rss
07/20/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#356

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Як правильно закінчити і почати, або Про передавання влади…

Сьогодні зранку отримав рекламну розсилку. На ній сяючий від власної компетентності чоловік з переможною посмішкою обіцяє навчити мене і всіх - як правильно починати день, щоб він одразу пішов оптимальним шляхом, як його продуктивно продовжити, а ввечері успішно завершити, щоб заснути з усвідомленням плідно прожитого часу і недаремно пвитрачених сил.

 

І це підказало мені ідею цієї статті - про те, як завершує свою каденцію чинний президент України Петро Порошенко і як намагається її починати новообраний - Володимир Зеленський.

І що вони при цьому роблять правильно, а що не дуже - особливо з політико-психологічної точки зору - судити читачам.

Остаточні результати виборів

 

Щоб точніше розуміти, з яких стартових позицій відбувається остання заочна битва двох президентів - чинного та новообраного - проаналізуємо більш детальні підсумки виборів, які оприлюднено 6 травня, коли я писав ці рядки.

А те, що заочне і зовні нібито мирне співіснування обох діячів у ці дні насправді є їх політико-психологічною битвою, сумнівів нема.

Заступник директора Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький під час прес-конференції щодо демографічних результатів Національного екзит-полу за результатами другого туру виборів вказав на наступне:

- У другому турі Володимир Зеленський став переможцем у всіх регіонах, найбільший відсоток голосів він отримав у Східному(87%) та в Південному (85%) регіонах, менший - у Центральному (70%) та Західному (57%).

Як бачимо, в усіх макрорегіонах, окрім Заходу, не менше, ніж 70% виборців, що проголосували, підтримали Володимира Зеленського і не більше, ніж 28% - Петра Порошенка;

- Петро Порошенко, навпаки, загалом, найкращий для себе результат отримав у Західному регіоні. Хоча все одно тут програв, бо тільки одна область - Львівська - надала йому перевагу перед суперником.

У Західній Україні, загалом, 57% проголосували за Зеленського і 41% за Петра Порошенка (у решті регіонів показник П. Порошенка істотно нижчий: Центральному - 28%, Південному - 13.5%, Східному - 12%).

За інформацією А. Грушецького, обласні центри голосували так:

- 68% віддали голос за Володимира Зеленського;

- 30% за П. Порошенка.

Як підкреслив А. Грушецький, найбільшу перевагу Зеленський отримав у містах з населенням від 100 тис. мешканців (87%), селищах міського типу (81%), містах з населенням менше, ніж 20 тис. (80%), у містах з населенням від 50 до 100 тис. (74%), у селах (73%).

Дещо менший відсоток був отриманий у обласних центрах (68%) та містах з населенням від 20 до 47 тис. (645).

Петра Порошенка порівняно більше (хоча й менше, ніж суперника) підтримали виборці міст із населенням від 20 до 49 тис. (35%) та в обласних центрах (30%).

У демографічному аспекті - наголосив А. Грушевський - під час другого туру виборів президента України Володимира Зеленського підтримало 72% чоловіків і 73% жінок.

«Серед чоловіків 26% підтримали Петра Порошенка, серед жінок - 25%. Тобто, результати практично однакові», - резюмував соціолог.

Щодо вікових особливостей виборців обох претендентів, то тут, за словами А. Грушецького, картина наступна: «За Зеленського найбільше проголосували люди віком до 30 років. Серед них 80% проголосували за Володимира Зеленського і 19% - за Петра Порошенка.

Крім того, за Зеленського  віддали голоси 73,5% виборців віком 30-39 років; 40-49 років - 73%, 50-59 років - 72%, віком від 60 років - 69,5%.

Відповідно, підтримка Петра Порошенка більша серед виборців старшого віку; у групі виборців 18-29 років - 19%, 30-39 років - 25%, 40-49 років - 25%, 50-59 років - 26,5%, віком від 60 років - 29%».

Як бачимо, всі вікові категорії виборців, навіть старші і мудріші, надали перевагу В. Зеленському. Причини цього явища складні, і їх ще не раз доведеться аналізувати. Але те, що серед провідних мотивів голосування за В. Зеленського було всеохоплююче бажання змін у переважної більшості виборців - це безсумнівно.

