Останнім часом питання енергозабезпечення, зокрема, у с/г, набуває дедалі більшої актуальності. Ціни на природний газ щороку підвищуються, і ця тенденція триватиме й надалі. У сучасних умовах загальновизнаним фактом є те, що спалювати сухі відходи сільськогосподарського виробництва для отримання тепла в 2,5-5,0 разу вигідніше, ніж використовувати газ.

 

	Володимир Олексійович Осадчий понад 30 років господарює на землі в Уманському районі, Черкаської області

Солома зернових культур у вигляді солом'яних тюків, різки або гранул (пелет) є хорошим енергоносієм. За своєю теплотворною здатністю спалювання 2,34 кг соломи рівнозначне спалюванню 1 м3 природного газу. Але її використання для задоволення енергетичних потреб промислових підприємств, ферм або елеваторів коштуватиме їм утричі дешевше порівняно з природним газом.

Солома є побічним продуктом вирощування різних сільгоспкультур, насамперед - зернових. Площа в Україні під зерновими становить майже 14 млн га, і в кінцевому результаті їхнього вирощування, окрім основної продукції, щороку отримують 78-95 млн т соломи (і ця кількість із підвищенням урожайності різних зернових культур із року в рік зростає). Про одне з таких підприємств, яке щороку вирощує понад тисячу гектарів зернових і 10 років як не спалює солому - в ексклюзивному матеріалі «Дня» з полів Черкащини...

Агрофірма «Базис» обробляє понад 4 тисячі гектарів в Уманському і Христинівському районах, Черкаської області, займається тваринництвом, садівництвом, дає роботу 180 працівникам та сплачує до бюджету об'єднаної територіальної громади щороку понад 6 мільйонів гривень.

Господарство має невелику свиноферму, продукцію якої постачає на переробку місцевій компанії «Агропромресурси», утримує 800 голів великої рогатої худоби, зокрема, 300 голів дійного стада. Сировину забирає «Люстдорф», а м'ясо - комбінати Вінниччини.

В обробітку компанії зараз - 4036 гектарів. Але розширюватись компанія не планує.

«І питання - не в тому, що зараз - несприятлива економічна ситуація в країні, - каже власник - Володимир Олексійович Осадчий. - На мою думку, гігантоманія ні до чого хорошого не призведе. Це стосується як ефективності виробництва, так і соціальної сфери на селі. Максимум - 4-5 тисяч гектарів. Цього - достатньо для того, щоб працювати ефективно, купувати техніку, мати тваринництво. Це - добре і для людей. Наведу приклад двох сіл, куди зайшов агрохолдинг. Через два роки вони залишилися без ферм, без техніки, а люди - без роботи. І таких прикладів у кожному районі набереться. Або ще приклад: кілька років тому один з агрохолдингів, який обробляє 70 тисяч гектарів, виділив на соціальну інфраструктуру сіл 700 тисяч гривень. Десять гривень з гектара! Ми ж в той же рік витратили 600 тисяч гривень, обробляючи 4 тисячі гектарів. Хто не живе в селі, тому байдуже, чи є там робота і що в школі чи лікарні робиться. Зі своїх пайовиків я відсотків вісімдесят знаю в обличчя і, мінімум, раз на місяць зустрінуся. Я знаю, хто народився, одружився, хто виходить на пенсію чи кого в лікарню треба завезти. І не просто знаю. Якщо наш працівник іде на пенсію, він обов'язково отримає грошову винагороду. Якщо хтось з пайовиків помер, господарство на похорон виділить допомогу та забезпечить транспортом. Може, це й неправильно, але я не контролюю, як хлопці жнивують. Вони знають: якщо будуть добре працювати, то й зароблять відповідно. До того ж, кожному кажу: якщо потрібно щось, то звернися до мене. Якщо треба орендну чи заробітну плату виплатити наперед, чи допомога якась потрібна, ніколи не відмовляємо».

Агрофірма «Базис» має повний цикл з виготовленню брикетів із вологої соломи - від вирощування зернових до збирання соломи і, власне, лінії виробництва на обладнанні польської фірми «Asket». Сировиною є солома озимих, ярових, бобових культур. Керівник фермерського господарства Володимир Олексійович Осадчий вбачає у використанні альтернативного виду палива великі перспективи як для свого господарства, так і для країни в цілому і називає свої «солом'яні брикети» жартома «дровами».

Ми познайомилися з Володимиром Олексійовичем під час ознайомчого туру, організованого ПРООН у межах реалізації проекту популяризації енергозбереження та розвитку альтернативної енергетики в Україні. Володимир Олексійович мав якраз мав «похвалитися» своїми лініями з виробництва солом'яних брикетів. Звичайно, побачити абсолютно технологічну лінію, облаштовану в приміщенні колишнього корівника, зведеного ще за радянських часів, вражає. Але ще більше вражає історія фермера, який все це звів і впроваджує.

У громаді на вісім сіл - чотири такі футбольні стадіони. Агрофірма Осадчого вклала у футбольне поле мільйон гривень

Футбол. Волейбол... Кегельбан

  

У Кочубіївці Володимир Осадчий - понад 30 років, відтоді, коли прийшов сюди з новеньким інститутським дипломом. У кризу 1990-х не допустив руйнації, наростив потужності. Його ФГ «Агрофірма «Базис» - одна з найміцніших у регіоні. Орендує землі у трьох селах - Городецькому, Кочубіївці, Уманського, і Вербуватій, Христинівського районів. Відтак, Осадчий вважає своїм обов'язком дбати про соціальний розвиток «у трьох напрямках».

