Чим підсумки парламентських виборів-2019 у Фінляндії важливі для України? Країна ця - не дуже велика за населенням (5,5 млн осіб), проте здавна доволі помітна на міжнародній арені. Уламок Російської імперії, який першим зумів відгородитися, а пізніше - і відбитися від неї, показав, яким великим може бути потенціал розвитку, окремого від імперського центру, як брехливі слова центру про виняткову затратність і неефективність місцевого управління і бюрократії.

 

За наочний приклад частенько наводять вечірні фотографії з космосу. Одні широти, одні умови, одна природа, але ось - яскраво освітлена Фінляндія, а через кордон - «Росія у темряві».

Тому «підсвітимо» минулі парламентські вибори, що мали велике значення для країни.

Унікальність минулих виборів

 

Після реформ, які проводилися з кінця 1980-х і до початку 2010-х років, Фінляндія трансформувалася у парламентсько-президентську республіку. Однопалатний фінський парламент, Едускунта, складається з 200 осіб. Система виборів непроста - за партійними списками при пропорційному представництві у 15 виборчих округах. Якщо спрощено - то у парламент проходять ті, хто набрав найбільшу кількість голосів у своїх округах, але з переліку партій, які набрали більше, ніж 3% по всій країні (і мають загальну партійну квоту відповідно до набраного відсотка).

Ще зазначимо, що у фінських партій і об'єднань є цікава особливість: їхні назви - дуже пластичні, мінливі, «текучі». Це пояснюється тим, що в самій Фінляндії з її двома державними мовами назви даються двома дуже різними мовами - фінською та шведською. А потім усі ці нюанси як щось усереднене передаються міжнародною - англійською.

Тепер, власне, про результати. Унікальність - у тому, що фактично на виборах перемогли три партії, різниця в результатах яких склала менше, ніж один відсоток.

Але все ж головним номінальним переможцем стала партія з найбільш зрозумілою назвою - Соціал-демократи - 17,7%, 40 місць у парламенті (+6 порівняно з минулими виборами). Друге місце посіла націоналістична євроскептична партія «Істинні фіни» (останнім часом вони називають себе просто «Фіни») - 17,5%, 39 місць (+1). На третьому місці - правоцентристська Національна коаліція (вона ж - Коаліційна партія або просто Кокоомус) - 17,0%, 38 депутатів (+1).

І лише на четвертому місці опинилася провідна партія колишньої коаліції - Партія Центру (або Фінляндський Центр, або просто Центр) - 13,8%, 31 місце (-18). На п'ятому та шостому місці - ліві партії, які отримали надбавку в третину свого колишнього складу. Це - Зелений союз (Зелена ліга або просто Зелені) - 11,5%, 20 депутатів (+5) і Лівий альянс (Лівий союз, Союз лівих сил) - 8,2%, 16 місць (+4).

І рівно стільки ж місць, скільки і у минулому парламенті, отримали невеликі партії, молодші партнери можливих коаліцій - Шведська народна партія - 4,5%, 9 депутатів, і Християнські демократи - 3,9%, 5 місць.

Чим ці вибори стали унікальними - жодна з партій не набрала більше, ніж 20% голосів виборців - це перший випадок у фінській історії (строго кажучи, партії не змогли набрати і 18%). Через таку роздробленість голосів аналітики пророкують дуже непрості коаліційні переговори. Також дуже високими виявилися показники активності - у виборах взяли участь 72% виборців, і це - один із найвищих показників останнім часом.

Рекордним стало і представництво жінок у новому складі парламенту: 92 депутати, тобто 46% всього депутатського корпусу. Майже половина! Цікаво, що паралельно з парламентськими виборами у Фінляндії відбувався чемпіонат світу із хокею серед жінок. І хід його теж був рекордним, сенсаційним. У півфіналі фінки обіграли канадок 4:2, порушивши монополію північноамериканських хокеїсток у фіналах. Але у фіналі їх чекав ще більш грізний суперник - олімпійський чемпіон, збірна США, яка напередодні легко, у режимі розминки обіграла росіянок 8:0.

