rss
06/19/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#354

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Спорт \ Знаємо про недоліки, але залишаємось оптимістами

ХОКЕЙ

 

На турнірі у Таллінні збірна України виконала програму-мінімум - зберегла прописку в Дивізіоні IB. Настав час підбивати остаточні підсумки першості.

 

Хороші хлопці і хороші хокеїсти

 

Останнім матчем за календарем була поставлена гра Естонія-Україна. Але перш ніж дійти до фіналу чемпіонату, хочеться згадати саме його початок. Коли я отримував акредитацію, один зі співробітників прес-центру на ім'я Райно особливо привітно відреагував на появу українського журналіста. Слово за слово, обмінялися думками про наші збірні. Мені пригадувалося, що на торішньому турнірі у Каунасі естонці на чолі з капітаном Робертом Рообою до останнього туру претендували на перемогу. Тому я цілком щиро зробив невеличкий комплімент, сказавши, що «в естонців - багато хороших хлопців». Райно відповів із дзеркальною ввічливістю, мовляв, «Україна має теж багато хороших хлопців». Він уже хотів, було, піти, але зупинивсь у дверях, на мить задумавшись, як би точніше сформулювати незвичною для нього мовою. І нарешті сказав: «Так, у нас - багато хороших хлопців, але нам не вистачає хороших хокеїстів».

У цьому досить гострому жарті адекватно відобразилося ставлення естонців до своєї команди. Звичайно, її люблять, палко за неї вболівають. Але ставляться критично, без перебільшення можливостей. І на матчах збірної Естонії на талліннській арені «Тондіраба», до речі, вільні місця у залі завжди залишалися (місткість при хокейних іграх - 5840).

Але вже ті, котрі прийшли, вболівали надзвичайно завзято. На одному з матчів господарів турніру я піднявся на верхній ярус. Велика сімейно-дружня компанія, що сиділа поруч, скандувала: «Eesti! Eesti!». Були там два хлопчики років 9-10. Той, що трохи менший, запитав: «Знаєш, чому я вболіваю за Естонію?» - «Чому?» - «Тому що це - моя країна!» - «Але ти ж - росіянин!». Хлопчик задумався на мить і повторив відповідь уже більш спокійно і твердо: «Це... моя... країна». І знову взявся кричати «Eesti!!!».

Остання цікава деталь - не про хокей. Крижану крихту після чистки льоду в «Тондіраба» вивозять не до тильного боку, а до парадного входу, до Арени. Отже, тут у травні красується досить високий і довгий замет. Діти мають можливість побавитися у ньому, пограти у сніжки в сам розпал весни (щоправда, вона цього року в Балтії пізня й холодна).

Вирішальний п'ятий тур

 

А тепер повертаємося до турніру. Отже, Румунія - Нідерланди - перший матч останнього п'ятого туру. Несподівано він виявився надзвичайно важливим, визначальним. Щоб гарантувати собі перемогу в турнірі, румунам потрібно було вигравати в основний час матчу (і тоді вони ставали недосяжні для поляків). Голландцям, щоб зберегти шанси на збереження прописки у Дивізіоні IB, треба було, як мінімум, відібрати якісь очки у Румунії, в ідеалі - теж виграти в основний час (і тоді вже все залежало би від того, скільки очок зуміє Україна відібрати в Естонії в останньому матчі). Зі сказаного вже зрозуміло, що за грою пильно стежили не тільки румунські та голландські вболівальники, але також наші та поляки. Ми вболівали, ясна річ, за Румунію, поляки - за Нідерланди.

