Починаємо серію публікацій про те, що міг би зробити Антимонопольний комітет з найбільшими олігархами України, але не зробив.

 

«Роттердам+»

 

Петро Порошенко зробив дуже мудро, коли у 2015 році почав деолігархізацію. Тоді президент і його міністр енергетики Володимир Демчишин (співвласник інвесткомпанії ICU, що обслуговувала Порошенка) за допомоги словесних інтервенцій довели Ріната Ахметова до стану, в якому єврооблігації ДТЕКу подешевшали у півтора разу. А потім ICU їх скупила за дешевою ціною. А інший співробітник ICU та «Рошену» Дмитро Вовк на чолі НКРЕКП забезпечив з тим же самим Міненерго впровадження формули «Роттердам+». І єврооблігації ДТЕК одразу пішли вгору, бо у фірми Ахметова прибутки почали рости шаленими темпами.

EBITDA виросло зі 7 мільярдів гривень у 2015 році до 25 млрд грн. у 2018-му. За даними колишнього члена НКРЕКП Андрія Геруса, загалом за три роки українські споживачі електроенергії переплатили бенефіціарам «Роттердаму» за плюс у ціні електроенергії 43 млрд грн.

Зараз НАБУ, попри спротив адвоката ICU, шукає офшорні кінці грошових потоків від ICU до бенефіціарів схеми «Роттердам+», але це - тема іншої статті.

У даному ж контексті важливо, що цю схему збагачення кількох людей за рахунок українських споживачів від АМКУ погодив особисто голова комітету Юрій Терентьєв. А вже зробивши свою справу, з повним розумінням «чайових» розповідав в інтерв'ю: «Щодо вугілля, яке де-факто не імпортується, а є в Україні, можливо, доцільно використовувати навпаки - Роттердам «мінус».

Ще раз. Голова Антимонопольного комітету розуміє, що у формулу зашиті зайві побори зі споживачів. Однак, погоджує формулу, бо вважає, що АМКУ не може пхати носа у саму її суть, мовляв, це - державницьке рішення НКРЕКП, і формула ж «однакова для всіх»: і для державних, і для ахметовськіх, і для інших дрібних приватників.

Це прямо суперечить діям Терентьєва щодо формули «Дюссельдорф+», яка фактично повторює роттердамську логіку на ринку газу - купуємо російське паливо нібито з постачанням з німецького хабу, хоча фізично газ їде до нас значно коротшим шляхом з Росії. І от стосовно формування ціни газу на рівні імпортного паритету голова АМКУ говорив дуже різкі речі.

В інтерв'ю «РБК-Україна»:

«У АМКУ есть вопросы к использованию немецкого хаба в качестве индикатора цены на газ и, что привязка к немецкому хабу может привести к завышению цены на газ для конечных потребителей».

В особистому листі на ім'я Гройсмана:

«Запропонована методика формування ціни газу на рівні імпортного паритету, за певних умов, може мати негативний вплив на розвиток конкуренції на ринку та може призвести до необґрунтованого зростання вартості природного газу для побутових споживачів та до збільшення тарифів на послуги з опалення та постачання гарячої води і, як наслідок, до ущемлення інтересів останніх».

Ще раз наголосимо, стосовно «Роттердам+» Терентьєв просто від імені комітету сам підписав аркуш погодження формули, яка призвела до здорожчання електроенергії для споживачів. Споживачів, яких у питанні газу голова АМКУ вже зауважує як людей, про яких антимонопольники мають піклуватись. А в питанні вугілля та електроенергії - офіційно ігнорує.

Що насправді мав зробити голова АМКУ?

Якщо формула «Роттердам+» була розроблена відповідно до попередніх рекомендацій АМКУ, то треба було виносити проект «формульної» постанови НКРЕКП «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії» саме на розгляд Комітету.

І тоді члени АМКУ разом би визначили, чи відповідає формула рекомендаціям, які надавались усім Комітетом, а не особисто головою.

