rss
04/22/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#350

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ УКРАЇНСЬКА ДИСКУСІЯ в контексті інформаційно-психологічного протистояння

Між першим і другим турами виборів президента України в країні розгорнулася запекла дискусія. За своєю гостротою, непримиренністю позицій, брутальністю взаємних звинувачень ця дискусія набула градусу інформаційно-психологічного протистояння, якщо не війни.

 

Країна поляризувалася щодо двох фіналістів, які вийшли до другого туру.

Ситуація дискусії може бути продовжена і після другого туру, що загрожує довготривалим протистоянням і погано позначиться на політико-психологічному стані суспільства.

Про все це доводиться говорити останнім часом в аудиторіях, ефірах, про це ж пропоную поговорити і нам, шановні читачі.

І, передовсім, про дуже відмінні ситуації, які склалися після першого туру в обох фіналістів.

Ситуація Петра Порошенка

 

Ситуація Петра Порошенка характеризувалася тим, що він відстав від переможця першого туру Володимира Зеленського майже вдвічі, отримавши на 14%, або на 2 млн.700 тис. менше голосів.

І це після тріумфального виграшу у 2014 році, коли Петро Порошенко став президентом України, випередивши Юлію Тимошенко майже на 42% голосів. Що становило в абсолютному обчисленні понад 7,5 млн. виборців.

«Гойдалка» у 56% голосів - від плюс 42% голосів у 2014 році до мінус 14% у березні 2019 - і є синусоїда популярності-непопулярності, яка характеризує закінчення першого терміну президентства Петра Порошенка.

Саме з цієї «ями» у мінус 14% голосів і мав стартувати Петро Порошенко, маючи у своєму розпорядження неповні 20 днів до голосування другого туру і надскладне завдання догнати і перегнати конкурента.

Що і як почав робити чинний глава держави, щоб до 21 квітня привернути до себе максимум прибічників і спробувати все-таки виграти вибори?

Про це трохи нижче.

Ситуація Володимира Зеленського

 

Несподівана для багатьох (можливо, що і для обох кандидатів) перевага новачка перегонів і, загалом, дебютанта в політиці Володимира Зеленського за результатами голосування першого туру ставила перед В. Зеленським завдання утримати перевагу, навіть втративши її значну частину перед голосуванням другого туру.

Проте, знаючи амбітність претендента, я не виключаю, що і сам В. Зеленський, і його команда ставить собі завдання не тільки зберегти, але й збільшити відрив у голосах від переслідувача у другому турі, щоб виграти президентство так само тріумфально, як це зробив Петро Порошенко у 2014 році.

Атака з ходу або сигнал прихильникам

 

Коли після оголошення шокуючих для Петра Порошенка підсумків голосування у першому турі треба було показати усім, що чинний глава держави не тільки витримав нокаутуючий удар, не тільки втримався на ногах, але й не втратив бойового духу, Петро Порошенко і зробив свою войовничу емоційну заяву про те, що не можна допустити перемоги «маріонетки» Коломойського: «Доля вже так розпорядилась, що в другому турі - і я не соромлюся це казати - звела мене з маріонеткою Коломойського. Коломойському ми не дамо жодного шансу».

Відхиливши етику коректного ставлення до суперника, який, до того ж, дошкульно переміг його у першому турі, Петро Порошенко вчинив за принципом: «На війні як на війні» і у висловах, на жаль, не церемонився, що, безумовно, знижує стандарти політичної культури в Україні, які і без того не є високими.

У своїй розлогій промові він фактично сформулював жорсткі і принципово-агресивні підходи та оцінки, згідно з якими його команда невідкладно почала інформаційно-психологічну атакуючу кампанію проти Володимира Зеленського.