  Title

Швидкої і гарної гри, як у матчі з японцями, які «і самі грають, і іншим дають», у голландців не вийшло. Румуни показали себе на цьому чемпіонаті командою не тільки вольовою, але й технологічною. Вони нав'язали суперникові в'язку гру, а самі технічно реалізували свої шанси і на початку другого періоду повели в рахунку - 2:0. Далі Румунія «засушила» гру, і все, що змогли зробити голландці, це скоротити перевагу суперника до мінімуму 1:2. При цьому в третьому періоді румуни заробили два штрафи поспіль. Однак і за ці 4 хвилини не дали супернику створити особливо небезпечних моментів. Наприкінці гри голландці зняли воротаря. Однак вражаючого штурму не вийшло. Навпаки, румуни закинули шайбу в порожні ворота. 3:1! Вигравши цей матч, Румунія виграла і весь турнір, завоювавши путівку до Дивізіону IA на наступний рік.

А решта матчів перетворилися на формальність, у «тренування з підвищеним рівнем відповідальності». Польські військовослужбовці з розміщеного в Естонії контингенту НАТО, які приїхали на матч своїх, подумали-подумали - і вирішили на зустріч з японцями не залишатися. Не знаю, може, потім і пошкодували, тому що гра була, хоч і не вирішальною, проте, дуже веселою. Після двох періодів Польща вела 5:1, але у третьому періоді японці зуміли зменшити розрив. Причому, останню шайбу закинули за 2 секунди до сирени. Підсумок - 7:4.

Ну і наші почали матч з Естонією вражаюче («Ніби «озвірину» напилися», - сказав хтось із вболівальників). Минуло лише дві хвилини, а Ігор Мережко і Віталій Лялька вже вивели Україну вперед - 2:0. Через дві хвилини естонці скоротили рахунок 2:1. Але наші не розклеїлись, а продовжували грати так само впевнено. Під кінець 15 хвилини Сергій Бабинець відновив різницю в рахунку - 3:1. Так, у першому періоді гра української збірної виглядала вражаюче. І шайби закидалися на будь-який смак: комбінація і точний кидок із середньої дистанції (Мережко); приголомшливий дриблінг, під час якого була «накручена» чи не вся команда суперників (Лялька), снайперський кидок у «дев'ятку» з дальньої дистанції (Бабинець).

При цьому треба підкреслити, що Естонія у цій грі була аж ніяк не статистом. Їй потрібна була тільки перемога, причому, в основний час матчу. Так би естонці отримали бронзові медалі Дивізіону IB. Що важливо для турніру, який проводиться вдома. І публіка, що прийшла на матч (гра вже починалася, а черга за квитками вишикувалася досить довга), гнала синьо-чорно-білих вперед. Але українська збірна теж хотіла закінчити чемпіонат на мажорній ноті (плюс - преміальні).

У другому періоді тривала вперта боротьба зі взаємними шансами. Дуже потрібно було піти на перерву, зберігши різницю в рахунку. На жаль, за півхвилини до кінця наші таки пропустили. А в третьому періоді український тренерський штаб вирішив зіграти надійніше і перейшов на гру в три п'ятірки. Природно, що наші втомлювалися швидше, і пресинг естонців посилився. У середині періоду вони зрівняли рахунок. А наприкінці основного часу матчу замінили воротаря на шостого польового гравця, щоби вирвати таку потрібну їм перемогу в основний час. Наші захистили свої ворота і понад те - уразили порожні ворота суперника точним кидком здалеку. Однак, фінальна сирена пролунала буквально на мить раніше. А в овертаймі ми заробили вилучення. І капітан естонців Роберт Рооба закинув четверту шайбу.

Але пізно - «бронза» від естонців уже спливла до японців, що мали стільки ж очок - шість, але мали перевагу в особистій зустрічі.

Знаючи про мінуси, шукаємо плюси

 

Title  

На турнір приїхав один із найвідоміших літописців збірної - Віктор Жалій, який минулого року випустив (у співавторстві) книгу «Національна збірна України на чемпіонатах світу. 1993-2018. Цифри. Факти. Коментарі». Віктор трохи розповів про себе, про те, як з молодих років захопився хокейною статистикою, як переписується з «такими ж божевільними» у різних країнах, уточнюючи дані. Потім він довго мешкав у Криму. Але після окупації півострова поїхав звідти і тепер живе у Запоріжжі.

Мені здалося цікавим взяти коментар про підсумки турніру саме у цього фахівця.