Тож, у новообраного президента України В. Зеленського унікальна масова і всебічна платформа підтримки, якої ще не було у жодного попереднього глави Української держави - всього по країні 73,22% - і це дає йому значні політико-психологічні переваги та одночасно накладає величезну відповідальність.

У Петра Порошенка станом на весну 2019 року плацдарм електоральної підтримки по країні звузився - усього по країні 24,45% - і на сьогодні поки що єдиним оплотом його подальших політичних амбіцій є Львівщина, котра надала йому перевагу.

Куди Петро Порошенко і вирушив із візитом невдовзі після голосування.

Старт зі Львова?

  

Досвідчений політик і практичний піарник, Петро Порошенко зробив усе, щоб його візит на Львівщину не був схожим на зализування ран у своїй схованці.

  Title
  П. Порошенка вітають прихильники

Урочисті відвідини Личаківського цвинтаря, прониклива промова перед могилами давніх і нових патріотів України, її захисників виглядали яскраво і переконливо.

На зустрічі з громадськістю Львівщини Петро Порошенко тримався оптимістично і, зокрема, заявив: «Хтось скаже, що ми програли 21 квітня. Ми не перемогли. Це - правда.

Моя позиція - ми не програли. І немає жодних підстав впадати у відчай.

Нас більше, ніж 4,5 млн, і буде більше. У Львівській області нас більше, ніж 800 тисяч.

Подивіться, скільки нас. Наші головні битви попереду. І головне, що ми зараз маємо - це зберегти єдність і не впасти у відчай. Головне, що ми зараз маємо зробити - це захистити ті здобутки, яких ми з вами досягли за цих п'ять років».

Не гоже коментувати слова президента. Проте, як казали давньогрецькі філософи: «Платон мені друг, але істина дорожча».

Так от істина, хоча й для П. Порошенка гірка, полягає в тому, що він програв. Програв з розгромним рахунком. Програв тому, над ким сміявся і називав маріонеткою.

Тож одна справа - бадьоритися на людях, інша - об'єктивно проаналізувати причини свого програшу. А вони є. І очевидні багатьом критикам, котрі задовго до виборів, починаючи ще з 2014-2015 років, спочатку делікатно, а потім і більш відкрито говорили про це в ЗМІ, соцмережах, політичних дискусіях.

Інша справа, що і здобутки у Петра Порошенка та його команди є. Вони також усім відомі, і всі притомні українці їх визнають.

Але програма подальшої політичної діяльності Петра Порошенка, як і у зернятку, міститься в його фразі, що ці здобутки треба захистити.

Не важко зрозуміти - від кого планує захищати здобутки свого правління Петро Олексійович.

Попри всю дипломатію, він фактично залишається при думці, що його наступник є (чи може стати) тим, хто ці здобутки... Що? Яке тут точне слово підібрати? Зневажить? Знищить? Здасть? Чи ще якесь слово - дошкульніше, або обережніше?

Попереджаючи, що головні битви попереду, Петро Порошенко не уточнює - битви за чи проти? За виборця чи проти новообраного глави держави?

Якщо за виборця, треба діяти на позитиві, демонструвати кращу політичну позицію стосовно всіх питань. Якщо проти, то доведеться діяти на негативі, критикуючи все, що можна і не можна. Такими є закони політико-психологічної боротьби.

І, судячи з усього, саме з Львівщини, можна вважати, відбувся старт Порошенка-опозиціонера до чинного новообраного президента В. Зеленського. Незважаючи на те, що публічно П. Порошенко привітав В. Зеленського і навіть висловив готовність допомагати.

Чи підуть за П. Порошенком ті 800 тисяч львів'ян, котрі голосували за нього і кого він закликає під свої знамена, а разом з ними і ті 4,5 мільйона виборців, залежить від декількох факторів. Про них ми ще не раз поговоримо. Особливо після того, коли почнуться розслідування схем і оборудок минулого п'ятиріччя. А вони почнуться.

А поки що прослідкуємо, як безпомилково з політико-психологічної точки зору Петро Порошенко завершує своє президентство.

Фактор армії і фронту

 

Користуючись своїми правами поки що чинного президента, Петро Порошенко останніми днями зосередив свою увагу на силовиках - прикордонниках, армійцях та всьому, що до цього дотично і що завжди має значний позитивний суспільний резонанс.

