ШАХИ
Шахи є одним з видів спорту, який, зазвичай, приносить славу Україні. Й хоча
на сьогоднішній момент у шахістів-чоловіків справи йдуть не так добре, проте жінки,
як завжди, борються за індивідуальну шахову корону, а також - за найвищі місця в
командних змаганнях.
Наш гість - головний тренер збірної України з шахів,
гросмейстер Олександр Сулипа. Він розкаже про перспективи української збірної, про
її провідних гросмейстерів.
- Почнемо з багаторічного лідера
збірної львів'янина Василя Іванчука. Щойно йому виповнилося 50 років. Чи заважатиме
йому цей вік грати на найвищому рівні?
- Розумієте, людина фанатично любить шахи. Він - відданий
їм. І, звичайно, він ще даруватиме перемоги. Це абсолютно ясно. Зрозуміло, що з
віком не можна постійно грати на повну силу. Але окремі змагання можуть бути цілком
до снаги. Наприклад, Василь стартував 3 травня на Меморіалі Капабланки в Гавані.
Треба зазначити, що український шахіст був уже семиразовим переможцем Меморіалу.
Тобто, на ці змагання він завжди їде з гарним настроєм. Цього разу його головним
конкурентом буде 26-річний індійський гросмейстер Башкіран Адхібан. Тож сподіватимемося
на успіх українського шахіста прямо зараз.
- Щодо віку, то, як на мене, шахи
цілком дозволяють грати досить довго. В історії є багато прикладів, коли шахісти
демонстрували блискучі результати в цьому віці. Наприклад, Емануїл Ласкер у 50 років
володів короною. Михайло Ботвинник теж у п'ятдесятирічному віці в блискучому стилі
виграв матч-реванш у Михайла Таля - 13:8. Віктор Корчной взяв участь вдруге поспіль
у матчі за корону. А Василь Смислов навіть у 62 роки став третім шахістом світу,
учасником фінального матчу претендентів за звання чемпіона світу.
- Так. Але що хочу сказати. Я був присутнім на останньому
особистому чемпіонаті Європи, який нещодавно пройшов у колишній югославській республіці
Македонія. Я зробив висновок - це чемпіонат для молодих. Хлопці в 15, 16, 17 років
домінують. Вони грають на верхніх шахівницях, а ветеранам стає важче й важче. Зокрема,
й нашим. Лише Руслан Пономарьов демонстрував потужну гру.
- Що можна сказати про його виступ?
- Руслан показав досить змістовну гру. Зазвичай, він
намагається не ризикувати в зустрічах проти сильних суперників. А вже слабших -
обігрувати на класі. І це добре йому вдалося. Були партії, де не все складалося
так просто. Але, врешті-решт, він потрапив на Кубок світу, все зійшлося.
- І він усе добре розрахував, швидко
погодився на нічию в останній партії. Й у підсумку, це було правильно.
- Практичний гравець, що й казати.
- А що можна сказати про інших українських
гросмейстерів?
- Можна відзначити Юрія Кузубова, який грав дуже добре.
Він набрав стільки ж очок, як і Руслан, але за додатковими показниками не потрапив
на Кубок. Як, власне, й Андрій Волокитін. Вважаю, що вони заслуговували на більше.
- Але ж Волокитін жахливо стартував
і лише потужно фінішував.
- Та й Кузубов програв у четвертому турі й теж змушений
був надолужувати. Це й позначилася на їхніх коефіцієнтах. А от Коробов навпаки -
потужно розпочав, а потім щось у нього пішло не так.
- Проте Коробов уже минулого року
забезпечив собі потрапляння на Кубок. Ще буде цікавий турнір за швейцарською системою
на острові Мен. Там виступлять сто шахістів, один з яких здобуде право грати в турнірі
претендентів.
- Усі гросмейстери, які мають рейтинг приблизно
2650, здобудуть право у ньому зіграти. Серед них - українці Іванчук, Ельянов, Пономарьов,
Коробов, Юрій Криворучко, Кузубов, Олександр Арещенко, Олександр Моїсеєнко, Ілля
Нижнік, який нині навчається в США, але грає за Україну.
- Що скажете про Павла Ельянова?
- Ясно, що він перебуває на спаді. Талановитий шахіст,
з дуже глибоким позиційним розумінням. Але я помітив, що йому важко грати з молодими.
- Раніше він легко перегравав суперників,
які були класом нижчі за нього.
- У нього стиль не такий гостроатакуючий, як скажімо,
у Коробова чи Волокитіна. З таким стилем важче обігрувати. До речі, те саме стосується
й Іванчука, Криворучка.
- А що Антон Коробов?
- Має колосальний потенціал. Його рейтинг має бути не
меншим, ніж 2700.
- Він ще й трохи нефартовий...
- Так. Другий рік поспіль Антон здобуває друге місце
у турнірі в Німеччині, де змагаються понад 600 шахістів. Але лише перше дає право
наступного року зіграти в коловому супертурнірі за участю чемпіона світу Магнуса
Карлсена та інших найсильніших гросів.