У вирішальному матчі, що відбувався у день виборів, вже після закінчення голосування, основний час закінчився внічию 1:1. В овертаймі фіни закинули переможну шайбу, але арбітри її скасували. А за буллітами перемогли все ж американки. Деякі побачили у цьому прозору аналогію з гендерним підсумком парламентських виборів, 46% - «срібло», дуже високий результат. Але, все ж, наразі - ще не «золото».

Фінський менталітет: відсіч агресії + фінляндизація

 

Перед тим, як пояснити деталі підсумків виборів, треба сказати кілька загальних слів про настрої нинішньої Фінляндії, її ментальність.

В Україні, в умовах відбиття російської агресії, про неї часто говорять, і її сприймають крізь призму фінсько-радянських воєн 1918-1922 і особливо - 1939-1940 років, під час яких Фінляндія зуміла захистити свій суверенітет. І це - правильно, про це у Фінляндії ніколи не забувають. Але все ж таке сприйняття - неточне. Над цим був довгий період, так би мовити, «фінляндизації» Фінляндії, 1945-1991 роки. Тоді в країні зберігалася приватна власність, свобода слова, зв'язок із західним світом, демократія (щоправда, дещо своєрідна, досить сказати, що Урхо Калева Кекконен був президентом країни з 1956 до 1982 року!). Але, водночас, обов'язковими були військовий нейтралітет і тісні партнерські відносини з СРСР, причому, не тільки економічні.

Наприклад, радянські служби почувалися у цій країні дуже вільно. Тому зовсім невипадково, що підписання Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінська декларація) відбулося саме у фінській столиці. Ніби й не країна соцтабору, але водночас - достатньо добре контрольована червоними спецслужбами територія.

Розвал радянської економіки і СРСР в цілому стали для Фінляндії важким випробуванням (на Радянський Союз у той час припадало близько 20% зовнішньої торгівлі). Але зважена економічна політика, швидке входження в ЄС і СОТ, ефективна неолігархічна приватизація призвели до швидкого зростання. У підсумку, у XXI сторіччі Фінляндія стала стабільною заможною європейською країною, а за деякими соціальними показниками - одним зі світових лідерів (система освіти, боротьба з корупцією).

У результаті - в сьогоднішній Фінляндії існує особливе ставлення до східного сусіда. Безумовно, присутнє деяке побоювання за свою безпеку (відомий кіноактор Віллі Хаапасало розповідав, що коли бабуся вперше проводжала його до Росії, то просила взяти хоча б стару сімейну рушницю, тому що «ніколи не знаєш, чого від цих росіян чекати»). Фінляндія співпрацює з НАТО (зокрема, бере участь у навчаннях); у Гельсінкі з 2017 року працює Європейський центр StratCom (20 країн-учасниць), що вивчає досвід боротьби з гібридними погрозами; існує воєнізоване добровільне об'єднання MPK (Maanpuolustuskoulutusyhdistys, в перекладі - Асоціація національної оборони).

Але при цьому загалом побоювання перед потенційною російською загрозою тут - не дуже великі, на порядок менше, ніж у Польщі або трьох країнах Балтії, які раніше також входили до складу Російської імперії. «Фінляндизація» не пройшла безслідно для Фінляндії: так, для представників еліти є, звичайно, певні червоні лінії, але пролягають вони достатньо далеко. І при виборі «принциповість або співпраця з РФ» у Гельсінкі не поспішають приймати рішення, обережно зважуючи економічні та політичні ризики.

Три-чотири кити та всі інші

 

Трьома китами у партійній системі Фінляндії протягом останніх десятиріч вважалися Національна коаліція, Соціал-демократи і Центр. Здавалося б, логічна, міцна система - правоцентристи, праві і, власне, центристи. Але в «нульових» роках на абсолютно «відв'язних» популістських гаслах швидко постала партія «Істинні фіни» (як це, зазвичай, буває у випадку з націоналістами, жорсткими євроскептиками, існують підозри у більш тісних контактах з Москвою). І з 2011 року «Істинні фіни» стали четвертим китом фінської парламентської системи.

