Після шоку і сварок, спричинених виборами президента, Україна потроху оговтується. Громадські лідери і журналісти починають оглядатися на світ і з жахом розуміти, що наразі Україна потрапила в тренд. Громадяни найрізноманітніших країн останнім часом на виборах надають перевагу непрофесійним політикам. Чи довго ми втримаємося в тому тренді і якою ціною - то вже інше питання.

 

Один з найбільш яскравих прикладів - мер міста Рейк'явік, столиці Ісландії.

Взагалі Ісландія сама по собі - цікава країна, особливо цікава тим, що після кризи 2008 року і банкрутства трьох основних банків, громадяни на референдумі відмовилися платити з бюджету вкладникам з Великої Британії і Нідерландів 3,4 млрд доларів компенсації. Загалом там і громадян в цілій країні - всього 325 тисяч осіб, годі й сподіватися назбирати з миру по нитці. Втім, наразі мова не про громадян, а про мера їхньої столиці.

Йон Гнарр не має повної шкільної освіти. Іншими словами - гіперактивний підліток покинув школу ще до випускних екзаменів. До банківської кризи 2008 року він був актором і коміком, до того ще встиг пропрацювати медбратом у психіатричній лікарні, робітником на заводі Вольво у Швеції, таксистом і басистом у панк-групі.

Ще у 2007 році ООН вважала Ісландію країною, в котрій живеться найкраще на цілій планеті.

А потім виявилося, що три найбільші банки країни набрали кредитів, сума яких в 10 разів перевищувала ВВП країни. На цьому жменька людей казково розбагатіла. Банкіри в останній момент взагалі набрали собі величезних безвідсоткових кредитів.

У 2008 - 2009 році банківська бульбашка луснула.

Курс ісландської крони впав на 60%, уряд Великобританії заморозив частину ісландських активів у своїх банках.

В країну, образно кажучи, прийшла полярна лисиця.

Згодом, щоправда, МВФ таки виділив Ісландії 2,1 млрд доларів - під дуже жорсткі умови, зокрема - зобов'язання повернути борги закордонним вкладникам ісландських банків.

	Робоче місце мера Рейк'явіка. Світлина 2012 року - з ФБ Йона Гнарра

Ще 2,5 млрд доларів докинули Фінляндія, Швеція, Норвегія і Данія.

У 2010 році країна показала на референдумі дулю закордонним вкладникам - і переписала свою конституцію колективними зусиллями. 25 авторів і 3600 поправок від громадян.

Ісландія дозволила банкам збанкротувати, проігнорувала МВФ з його вимогами впровадити для всього населення заходи жорсткої економії заради порятунку банків. Натомість Ісландія навпаки розширила заходи соціального захисту, замість повальних приватизацій розширила державний сектор. Наклала обмеження на рух закордонних капіталів - замість того, щоб намагатися підлизатися до інвесторів. Скликала Національний суд, щоб покарати зажерливих чиновників і банкірів, однак врешті-решт покарано було тільки кілька десятків осіб.

І от в цей час Йон Гнарр вирішує йти в мери столиці. Намір доволі серйозний: у їхній столиці живуть 50% громадян країни.

Для цього Гнарр створює партію з оригінальною назвою - «Найкраща партія». Запрошує туди панків, рок-музикантів, художників та інших асоціальних елементів.

Програма партії цілком відповідає особливостям партійних лав. Виборцям обіцяно рятувати білих ведмедів з дрейфуючих крижин, відкрити в недобудованому міському аеропорту найпівнічніший у світі Діснейленд з безкоштовним входом для безробітних, ввести безкоштовні рушники в усіх басейнах і насадити пальми на набережній, запросити в країну євреїв, «щоб в Ісландії нарешті з'явився хоча б хтось, хто розуміє хоча б щось в економіці».

«Ми можемо собі дозволити обіцяти більше, ніж інші партії, оскільки чесно попереджаємо, що порушимо кожну свою передвиборну обіцянку». «Ми працювали все життя і просто хочемо чотири роки відпочивати з хорошою зарплатою». Це - цитати з партійної програми.