- Перше, що можу сказати, - почав Жалій, - мені здається, що ця збірна виглядала, очевидно, краще, ніж та, що була минулого року в Каунасі.

- Ну, а тепер - про все за порядком. Щодо складу - чи вдалося зібрати всіх найсильніших?

- Загалом, так, за деякими винятками. Капітан команди на минулому чемпіонаті Віктор Захаров вирішив не брати участь у першості, аби побути з дружиною, в якої скоро пологи. Ще двоє хороших наших хлопців грають у студентських лігах у США. Однак через різні чинники вони також не змогли вибратися на цей чемпіонат. І в усіх матчах турніру, за винятком, мабуть, гри з поляками, наші, загалом, виглядали гідно, грали на рівних.

- Але що ж завадило досягти кращого результату?

- Ну, якщо за лініями і гравцями. Насамперед, воротарська пара у нас була найслабшою на цьому турнірі. Надійний воротар або фіксує шайбу, або відкидає її подалі від воріт. Тут же занадто багато залишалося на п'ятачку. І захист не завжди встигав підчищати, іноді мандражував. Ми багато пропустили через таке нервування біля воріт. При цьому наш основний воротар Богдан Дяченко загалом - обдарований гравець. Але він виступає за «Донбас», найсильніший український клуб не найсильнішої української ліги. Йому там не вистачає досвіду таких ось жорстких сутичок, і він не прогресує так, як міг би.

- Які ще найпомітніші недоліки нашої команди?

- Дуже не вистачає захисників з поставленим дальнім кидком. У колишніх командах були такі люди - взяти хоча б чинних тренерів збірної Андрія Срюбка, Сергія Климентьєва. (Особливо «Клим» - надзвичайно сильний кидок). Такий недолік дуже звужував наші можливості під час атаки. Тому команда часто надмірно багато комбінувала, ніби намагалася просто завести шайбу у ворота. Але це, як ви розумієте, експрес-коментар на ходу. Для більш точної оцінки потрібно дивитися статистику кожного матчу і всього турніру загалом.

- А який головний системний недолік українського хокею?

- Ну, це - не таємниця. І це для всіх, загалом, очевидно. У нас зараз - слабенька внутрішня першість. Тому підростаючі покоління гравців не прогресують так, як мали б. Тим часом у багатьох європейських країнах хокей сьогодні стає дедалі популярнішим. А ми на цьому тлі відстаємо у темпі. Поки така ситуація не зміниться, очікувати якісних змін важко.

За цифрами підсумки чемпіонату Дивізіону IB такі:

Румунія - 13, Польща - 13. Японія - 6. Естонія - 6. Україна - 4. Нідерланди - 3. Румунія наступного року буде грати у Дивізіоні IА. У нашу ж групу повертається Литва, яка не зуміла втриматися там. А з Дивізіону IIА до нас підніметься Сербія, що у впертій боротьбі випередила Хорватію. Тож склад турніру наступного року буде таким: Литва, Польща, Японія, Естонія, Україна, Сербія. Де пройде чемпіонат, наразі невідомо. Найвірогіднішим варіантом уболівальникам видається Польща (й їхні передбачення часто виправдовуються).

Приємно виглядає для нас таблиця найкращих бомбардирів талліннського турніру за системою гол+пас. У першій шістці - три поляки і три українці (з уточненням). На перших двох місцях - поляки. Капіца - 10 (6+4), Коморовський - 7 (6+1). Потім - два українці: Лялька - 7 (6+1), Міхнов - 7 (2+5). Поляк Нойпауер - 6 (3+3). І українець Борисенко з цього чемпіонату грає за Румунію - 6 (2+4). На жаль...

 

Автор: Олег Кудрін, Таллінн

Джерело: «Укрінформ»

Дзюдо

Український футбол: простір «договірняків»

ФЕХТУВАННЯ#2019-25 (06/20/2019)
ЛЕГКА АТЛЕТИКА#2019-24 (06/13/2019)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com