентських виборах 2010 року він
керував юридичним департаментом передвиборчого штабу Юлії Тимошенко. Саме
Портнов збирав докази махінацій Януковича на президентських виборах і захищав
інтереси Тимошенко у Вищому адміністративному суді. І то так вдало захищав ті
інтереси, що 2 квітня 2010 року Янукович запросив Портнова стати керівником
Головного управління з питань судоустрою Адміністрації президента України, а в
січні 2014 року - стати першим заступником глави Адміністрації президента
України.
Після
Євромайдану цей талановитий чоловік перебрався до Росії, звідки подавав позови
проти Генпрокуратури України, відтак Печерський суд визнав недостовірною
інформацію про причетність Портнова до масових вбивств активістів на Майдані
під час зимових подій 2014, а також про причетність Портнова до участі в
розкраданні землі та об'єктів нерухомості в Межигір'ї та легалізації коштів,
оприлюднену керівництвом Генеральної прокуратури України. Все це було ще у
серпні - жовтні 2014 року.
Однак до
України Портнов повернувся тільки 19 травня 2019 року.
Чим
спричинив неабияке пожвавлення громадян - назвемо це так.
Особливо
тих громадян, котрі не помітили, що вже шостий рік значна частина одіозних
регіоналів з України нікуди і не виїжджали.
Волонтерка
Діана Макарова провела жорстокий експеримент над людьми у соцмережах на цю тему
- з допомогою ось такого невеличкого тексту:
«Дуже
неприємна ситуація, дуже - оце повернення Портнова. Вони ж нічого вже,
виходить, не бояться? А у Зеленського не вийде їх зупинити так, як це виходило
у Порошенка.
І що
нам очікувати у найближчі дні, чи навіть місяці?
Повернення
Кернеса, який свого часу ледь не створив Харківську народну республіку?
Повернення
Сємочка (я чула, що цей чоловік з російськими паспортами у всієї сім'ї мітить
на місце голови розвідки України, ви собі уявляєте?)
Такими
темпами скоро, я чую, повернеться й Ахметов? Так-так, той самий Ахметов, на чиї
гроші і при чиїй активній участі і розпалилось оце наше вогнище на сході
України.
Хто
там ще може повернутись, прошу додати у коментарі.
Бо
дуже, дуже небезпечна ситуація.
(Щоправда,
вона небезпечна вже шостий рік - але не зайве нагадати собі та іншим, не
зайве.)»
(https://www.facebook.com/
diana.makarova.37)
Експеримент
був направду нелюдським - виявилося, що значна частина людей, котрі читають
Фейсбук Діани Макарової (а це одна з найчесніших волонтерок України), не знають
про те, що Портнов - далеко не перша ластівка реваншу регіоналів.
| |
| В центрі фото, під російськими прапорами - наразі чинний
народний депутат України Михайло Добкін та мер Харкова Геннадій Керне |
Що ціла
купа регіоналів, котрі вчинили чимало злочинів проти України, спокійно собі
живуть поряд з нами вже шостий рік. Просто попередня влада з тих чи інших
причин не звертала уваги на «заслуги» всіх цих добродіїв, котрі так активно
допомагали закликати Росію «навести порядок».
Тут не
просто ластівки - тут цілі птеродактилі реваншу вже шість років сидять і
активно працюють над оцим самим реваншем.
Саме
тому, для прикладу, ті ж таки Кернес і Труханов не просто не тікали з України,
а й взагалі не думали про щось подібне, навпаки - вони он свою партію
створюють, до Верховної Ради збираються пройти... Так чесно і кажуть прямим
текстом: «...акцент буде - розвиток регіональний». Хто б сумнівався...
На
Портнова людям звернули увагу - і пішов переляк по соцмережах ударними хвилями.
А на решту птеродактилів реваншу команди звертати увагу не було - от люди і
живуть собі спокійно, кого там цікавить, що Кернес в Харкові робив у 2014 році...
Інавгурація нового президента викликала шквал критики.