У 2010 році 43-річний Гнарр з цією програмою перемагає на виборах мера столиці.

Про всяк випадок ще раз нагадаю, що Ісландія в той час обіймалася з полярною лисицею після тяжкої кризи.

 

Прочитайте це ще раз.

Уявіть у фарбах.

Видихайте.

В ісландського коміка все вийшло.

Хоча, звісно, він безсоромно знущався... з міських чиновників. Змушував партнерів по коаліції перед кожним засіданням дивитися американський поліцейський серіал The Wire (Прослуховування).

Можливо, саме це і стало однією з причин вражаючого успіху його керівництва містом.

Ще одна причина - мер ні в що не втручався. Точніше - не заважав. Але він залучав до вирішення проблем міста всіх громадян, яких хоч якось стосувалося те чи інше питання.

Жодного рекету, жодного незаконного будівництва чи інших речей, до яких, для прикладу, вже звикли мешканці української столиці.

Як пише Вікіпедія, «після виборів коаліція «Найкращої партії» з соціал-демократами реструктурувала в інте­ресах пересічних городян комунальні служби, забезпечила наповнення міського бюджету податками, значно збільшила кількість велодоріжок та, завдяки інструментам електронної демократії, полегшила громадянам вплив на прийняття рішень».

Після закінчення терміну повноважень Йон Гнарр пішов геть з політики.

20 квітня 2019 року він привітав Володимира Зеленського з перемогою: «Clowns of the world unite!»

Звісно, Україна - не Ісландія. Населення в України значно більше, проблем - теж. Крім фінансової полярної лисиці - ще й війна. Щирість намірів українського колеги Гнарра наразі не доведено. Як і те, чи захоче - і чи зможе! - він залучати до вирішення життєво важливих питань всіх громадян, котрих ці питання стосуються.

Але є і плюси. За 5 років Україна продемонструвала вражаюче вміння громадян самоорганізовуватися. І то самоорганізовуватися не завдяки владі, а всупереч їй. Якщо взяти до уваги те, як українська влада за ці 5 років заважала громадським активістам працювати, то взагалі можна вважати те, що ті активісти в Україні ще залишилися, майже дивом. Здавалося би, після вбивства Каті Гандзюк всі ті активісти мали би притихнути, піти у підпілля або хоча б в екзиль. Тим не менш, чимало активістів таки не вступилися. Навіть добровольці як явище не щезли - попри тисячі засуджених добровольців.

Фактично значна кількість важливих для держави рішень впродовж 5 років приймалися завдяки тиску суспільства - і опору влади.

Який саме шлях взаємодії з суспільством обере новий президент - опору, підтримки чи невтручання, це не повинно мати кардинального впливу на дії громадян.

Як засвідчили 5 воєнних років, суспільство вже визначилося, куди воно хоче розвиватися, і як воно це робитиме. Навіть потужні пропагандистські впливи, котрі на президентських виборах набули небаченого розмаху і сили, не змогли цього усвідомлення зруйнувати. На деякий час пропагандистам вдавалося роз'єднати людей, натравити одних на інших, переконати їх, що країну розділено на два несумісні табори - але не надовго.

Буде влада вже усталене суспільне усвідомлення підтримувати, заважати йому, чи просто не втручатиметься - це вже загалом деталі.

У будь-якому випадку у суспільства попереду - купа роботи.

І от, для прикладу, найнагальніша з проблем.

«Усі бронежилети, які постачалися і постачаються в ЗСУ, пробиваються наскрізь у разі намокання протиуламкового бронепакету.

 

Про це заявив директор компанії «Балістика» Олександр Довгий, передає Цензор.НЕТ.

