У політичній кар'єрі Петра Порошенка президентські вибори
2019 року становлять, мабуть, найбільший парадокс його життя, бо його головний суперник
- це він сам. Мабуть, нічого не може бути більш неприємним чи важким, ніж змагатися
з власним антиподом. Голобородько чи Зеленський, чи «Слуга народу» - це витвори
Петра Порошенка, тому їх так важко перемогти самому авторові чи натхненникові. Вони
заслуговують на увагу і навіть голос виборця, бо вони не є Порошенком.
Фактично, ким, окрім як чинним президентом, є Петро Порошенко?
Він, насамперед, професійний і успішний бізнесмен, який щойно став фактичним політиком,
хоча у тім оточенні крутився з різних міркувань вже довго. Мотивацію цього напрямку
тяжко встановити. Можна припускати хіба, що мотивація напівблагородна, передусім,
допомогти своїй державі та народові і при тому не нашкодити власним бізнесовим інтересам.
Ідеологія особиста тут, мабуть, загадкова, бо Порошенко у своїй політичній кар'єрі
є членом різних політичних напрямків та рухів; має друзів, таких різних, як Медведчук
і Ющенко. Ця дружба Медведчуком сьогодні не зовсім зрозуміла. Найкраще, що можна
сказати про Порошенка, це те, що він є блискучим майстром власної реклами - ПР-ником.
До речі, це його найбільша заслуга у ролі президента. Найгірше, що він не зовсім
чесний, і етичні міркування не заважають його діяльності.
| |
Володимир Зеленський, хоча він реальна персоніфікація і втілення
президента Голобородька, одначе, він зовсім не Голобородько. Останній - комічний
і великою мірою симпатичний. Причина, чому Зеленський здобув стільки голосів у першому
турі в тому, що населення ототожнює його з фіктивною персоною, роль якої він виконує.
Тому деякі «патріоти України» вважають, що виборці Зеленського ідіоти. Правдивий
Зеленський поки що не відомий загалу і навіть своїм виборцям. Знають його родина
і близькі друзі. Ясно, що вони не відкриватимуть таємниць, навіть якщо дійсність
погана. Одначе, віконце у Зеленського з'явилося, хоча мінімально, під час недавньої
телефонної розмови з Порошенком, який зайшов до студії 1+1, до речі, ворожого для
Порошенка телеканалу, з яким він навіть судиться.
Правда, при цьому треба подати деяку закулісну інформацію.
Порошенко зайшов туди, шукаючи Зеленського, без попереднього повідомлення. Ще добре,
що Зеленський, перебуваючи, здається, у Франції, взяв слухавку. Правдою також є
те, що він опісля кинув слухавку. Юля Тимошенко з цього зробила свій власний піар,
щоби, не дай Боже, погравши вибори, не зникнути з політичної арени, але незаперечним
є те, що Зеленський у розмові поводився зухвало, постійно перебивав Порошенка, тоді,
коли Порошенко поводився надзвичайно коректно і навіть звернувся до Зеленського
«Володю». Куди там «Володя». Як на мене, обидва грали ролі: Порошенко - надто люб'язний
ПР-ник, хіба інакше говорив би не по телебаченню, Зеленський - зухвалий лідер у
передвиборчих перегонах. Можна поставити питання, чи такий хам може бути президентом.
Відповідь перша - це подивіться на Америку сьогодні. Але чи Україна зі своїми слабостями
та потребою допомоги від інших може собі дозволити невихованого хама у ролі президента?
Правда, Зеленський є актор. Чи може він зіграти цивілізовану людину?
Треба звернути увагу на ще одну проблему, яку постійно порушують
противники Зеленського, а саме його зв'язок з Ігорем Коломойським, відомим олігархом,
котрий сьогодні перебуває в Ізраїлі. Треба пригадати, що Порошенко також був колись
пов'язаний з Коломойським. До речі, Порошенко призначив Коломойського губернатором
Дніпропетровської області. І, на відміну від сьогоднішнього друга і бізнес-партнера
Порошенка Ріната Ахметова з Донбасу, Коломойський виявився українським державником
і патріотом, зберігаючи для України у важких і непевних обставинах не тільки свою
область, але вплинув також на Харків, Одесу, тощо. Як на мене, Ігор Коломойський
- позитивна особа для України, очевидно якщо йдеться про олігархів. Чи віддасть
президент Зеленський «Приватбанк» Коломойському - це справа верховенства права в
Україні, що є основою, все ж таки, мінімальної програми Зеленського.
Вибори вже дуже близько. Виборців - тридцять мільйонів з різними
інтересами. Є надія, що деякі керуватимуться також загальним добром. Я можу зробити
тільки свій особистий висновок. Фактично - не хочу ні одного, ні іншого. Одначе,
когось треба обирати. Бути проти всіх або зовсім не голосувати - це, взагалі, не
вибір. Коли б я був громадянином України, я, мабуть, зітхаючи, віддав би свій голос
за Порошенка, тому що вірю, все ж таки, що він є патріотом, але віддав би також
з надією, що ці вибори стануть для нього, бодай, наукою, що народові набридла його
нечесність. Одначе, як для мене, коли б Порошенко програв, не треба дуже бідкатися.
Треба, одначе, Зеленського перевиховати у політиці, може, у любові до свого народу,
та зробити з нього цивілізованого політика, з яким зможе співпрацювати світ, а зокрема,
справжні друзі України в Європі, США, Канаді, Австралії та в інших державах. «Ще
не вмерла Україна, поки сало є», що співає Зеленський, це не вислів президента України.
Нехай Коломойський спершу зверне йому увагу на це. А відтак, нехай запрацюють розумні
і некорумповані дорадники.