Минулу парламентську коаліцію за підсумками виборів-2015 очолив Юга Сіпіля, глава партії Центру, яка тоді перемогла. В об'єднання також увійшли «Істинні фіни» і націоналісти. Ця правоцентристська коаліція була достатньо «важкою»: 49+38+37=126 голосів.

Але у 2017 році в лавах «Істинних фінів» стався розкол. 20 із 38 членів парламентської фракції партії створили іншу фракцію - «Нова альтернатива». Серед них були і всі міністри уряду Сіпіля від «Істинних фінів». Зокрема, глава партії, який привів її до злету, - екстравагантний Тімо Сойні. На той момент - і зараз, до створення нової коаліції - міністр закордонних справ (в цій іпостасі його непогано знають в Україні). «Нова альтернатива», яка залишилася в коаліції, самоорганізувалася у нову партію «Синє майбутнє» (за кольором хреста на прапорі країни).

А інша частина партії (та фракції), більш жорсткі євроскептики, борці з міграцією, обрали нового лідера «Істинних фінів». Ним стала цікава людина - учений-славіст, який захистив дисертацію з церковнослов'янської мови Юссі Галла-аго. Якийсь час, працюючи над дисертацією, він жив у Києві, де також працював менеджером з розгляду віз у Посольстві Фінляндії. У своїх спогадах він доволі критично і з гумором висловлювався про реалії нашої країни тих років, кажучи, що Україна була зручною транзитною країною, наприклад, для нігерійців, які прагнули отримати візу до Фінляндії. Яскравий зразок його спогадів - фальшива віза, зроблена нігерійцям у Туреччині. Нібито, у ній було прописано, що її володарі «мають право на 6-місячне незаконне перебування на території України». (Можливо, що це - вигадана історія, байка, але вона добре показує загальний тон, стиль, в якому «Істинні фіни» розмовляють з виборцями).

Вихід з коаліції плюс жорстка антимігрантська риторика допомогли розколотим і оновленим «Істинним фінам» наростити колишній склад фракції. І навіть збільшити його до 39 депутатів. Цікава деталь: напередодні виборів, у передчутті успіху Галла-аго сказав, що відсвяткує перемогу не чим-небудь, а саме українською горілкою. І навіть назвав марку - «Перша гільдія». (Знову ж таки, важко сказати, чого більше у цьому жесті - можливо, це - просто популістська екстравагантність, якої не вистачає Галла-аго, особливо на фоні його попередника Сойні; можливо, нагадування, натяк із довгим прицілом на його особливе знання Східної Європи й України зокрема). А перемога, не тільки партійна, але і особиста, виявилася дійсно гучною. Галла-аго персонально зібрав абсолютну більшість голосів у всій Фінляндії (30 527) і встановив новий рекорд у виборчому окрузі Гельсінкі. Попередній рекорд належить не кому-небудь, а нинішньому президентові Саулі Нііністьо (у далекому 1999 році він набрав 30 450 голосів). З такими підсумками чинний склад ІФ, і їхній лідер Юссі Галла-аго стають силою, на яку не можна не зважати.

...А з коаліційним урядом Юги Сіпіля незадовго до виборів сталася неприємність. 8 березня цього року він подав у відставку, яку прийняв президент Нііністьо. Після цього уряд залишився як суто технічний, перехідний, позбавлений можливості приймати серйозні політичні рішення. Причиною відставки називали провал реформи охорони здоров'я та регіонального управління. Але на це наклалося загальне роздратування від режиму економії (природного для правоцентристської коаліції), особливо у бюджетній сфері.

Це відставка посприяла обваленню рейтингу Партії Центру як старшого партнера коаліції, і «Синього майбутнього», як такого, що зробив не ту ставку. (Зберегти позиції на минулих виборах вдалося лише Національній коаліції).