Мовляв, натякає на мир з Росією, кілька речень сказав російською, не назвав
Росію агресором, читав з папірця. А новий голова Адміністрації президента
Андрій Богдан - той і взагалі заявив: «Ми розглядаємо винесення на всенародний
референдум питання щодо досягнення мирних домовленостей з Росією, щоб не тільки
депутати проголосували і не тільки президент ухвалював рішення - щоб народ
України ухвалював це рішення».
Жахливі
речі - хто його, той народ, знає, що він там наголосує. Інша річ - Мінські
угоди з Росією, наприклад. Підписали - і досі люди не знають, що там достеменно
написано. Головне - щоб президент знав, хоч і не підписував. А цей он який -
хоче народ залучати до брудної роботи.
Та ще й
до дострокових парламентських виборів закликав - жах.
Але не
поспішайте жахатися.
Ось вам
текст іншої інавгураційної промови, до слова, прочитаної з папірця.
«... я
йду на посаду президента, щоб зберегти і зміцнити єдність України.
Забезпечити
тривалий мир і гарантувати надійну безпеку.
Знаю:
мир - найголовніше, чого прагне сьогодні український народ.
У
глави держави - широкий вибір різноманітних інструментів для забезпечення
територіальної цілісності України і мирного життя громадян.
Повноважень
і рішучості не забракне. Я не хочу війни. Я не прагну помсти.
Я
прагну миру і доб'юся єдності України. Тому розпочинаю свою роботу з пропозиції
мирного плану.
Наполегливо
закликаю всіх, хто незаконно взяв до рук зброю, скласти її.
У
відповідь гарантую, по-перше, звільнення від кримінальної відповідальності тих,
на чиїх руках не має крові українських воїнів та мирних людей.
І
тих, хто не причетний до фінансування тероризму.
По-друге
- контрольований коридор для російських найманців, які захочуть повернутися
додому.
По-третє,
мирний діалог.
Зрозуміло,
що не зі «стрєлкамі», «абвєрамі», «бєсамі» чи іншою нечистю.
Йдеться
про діалог з мирними громадянами України.
Навіть
з тими, хто дотримується інших, ніж я, поглядів на майбутнє країни. Сьогодні
окремо хочу звернутися до співвітчизників з Донеччини та Луганщини.
Дорогие
наши братья и сестры, сограждане!
Многие из вас уже успели ощутить на себе «прелести»
правления террористов.
Они,
помимо мародерства и издевательства над мирными гражданами, привели и без того
кризисную экономику региона на грань полной катастрофы.
Но мы
ни при каких обстоятельствах не оставим вас в беде.
Всенародные
выборы Президента поставили жирный крест на мифе о якобы нелегитимной киевской
власти.
Этот
миф посеян и взращен российской пропагандой и кланом Януковича, который предал
Донбасс и ограбил его еще в большей степени, чем всю страну.
Донецкой
областью он безраздельно правил 17 лет. А тепер финансирует террористов.
Именно
он несет полную ответственность за политическую и социально-экономическую
ситуацию, в которой оказался регион.
И за
безработицу, и за бедность, и за беженцев.
И за
убитых граждан, и за слезы матерей.
С чем я как Президент приеду к вам в самое ближайшее время?
С
миром.
С проектом децентрализации власти.
С
гарантией свободного использования в Вашем регионе русского языка.
С
твердым намерением не делить украинцев на правильных и неправильных.
С
уважительным отношением к специфике регионов. К праву местных громад на свои
нюансы в вопросах исторической памяти, пантеона героев, религиозных традиций.
С
проработанным еще до выборов совместным проектом с нашими партнерами из
Евросоюза по созданию рабочих мест на Востоке Украины.
С
перспективой инвестиций, с проектом программы по экономической реконструкции
Донбасса.
Сегодня
нам нужен легитимный партнер по диалогу. Говорить с бандитами мы не будем. А
действующие местные депутаты уже никого не представляют. И мы готовы
огласить досрочные местные выборы на Донбассе.
Такий
мій мирний план для Донбасу та всієї країни.
Дискусії
не підлягає питання про територіальну цілісність України.
Щойно
я присягнув «усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність
України», і завжди буду вірний цій святій обітниці...
....Мир,
якого ми сподіваємося досягти найближчим часом, не буде тривалим, якщо ми
належним чином не зміцнимо нашу безпеку.