Основні іміджеві зони суперника, які бурхливо атакувалися і продовжуються атакуватися щирими прихильниками та найманими «порохоботами» Петра Порошенка - це наступні: Володимир Зеленський, за їхніми словами, є проросійський, слабкий, м'який, маріонетка олігарха Коломойського, клоун, котрий нічого не розуміє у політиці, раніше припускався насмішкуватих та образливих висловлювань щодо України та українців, він не зможе бути твердим переговірником і Верховним головнокомандувачем, тому неминуче допустить реванш біло-синіх, здасть Путіну Україну тощо.

Щирі прихильники Петра Порошенка, або ж, інакше кажучи, щирі патріоти України також говорили про російськомовність В. Зеленського, його непідготованість, про трагічну долю України, якщо він президентом стане тощо.

Чимало постів у соцмережах або коментарів цих патріотів є справжнім криком душі у сподіванні докричатися до прихильників В. Зеленського, попередити про можливі, ймовірні чи неминучі, з точки зору патріотів, трагічні наслідки його президентства та спонукати їх змінити свої симпатії у другому турі.

Такому ось іміджу В. Зеленського, змальованому виключно чорними фарбами, Петро Порошенко протиставив свій імідж як єдиного в Україні політика, якого не хоче бачити на посаді В. Путін, прихильника і гаранта руху до ЄС і НАТО, розвитку армії, мови, віри.

До того ж, від П. Порошенка та його представників неодноразово надходили наполегливі запрошення В Зеленському провести передвиборчі дебати. Сенс цієї наполегливості був зрозумілим - команда глави держави і він сам були впевнені, що багатий політичний та державний, зокрема, і міжнародний досвід П. Порошенка, його відпрацьовані ораторські навички дадуть змогу переграти політично недосвідченого опонента і показати аудиторії свою повну перевагу.

Відповідь з ходу і на ходу

 

В. Зеленський свого суперника почув і з відповіддю не забарився.

І відповідь ця була в іншій формі.

Якщо П. Порошенко свій спіч проголосив, стоячи, тобто статично, Зеленський та його команда відзняли динамічний ролик.

В ньому В. Зеленський стрімко піднімається сходами стадіону і говорить свій текст-відповідь.

В ньому він погоджується на дебати, заодно кпинить над П. Порошенком, нагадуючи, що той у 2014 році відмовився проводити дебати з Юлією Тимошенко.

В ньому він ставить П. Порошенкові свої умови: дебати мають відбутися тільки на Олімпійському стадіоні, в присутності всіх телекамер і журналістів, «в присутності народу України».

  Title

Далі він пропонує суперникові пройти медичне обстеження, здати аналізи, оскільки президентом стати і країною керувати повинна здорова людина.

З особливим наголосом він звертається до П. Порошенка з вимогою, що той вийшов на дебати «не з маріонеткою Кремля чи Коломойського, не з бидлом, а з кандидатом у президенти України Володимиром Олександровичем Зеленським».

Наостанок Зеленський в ультимативній формі заявив: «Даю вам 24 години» і повторив гасло П Порошенка зі своїм акцентованим закінченням: «ДумайТЕ!».

Війна роликів

 

Ролик цей, як і відповідь на нього Петра Порошенка: «Стадіон так стадіон!» з підкреслено ввічливим додаванням: «Чекаю на вас, Володимире Олександровичу!», викликали неабиякий резонанс у соцмережах.

Title  
 Порівняння роликів 

Порівнювали хронометраж, статику й одноплановість у ролику П. Порошенка з динамікою та різноплановістю в ролику В. Зеленського, енергію одного та втомлений вигляд іншого, активність молодого суперника і пасивність досвідченого тощо. 

Але важливе полягало в тому, що В. Зеленський цим роликом-викликом втягнув Петра Порошенка в свій сценарій - сценарій виборчого шоу, в якому стрімка зміна дій, все нові і нові ходи не дають можливості думати, говорити, обговорювати ключові питання майбутньої політики майбутнього президента, хто б ним не став.

Втягуючи Петра Порошенка в шоу, В. Зеленський хотів забезпечити собі перевагу, бо саме в шоу він почуває себе, як риба у воді.