Тому на фоні лівопопулістської критики правоцентристської коаліції підйом лівих партій був передбачуваний. Причому, Соціал-демократи, які отримали перемогу, розраховували на кращий результат, на більший відрив від партій, які посіли 2-3 місця (згідно з опитуваннями - на 5-6 депутатських голосів). Цього не вийшло. Тому тепер їхні шанси на пріоритет у формуванні коаліції - не такі безумовні.

Аналогічно - немає нічого незвичайного у деякому збільшенні голосів іншими лівими партіями - Зеленими і, власне, Лівими. Це - їхня більш-менш звичайна синусоїда на виборах з 1991 до 2019 року (періодичність виборів раз на чотири роки не порушувалася). Зелені: 10-9-11-14-15-10-15-20 (в середньому, швидше висхідний тренд). Ліві (до яких увійшла свідома частина колишніх комуністів): 19-22-20-19-17-14-12-16 (у середньому, швидше, спадний тренд).

Щодо результатів Шведської партії та Християнських демократів - то це - невеликі «нішеві» партії, які мають свій невеликий, але стійкий електорат.

Розклади на коаліції - зліва направо

 

Як уже йшлося, отримані безпрецедентні результати виборів - одразу чотири партії «важкоатлети» (31-40 депутатських місць), дві партії легковаговики (16-20 голосів) і два легковаговики (5-9 голосів) дають дуже велику кількість можливих варіантів коаліції.

Історично у Фінляндії найпоширенішими були такі типи коаліцій (зліва направо):

- Ліва - СДП + Ліві + Зелені;

- Лівоцентристська - СДП + Центр;

- Ліво-права - СДП + Коаліція;

- Права - Центр + Коаліція (і один непростий досвід під'єднання до них ІФ);

- Широка коаліція - СДП + Ліві + Коаліція + Шведська народна партія + Зелені.

А тепер докладемо ці схеми до підсумків виборів-2019. Якщо у парламенті 200 місць, то для коаліції потрібно більше, ніж 100 голосів. Загалом, вимальовуються три типи варіантів.

Одразу дивимося, скільки збирають ліві партії, починаючи з переможця, Соцдемів: СДП + Зелені + Ліві = 40+20+16 = 76. Доповнити коаліцію маленькими партіями не виходить, значить, потрібно залучати когось з важкоатлетів правоцентристів. Глава Соцдемів Антті Рінне вже заявив, що не буде співпрацювати з «Істинними фінами». Залишаються Центр або Національна коаліція. Можливий будь-який з цих варіантів: з одного боку, центристи - трохи ближчі за поглядами, але з іншого боку - з ними погана аура лідерів попередньої коаліції, що програла. Для зміцнення більшості молодшим партнером коаліції могла б стати Шведська народна партія.

Якщо ж праві не захочуть піти на союз зі Соцдемами, тоді логічним видається правоцентристський варіант коаліції «трьох китів». «Істинні фіни» + Коаліція + Центр = 39+38+31=108. Але і тут виникають запитання. По-перше - адже це - саме ті партії, які були у попередній коаліції, що розсварилася і нібито програла. Уся різниця - лише у тому, що під вивіскою «Істинні фіни» - тепер інші лідери. І в цьому, до речі, окрема проблема, оскільки відразу після обрання Галла-аго головою ІФ, Петтері Орпо (Національна коаліція) і Юга Сіпіля (Центр) одразу ж заявили, що працювати з ним не будуть. Чи готові вони будуть змінити свою думку?

Тут, щоправда, можливий інший варіант. Націоналісти і центристи відмовляються працювати з главою «Істинних фінів» як главою коаліції. Але коли створювати її доручать наступному у черзі Петтері Орпо, два інші важкоатлети погодяться з ним працювати. А для зміцнення союзу, і щоб він більше відрізнявся від коаліції-2015, можна ще покликати Шведську партію і Християнських демократів.

Ну і третій варіант, точніше, низка варіантів - набір неідеологічних право-лівих союзів у більш-менш широкій коаліції. Найімовірніше, без участі «Істинних фінів» (з якими не хочуть співпрацювати). Але наскільки міцною виявиться така «ширка» - теж велике запитання.

