ШАХИ

 

Шахи є одним з видів спорту, який, зазвичай, приносить славу Україні. Й хоча на сьогоднішній момент у шахістів-чоловіків справи йдуть не так добре, проте жінки, як завжди, борються за індивідуальну шахову корону, а також - за найвищі місця в командних змаганнях.

 

Наш гість - головний тренер збірної України з шахів, гросмейстер Олександр Сулипа. Він розкаже про перспективи української збірної, про її провідних гросмейстерів.

 

- Почнемо з багаторічного лідера збірної львів'янина Василя Іванчука. Щойно йому виповнилося 50 років. Чи заважатиме йому цей вік грати на найвищому рівні?

- Розумієте, людина фанатично любить шахи. Він - відданий їм. І, звичайно, він ще даруватиме перемоги. Це абсолютно ясно. Зрозуміло, що з віком не можна постійно грати на повну силу. Але окремі змагання можуть бути цілком до снаги. Наприклад, Василь стартував 3 травня на Меморіалі Капабланки в Гавані. Треба зазначити, що український шахіст був уже семиразовим переможцем Меморіалу. Тобто, на ці змагання він завжди їде з гарним настроєм. Цього разу його головним конкурентом буде 26-річний індійський гросмейстер Башкіран Адхібан. Тож сподіватимемося на успіх українського шахіста прямо зараз.

- Щодо віку, то, як на мене, шахи цілком дозволяють грати досить довго. В історії є багато прикладів, коли шахісти демонстрували блискучі результати в цьому віці. Наприклад, Емануїл Ласкер у 50 років володів короною. Михайло Ботвинник теж у п'ятдесятирічному віці в блискучому стилі виграв матч-реванш у Михайла Таля - 13:8. Віктор Корчной взяв участь вдруге поспіль у матчі за корону. А Василь Смислов навіть у 62 роки став третім шахістом світу, учасником фінального матчу претендентів за звання чемпіона світу.

- Так. Але що хочу сказати. Я був присутнім на останньому особистому чемпіонаті Європи, який нещодавно пройшов у колишній югославській республіці Македонія. Я зробив висновок - це чемпіонат для молодих. Хлопці в 15, 16, 17 років домінують. Вони грають на верхніх шахівницях, а ветеранам стає важче й важче. Зокрема, й нашим. Лише Руслан Пономарьов демонстрував потужну гру.

- Що можна сказати про його виступ?

- Руслан показав досить змістовну гру. Зазвичай, він намагається не ризикувати в зустрічах проти сильних суперників. А вже слабших - обігрувати на класі. І це добре йому вдалося. Були партії, де не все складалося так просто. Але, врешті-решт, він потрапив на Кубок світу, все зійшлося.

- І він усе добре розрахував, швидко погодився на нічию в останній партії. Й у підсумку, це було правильно.

- Практичний гравець, що й казати.

- А що можна сказати про інших українських гросмейстерів?

- Можна відзначити Юрія Кузубова, який грав дуже добре. Він набрав стільки ж очок, як і Руслан, але за додатковими показниками не потрапив на Кубок. Як, власне, й Андрій Волокитін. Вважаю, що вони заслуговували на більше.

- Але ж Волокитін жахливо стартував і лише потужно фінішував.

- Та й Кузубов програв у четвертому турі й теж змушений був надолужувати. Це й позначилася на їхніх коефіцієнтах. А от Коробов навпаки - потужно розпочав, а потім щось у нього пішло не так.

- Проте Коробов уже минулого року забезпечив собі потрапляння на Кубок. Ще буде цікавий турнір за швейцарською системою на острові Мен. Там виступлять сто шахістів, один з яких здобуде право грати в турнірі претендентів.

- Усі гросмейстери, які мають рейтинг приблизно 2650, здобудуть право у ньому зіграти. Серед них - українці Іванчук, Ельянов, Пономарьов, Коробов, Юрій Криворучко, Кузубов, Олександр Арещенко, Олександр Моїсеєнко, Ілля Нижнік, який нині навчається в США, але грає за Україну.

- Що скажете про Павла Ельянова?

- Ясно, що він перебуває на спаді. Талановитий шахіст, з дуже глибоким позиційним розумінням. Але я помітив, що йому важко грати з молодими.

- Раніше він легко перегравав суперників, які були класом нижчі за нього.

- У нього стиль не такий гостроатакуючий, як скажімо, у Коробова чи Волокитіна. З таким стилем важче обігрувати. До речі, те саме стосується й Іванчука, Криворучка.

- А що Антон Коробов?

- Має колосальний потенціал. Його рейтинг має бути не меншим, ніж 2700.

- Він ще й трохи нефартовий...

- Так. Другий рік поспіль Антон здобуває друге місце у турнірі в Німеччині, де змагаються понад 600 шахістів. Але лише перше дає право наступного року зіграти в коловому супертурнірі за участю чемпіона світу Магнуса Карлсена та інших найсильніших гросів.