Намагаючись перехопити ініціативу, П. Порошенко запропонував В. Зеленському здати аналізи в лабораторії того самого НСК «Олімпійський», куди В. Зеленський запросив його на дебати. Проте молодий опонент не погодився і здав аналізи в приватній клініці «Євролаб».

Після цього пішла нова хвиля розслідувань. Одні заявляли, що лабораторія на стадіоні входить у систему міністерства молоді та спорту, тому державна і аналізи там можуть різним чином корегувати.

Інші розкопали, що володарями «Євролаба» є відкритий прихильник В. Зеленського та ще один росіянин, тому цим результатам не можна повністю довіряти.

Обмін роликами продовжується, суперники намагаються оперативно відреагувати на звернення свого візаві і висловитись самому.

Стадіон чи студія: де проводити дебати?

  

Поки фіналісти другого туру обмінюються через Інтернет заявами, кпинами та ударами, тим часом активізувалися дві інституції, від яких також залежить визначення дати і місця дебатів та умов їх проведення. А саме - ЦВК та Суспільне телебачення.

  Title
  «Стадіон так стадіон»?

Станом на сьогодні вимальовуються такі варіанти:

1. Згідно зі законодавством, офіційні дебати за рахунок ЦВК мають відбутися тільки у студії Суспільного телебачення у форматі один на один плюс модератор-ведучий.

2. Будь-який інший формат дебатів, зокрема, і на стадіоні, можливий за умови домовленості кандидатів та їхнього фінансування всіх витрат - оренди стадіону, заходів безпеки тощо.

А це, як попередньо підрахували, може сягнути і мільйона доларів. Цифра не остаточна, але, як бачимо, серйозна.

Тож припускають, що дебати можуть відбутися 14-го чи 19-го квітня, а, можливо, і два рази в ці числа. Дискусії, що нагадують напружене перетягування канатів, тривають.

Обіцянки поспіхом

 

Розуміючи, що потрібно екстрено надолужувати відставання, чинний глава держави щоденно робить важливі заяви щодо низки серйозних питань.

Незважаючи на саркастичні коментарі - а де ж, мовляв, він раніше був, чого так пізно про це говорить - Петро Порошенко заявляє про наступне:

-У моїй команді точно відбудуться суттєві зміни - до неї прийде велика кількість нових молодих людей. Маю велику кількість пропозицій, які ми зараз аналізуємо і які будуть незабаром представлені.

Як бачимо, це ще одна обіцянка на майбутнє. Адже протягом 5 років президентства Порошенка чимало молодих енергійних фахівців з міжнародним досвідом навчання та роботи намагалися пробитися, але дарма...

- Твердо переконаний, що закон про імпічмент президента потрібний. Я - перший президент, готовий дискутувати на цю тему.

На що Інтернет-користувач Коля Коцкович саркастично зазначив: «Президент України вимагає 5 років дискусій. Порохоботи, підтримайте Петю».

- Я не хочу бути популістом і казати тільки те, що подобається народу і такою ціною виграти вибори. Я хочу бути лідером і вести за собою націю, народ, країну.

Що ж, бажання гарне. Тільки переконувати в цьому потрібно було б значно раніше, щоб не утворювався такий антирейтинг Порошенка, не падала так довіра до нього.

- Стратегічна комунікація була повністю зруйнована. Рішення приймалися кулуарно, і навіть якщо вони були абсолютно правильними, вони не викликали довіри у суспільства. Бо сьогодні треба було навчитися в нових умовах - а це те, що нас теж відрізняє від Росії, - ти маєш переконати суспільство. І це буде правилом наступних п'яти років.

Знову аванс, знову обіцянка на майбутнє - тільки, мовляв, оберіть.

- Були очевидні помилки у призначенні тих чи інших людей на посади. Я не буду називати вам прізвища. Але хочу наголосити наступне - жодних бізнес-партнерів, жодних близьких людей Петром Порошенком більше призначено не буде, поки він є президентом, зокрема, під час другого терміну.