- Які плани української збірної на
поточний рік?
- Головне змагання року - командний чемпіонат Європи,
який починається 23 жовтня. Маємо 4-5 зборів на рік. Проводимо їх у Карпатах і Яремчі.
На зборах присутні найкращі українські юніори Віктор Матвіїшин та Кирило Шевченко.
Будемо підтягувати молодих до рівня спілкування с ветеранами, такими, як Іванчук,
Олег Михайлович Романишин, Руслан Олегович Пономарьов.
На жаль, маємо певні проблеми з календарем ФІДЕ. Нове
керівництво постійно щось міняє. І дуже важко під це підлаштовуватися.
- Що можна сказати про нове керівництво
ФІДЕ і його перші кроки?
- Поживемо - побачимо. Постійні зміни заважають багатьом
гросмейстерам, у яких усе заплановано заздалегідь. Не всім подобається, зокрема,
новий контроль, де секунди додаються лише з 61-го ходу. Я, наприклад, вважаю, що
додавати секунди за зроблений хід потрібно з першого ходу.
- Дійсно, на 61-му ході може бути
вже пізно. До речі, Анатолієві Карпову теж не припало до душі це нововведення.
- До речі, вважаю, що перебої у нокаут-системі можуть
бути тільки у форматі рапіду, а не бліцу. Бо вирішувати щось важливе у бліці - це
вже нонсенс.
- Які справи в юнацьких шахах? Хто
з українців може в майбутньому поповнити лави найсильніших шахістів країни?
- Як я вже казав, ми звертаємо увагу на найближчий резерв
збірної - Кирила Шевченка, Віктора Матвіїшина. Обох я спостерігав на чемпіонаті
Європи. Там вони старалися. Шевченко ледь не обіграв росіянина Євгена Томашевського,
а Матвіїшин узяв гору над азербайджанським «семисотником» Рауфом Мамедовим.
Сподіваємося, що згодом Кирило та Віктор посилять українську
збірну.
- Чому в провідних українських шахістів
попадали рейтинги? Адже вперше за багато років серед «семисотників» (шахістів з
коефіцієнтом - понад 2700) немає українців?
- Тому є кілька причин. По-перше, дефляція рейтингів.
Що це означає? Зараз шахістам обраховують рейтинг, починаючи хіба що не з 1000.
Тому людина, яка має 2200, вже досить непогано грає. Шахи дуже посилилися. Усі знають
теорію, тому що зараз сильно допомагають комп'ютери.
Раніше ж було як. Я, наприклад, приходив у бібліотеку
для гросмейстерів Львівського обласного шахового клубу, яку відвідували Романишин,
Олександр Білявський, Адріан Михальчишин. Я просив у Віктора Емануїловича Карта
допуск на годину. Виписував картки. І вже вдома їх детально опрацьовував. А зараз:
натиснув кнопку - і перед тобою повна картина в усіх варіантах. Тепер, хто має кращу
пам'ять, то дуже велика перевага. Приблизно, пунктів двісті рейтингу. Шахи омолодилися.
Вони будуть молодіти й далі. Проте, плюс нашої гри - що можна змагатися і до ста
років.
А по-друге, велике значення мають фізичні та психологічні
навантаження. Адже сучасний контроль передбачає шестигодинну гру без перерви.
- Знаю, що в збірній тренуванню фізичної
форми надають велику увагу.
- Так, я завжди прошу збірників приділяти увагу спорту.
У нас усі ним займаються. Василь Михайлович може не так, але й він надає перевагу
пішим прогулянкам. Коробов - великий ентузіаст бадмінтону, Криворучко та Ельянов
ходять на фітнес, Волокитін - теж. Мойсеєнко полюбляє й непогано грає у великий
теніс. Усі приділяють увагу ЗФП. У нинішній час без цього дуже важко витримати великі
турніри.
- Нещодавно у Казахстані пройшов
командний чемпіонат світу, але наші чоловіки були відсутні на ньому. Чому так сталося?
- Нам надіслали запрошення вночі зі суботи на неділю,
коли ми якраз були на тренувальних зборах у Карпатах. У запрошенні було сказано,
що треба дати відповідь протягом 24 годин. Бо деякі команди, зокрема, поляки, французи,
відмовилися грати. До початку змагань лишалося два тижні. Я спочатку подумав - чи
то не фейк. Навіть зателефонував виконавчому директорові ФІДЕ Емілю Сутовському.
Але наші лідери на той момент уже були зв'язані певними
контрактами. Іванчук мав грати у Сент-Луїсі. Ельянов та Коробов мали контракти на
виступ в ізраїльській лізі. Так я дійшов чи не до третього складу. Але ж їхати й
боротися за останні місця, як на мене, - це було б негативно для престижу країни.
Ми, все ж таки, - топ-команда.
Фото з особистого архіву О.Сулипи
Автор: Петро Марусенко, Київ
Джерело: «Укрінформ»