Щоб
мир став довготривалим, нам слід призвичаїтися до життя в умовах постійної
бойової готовності.
Ми
повинні тримати порох сухим.
Армія та її переозброєння зусиллями вітчизняного
військово-промислового комплексу - це наш найголовніший пріоритет.
Більше того, завантаження державними замовленнями
підприємств ВПК дасть поштовх реіндустріалізації економіки.
Хто
шкодує коштів годувати свої збройні сили, той годує чужу армію.
А
наша армія повинна стати справжньою елітою українства.
Слово
генерал має асоціюватися не зі словом «корупція», а зі словом «герой».
Все,
від чого залежить забезпечення стійкого миру та безпеки України, ми повинні
зробити своїми силами.
Найнадійніші
наші союзники і найкращі гаранти миру - армія, флот, Нацгвардія та професійні
спецслужби!
Ніхто
нас не захищатиме, доки ми не навчимось оборонятися самі.
Я
використаю свій дипломатичний досвід, щоб забезпечити підписання міжнародного
договору, який прийшов би на заміну Будапештському меморандуму.
Такий
договір має надати прямі та надійні гарантії миру та безпеки - аж до військової
підтримки в разі загрози територіальній цілісності.
Будь-який
агресор на кордоні України має згадати Євангельську мудрість: хто з мечем
прийде, той від меча і загине!
Громадяни
України не зможуть відчувати блага миру та безпеки, доки ми не врегулюємо наші
відносини з Росією.
Росія
окупувала Крим, який був, є і буде українським.
Вчора
під час зустрічі в Нормандії я саме так і сказав президенту Путіну - Крим є українським. І
крапка.
Ні з
ким не може бути компромісу в питаннях Криму, європейського вибору і державного
устрою.
А все
інше повинно обговорюватися і вирішуватися за столом переговорів.
Будь-які спроби зовнішнього і внутрішнього поневолення
українців - зустрічають і зустрінуть найрішучішу відсіч.
Ми
хочемо бути вільними.
А
жити по-новому - це і означає жити вільно в умовах такої політичної системи,
яка гарантує права та свободи людини і нації.
Хотів
би наголосити на відданості ідеї парламентсько-президентської республіки.
Ніякої
узурпації влади!
Європейська
демократія для мене - найкращий спосіб державного правління, винайдений
людством.
Важливою
частиною суспільного запиту на повне перезавантаження влади є дострокові
вибори парламенту.
Давайте
будемо відвертими.
Чинний
склад цього шановного зібрання не відповідає настроям суспільства. Бо воно суттєво змінилося
у 2012 році. А жити по-новому означає не нехтувати волею народу....»
(7
червня 2014 року, Верховна Рада України, правопис оригіналу збережено)
Як то
кажуть, шукайте 10 відмінностей...
То ще не
все. От самим призначенням голови Адміністрації президента Андрія Богдана люди
обурюються. Мовляв, він уряді Азарова був уповноваженим Кабміну у сфері
антикорупційної політики, тому підпадає під люстрацію.
Те, що
міністр економіки уряду Азарова теж мав би потрапити під люстрацію - це деталь
важлива, але не єдина. Цей колишній міністр уряду Азарова, Порошенко його
прізвище, додумався видавати геніальні укази про те, що ті чи інші люди не
підпадають під люстрацію - з міркувань необхідності забезпечення
обороноздатності держави, для прикладу. Так з-під люстрації указом президента
було виведено, для прикладу, генерал-майора міліції Терещука Олександра
Дмитровича - ще в липні 2015 року.
Ба -
більше. З'ясувалося, що Адміністрація президента не зареєстрована юридично і
не є органом державної влади, а керівництво АП з 2016-го року - ще й не
держслужбовці. І навіть декларувати свої статки не зобов'язані. Хто всі ці
люди - взагалі невідомо...
Хто це
так гарно покерував - хто його знає, хто там у тому далекому 2016 році
президентом був...
І от так
жили б ми - і навіть про це не знали, якби не бажання повишукувати помилки
нового президента. Шукали помилки нового - а зачепили старого.
Схоже, попереду в нас ще чимало відкриттів. Як то кажуть
- далі буде...