А де ж звільнення подібних осіб уже сьогодні? Їх поки що нема.

Як бачимо, нині Петро Порошенко говорить правильні речі. Згадується, що це ж саме та багато чого іншого протягом усього п'ятирічного президентського терміну намагалися донести до нього ЗМІ та соцмережі.

Але тоді він не чув. Чи не хотів чути.

Коли ж перед ним постала реальна ймовірність програшу, Петро Олексійович якось одразу прозрів і нагострив слух. Чи не пізно він схаменувся?

Критика В. Зеленського

 

У десятках і сотнях висловлювань проти Зеленського варто розрізняти критику і дискредитацію. Критика будь-якого кандидата на виборну посаду - це нормально.

Особливо, якщо вона обґрунтована і доказова.

Чимало критики зосереджено на дійсних слабкостях В. Зеленського як претендента на булаву. І не важливо - чи її висловлюють поважні авторитети з групи 1 грудня, письменники, науковці, політики - чи пересічні українці.

Зеленський дійсно не має політичного досвіду, не проводив міжнародних перемовин, не випробував свою наполегливість із впертими чи стійкість з агресивними візаві, не знає більшості важливих та другорядних тонкощів ведення справ на високій державній посаді, не мав нагоди читати, розуміти й запам'ятовувати великі обсяги документів особливої державної ваги, не має досвіду роботи зі секретною інформацією і т. д., і т. п.

Специфіка його попередньої роботи далека від специфіки тієї роботи, яку він може отримати, якщо буде обраний.

То що ж його може чекати у найвищому кріслі країни?

Підтримка мера Рейк'явіка

 

Екс-мер столиці Ісландії - міста Рейк'явік - на ім'я Йон Ґнарр несподівано надіслав слова підтримки Володимирові Зеленському. Причина цього проста - адже пан Йон Ґнарр виграв вибори і став успішним мером столиці Ісландії у 2010 році, не маючи жодного політичного досвіду, будучи до того телевізійним коміком, тобто, практично колегою свого українського адресата.

Йон Ґнарр пояснив причину успіху: «Думаю, що комікам і гумористам круто спробувати себе в політиці. Їх участь у цих процесах приносить тільки користь суспільству. Адже коміки, звісно, розумні й талановиті, і в багатьох з них є здатність викликати до себе довіру людей».

Згадуючи, як сприйняли його балотування традиційні політики, Йон Ґнарр підбадьорливо пише: «Чимало так званих «старих вовків» політики були незадоволені моєю кандидатурою. Деякі навіть відчували себе ображеними.

Реакція в медіа була теж не найпозитивнішою - одні називали мене шарлатаном, інші критикували за відсутність будь-якого політичного досвіду, і всі постійно повторювали, що я не впораюся з таким завданням.

Деякі взагалі казали, що гумористи чомусь розумово відсталі. У міській адміністрації досвідченні політики мене називали клоуном.

От тільки мені було начхати на їхні думки!».

Картина, намальована паном Ґнарром, практично співпадає із ситуацією В. Зеленського.

Ісландець, зичачи Володимирові успіху, мудро попередив: «Очікувати кращого, але готуватися до гіршого! І ще! Володимире, якщо тебе оберуть, головне - не перевтомлюйся. Адже здоров'я - понад усе».

Думаю, що всі останні дні В. Зеленський згадує попередження свого ісландського колеги. Бо не встиг він приготуватися до гіршого, як воно накрило його з головою.

Дискредитація суперника

 

Ця хвиля, що накрила з головою і з кожним днем дедалі більше накриває шоумена-кандидата, є хвиля чорного піару. Піару настільки чорного, що невідомо, як із цим впорається мама Володимира і, загалом, його сім'я.

Справа в тому, що з кожним днем набирає оборотів кампанія нищівної дискредитації Володимира Зеленського. Запущена вона, як неважко здогадатися, командою суперника, а підхоплена щирими та найманими прихильниками його.