- Які плани української збірної на поточний рік?

- Головне змагання року - командний чемпіонат Європи, який починається 23 жовтня. Маємо 4-5 зборів на рік. Проводимо їх у Карпатах і Яремчі. На зборах присутні найкращі українські юніори Віктор Матвіїшин та Кирило Шевченко. Будемо підтягувати молодих до рівня спілкування с ветеранами, такими, як Іванчук, Олег Михайлович Романишин, Руслан Олегович Пономарьов.

На жаль, маємо певні проблеми з календарем ФІДЕ. Нове керівництво постійно щось міняє. І дуже важко під це підлаштовуватися.

- Що можна сказати про нове керівництво ФІДЕ і його перші кроки?

- Поживемо - побачимо. Постійні зміни заважають багатьом гросмейстерам, у яких усе заплановано заздалегідь. Не всім подобається, зокрема, новий контроль, де секунди додаються лише з 61-го ходу. Я, наприклад, вважаю, що додавати секунди за зроблений хід потрібно з першого ходу.

- Дійсно, на 61-му ході може бути вже пізно. До речі, Анатолієві Карпову теж не припало до душі це нововведення.

- До речі, вважаю, що перебої у нокаут-системі можуть бути тільки у форматі рапіду, а не бліцу. Бо вирішувати щось важливе у бліці - це вже нонсенс.

- Які справи в юнацьких шахах? Хто з українців може в майбутньому поповнити лави найсильніших шахістів країни?

- Як я вже казав, ми звертаємо увагу на найближчий резерв збірної - Кирила Шевченка, Віктора Матвіїшина. Обох я спостерігав на чемпіонаті Європи. Там вони старалися. Шевченко ледь не обіграв росіянина Євгена Томашевського, а Матвіїшин узяв гору над азербайджанським «семисотником» Рауфом Мамедовим.

Сподіваємося, що згодом Кирило та Віктор посилять українську збірну.

- Чому в провідних українських шахістів попадали рейтинги? Адже вперше за багато років серед «семисотників» (шахістів з коефіцієнтом - понад 2700) немає українців?

- Тому є кілька причин. По-перше, дефляція рейтингів. Що це означає? Зараз шахістам обраховують рейтинг, починаючи хіба що не з 1000. Тому людина, яка має 2200, вже досить непогано грає. Шахи дуже посилилися. Усі знають теорію, тому що зараз сильно допомагають комп'ютери.

Раніше ж було як. Я, наприклад, приходив у бібліотеку для гросмейстерів Львівського обласного шахового клубу, яку відвідували Романишин, Олександр Білявський, Адріан Михальчишин. Я просив у Віктора Емануїловича Карта допуск на годину. Виписував картки. І вже вдома їх детально опрацьовував. А зараз: натиснув кнопку - і перед тобою повна картина в усіх варіантах. Тепер, хто має кращу пам'ять, то дуже велика перевага. Приблизно, пунктів двісті рейтингу. Шахи омолодилися. Вони будуть молодіти й далі. Проте, плюс нашої гри - що можна змагатися і до ста років.

А по-друге, велике значення мають фізичні та психологічні навантаження. Адже сучасний контроль передбачає шестигодинну гру без перерви.

- Знаю, що в збірній тренуванню фізичної форми надають велику увагу.

- Так, я завжди прошу збірників приділяти увагу спорту. У нас усі ним займаються. Василь Михайлович може не так, але й він надає перевагу пішим прогулянкам. Коробов - великий ентузіаст бадмінтону, Криворучко та Ельянов ходять на фітнес, Волокитін - теж. Мойсеєнко полюбляє й непогано грає у великий теніс. Усі приділяють увагу ЗФП. У нинішній час без цього дуже важко витримати великі турніри.

- Нещодавно у Казахстані пройшов командний чемпіонат світу, але наші чоловіки були відсутні на ньому. Чому так сталося?

- Нам надіслали запрошення вночі зі суботи на неділю, коли ми якраз були на тренувальних зборах у Карпатах. У запрошенні було сказано, що треба дати відповідь протягом 24 годин. Бо деякі команди, зокрема, поляки, французи, відмовилися грати. До початку змагань лишалося два тижні. Я спочатку подумав - чи то не фейк. Навіть зателефонував виконавчому директорові ФІДЕ Емілю Сутовському.

Але наші лідери на той момент уже були зв'язані певними контрактами. Іванчук мав грати у Сент-Луїсі. Ельянов та Коробов мали контракти на виступ в ізраїльській лізі. Так я дійшов чи не до третього складу. Але ж їхати й боротися за останні місця, як на мене, - це було б негативно для престижу країни. Ми, все ж таки, - топ-команда.

 

Фото з особистого архіву О.Сулипи

Автор: Петро Марусенко, Київ

Джерело: «Укрінформ»