Глава держави нагородив низку прикордонників з нагоди їхнього свята - Дня прикордонника, присвоїв генеральські звання, зокрема, і найвище в Україні звання генерала армії командувачеві Прикордонних військ генералу Петрові Цигикалу.

Він також присвоїв звання Героя України генерал-майору Ігореві Момоту посмертно і вручив золоту зірку та орден Держави його доньці Марії.

Поїхавши 6 травня на Донеччину, Петро Порошенко відвідав місце загибелі захисників десятого блокпосту і вшанував їхню пам'ять. Присвоїв трьом військовим підрозділам ЗСУ почесні імена.

За повідомленням прес-служби президента України Петро Порошенко сказав: «Недарма наша зустріч відбувається сьогодні, саме в День піхоти. Піхоти, якій потрібно приділити максимальну увагу. Якщо раніше першими пріоритетами у нас були десантно-штурмові війська, Сили спеціального призначення, морська піхота, гірсько-штурмові бригади, я твердо переконаний, що сьогодні такі бригади, як 93-я і 57-а, потребують моєї особливої уваги.

Я хочу подякувати вам за блискуче виконання бойових завдань. Ви - справжня еліта Збройних сил України.

З метою відновлення історичних традицій національного війська та зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, підписав Указ щодо присвоєння почесних найменувань 57-й окремій мотопіхотній бригаді - імені кошового отамана Костя Гордієнка, 58-й окремій мотопіхотній бригаді - імені гетьмана Івана Виговського та 26-й артилерійській бригаді - імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича», - повідомив він.

Прес-служба президента дала таку історичну довідку-обґрунтування: «Кость Гордієнко був кошовим отаманом Запорізької та Олешківської Січі. На сьогоднішній день там же розташований і пункт постійної дислокації підрозділів бригади. Отаман був сподвижником гетьмана Пилипа Орлика. У 1709 році відкрито виступив проти московської окупації України та разом із запорізькими козаками підтримав гетьмана Івана Мазепу у боротьбі з окупантами.

58-й окремій мотопіхотній бригаді присвоєно найменування «імені гетьмана Івана Виговського» - українського військового, політичного і державного діяча, гетьмана Війська Запорізького. У битві під Конотопом, де на сьогодні розташований пункт постійної дислокації підрозділів бригади, 9 липня 1659 року вщент розбив стотисячну Московську армію.

26 артилерійській бригаді присвоєно почесне найменування «імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича» - офіцера-артилериста, який на початку Української революції 1917-1919 років сформував та очолив артилерійський підрозділ у складі Корпусу Січових Стрільців. Брав активну участь у запеклих боях з червоногвардійськими частинами, які рвалися до Києва, а в березні 1918 року визволяв місто від російсько-більшовицької окупації. У 1919 році, будучи командиром гарматної бригади Січових Стрільців Дієвої армії УНР, брав активну участь у всіх бойових операціях Армії УНР. Роман Дашкевич вважається одним із засновників сучасної української артилерії.

Також президент вручив державні нагороди військовослужбовцям за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня піхоти».

Окрім морального заохочення, президент Порошенко подбав і про матеріальне. Він доручив міністру оборони Степанові Полтораку підвищити рівень забезпечення бійців передньої лінії фронту на 5 тис. гривень, що разом з доплатами має складати 27 тисяч гривень - тобто тисячу доларів США за чинним курсом.

Це якраз та тисяча доларів, яку кандидат у президенти України Петро Порошенко у 2014 році обіцяв платити воїнам на «передку», тільки-но його оберуть президентом. Його обрали. І він виконав свою обіцянку - через 5 років, за лічені дні до відходу у відставку і то поки що у формі доручення, а не обов'язкового рішення.

Питання до фінансування

 

Скажу одразу: підвищення виплат воякам ЗСУ на всіх лініях оборони, особливо на передній, є абсолютно правильним рішенням - хто б і коли б його не прийняв. Бійці платять кров'ю і життям, а це - незрівняні речі. І, все ж таки, до цього рішення є питання.

Питання перше: чому таку доплату президент Петро Порошенко не зробив на початку березня цього року, коли міністр оборони С. Полторак 3 березня заявив: «За рішенням президента України Петра Порошенка щойно підписав наказ щодо підвищення доплат до грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України, які перебувають у районі ООС. Виплати будуть здійснюватися з першого квітня 2019 року.

