У четвер, 4 квітня 2019 року, майже непомітно для зосередженого на аналізах кандидатів у президенти вітчизняного медіапростору окупанти засудили до максимальних термінів ув'язнення ще двох українців Криму.

 

Як і у випадку з Олегом Сенцовим та Олександром Кольченком, за «тероризм». Нічого протиправного севастопольці Володимир Дудко та Олексій Бесарабов насправді не вчиняли і вчиняти не мали наміру. Попри вторгнення російських військ на півострів, продовжували працювати в недержавному севастопольському аналітичному центрі (в Америці їх називають think tank) «Номос», з ФСБ-ГРУ та іншими кремлівськими спецслужбами не пов'язаного, а отже, для нової «влади» небезпечного.

Дудку й Бесарабову дали по 14 років колонії суворого режиму. Звісно ж, на території материкової Росії, подалі від рідних та близьких. А ще - щоб до них не могли дістатися журналісти й правозахисники. І на додачу зобов'язали сплатити штраф, в середньому - по $5 тис. кожному. Вочевидь, щоб остаточно «добити» їхні родини.

Так само до Ростова-на-Дону, цієї південної «столиці» РФ, наприкінці березня було незаконно вивезено 34 кримськотатарських активістів, зі середовищем яких ворог діє за давно апробованими на Північному Кавказі схемами: викрадення-залякування-роз'єднання-дискредитація-дефрагментація й, зрештою, асиміляція та анігіляція.

Після більш ніж загадкової бійні у Керченському політехнічному коледжі, списаної, зрештою, на «неврівноваженість» суто однієї людини, 18-річного Владислава Рослякова (див. «Час і Події» № 43, 50 за 2018 рік), Управління Федеральної служби безпеки Росії по Криму й Севастополю очолив близький до Путіна генерал-лейтенант Леонід Володимирович Михайлюк - фігура знакова одразу в кількох аспектах. По-перше, саме незмінний керівник Російської Федерації у 2001-му витягував його із СІЗО в Адигеї, де той опинився за звинуваченням у позасудових стратах відомих у республіці підприємців. У такий спосіб Михайлюк звик поводитися з «тубільцями», а, по-друге, він воював проти незалежної Ічкерії та працював у традиційно схильному до відокремлення від Москви Поволжі та в Калінінградській області (колишня Східна Пруссія), і, по-третє, як етнічний українець з Далекого Сходу мав би знатися ще й на питомо українських питаннях.

До речі, прикордонна служба в країні-агресорі підпорядковується не МВС, як у нас, а ФСБ. Тобто, це безпосередньо Михайлюк віддав накази атакувати наші катери в акваторії Чорного моря поблизу Керченської протоки та брати в полон 24-х моряків.

Одночасно з жорстокими репресіями й зухвалими провокаціями Кремль продовжує інфікувати громадську думку наступною тезою (їхньою мовою - «дезою»): Донецьк і Луганськ ми готові «повернути» Україні на умовах автономії, яка підриватиме українську державність зсередини, а про Крим і мови бути не може. Крим - ні, він тепер остаточно російський. І, що характерно, серед впливових росіян подібна точна зору розповсюджена не лише серед тих, хто уособлює собою путінський режим, а й серед так званої опозиції.

Ми пам'ятаємо знамените висловлювання Олексія Навального «Крим - це не бутерброд з ковбасою, чи що, щоб його туди-сюди повертати». «Уславився» інтенцією на тему Криму й лідер руху «Народовладдя» (в минулому - «Артпідготовка») В'ячеслав Мальцев, котрий під час Євромайдану у себе на YouTube-каналі пристрасно закликав «відтиснути (рос. «отжать» - Авт.) Крим», через що потім неодноразово шкодував та публічно вибачався. Зараз, згідно з його словами, він уже так не вважає. Одначе, що сказане, те сказане... Особисті дані В'ячеслава В'ячеславовича внесено до бази даних «Миротворця». Коли він після повного провалу спроби почати «революцію» у Росії втікав за кордон, до України в'їхати йому не дозволили. Через Грузію та Чорногорію політик дістався французької Ніцци, де й отримав з родиною політичний притулок.

Собчак теж проти того, щоб без жодних «але» віддати Крим назад Україні. Розрубати кримський «вузол», з її слів, можна тільки шляхом одночасного «міжнародного референдуму», що паралельно проводитиметься як у Росії, так і в Україні («всі разом - щодо статусу Криму»), чого, погодьтеся, ніколи не буде.

Переможець внутрішньопартійних праймеріз партії ПАРНАС на останніх виборах до Держдуми Мальцев, слід зазначити, Адміністрацією президента РФ оцінюється як один із найбільш небезпечних. Може, тому так і переслідується. Він, наприклад, вважає за необхідне відокремити Північний Кавказ від решти Росії ледь не в примусовому порядку («хай спробують не піти»). На відміну від того ж Михайла Ходорковського, котрий готовий знову воювати за Чечню у складі Росії, бо ж він, бачте, «офіцер запасу збройних сил РФ». Від своїх слів щодо України «нехай російську спочатку зроблять другою державною» олігарх теж досі не відмовився.

Що «співає» Соловей?

 

Нещодавно своє бажання стати на чолі ненасильницького руху опору диктатурі Путіна озвучив професор політології Московського державного університету, доктор історичних наук Валерій Соловей. Етнічний українець. Народився на Донбасі, у луганському Щасті. На презентації власної доктрини - а серед присутніх можна було помітити маму Олексія Навального, пані Людмилу - тепер уже не суто політолог, а наче як політик, він теж зачепив болючу тему Криму. І теж повторив пропагандистську дурницю про різний підхід до необхідності повернення Україні окремих, тимчасово окупованих районів Донеччини й Луганщини та Криму.