Якщо спочатку впродовж дня-двох з'явилися натяки, що В. Зеленський може (?!) вживати наркотики, то на третій день інформаційний простір заполонили десятки тверджень, карикатур, фотожаб про те, що В. Зеленський наркоман. Не передбачення, не гіпотези, а прямі твердження, хоча й без посилання на будь-які медичні факти.

В Інтернеті почали гуляти псевдоопитування та відеорепортажі на тему: «Чи можна наркоману В. Зеленському довірити керівництво державою?».

До людей на вулиці підходять якісь невстановлені особи з мікрофонами і прямо так, ствердно, ставлять питання.

Title Title 

 

Результат цієї масованої дискредитаційної кампанії особисто я відчув, коли півгодини тому мені зателефонувала сестра зі села і запитала: «Скажи, як же можна голосувати за Зеленського, якщо він наркоман?». Я запитав її: «А звідки це тобі відомо?». - «Як це звідки, та все село про це говорить. Всі ж дивляться телевізор».

Чи вживав В. Зеленський наркотики, чи ні, я не знаю. Але бачу, що далеко не всі цьому вірять. Ось висловлювання його прихильників:

Анатолій Гриценко днями зустрівся з Володимиром Зеленським. Після 2-3-х годин спілкування він сказав, що, на його погляд, В. Зеленський до посади президента не готовий, але є адекватним і Україну не здасть.

Іронія проти дискредитації

 

В. Зеленський звернувся до своїх прихильників із проханням надсилати йому запитання, які він мав би поставити Петрові Порошенку на дебатах. Метод цей використовувався також для написання передвиборчої програми В. Зеленського і він повинен переконати фанів В. Зеленського в тому, що виборці є співавтори.

В результаті, команда В. Зеленського опублікувала такий іронічний вислів: «Зеленський попросив дати йому список питань до Порошенка. Найпопулярнішим стало питання: «Петре Олексійовичу, як так вийшло, що на посаду президента нашої країни претендує наркоман-маріонетка олігарха-втікача з фінансуванням з Росії, який називав Україну повією?».

Title  

Але цей сарказм, який пародіює дискредитаційні висловлювання на адресу Зеленського, не скасовує потреби почути від обох кандидатів серйозні питання і відповіді щодо ключових проблем внутрішньої та зовнішньої політики України. Сподіваємося почути їх під час дебатів - якщо вони відбудуться.

Як діяти у другому турі?

 

Прихильникам обох претендентів все ясно - вони голосуватимуть за того з двох, котрий їх переконав, чи просто здається кращим варіантом - з різних причин.

А як бути тим, хто на вибори хоче йти, але жоден з фіналістів його поки що не переконав.

На це питання спробував відповісти відомий політик, колишній член політичних команд Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко, лідер Громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко, котрий підтримував на цих виборах Анатолія Гриценка: «Підсумки голосування у першому турі офіційно підбито. Як діяти у другому?

Для мене особисто це питання виглядає таким чином: як обрати одного з двох кандидатів у президенти, котрим я не довіряю?

5 років діяльності П. Порошенка на посаді президента України - це гримуча суміш патріотичної риторики, системної корупції й заробляння на війні. Словом, країною керували «мародери у вишиванках».

В. Зеленський, окрім акторської майстерності (а це справа особистих смаків), не продемонстрував нічого, що могло би переконати: він здатний бути президентом України.

Безумовно, наші виборці - люди мислячі, з чіткими світоглядними орієнтирами та громадянською позицією.

Ми розуміємо, що й на цьому етапі виборчих перегонів вони ухвалюватимуть рішення самостійно і відповідально. До будь-якого ми поставимося з повагою. Водночас, вважаю, що для ухвалення остаточного рішення дуже важливим є з'ясування низки позицій.

Для В. Зеленського:

1. Чітке визначення й публічне озвучення позиції щодо окупації Криму, війни в Донбасі; ставлення до політики путінської Росії стосовно України та, відповідно, формування політики України щодо Росії; подальшого зовнішньополітичного курсу України, зокрема - перспектив вступу України до ЄС та НАТО.