І що це означає для України?

 

Що означають різні варіанти коаліцій для України? Ліві партії за багатьма пунктами є більшими євроскептиками, ніж навіть «Істинні фіни». Але суто ліва коаліція за розкладами не виходить. А якась із правоцентристських партій, увійшовши до коаліції, наблизить її курс до центру. До того ж, у Фінляндії в питаннях зовнішньої політики велику роль відіграє президент. А ним до 2024 року буде Саулі Нііністьо, який пішов на свій другий термін. Він - виходець з Національної коаліції, виважений політичний гравець, який не допустить різкої зміни курсу.

Якщо ж утвориться правоцентристська коаліція, ситуація гарантовано буде приблизно такою самою, як зараз.

Що ще важливо зазначити про ці вибори. Мабуть, вперше так багато говорили про російськомовних виборців Фінляндії - причому, всі партії. І навіть знаменитий «Компас виборця» (тестовий набір запитань, що допомагає людям, які не дуже цікавляться політикою, визначити - яка партія їм ближче за поглядами) цього разу був перекладено російською. А на ТБ провели окремі дебати російською мовою - і в кожній із провідних партій знайшлося, кому брати в них участь. Щоправда, жоден з російськомовних кандидатів у парламент наразі не пройшов. Взагалі, як кажуть експерти, у російськомовних кандидатів немає загального порядку денного, вони розсіяні на всьому політичному спектрі. Тому поки що не передбачається, щоб російськомовні стали тут окремою електоральною/політичною силою, як у Латвії або Естонії. Але тенденція якась, однак, накреслилася. (І в Росії продовжують активно працювати над розкручуванням у Фінляндії негативу - традиційні вигадки про утиски росіян).

Остання важлива деталь. Напередодні виборів міністр юстиції Антті Хякканен (Національна коаліція) заявив про небезпеку російського втручання у вибори. «Не можна бути довірливим. Ми повинні бути готові відбити втручання на виборах, якщо це стане необхідним. Ризик - реальний», - сказав Хакканен. Він уточнив, що Росія прагне «підбурювати недовіру до влади», зміцнювати місцеві «сили проти ЄС» і «усіма можливими способами вбивати клин у європейську єдність».

Варто зазначити, що напередодні фінські кіберексперти говорили про цілком конкретні підозри - що російські тролі підтримують «Істинних фінів». Але представники партії євроскептиків, звичайно ж, рішуче відхилили ці звинувачення.

Фахівці нагадували про негативний досвід недавніх шведських виборів (9 вересня 2018 року), де широко використовувалися боти, вірусні фейки в соцмережах. А також - про цькування журналістки Джесіки Аро, яка з 2014 року розслідувала роботу в Фінляндії російських тролів. У жовтні 2018-го за цькування, погрози на її адресу, перешкоджання у здійсненні журналістської діяльності кільком особам були винесені вироки. Аро також застерегла фінське суспільство від самозаспокоєння. За її словами, інформаційна війна - значно тонша, ніж проста передвиборча агітація, оскільки кібероперації проводяться протягом довгого часу. Журналістка, зі свого боку, посилалася на дослідження Саари Янтунен, експерта фінських Збройних сил з інформаційної війни. У книзі «Info-War» про дезінформаційну роботу Росії у Фінляндії Янтунен переконливо показала, що десятиріччя маніпуляцій з боку РФ призвели до системного придушення дебатів на теми політики безпеки. І це потенційно дуже небезпечно для країни...

До виборів-2019 у Фінляндії були вжиті комплексні заходи кібербезпеки. І постфактум можна сказати, що вони пройшли спокійно. Стався лише один інцидент - рівно за тиждень до дня голосування була зафіксована атака невідомих хакерів на комп'ютерну систему виборів Мін'юсту Фінляндії. Але її відбили...

Тому не можна сказати, що Фінляндія - зовсім вже розслаблена перед можливими капостями з боку східного сусіда.

 

Автор: Олег Кудрін, Рига

Джерело: «Укрінформ»