В скарбничці відомого івано-франківського мандрівника Вадима Войтика вже 95
відвіданих країн. Як він сам каже, весь вільний час та всі кошти витрачає на подорожі.
І ні краплі про це не жалкує.
«Моя колежанка слушно сказала: перед смертю ми згадуємо
не матеріальні цінності, а враження та емоції», - філософствує Войтик. А мандри,
на його думку, саме й дарують неймовірні враження. Останні з них - з його подорожі
до розташованого на північному заході Африки Королівства Марокко.
- Наскільки легко потрапити в Марокко
і чи потрібна українцям віза для поїздки в цю країну?
- Віза потрібна. Королівство Марокко чомусь не скасовує
візові обмеження для України (і це при тому, що в'їзд росіянам безкоштовний!). Навіть
навпаки: додає нові вимоги для видачі візи. Так нещодавно посольство почало вимагати
довідку про несудимість.
Взагалі, пачка паперів доволі солідна. Та й завітати
у посольство в Києві доведеться як мінімум двічі. Потрібні роздруківки заброньованих
квитків, готелів, копії паспорта і так далі. Коштує віза біля 600 грн. Весь процес
тривав приблизно три тижні.
Набагато легше туди потрапити фізично. Марокко - чи
не єдина африканська країна, куди літають європейські і вже знайомі нам авіакомпанії
Ryanair та Wizzair. Причому літають вони в кілька марокканських міст: Касабланку,
Марракеш, Фез, Танжир, Агадір - і це не весь
список. Аби летіти зі Львова, потрібна пересадка в одному з аеропортів Німеччини
чи Польщі. Головне - аби не Лондона, бо туди, як відомо, українцям потрібна віза,
і вас просто не посадять на літак.
Квитки можна знайти по ціні від 30 євро в один бік.
І це при тому, що сто в польоті вам доведеться провести біля семи годин!
- Для чого взагалі їхати в Марокко?
- Арабський світ чималий, вважайте, від Аравійського
півострова до західної Африки. Це понад 20 країн, поєднаних спільною мовою та релігією.
І при цьому чимало з них - доволі самобутні та несхожі на сусідів. Скажімо, я уявляв
Марокко таким собі зеленішим Єгиптом. Але з тією самою арабською нав'язливістю,
суцільним базаром, безкінечним шахрайством (як ви зрозуміли, про Єгипет я не кращої
думки).
Як виявилося, все взагалі не так. Люди геть інші, доброзичливі,
привітні. Фотографування не заперечують. За руку ніхто тебе не хапає. Ну і обманюють
нашого брата-туриста не більше, ніж загалом по світу.
Сама країна виявилася надзвичайно різноманітна природніми
ландшафтами. Навіть гори чи пустелі кардинально змінювалися кожні 50-100 кілометрів
шляху. Буквально: їдеш - все навколо червоне, раптом бац! - і вже гори сірі, потім
- зелені.
Я думав, що мало не вся країна - то пустеля. Натомість,
проїжджав і густими лісами, і широкими зеленими полями. Звичайно, є тут і морський
відпочинок. Пляжні курорти розташовані на середземноморському узбережжі, а також
вздовж берега Атлантичного океану. Одним словом, природні красоти - цілком вагома
причина відвідати цю країну.
- А як там з мовою? Англійської достатньо
аби порозумітися?
- Марокко - колишня французька колонія. Тож люди спілкуються
або арабською, або французькою. Але базовою англійською цілком можна порозумітись.
Особливо в туристичних місцях. На півночі країни активно послуговуються ще й іспанською.
- Чим цікаві марокканські міста?
- О, це головна фішка країни. Чи не кожне місто має
колоритний «даунтаун» - медіну. Це, як правило, мереживо вузеньких вуличок, іноді
більше схожих на гірську стежину, шириною в метр-півтора. Будинки мають два-чотири
поверхи, які часто ще й зближуються нагорі, тож перехожим видно лише вузеньку смужку
неба. Для гарячої пори року, а тут може бути і плюс 50, це дуже доречно.
Вулички криві, часто-густо ведуть в глухий кут. Сучасні
навігаційні засоби в таких умовах «глючать». От цим і користуються нахабні юнаки-хелпери.
Вас нібито зі щирого бажання намагаються провести до
потрібного місця, а там всіма способами, часом і криком та погрозами вимагають гроші.
Власне лише це і є «темною стороною» туристичного Марокко. Хоча ні, ще є продавці
гашишу та маріхуани, яка в мусульманській країні доволі поширена.
- Напевне, там діє «сухий закон»?
- Та ні, особливої строгості я не побачив. Алкоголь
є в барах, ресторанах, продається пиво, в супермаркетах, а точніше в окремих магазинах
поруч є алкогольні відділи.
