rss
06/15/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#353

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Російський шовінізм

Інколи зіштовхуюся із запевненням, що сьогоднішня російська агресія супроти України - це справа Володимира Путіна, яка повинна закінчитися з вгасанням його терміну президентства. Правда, ніхто не може запевнити, коли це президентство закінчиться. Скажімо, навіть нехай аргумент піде трохи далі і встановить, що, напевно, агресія Москви проти України закінчиться зі смертю Путіна, я на жаль переконаний, що Путін - це симптом російського шовінізму і не його причина.

 

Нещодавно з'явилася англомовна стаття правнучки Микити Хрущова на тему путінської агресії. Ніна Львівна Хрущова - сьогодні професор міжнародних відносин в університеті у Нью-Йорку «The New School». Стаття під назвою «Путінське вторгнення у Крим, п'ять років потому: націоналізм не платить рахунки». У статті пані Хрущова висунула такі головні тези: «Історія повинна навчити кожного авторитарного, що націоналізм не проіснує на віки»; «З цензурою та переслідуванням Путін повторює модель Йосифа Сталіна, що ізолював Совєтський Союз, будуючи соціалізм в одній окремій країні»; «Така дія робить людей менш слухняними. Тисячі протестували проти пенсійної реформи восени. Впродовж останніх тижнів ще десятки тисяч вийшли на вулиці, захищаючи свої віртуальні свободи». Пише пані Хрущова далі, що її 22-річний племінник сказав: «Коли моє життя на лінії (Інтернету-АЛ) опиниться під загрозою, я боронитиму його своїм фактичним життям».

До речі, у статті пані Хрущова жодного разу не засуджує злочинність московської агресії чи самого Путіна, а просто вболіває, що в зв'язку з цією подією запроваджено санкції та ізоляцію, які негативно позначилися на економічному становищі Москви. Правда, відгук на санкції з боку Кремля зупинив імпорт сільськогосподарських продуктів та розвинув російське виробництво у цій галузі, а будівництво Керченського мосту та інші кроки Кремля розвинули будівельну індустрію, але це все дало тільки до 2% зростання економіки й уможливило, мабуть, режимові втриматися, але не покращило економічного становища пересічного громадянина. В статті пані Хрущової нема жодного слова морального чи етичного каяття, жалю чи вибачення хоча б перед населенням Криму, чи перед татарами.

  Title

В цій статті, здавалося б, підсвідомо пані Хрущова пояснила причину агресії у Крим Кремля, немов виправдання: «Цей регіон був частиною Російської імперії сторіччями. Росіяни вважають це Християнським місцем народження того, що колись вважалося Київською Росією, первісною державою Росії й України». Так і є написано у статті «Київська Росія», а не «Київська Русь». Не може такого бути, щоби пані Хрущова не бачила різниці між двома назвами.

Очевидно, я одразу написав на електронну адресу пані Хрущовій, яку я знайшов на сайті її університету в Інтернеті, вказуючи на її помилкову назву «Київської Русі», висловлюючи сумнів щодо її знання історії двох народів та пропонуючи їй інтроспекцію її шовіністичних почувань, навіть якщо б вони були підсвідомими.

Мені здається, цей випадок - не виняток, а радше, характерний для росіян. Претензії стосовно Київської Русі з боку Росії - це симптом великодержавності, шовінізму. До речі, це є безперечним доказом, що путінська агресія безтермінова в часі і географічно, коли йдеться про Україну. Нема Путіна, знайдеться інший. От навіть професор університету, академік Ніна Хрущова. Вона покладає великі надії та бажає демократичності російському народу, але, тим не менше, ці аспірації, навіть якщо вони правдиві, не відхиляються від історичного шовінізму, коли йдеться про Україну та українців. Очевидно, це логічно, хоч зухвало пояснюється - бо без Києва Росія має назву тільки Московія, втрачає триста років свого існування, а імперія потребує великої історії, а також без осідку Християнства Москва втрачає навіть ілюзійні претензії на те, щоб бути третім Римом.

Цей приклад не є сьогоднішньою лекцією чи агітацією. Радше, це - наука на віки, або, бодай, на той термін, допоки українці перебувають на цій планеті, так довго, допоки житимуть росіяни та українці, росіяни будуть шовіністами, а українці будуть їхніми жертвами. До цього не треба звикати, але завжди бути готовими до опору фізичного, інформаційного та психологічного.

Росіяни не народжені бути шовіністами. Російська мати і школа виховує своїх дітей бути шовіністами стосовно українців. Українська мати і школа повинна виховувати своїх дітей так, щоби вони бути готовими відбивати цей шовінізм.

Написавши свого листа пані Хрущовій, я від неї не отримав відповіді і, напевно, не отримаю. Рівно ж, я передбачаю, що вона і на мить не застановиться над моїми заувагами, а про внутрішню інтроспекцію можна зовсім забути. Але вона зовсім серйозно, хоча лицемірно, вважатиме і проголошуватиме себе демократично налаштованою людиною західного світу. Проблема не тільки у пані Хрущовій. Маючи певний стаж, родинний і академічний, а також трибуну, вона розповсюджуватиме московську дезінформацію на кожному кроці.

У такі моменти я завжди згадую Шевченка, який росіян знав, мабуть, краще, ніж хтось інший, проживши в їхньому середовищі по-приятельському, по-ворожому і в неволі велику частину свого життя. До речі, тому Шевченко і пророк ще так рано, 22 квітня 1838, маючи лише 24 роки, написав рядки, присвячуючи їх московському поетові Василю Андрійовичу Жуковському:

«Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі - чужі люде,

Роблять лихо з вами».

Невдячний народ, або Що треба розуміти?

Вірус «Крим – наш, Донбас – ваш», або До чого тут російський ідеолог Бєлковський

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com