Старовинна козацька церква, парк на шкільному дворі та «міні-Софіївка» довкола кафе «Гармонія». Має село навіть кегельбан і сучасний футбольний стадіон.

Кочубіївський стадіон названий, як і господарство, - «Базис» - не перший соціальний проект спортивного профілю, ініційований Осадчим. Закладали спортбазу в Городецькому. Футбольне поле, роздягальні, душові - все, як належить. Для малих - майданчик для міні-футболу. Городецьке - село приміське, сюди половина Умані почала їздити.

«Я вже не дивуюся, якщо день починається з дзвінка сільського голови, директора школи з проханням допомогти відремонтувати щось у дитячому садку чи ФАПі, надати транспорт для перевезення учнів. Не відмовляємо. Взяли на себе також постачання води у двох селах. Люди за це символічні 15 гривень на місяць платять. Торік купили 150 тонн асфальту, щоб автодори провели ямковий ремонт дороги Умань - Верхнячка. У Кочубіївці допомагали в будівництві храму та ремонті будинку культури. Щодо останнього, з владою домовлялися про витрати коштів 50 на 50, але фактично вийшло 20 на 80 з нашого боку. Найбільша інвестиція - в тій же Кочубіївці зробили реконструкцію школи з добудовою спортзалу площею 960 квадратних метрів. У Черкаській області такого спортзалу в школах точно немає. У нових кабінетах зараз навчаються учні початкових класів. Також є велика спортивна зала. Все це нам коштувало 5 мільйонів гривень», - розповідає Осадчий.

	Із 12:00 до 23:00 год. 4 доріжки. Невеличке кафе. На другому поверсі - 6 готельних номерів. 2 люкси і чотири номери-стандарт. І конференц-зал.  Але цього вже не вистачає... Година гри в боулінг - 80 гривень

Крім футбольного стадіону в Городецькому, агрофірма взяла на себе реконструкцію стадіону в сусідній Кочубіївці. Утримує «Базис» і дві волейбольні команди. «Для нас головне - масовість, щоб молоді було цікаво в селі, щоб хлопці і дівчата не ходили у бари, а проводили час у спортзалі чи на стадіоні», - розповідає Осадчий. Додає: і сам любить спорт, і досі час від часу бігає за команду ветеранів. «Майстер-класи даємо молодим. Бо вони тільки ногами грають, а ми на полі ще й головою думаємо», - посміхається.

Щороку агрофірма Осадчого сплачує до бюджету громади 6 мільйонів гривень. Ще стільки ж вкладає у соціальний розвиток села як меценат. «Торік - близько п'яти мільйонів гривень, цього року піде більше. Не хочу хвалитися, але зараз ми виконуємо відсотків тридцять того, що повинні робити держава і місцева влада у селах», - розповідає Осадчий.

Уже 10 років солому на підприємстві, яке обробляє 4 тисячі гектарів, не спалюють. Натомість, 80% усього «урожаю», що нижче колоска, прямо з поля забирає підприємство, яке виготовляє пелети. Решту - компанія переробляє на брикети, продає за 1100 гривень за тюк для грибників і використовує в господарстві на підстил худоби

На запитання, чому він це робить, Володимир Олексійович сміється і відповідає: «Був у рідному селі на стадіоні, де колись із братом варили ворота, а сьогодні там стоянка для машин і трава по коліна. В селі є молодь, але ніхто не думає, як її організувати, зробити так, щоб молоді люди не спивалися, або не їхали у місто чи за кордон на заробітки. У мене є можливість робити це, тому роблю».

І він сам із дружиною, і дві його доньки - живуть та працюють у цій же громаді. Дружина господарює у готелі і займається облагородженням території соціальної інфраструктури, діти доглядають боулінг-клуб, ресторан та допомагають батькові з основною діяльністю компанії.

Володимир Олексійович - депутат ради ОТГ, голова бюджетної комісії і головний платник податків до бюджету. «Мені цікаво, куди моїх 6 мільйонів гривень пішло», - коментує свою діяльність у місцевій політиці підприємець Осадчий.

22 мільйони гривень - заробітна плата 180 працівників

 

Фонд заробітної плати агрофірми «Базис» на рік нараховує 22 мільйони гривень, - розповідає Володимир Олексійович.

Дефіциту кадрів у господарстві немає. Але, загалом, українському АПК бракує кваліфікованих працівників. «Нинішня аграрна освіта відстає, матеріальна база університетів і коледжів застаріла. Бачу це по студентах, які приходять на практику і не знають, як підійти до сучасного трактора чи комбайна. Наша позиція: ми, як аграрії, маємо оплачувати навчання агронома, ветеринара чи комбайнера, який працюватиме далі в нас. У студента буде стимул навчатися, а ми вже думатимемо, яку зарплату дати і як заохочувати, щоб він потім не пішов до конкурента», - каже Осадчий.

У середньому, механізатор у його господарстві отримує заробітну плату 10-15 тисяч гривень щомісяця. «Якщо механізатор працює на внесенні засобів захисту рослин, то і більше може заробити», - каже Осадчий.

 

Фото Руслана Канюки

Автор: Алла Дубровик-Рохова,

Джерело: «День»