Армійці, що перебувають на першій лінії зіткнення, отримають додатково 2000 гривень (загальна сума складатиме 12 тис. грн.);

- армійці, що перебувають на другій лінії зіткнення, отримають додатково 1000 гривень (загальна сума складатиме 5,5 тис. грн.);

- військові ВМС України, що виконують бойові завдання та перебувають в акваторії Азовського моря отримають доплату в 5500 гривень; під час виходу на бойові чергування - 12 тисяч гривень.

Відповідь проста: тоді кандидат у президенти України і чинний президент Петро Порошенко вважав, що і така доплата є достатньо вагомою, і допоможе йому отримати підтримку виборців фронтової зони.

Чому цього не сталося - питання окреме.

І от через 2 місяці, ступивши однією ногою уже за межі повноважень, Петро Порошенко робить ось такий царський подарунок воякам.

Припускаю, що міністр оборони С. Полторак встигне підписати таки наказ про підвищення до своєї відставки, яка на 99% є неминучою.

Питання друге: а хто має виконувати цей наказ? Ясно хто - міністр оборони, призначений В. Зеленським після своєї інаугурації. На нього ж лягає і відповідальність - відшукати такі кошти в оборонному бюджеті, яким би напруженим він не був.

Це буде нелегко, але мені здається, що президент Зеленський разом зі своїм міністром оборони такі гроші знайдуть - навіть за рахунок, наприклад, скорочення генералів - а у Збройних силах є 123 штатні генеральські посади. Або припинення крадіжок та схем серед корупціонерів у погонах.

Тож, не розуміючи, чому в березні 2019 року Петро Порошенко не підвищив сумарні щомісячні виплати бійцям до 27 тисяч гривень і розуміючи, чому це він зробив усього через 2 місяці, коли абсолютно точно не відповідатиме за виконання свого доручення, роблю висновок: все одно виграють вояки, а це - головне. Які б мотиви за цим не стояли.

Ротація командувача

 

Під час свого останнього в ранзі президента візиту в зону ООС головнокомандувач Петро Порошенко змінив командувача ООС генерал-лейтенанта Сергія Наєва.

З яких причин це відбулося, громадськості пояснили вельми туманно - мовляв, ротація.

Може, й треба було його замінити, але чому ж не пояснити громадськості причини?

Хто прийняв рішення про ротацію генерала, який лише рік пробув на посаді командувача ООС, повністю ввійшов у суть справ, а тепер має звільнятися?

П. Порошенко сказав, що прийняв таке рішення за ініціативою міністра оборони С. Полторака і начальника Генштабу В. Муженка.

Однак, у своєму указі написав просто: звільнити. І крапка. І про жодну ротацію там не йдеться.

А чи не в тому справа, що військовослужбовці зони ООС проголосували на виборах за В. Зеленського більше, ніж за свого Верховного головнокомандувача? Не набагато, але більше. І у першому, і у другому турах. І березневі доплати не допомогли.

Невже воїни такі недалекі, що за 5 років не розгледіли у Петрові Порошенку видатного Верховного? Що захотіли мати своїм Верховним «коміка» (як принизливо називали і називають переможця піарники та деякі прихильники Петра Олексійовича) замість досвідченого Порошенка? Щось тут не так, шановний Петре Олексійовичу. Не в усьому ви хочете собі зізнатися. Не всякій правді готові подивитися прямо в очі.

Тоді де ж гарантія, що на наступний період своєї політичної діяльності ви позбудетеся того, що відштовхнуло від вас сотні тисяч тих виборців, котрі у 2014 році, переповнені надіями, голосували за вас?

Генерал-лейтенант С. Наєв, очевидно, не пропаде. Він ще спливе - якщо за ним нема якихось поки що невідомих гріхів. А ось призначати нового командувача ООС без узгодження з новообраним президентом є, м'яко кажучи, некоректність з боку того, хто вже фактично пішов.

Адже ЦВК вже офіційно оголосив В. Зеленського обраним президентом України. То чому ж не погодити з ним такі важливі кроки, про які йшлося вище?

Принаймні, це було б жестом доброї волі, виглядало б як ввічливість, а не відкрите ігнорування.

