Відчайдушна гонитва за суперником, яку проводить чинний глава держави Петро Порошенко, вражає своєю енергією і невтомністю.

 

Ми через декілька днів станемо свідками або неймовірного майбутнього тріумфу, або людської драми цього яскравого представника політичного класу України.

Щодня Петро Порошенко на головних екранах країни не втомлюється повторювати і повторювати свої меседжі, котрі, за його задумом, повинні переконати українців все-таки проголосувати 21 квітня за нього.

Не забуває при цьому акуратно потролити свого суперника, геть до того, що 14 квітня, констатуючи, що Володимир Зеленський не прийшов на його запрошення на додаткові дебати, Петро Порошенко навіть проспівав: «Підманула, підвела».

Чи дасть це очікуваний результат?

Сам Порошенко сподівається, що дасть - інакше б він так не викладався.

І 16 квітня, коли він прийшов на ефір 112 каналу, соціологи його трохи підбадьорили: розрив дещо скоротився.

Але майже 24% різниці все ще зберігається, і доводиться констатувати, що за декілька днів ліквідувати такий розрив майже неможливо.

Майже. Залишимо суто теоретичний шанс на таке виборче диво.

Хоча генерал-майор СБУ Василь Вовк заявив, що, за його даними, показник Петра Порошенка ще менший, тому він лежачого не б'є і, згадуючи прислів'я, перефразовує: про Петра Порошенка, як про кандидата у президенти, мовляв, або добре, або нічого.

Зважаючи на те, що у спецслужб є своя інформація, візьмемо до уваги слова генерала В. Вовка. Однак, для України головне - що вона отримає у тому випадку, якщо Порошенко розрив не подолає і виграє його суперник?

Точніше - кого в такому випадку Україна отримає на посаді глави держави? Патріота, державника, політика чи слабкого чоловіка, котрому не під силу буде ні булава, ні обов'язки?

По-перше, що турбує багатьох - який з нього може бути Головнокомандувач?

Петро Порошенко і його прихильники хором стверджують: ніякий. Адже ж не має досвіду.

Натомість, генерал В. Вовк несподівано заявив - а з попередніх президентів ніхто спочатку не мав військового досвіду, та й Порошенко, за його словами, не дуже розуміється в стратегії, тактиці і т. п. А для цього існує Рада нацбезпеки та оборони, Міноборони та Генштаб, які фактично готують на стіл і на підпис Головнокомандувачу всі матеріали.

Відомий київський правозахисник і політв'язень С. Глузман, котрий сидів в одній камері з Василем Стусом, також несподівано виступив проти Петра Порошенка, посилаючись, зокрема, і на свої розмови з деякими іноземними гостями України, котрі критикували Порошенка за те ж саме, що й багато українців - за, м‘яко кажучи, недотримання слова, невиконання обіцянок, темну тінь усіляких оборудок свого оточення тощо.

Що ж тоді виходить? Який вибір в українців?

Знову зважувати - де менше зло, а де більше? А яке менше?

От один політолог, який працює з командою президента, заявив днями, що як тільки оберуть В. Зеленського, В. Путін може дати команду на вторгнення в Україну.

Теоретичне питання: а, не дай Бог, таке сталося б, хто б організовував оборону - міністр оборони генерал армії С. Полторак, начальник Генштабу генерал В. Муженко, командувач ООС генерал Наєв?

Чи цивільний президент - будь то П. Порошенко чи В. Зеленський?

Відповідь очевидна: військові. Плюс - усі інші: РНБОУ, президент, уряд, Верховна Рада, наші міжнародні партнери, котрі б не дозволили, треба сподіватися, виникнення відкритої війни в центрі Європи.

Політична біда України в тому, що за будь-якого фіналу виборів новообраний президент має багато чому вчитися.

Якщо це буде В. Зеленський - то має вчитися всьому. А сподівання тільки на те, що не буде красти і не дасть корупційним схемам існувати, як вони існують донині, що оздоровить суспільство.

Якщо це буде П. Порошенко - то також має вчитися багато чому - здебільшого, в кадровому, моральному сенсі - не хочу перераховувати.

Те, що я розумію як політтехнолог, але не поділяю як громадянин, полягає в наступному:

В. Зеленського ховають від спілкування з журналістами і суперником, щоб він своїми відповідями не знизив свій рейтинг і не дав шансів на перемогу Порошенку.

Адже наразі переваги достатньо, щоб хвиля внесла В. Зеленського на трон.

І це мені, як політтехнологу, зрозуміло. Але ж це - вузькопрофесійна позиція.

Тому як громадянин України я бажав би всі ці дні між першим та другим туром бачити та чути претендента В. Зеленського, мати можливість всебічно ознайомитися з його поглядами, почути всі гострі до нього питання і всі щирі від нього відповіді.

На жаль, команда В. Зеленського і він сам позбавили нас такої можливості. На превеликий жаль.

Тож 19 квітня послухаємо дебати, під час яких у В. Зеленського є єдиний шанс заявити свою принципово проукраїнську патріотичну позицію, дати чітку обіцянку не бути нічиєю іграшкою, твердо стояти на захисті інтересів України проти внутрішніх і зовнішніх ворогів.

Що скаже Петро Порошенко - відомо. Наскільки скоротить розрив - побачимо.

А потім голосування 21 квітня - з усією усвідомленістю за долю України.