І якщо б більшість держуповноважених вирішили, що розроблена Вовком формула несправедлива, то вони могли б дати НКРЕКП свої зауваження. А якби Вовк ці зауваження не врахував, то можна було б додати факт відмови до справи проти НКРЕКП, яка вже кілька років припадає пилом в АМКУ.

І в рамках цієї справи кваліфікувати дії НКРЕКП як антиконкурентні дії органів влади відповідно до статті 17 закону «Про забезпечення економічної конкуренції», де йдеться про заборону схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та їх легітимації.

І зобов'язати НКРЕКП розробити справедливу формулу (заміна плюса на мінус - вже значно економніше для кишень українців).

І якби НКРЕКП відмовилась або розробила нову погану формулу - АМКУ мав би подати до суду позов про скасування «формульної» постанови НКРЕКП.

А враховуючи те, що у 2016 році формулу «Роттердам+» погодив особисто Терентьєв, а не весь Комітет, то підстави для визнання того погодження неналежним та оскарження розбійницької формули є і зараз...

Звіт про ринок електроенергії

 

Ще однією цеглиною в укріпленні монополії ДТЕКу було дослідження ринку електроенергії й енергетичного вугілля, проведене у 2016 році першою заступницею голови АМКУ Марією Ніжнік.

За даними «Наших грошей», проект рішення передбачав досить різкі висновки та формулювання стосовно монополії ДТЕКу. Все-таки компанія контролює по 80% «маневрової» генерації ТЕС і ринку енергетичного вугілля, і відтак банальною зупинкою постачань палива може вимкнути світло всій Україні.

Цей проект мали розглядати на засіданні комітету 5 квітня 2016 року.

Однак, того дня зранку хтось по телефону «замінував» Комітет (поліція за три роки так і не з'ясувала, хто ж «мінував»). І після того переляку звіт Ніжнік набув м'яких «проахметовських» формулювань, які були проголосовані Комітетом 1 червня.

А якби АМКУ був нормальним, то у звіті про ринок електроенергії і вугілля мало би бути написано капслоком, що монополія Ахметова на суміжних ринках загрожує енергетичній безпеці України, а тому він має бути поділений на клаптики. Плюс антимонопольники мали зазначити про поблажливість НКРЕКП, щоб слідчим залишилось тільки порахувати збитки та скласти обвинувальний акт проти членів цього органу.

Анбандлінг в хату, ДТЕК!

 

Також АМКУ закрив власну справу про зловживання монопольним становищем енергокомпаній ДТЕКу, майже одноголосно проголосувавши на користь Ахметова під новорічну ялинку 28 грудня 2018 року (з присутніх держуповноважених була проти лише Світлана Панаіотіді). Ця справа з 2015 року була на розгляді в тієї самої Ніжнік, яка, крім усього іншого, доводиться кумою заступнику голови Адміністрації президента Олексієві Філатову. А у серпні 2018 року Терентьєв, який доводиться однокурсником тому самому Філатову, повідомив, що після трирічного розслідування справи не бачить доказів, які б підтвердили, що енергохолдинг Ріната Ахметова зловживає монопольним становищем.

Але якби АМКУ був нормальним, то він не зважав би на те, що Ахметов на ґрунті «роттердамської» формули знайшов спільну мову з президентом Порошенком. І провів би примусовий поділ групи відповідно до ст. 53 закону «Про захист економічної конкуренції».

Так, такого ще ніхто в Україні не робив. Але колись треба починати. США саме так долали своїх баронів-розбійників. І нічого - не гірше від України живуть зараз.

Придбання акцій «Західенерго» та «Київенерго»

 

Влітку 2017 року Ахметову без конкуренції вдалось придбати контрольні пакети акцій енергокомпаній, у яких у нього вже і так був мажоритарний контроль. Коли провели перерахунок ціни контрольних пакетів «Київенерго» та «Західенерго» на одну акцію, з'ясувалось, що вони були нижчими, ніж поточні на той час котирування «Українській біржі». Приємністю для ДТЕК стало й те, що аукціони оголосили у стислі терміни - менш, ніж за місяць до проведення. Для залучення конкурентів цього терміну забракло.