«Ми не здіймали ґвалт з цього питання, тому що в проекті ТУ на новий бронежилет, який уже третій рік розробляє ГУРСМЗ ЗСУ, цей недолік було враховано і була розписана методика його виявлення. Але між першим та другим туром виборів всі напрацювання були знищені та прийняті нові ТУ А01ХJ.29423-002:2019 від 17.04.2019 р. У цих ТУ із 44 сторінок чітко прописаних вимог та конструкції залишилось лише 18 сторінок із зовсім іншим вмістом та вимогами, які повністю прописані на вимогу монополіста ТЕМП-3000, про що свідчить їхня позиція на нараді та велика кількість листів скарг від них, щодо розробки ТУ на новий бронежилет. Фактично робота Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ за три роки була помножена на нуль», - написав він.

Довгий наголошує, що на нараді від 26 березня 2019 року робочою групою було ухвалено зовсім інший документ, що підтверджується протоколом наради №18 від 26 березня 2019 року. Крім того на сайті МО було розміщено проект документа ТУ А01ХJ.29423-002:2019. Однак, пише він, вже через 2 тижні, без будь-якого обговорення, з'явився зовсім новий документ, у якому немає вимог до вологостійкості, проте з'явився пункт, який вимагає термостійкість 180 градусів з посиланням на стандарт, «який не має жодного стосунку до бронежилетів, і в принципі навіть не модулює реальної ситуації, бо температура не сумісна з життям людини».

«Я розумію, що після першого туру зрадники та корупціонери почали тікати з човна та намагаються на останок під шум виборів протягнути все, що можуть, але я маю надію, що президент Петро Порошенко та заступник секретаря РНБО України Сергій Кривонос не дадуть цьому відбутися. Бо за цим рішенням стоять життя та здоров'я всіх наших захисників», - резюмував Довгий».

 

Двома словами сенс цього повідомлення можна описати так: КОРУПЦІЯ - ВБИВАЄ. Ну і ще можна дописати, мабуть, багато нецензурних слів та щонайменше кілька смертних вироків.

Виявляється, майже 5 років Збройним Силам України постачали бронежилети, котрі не можна вдягати в дощ. Тобто, можна, звісно, але то вже будуть не бронежилети, а зовсім інша субстанція.

Скільки українських воїнів поплатилися своїм життям за те, що хтось вирішив купити за державні гроші не бронежилети, а біс зна що - наразі невідомо. І навряд чи буде відомо, якщо українці не почнуть цінувати життя своїх захисників. І приходити під балкон до влади не тільки для того, щоб пустити сльозу розчулення, а й для того, щоб вимагати від влади, аби вона виконувала свою роботу.

Бо, схоже, ні гучні розслідування, ні програш на виборах наразі не можуть змусити українських корупціонерів припинити заробляти криваві гроші. Вкрай прикро читати обурені монологи громадян про те, що, мовляв, безсовісний розслідувач Денис Бігус обвалив своїми розслідуваннями махінацій в оборонній сфері рейтинг наразі чинного президента, і тим згубив країну, от ліпше би він мовчав.

Чи погодилися би автори цих монологів вдягнути на себе імітацію бронежилета - і піти на передову в дощ - під приціл окупантів? Чи погодилися би вони на тій передовій сісти в танк чи БПМ, в яких замість броні - невідомо яка залізяка? Чи погодилися би відпустити своїх найближчих родичів воювати в таку армію - з такою амуніцією?

Чи розуміють автори цих монологів, що армія - це не є якась аморфна структура, це живі люди. І саме цих живих людей вбиває корупція - вбиває, цілком можливо, саме в той момент, коли ви читаєте ці рядки. І кількість цих людей - це не є безмежна величина, це величина скінченна. Не буде цих воїнів - не буде кому захищати країну. Та й чи варта країна, котра не цінує життя своїх воїнів, того, щоб її захищали?

Шкода, що люди, котрі захищають корупцію, не задумуються над цими питаннями. Не думають, що коли вони захищають корупцію - то стають співучасниками вбивства. І вбивають тих, хто їх захищає.

Будемо сподіватися, з часом українське суспільство зрозуміє і це. І зрозуміє швидше, ніж корупція встигне згубити його захисників...