Знову за небокрай відходять зовсім юні. 19, 21 рік... Російські військові та їхні найманці обірвали життя наймолодших українських бійців. То була остання весна для наших героїв. Попрощатися з воїнами прийшли тисячі українців. Вічна пам'ять вам, Воїни...

 

Олександр Меденцев

 

Олександр Миколайович Меденцев народився 28 жовтня 1985 року, в місті Соледар, Бахмутського району, Донецької області.

Солдат, заступник командира бойової машини - навідник-оператор зі складу 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

25 лютого, близько 13:00, був смертельно поранений між позиціями сил ООС та російських військ у районі села Новоолександрівка (Попаснянського району, Луганської області).

Противник почав стрілянину по взводному опорному пункті однієї з механізованих бригад, яка захищає Попаснянський напрямок. Під прикриттям автоматного і кулеметного вогню противник намагався наблизитися до нашої позиції.

Олександр Меденцев одразу відкрив вогонь. Ворог був зупинений і змушений відступити. У той же час ворожа куля обірвала життя нашого захисника, - повідомили у прес-центрі ООС.

Лише через два дні, 27 лютого, командуванню бригади вдалося домовитися зі окупантами про евакуацію. Тіло загиблого воїна українська сторона забрала у присутності представників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, - розповів представник «Книги пам'яті загиблих за Україну» Святослав Смук.

Посередниками традиційно виступили представники громадської організації «Союз ветеранів Афганістану Луганщини».

Поховали Олександра Меденцева 1 березня у місті Соледар, Бахмутського району, Донецької області.

У ЗСУ боєць служив із 2014 року.

У нього залишилися батьки та сестра.

За мужність солдат Олександр Меденцев представлений до нагородження посмертно.

Богдан Слобода

 

Слобода Богдан Іванович народився 13 травня 1997 року, в місті Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області, у родині військовослужбовців. Був єдиним сином у батьків.

Дитинство провів у смт. Шкло, у бабусі, де закінчив школу.

2014 року вступив на навчання до НАСВ ім. Сагайдачного. Після закінчення академії пішов на контракт до ЗСУ у 128-му закарпатську бригаду.

6 березня загинув від отриманих поранень. Про це 7 березня повідомив начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Петро Ткачук.

«Сьогодні - сумний мартиролог Національної академії сухопутних військ поповнився ще одним прізвищем новітнього героя. Від поранень, отриманих у зоні проведення Операції об'єднаних сил, помер лейтенант Богдан Слобода.

Випускник 2018 року факультету бойового застосування військ лейтенант Слобода практично з перших днів своєї офіцерської служби у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади з честю виконував завдання із захисту України від агресора», - написав Ткачук у «Фейсбуці».

Фатальні кульові поранення воїн отримав 6 березня на території Донецької області.

За інформацією прес-центру штабу ООС, 6 березня бойових втрат у ЗСУ не було, 7 березня станом на 18:00 - троє поранених.

Ці та інші деталі вказують на те, що втрата - небойова, - пише видання «Новинарня».

«Уся стрічка рясніє дописами про загибель на Донбасі молодого лейтенанта Богдана Слободи. І тонни проклять у коментарях на голови окупантів і, як не дивно, на голову Порошенка (прізвища путлєра не бачив). І чомусь ніхто не задумується, що гинуть наші патріоти не лише від куль окупантів та їхніх посіпак: «своїх» також не бракує, на жаль...» - написав у «Фейсбуці» Святослав Смук із «Книги пам'яті загиблих за Україну».

Фото «Varta1»

«Смерть такої світлої людини - трагедія для всього нашого селища, - розповіла LMN вчителька Марія Козак зі Шкла. - Богдан був дуже активним хлопцем. Коли просили виступати на шкільній сцені, ніколи не відмовляв. А як він вірші декламував! Знав їх напам'ять дуже багато. Богдан був надзвичайно порядним і вихованим, завжди вітався з усіма, мав багато друзів».

«Богдан завжди ходив до церкви, був добрим християнином. Про нього у мене завжди будуть лише хороші спогади. Навіть після закінчення школи телефонував мені. Завжди розпитував про роботу, учнів, бажав успіхів. Ви знаєте, у мене є збірник диктантів, який мені колись дав Богдан. Учора я принесла його на урок і ще розповідала дітям про нього. Казала, що мають пишатися своїм земляком. А нині мусила сповістити їм про трагедію», - сумує вчителька.

Мати шкільного друга Богдана каже, що 7 березня хлопець мав би повернутися у відпустку. Натомість, о 14:30 тіло загиблого зустріли на автостанції в Новояворівську.

За рішенням РДА, в Яворівському районі 7-10 березня були скасовані розважальні заходи.

«Щиро співчуваю моїм співслужбовцям - батькам Іванові Михайловичу та Лесі Василівні з приводу непоправної втрати єдиного сина», - написав начальник НАСВ Михайло Ткачук.

8 березня відбувся парастас у храмі св. апостолів Петра і Павла у Новояворівську. 9 березня - чин похорону у храмі св. апостолів Петра і Павла.

Богдан Гаврилів

 

Богдан Миронович Гаврилів народився 20 квітня 1999 року. Воїну було лише 19 років. Мешканець Калуша, на Івано-Франківщині (район Підгірки). Закінчив вище професійне училище № 7 міста Калуш.

Самостійно вирішив укласти контракт із ЗСУ, нікому про своє рішення не повідомив. Рвався боронити країну, - розповідають його побратими.

Був щирим, люблячим, надійним, впевненим у собі. Мріяв зробити кар'єру в спорті.

Розвідник 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув 4 березня під час ранкового кількагодинного артилерійського обстрілу позицій ЗСУ в районі с. Лебединське (Приазовський напрямок), отримав важку мінно-вибухову травму.

Про першу бойову втрату березня на денному брифінгу повідомив полковник Максим Праута з прес-центру Міністерства оборони України.

«На превеликий жаль, станом на зараз маємо втрати у лавах Об'єднаних сил. Через один із ворожих обстрілів вранці обірвалося життя одного українського захисника 1999 року народження. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та бойовим побратимам загиблого героя», - сказав речник.

За його словами, вранці 4 березня найбільш тривалим і потужним став обстріл у районі Лебединського, на Донеччині (Волноваський район). З боку окупованої Ужівки (кол. Ленінське) ворог понад три з половиною години проводив вогонь з артилерії 122-го калібру, озброєння танка, міномета калібру 120 мм, а також протитанкового ракетного комплексу.

«Не варто жалісливо називати його дитиною. Це - справжній мужчина, це - ВОЇН. А воїнам належить слава і честь», - зазначив працівник «Книги пам'яті» Святослав Смук.

На останній спочинок тіло Богдана Гавриліва у Калуш привезли ветерани АТО.

В останню путь Воїна провели побратими та громада Львова. Прощання відбулося в центрі Львова, біля пам'ятника Тарасові Шевченку.

Калушани на колінах зустрічали колону з тілом героя.

8 березня Богдана Гавриліва поховали у рідному місті.

 

Джерело: «Новинарня»
«Цензор.НЕТ» та з відкритих джерел.