А новим командувачем сил ООС став генерал-лейтенант Олександр Сирський. Гідний, кажуть, командир.

Початок початку

 

Поки чинний глава держави Петро Порошенко робить свої останні кроки в ранзі президента з метою отримати позитивний резонанс, новообраний - В. Зеленський - свої перші кроки робить поки що, здебільшого, за лаштунками, консультуючись та формуючи команду і кандидатів на провідні посади. На питання - чому він не виходить на арену - В. Зеленський відповідає, що ще не вступив на посаду, отже, не хоче поки щось робити публічно.

Title  
 Євангеліє в дарунок від ПЦУ 

Однак, деякі цікаві кроки він уже зробив.

Спочатку зустрівся 30 квітня в Михайлівському Золотоверхому з Предстоятелем ПЦУ митрополитом Епіфанієм, котрий привітно усміхався, охоче спілкувався з гостем і подарував йому Євангеліє. 

Сам Предстоятель прокоментував це так: «Вітаю обраного президента України Володимира Зеленського з Великоднем та обранням на високу посаду.

Під час нашої зустрічі обговорили проблеми, які постають перед українцями. Зокрема, багаторічний конфлікт на Донбасі. Ми були єдині у тому, що Церква має молитись, а держава робити все, аби всі регіони нашої країни жили в мирі і спокої. Також обговорили теми боротьби з корупцією і бідністю.

  Title
  Почесний Патріарх і новообраний президент

З приємністю подарував обраному президентові репринтне видання «Острозької Біблії» - першого повного друкованого тексту Старого і Нового Завіту слов'янською мовою, підготованого в Україні наприкінці 16 сторіччя».

Потім В. Зеленський навідав Патріарха Філарета в його резиденції на Пушкінській вулиці столиці. Патріарх був більш стриманим і закликав В. Зеленського виправдати довіру українців. Прес-служба ПЦУ повідомила, що Святійший Владика привітав новообраного главу держави з перемогою на виборах і закликав використати дану йому владу для сприяння добру і подолання зла.

Володимир Зеленський подякував Патріархові за зустріч і спілкування.

Відтак, Патріарх Філарет вручив новообраному президентові пам'ятний подарунок.

Title  
 Коран від мусульман України 

Третя зустріч у В. Зеленського відбулася з очільником УПЦ (Московського патріархату) митрополитом Онуфрієм, і йшлося, здебільшого, про мешканців Донбасу. 

Про четверту зустріч прес-служба В. Зеленського поінформувала так: «Сьогодні новообраний президент Володимир Зеленський провів зустріч із духовними лідерами мусульман України. На зустрічі були присутні: шейх Ахмед Тамім - муфтій Духовного управління мусульман України, Айдер Рустемов - муфтій Духовного управління мусульман Криму, шейх Саїд Ісмагілов - муфтій Духовного управління мусульман України «Умма». Наразі в Україні проживають близько 2 мільйонів мусульман.

Володимир Зеленський наголосив, що його стратегія - не на словах, а на ділі об'єднати країну, адже єдність - це запорука сили. Для цього слід розпочати конструктивний і відвертий діалог зі всіма громадянами України, зокрема, на тимчасово окупованих територіях Криму та Донбасу.

«Я закликаю представників різних релігій і релігійних конфесій підтримати нас із цією ініціативою - розпочати діалог з українцями, які сьогодні перебувають на тимчасово окупованих територіях. Ми вважаємо, що це перший можливий крок для повернення їх додому, до України», - зазначив Володимир Зеленський.

«Ви - лідер нового покоління, обраний народом України. І я вважаю, що сильна, заможна Україна для всіх громадян різних національностей і віросповідань - це справжня мрія простих людей», - підкреслив шейх Ахмед Тамім. Більше того, учасники зустрічі підтвердили свою готовність підтримати ініціативи новообраного президента, орієнтовані на консолідацію суспільства.

Поговорили про можливість міжнародних інвестицій в Україну від представників мусульманських держав. Володимир Зеленський підкреслив, що особисто готовий стати гарантом інвестицій у рамках своїх повноважень, закріплених Конституцією України. Крім цього, духовні лідери українських мусульман привітали з обранням на посаду президента України та наголосили на великій відповідальності перед народом - представниками різних національностей і віросповідань».