Якби АМКУ був нормальним, то мав би докласти зусиль, аби донести до відома урядовців, що Ахметов контролює понад 80% ринку виробників «теплової» електроенергії. І що поглиблення та розширення його власності - це справжня монополізація України з усіма її негативами. Плюс - відкрити справу по концентрації без дозволу, оштрафувати та «розконцентрувати» монополіста.

Зелена енергетика

 

Так само при мовчазній згоді АМКУ структури Ахметова стрімко набувають контроль над «зеленою енергетикою».

Зараз в Україні працюють 2100 МВт «зелених» сонячно- та вітростанцій. Уже до кінця поточного року Ахметов готується наростити свої «зелені» потужності до 1500 мВт і стане провідним виробником електроенергії за «зеленим» тарифом з часткою ринку майже 42%.

На руку Ахметову грає і законопроект, прийнятий Верховною радою у першому читанні. Адже у ньому прописали умови функціонування ринку, які закріплять право ДТЕК на надприбутковий «зелений» бізнес за рахунок споживачів до 2030 року.

Протягом десяти років Ахметов зможе продавати енергію по нині зафіксованих «зелених» тарифах, що у 2-3 рази вищі, ніж, наприклад, у Німеччині.

Якби АМКУ був нормальним, то АМКУ мав би висловити свої зауваження до законопроекту в письмовому вигляді та на публічних обговореннях. І, принаймні, розпочати дослідження ринку та принципів, за якими державні органи України створюють переваги «зеленим» бізнесменам.

Придбання «Одесаобленерго» і «Київобленерго»

 

Так само швидко просувається Ахметов і на «ринку обленерго». На його акції в різних обленерго припадає вже 33% МВт*годин з річного розподілу електроенергії. І він збільшив свою частку ще через купівлю «Одесаобленерго» та «Київобленерго» у групи російських бізнесменів «VS Energy».

Нещодавно АМКУ оприлюднив зобов'язання, які пропонує взяти на себе ТОВ «ДТЕК Нафтогаз» для отримання дозволу на придбання згаданих компаній. При цьому вже відомо, що АМКУ не чіпатиме питання активів групи ДТЕК в інших обленерго.

Але якби АМКУ був нормальним, то на засіданні 25 квітня він мав би просто не дозволити продаж Ахметову нових обленерго. Адже концентрація призводить до монополізації та обмеження конкуренції на кількох ринках. І нехай би «VS Energy» шукало інших покупців на непотрібний їм актив.

Монополізація ринку коксохіму

 

18 квітня АМКУ благословив ще одну концентраційну угоду Ахметова. «Metinvest B.V.» отримало дозвіл на придбання контрольного пакету акцій «Дніпровського коксохімічного заводу» у групи російського олігарха Романа Абрамовича.

Насправді фактична зміна акціонерів заводу відбулась ще наприкінці 2013 року, коли на зміну контролюючій фірмі Абрамовича зайшли чотири офшори, два з яких можуть бути структурами, пов'язаними з Ахметовим.

Але вражає інше. АМКУ аж три роки не давав «Метінвесту» дозволу, хоча менеджери Ахметова з 2014 року офіційно посіли всі керівні позиції на заводі. І цей контроль на ринку коксохіму мав би зацікавити АМКУ.

Ахметов контролює уже 5 з 8 заводів, що займаються виробництвом коксу на вільній від окупантів території України. Це - ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», ПАТ «Запоріжкокс», і де-факто - ПАТ «Южкокс» та ПАТ «Дніпровський коксохімічний завод».

Залишимо правоохоронним органам радість підрахунку частки ринку, яку контролюватиме структура Ахметова після легалізації контролю над «Дніпровським коксохімом».

 

Автори: Юрій Ніколов, Юлія Костюк

Джерело: «Наші гроші»