- Де можна зупинитись туристу?
- Це ще одна «фішка» Марокко. Туристи зупиняються в
ріадах. Це з часів середньовіччя такі собі «готелі». Влаштовані вони так: з вулиці
глуха стіна і так само глухі двері, без вікон. Власне, так майже всі будинки медіни
виглядають. Двері ведуть у внутрішній дворик-колодязь. В цей двір виходять двері
та вікна помешкань, до яких ведуть галереї та вузесенькі сходи. На даху - неодмінна
тераса.
Кожен ріад відрізняється, на видноті всякі тарілочки,
антикварні речі, килимки, які нагадують наші гуцульські. На сніданок - незмінно
кілька варіантів хліба, джеми, масло, мед, і кому хліба мало, ще й млинці.
- Як ціни? Взагалі, Марокко - дорога
країна?
- Ні, ціни українські. Не можу згадати нічого особливо
дорогого. Скоріше навпаки - є низка продуктів, які суттєво дешевші. Наприклад, апельсини.
Вони там взагалі мішками продаються.
З речей цікаві шкіряні вироби. Араби на цьому знаються.
В старовинному місті Фес є легендарні кожум'яцькі майстерні. Виглядає це таким чином.
Кривими вуличками, а потім і проходами ви спускаєтесь в долину, де на невеликій
площі розташовані чани з фарбами, природними рідинами, якими майстри вичищають,
обробляють та фарбують шкіру.
Все натуральне і має специфічний, а комусь і нестерпний
запах. Тож при вході вам видають гілочки м'яти, які слід засунути в ніс.
Але безпосередньо в робочий «цех» ви не потрапляєте,
бо довкола тих чанів набудовані будинки-маркети з готовими виробами. Сходами можна
зійти на майданчики для огляду процесу, а потім ви мусите пройти випробування шопінгом.
Нічого не вподобали? То пожертвуйте гроші старенькому при вході, інакше ніяк.
- Наскільки країна безпечна?
- Суто по відчуттям - абсолютно безпечна. Тут слід зауважити,
що при всій оцій патріархальності, Марокко - сильний гравець у своєму регіоні, має
потужну армію. За подорож я не раз бачив пересування військової техніки. На півдні
країна межує з Західною Сахарою, яку Марокко окупувало ще в 1970-х роках. На цій
території діють повстанці чи сепаратисти, як з якого боку дивитися, а отже і безпековий
фактор там є важливим чинником. Поліції не видно, але на дорогах патрулі є.
Марокко - монархія. Тож портрети короля є всюди, влада
його абсолютна, але сам король, пишуть, доволі демократичний. На відміну від свого
батька, який, з одного боку, закріпив незалежність країни, а з іншого - тримав її
в лещатах диктатури. Втім, знову ж таки, пишуть, що корупція та утиски ЗМІ та опозиції
ніде не поділися.
Мати справу з чимось подібним не довелося, хіба традиційне
арабське «намахування», коли паркування може вартувати будь-яку суму, ще й подяка
на виїзді. Ну тобто ти заплатив перше власне аби заїхати, а потім - ще раз, аби
виїхати. Така от міні-корупція.
- У яких ще цікавих місцях країни
вдалося побувати?
- За вісім днів я проїхав більше трьох тисяч кілометрів.
Звісно що це галоп, але так хотілося побачити побільше. Біле місто Тетуан, синє
місто Чефчауен, червоне місто Марракеш, старовинні міста-фортеці казби в передгір'ях
атласських гір. Там, до речі, є цікавинка - кіностудія, де роками будують декорації
до різних епічних постановок. Можна походити місцями, які ми бачили в голлівудських
блокбастерах «Царство небесне», «Гладіатор», «Перлина Нілу», «Мумія» та навіть «Гра
престолів».
Касабланка - взагалі як якась Ніцца, французька архітектура
сильно відчувається. Також там попередній король Хассан збудував величезну мечеть,
одну з найбільших в світі. А в курортному місті Агадір вдалося відвідати крокодилячий
парк. Вперше бачив десятки якщо не сотні рептилій, ще і так близько.
- Ви іноді возите групи туристів
за своїми авторськими маршрутами: по Італії, Іспанії, Балканами, в Азію. Плануєте
запросити до Марокко?
- Ближчим часом ні, чесно кажучи, візові клопоти все
ж марудні. Але з огляду на непогане та дешеве авіаційне сполучення, та й близькість
Канарських островів, які теж можна захопити у подорожі, то колись може й запланую.
Фото Вадима Войтика
Розмовляв Роман Турій
Джерело: Galka.if.ua