  Title
  Тора від Ради рабинів України

В. Зеленському також було вручено подарункове видання Корану - священної книги мусульман. 

П'ята зустріч В. Зеленського була з представниками Ради рабинів України. Він сказав: «Я провів зустрічі з представниками різних релігій і культур. І сьогодні звертаюся до вас із проханням підтримати нашу ідею розбудови діалогу з мешканцями тимчасово окупованих територій на сході України та Криму. Ми вважаємо за необхідне не втрачати зв'язок із цими людьми, бо всі вони - українці, наші співгромадяни».

У відповідь рабин Шмуель Камінецький сказав: «Є три головні чинники успіху вашого правління: правосуддя, чесність і мир. Ніколи не робити того, чого б ти не хотів, щоб зробили тобі. Ось головне правило...»

«Щороку в Україну приїжджають понад 800 тисяч паломників, тут поховані 150 єврейських праведників. Наразі в Україні проживають не менше, ніж півмільйона євреїв, для яких Україна - рідна земля, яку ми любимо. І мріємо про те, щоб життя в Україні було гідним і щасливим для всіх людей, - зазначив Шмуель Камінецький. - Немає жодних суперечностей у тому, щоб бути євреєм і бути справжнім патріотом України».

Наприкінці зустрічі гості подарували Володимирові Зеленському ексклюзивне видання Тори.

 
Title  
 Ікона від УГКЦ 

Як повідомив Департамент інформації УГКЦ, 6 травня В. Зеленський зустрівся у резиденції при Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві з Отцем і Главою УГКЦ Блаженнішим Святославом.

Володимир Зеленський привітав Його Блаженство з днем народження та висловив слова пошани до Української Греко-Католицької Церкви за постійну і тривалу духовну підтримку всіх українців у ці складні часи.

Відтак, Глава УГКЦ привітав пана Володимира з обранням на президентське служіння, а також виявом до нього великої довіри українського народу. Архієрей запевнив його у відкритості УГКЦ до співпраці на партнерських засадах для добра українського народу та нашої держави.

Під час зустрічі була порушена ціла низка важливих для майбутнього незалежної і соборної України питань і ролі УГКЦ у цих процесах. Було згадано вагому місію Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій у справі збереження релігійного миру, громадську ініціативу «Національний форум «Трансформація України» для здійснення глибинного прагнення нашого народу побудувати європейську Україну, повноправного члена ЄС.

Окремо Блаженніший Святослав згадав про важливість Світового Конгресу Українців і великої української діаспори в царині підтримки нашої держави на світовій арені, а також про необхідність належної відповіді на виклики гібридної війни, яку країна-агресор проводить проти України за допомогою пропаганди та дезінформації.

Глава УГКЦ згадав про проблему масової еміграції молоді з України та роль Церкви не лише в тому, щоб надати належну пастирську опіку емігрантам, а й щоб подбати про їхній зв'язок з Батьківщиною. «Нашою турботою є, зокрема, молодь, яка покидає країну в пошуках якісної європейської освіти. Тому ми хочемо запросити вас до Львова, до Українського католицького університету, який є сучасним європейським християнським і академічним майданчиком надії для молодих українців», - зазначив Блаженніший Святослав.

Володимир Зеленський, зокрема, подякував архієрею за те служіння, яке здійснює УГКЦ на окупованих територіях Донбасу та в анексованому Криму, зберігаючи таким чином зв'язок із цими громадянами України та надаючи їм належну опіку. Він також висловив вдячність за привітання, цінні думки та відкритість до співпраці.

На прощання Глава Церкви подарував поважному гостеві книжку про історію Української Греко-Католицької Церкви та ікону дванадцяти найбільших церковних свят.

Завершення

 

Чинний глава держави Петро Порошенко закінчує період своїх повноважень і робить низку правильних кроків, розрахованих на позитивний суспільний резонанс.

Новообраний президент України Володимир Зеленський, ще не вступивши у повноваження, робить низку початкових правильних кроків, котрі мають продемонструвати його прагнення «зшивати» країну, розділену не тільки виборами.

Кожен їхній крок має нині і матиме у майбутньому значення, яке, ймовірно, буде змінюватися - зменшуватиметься або зростатиме.

І політико-психологічні аспекти їхньої діяльності будуть визначальними.

Покликаний до гармонії

Балкани і Майдан

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com