2. Публічне представлення команди, яка працюватиме пліч-о-пліч зі своїм лідером у разі його обрання.

3. Участь у законодавчо передбачених публічних дебатах як неодмінної складової демократичної передвиборчої кампанії.

(Принагідно зазначу, що я свого часу був ініціатором внесення до законодавства норми про участь кандидатів у президентських передвиборчих дебатах і нині залишаюся їхнім палким прихильником. Нагадаю, що П. Порошенко - як і В. Янукович на виборах-2010 - під час виборів-2014 та в першому турі нинішніх відмовився брати участь у дебатах. Для проведення передбачених законом дебатів, Центрвиборчком має ухвалити відповідне положення - як це було під час проведення дебатів у 2004 році. Але наголошую: все це не забороняє проводити дискусії між кандидатами у будь-якому іншому форматі).

Для П. Порошенка: використати останній шанс, аби виконати, принаймні, головні передвиборчі обіцянки, що лишилися невиконаними впродовж 5 років.

1. Ініціювати продовження роботи парламенту (де на сьогодні є пропрезидентська більшість, а отже, можливість ухвалювати будь-які рішення) на 2 тижні замість 1 і протягом цього часу:

l завершити розгляд закону про мо­ву та ухвалити його;

l ухвалити закон про спеціальні слідчі комісії (імпічмент президента);

l ухвалити у другому читанні та в цілому закон про голосування за відкритими списками (Виборчий кодекс).

l ухвалити закон про парламентську опозицію;

l завершити процедуру внесення змін до Конституції про скасування депутатської недоторканності.

2. Ініціювати перед НАБУ розслідування фактів розкрадання бюджетних коштів, рейдерських захоплень, підкупу виборців та зловживання владою з боку колишньої голови Нацбанку В. Гонтаревої; колишнього першого заступника секретаря РНБО В. Гладковського; І. Кононенка, С. Березенка та інших осіб, чиї прізвища фігурують у журналістських розслідуваннях.

3. Забезпечити швидке і справедливе розслідування справ про вбивства громадської активістки Катерини Гандзюк, журналіста Василя Сергієнка, а також усіх інших злочинів, пов'язаних з убивствами, замахами на життя і здоров'я, залякуваннями і тиском щодо журналістів та громадських активістів.

Публічно засудити дії мерів Одеси - Г. Труханова та Харкова - Г. Кернеса, чиї поплічники тероризують незалежних журналістів і представників громадянського суспільства.

Отож, дії двох кандидатів у президенти мають бути ключовим мотивом для ухвалення остаточного рішення.

Однак, абсолютно очевидним є те, що ми зобов'язані за будь-яких обставин захистити національні інтереси України, її суверенітет і територіальну цілісність.

У цьому сенсі як ніколи актуальним є створення української, європейської більшості у Верховній Раді наступного скликання та формування проукраїнського, проєвропейського уряду.

І, нарешті, останнє (хоча аж ніяк не останнє за значенням): слід не лише вдаватися до припущень, що робитиме новообраний президент України, а й вирішити питання, як обмежити його вплив.

Отже, як підсумок: сильні проукраїнські парламент та уряд і обмеження впливу президента.

Саме це і стане запорукою збереження і поступу рідної крани - України».

Завершення

 

Я навмисне не цитував в цій статті гострих, образливих, злих і нищівних висловлювань, які переповнили інформаційний простір України.

Психологічне протистояння нагнітається. Але політико-психологічну стабільність суспільства потрібно втримати.

Нам потрібна не війна особи проти особи, не очорнення чи висміювання, а серйозне обговорення ключових питань життя України очима майбутнього очільника держави - якщо хтось із двох ним стане.

І все одно - Україна переможе. За будь-якого варіанту.

Невдячний народ, або Що треба розуміти?

Вірус «Крим – наш, Донбас – ваш», або До чого тут російський ідеолог Бєлковський

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com