Нещодавно Міноборони США оновило свій посібник з бойової підготовки під назвою «Rifle & Carbine Training Circular». У цій статті йдеться про один з розділів цього посібника, який присвячено темі витримки і врівноваженості при стрільбі (Rifle and Carbine Stability).

 

Позиція «низької готовності» (Low Ready)

 

1. Вісь зору збігається з напрямком дула гвинтівки.

2. Ділянка зору і прицілювання розташовується на 45 градусів вліво і вправо від осі дула.

3. Солдат зберігає впевнений контроль над зброєю, утримуючи її за пістолетне руків'я і прибравши палець зі спускового гачка.

4. Дуло зброї, нахилене на 30-45 градусів вниз, звільняє поле зору для спостереження.

У «Посібнику бойової підготовки» є схеми 12 різних позицій для стрільби, а також обговорення менш поширених підходів, до прикладу, наступних: чим вище ви перебуваєте над землею, тим менш впевненою є ваша бойова стійка. Хоча досвідчені стрільці розуміють - цей посібник призначений усім військовослужбовцям. Тому, чим раніше ми обговоримо питання, тим швидше воно буде зрозумілим.

Позиція для стрільби лежачи (без упору)

 

1. Позиція: стрілець опирається на лікті, щоб зброя була міцно зафіксованою.

2. Позиція ніг: розставлені, підбори лежать на землі, нога - на боці, з якого боєць стріляє, трохи зігнута у коліні, щоб зменшити напругу.

3. Центр тяжкості: лежаче положення дозволяє стрільцю максимально притиснутися до землі для найбільшої стійкості.

4. Лікоть руки, що стріляє: забезпечує стійкість зброї.

5. Лікоть руки, що не стріляє: розташований майже під зброєю, наскільки це буде зручно.

6. Рука, що стріляє: охоплює пістолетне руків'я, палець - прибраний зі спуску до готовності відкрити вогонь.

Rifle & Carbine Training Circular

7. Рука, що не стріляє: щільно охоплює цівку.

8. Потиличник прикладу: у середній точці плеча для поглинання імпульсу віддачі.

9. Вкладка: щільна.

10. Кут стрілець-зброя: тіло стрільця - практично на одній лінії з напрямком зброя-ціль.

Завдання при стрільбі просте - належним чином націлити зброю і вистрілити з неї, не збивши приціл. Цей принцип можна застосувати під час будь-якої стрільби. Він вважався основним з незапам'ятних часів. Стале положення - основне наше завдання.

Можна стверджувати лише одне: якщо ви є не досить стійкі, щоб прицілитися, або якщо вам дуже незручно підтримувати стійке положення, - ви щось робите не так.

Необхідна стійкість виходить з можливості належним чином прицілитися й утримувати приціл аж до того, коли куля вилетить з дула. Цим же визначається те, наскільки стійким повинен бути ти сам. Це ґрунтується на здібностях стрільця та умовах стрільби. Досвідченому стрільцеві, що стріляє з відстані 5 ярдів у ціль розміром 40 дюймів, потрібно небагато. А якщо ціль зменшити до одного дюйма, необхідний рівень стійкості значно зросте.

Інший приклад - десятидюймова ціль на відстані ста ярдів і така ж ціль на відстані тисячі ярдів. У посібнику йдеться саме про це, згадуючи розмір цілі, відстань до цілі і здібності стрільця.

Позиція для стрільби стоячи (без упору)

 

1. Позиція: менш стійка, ніж лежачи, але дозволяє проводити високорезультативну стрільбу.

2. Позиція ніг: ноги міцно стоять на землі на ширині плечей.

3. Стійка/центр ваги: агресивний нахил у бік цілі.

4. Лікоть руки, що стріляє: притиснутий до боку стрільця.

5. Лікоть руки, що не стріляє: трохи назовні.

6. Рука, що стріляє: охоплює пістолетне руків'я, палець - прибраний зі спуску до готовності відкривати вогонь.

7. Рука, що не стріляє: витягнута вперед якнайдалі для нейтралізації віддачі і перенесення прицілу.

8. Потиличник прикладу: впирається у плече якомога вище для поглинання імпульсу віддачі.

9. Вкладка: щільна.

10. Кут стрілець-зброя: тіло стрільця становить приблизно 115-125 градусів з напрямком зброя-ціль.

Також стійкість тісно пов'язана з компенсацією віддачі або відновленням після пострілу. Чим більша стійкість, тим менше часу забирає відновлення, тим швидше можна знову прицілитися. Тим швидше відбудеться наступний постріл.

Частенько можна побачити коментарі про «спліти», паузи між пострілами. Найкращі стрільці зменшують спліт до 0,15-0,18 секунди й уражають мішені, зберігаючи прийнятну точність. Вони здатні компенсувати віддачу, прицілитися і вистрілити протягом 0,15 секунди. Нескладно зрозуміти, що з нестійкої позиції вони не змогли б так швидко вистрілити і влучити у ціль.

Зводимо все сказане докупи: дотримуйтесь позиції, стійкої для прицілювання у мішень, яка дозволяє утримувати зброю досить надійно, щоб підготуватися до наступного пострілу. Завжди, коли можете, використовуйте опору, крім м'язів, - барикаду, крило транспортного засобу, мішок з піском, магазин зброї або стіну.

Хоча це і звучить як само собою зрозуміле, але це - не так. Подумайте про тяжкий спадок після залікових стрільб. Тому, хто здає залік, жорстко вказують позицію для стрільби, яку вони іноді зовсім не вивчають на тренуваннях. Коли люди, знайомі тільки з декількома позиціями, котрі не звикли «шахраювати» і спиратись на щось, потрапляють у стресонебезпечну ситуацію, вони, найімовірніше, не будуть використовувати якусь опору, надаватимуть перевагу самостійній позиції без опори через довгі тренування, що закріпили неправильну техніку на рівні «м'язової пам'яті».

Відтак, шанси влучити у ціль значно зменшуються, що насправді зовсім не бажано.

 

Джерело: «Українська асоціація власників зброї»