«Тепер, що стосується Заходу і Росії... Що стосується Криму, він (Захід - ред.) не вимагає від нас, насправді, де-факто не вимагає виходу Російської Федерації з Криму. Він готовий визнати Крим де-факто російським. Де-юре ні, а де-факто так.

Що стосується виходу з Донбасу. А що нам там робити? Взагалі, 1,5-2 млн біженців, зруйнована територія, наркотрафік, гігантська контрабанда, банди. Ось, якщо ви хочете побачити, як виглядає соціальний регрес у центрі Європи, приїздіть до Донбасу. Ось так він виглядає. Що ми там забули?

Вихід звідти, так само, як і зі Сирії, був би, безумовно, в інтересах Російської Федерації. І, що найголовніше, в інтересах тих людей, які живуть на Донбасі. Інша справа, що це повинно бути в рамках міжнародно-зобов'язуючого договору. Це не буде одномоментним процесом. Але, якщо в Росії почне розгортатися криза, я не виключаю, що буде як в Афганістані. Ми візьмемо і підемо, дуже швидко. Тому що нам буде не до того вже», - заявив він у виголошеному 19 березня прогнозі під назвою «Куди прямує Росія?» на 2019-2020 роки.

Пан Соловей, все ж таки, не вульгарний пропагандист із центральних каналів росТБ, а елегантний професор з «метеликом» у «горошок». Під пряму юридичну відповідальність - ані за російським, ані за українським законодавством - він тут на перший погляд не підставляється. Каже, що Захід щось там «готовий визнати». Розмежовує різні «де-факто» та «де-юре», проте повторює тут саму шовіністичну формулу з «бутербродом»: хай там як, але Крим ми не віддамо. І таким чином впливає на масову свідомість по обидва боки кордону.

Роль Бєлковського

 

Джерелом цієї отрути, поза всяким сумнівом, виступає площа Червона. І разом з нею площа Луб'янська. А ще впливові, чи то пак уповноважені, люди, які завжди присутні поряд з тим, хто поспішає зарахувати себе до «опозиції».

Головним ідеологом російського протестної спільноти вже років з 15-ть, а то й більше, позиціонує себе Станіслав Бєлковський. Політолог, політтехнолог й просто «розмовляюча голова» з офіційно дозволених ліберальних ЗМІ (канал «Дождь», радіо «Эхо Москвы», друковані видання «Собеседник», «Ведомости», «Коммерсантъ» тощо). Постійно «крутиться» він і біля VIP'ів - підіймав Болотну, тривалий час мав справи з Навальним, доки не звинуватив того в «невмінні працювати в команді» й не перебіг до підставного, але зареєстрованого кандидата в президенти, телеведучої й моделі Ксенії Собчак, де оформився у виборчому штабі. Намагався щось «радити» Мальцеву, але на онлайн-випуски його «Поганих новин» приходив, здебільшого, п'яним і до пуття не міг порекомендувати нічого суттєвого.

Водночас, Бєлковському якимось дивом завжди вдається уникати проблем з путіністами та путінщиною. Хіба що один раз у нього в 2017-му провели обшук.

Можливо, тому що сам він вважає себе «медведєвцем» і був одним з тих, хто свого часу переконав Дмитра Медведєва погодитися стати президентом. А можливо, тому що через Бєлковського створювалися й фінансувалися різні доволі двозначні проекти. Наприклад, Націонал-більшовицька партія (НБП) Едуарда Лімонова, бойовики якої з початком війни з Україною раптом забули про власну «опозиційність» до «гебні» й організовано пішли записуватися у терористичні банди різних «Гіві» чи «Мотрол». Або ж «російські націоналісти» з «Руху проти нелегальної міграції» (рос. ДПНИ) на чолі з Олександром Бєловим (Поткіним), які, разом з тим, виглядали та діяли як звичайнісінькі скінхеди, вуличні неонацисти, й на совісті яких не один бездумний кривавий злочин, що якнайкраще дискредитовував російський правих рух й відвертав від нього як пересічних виборців, так і думаючу публіку.

В мережі можна знайти відео, як Бєлковський розповідає, що «російський націоналізм» - це «його проект». І зізнання ватажків штучно вирощених «правих», які брали в нього гроші.

Нині ж одним з основних меседжів цього діяча є твердження: Крим - наш, Донбас - ваш. З ним він і ходить від ефіру до ефіру.

Зокрема, через п'ять днів після прем'єри Солов'я як політика на московському «Эхо», питанню виключно російської, як він вважає, приналежності окупованого Криму він присвятив добрячий шмат розмови з ведучим-українофобом Олексієм Наришкіним.

Якщо коротко, датовану 24 березня заяву Бєлковського можна передати такими двома пунктами:

Крим «органічно» не є Україною;

більшість населення Криму (певно, того, що зараз цілеспрямовано завозиться туди з глибинних районів РФ) повертатися назад не має наміру.

Ось дослівна цитата цього «авторитетного», «незаангажованого» мислителя:

«Переважна більшість населення Криму проти повернення до України...

Тому що Крим насправді органічно не є частиною України».

Чого це вони ніяк із Кримом не заспокояться? Для чого ці постійні нагадування й «вкиди» через «експертів». Зрозуміти відчутне занепокоєння Кремля допоможе пояснення від члена Меджлісу кримськотатарського народу Гаяни Юксель, на думку якої окупанти посилено завозять у Крим населення з материкової Росії, бо планують проводити ще один «референдум». Щоб сподобатися Європі та щоб вимагати зняття санкцій.

«Від 500 тис. до 800 тис. осіб завезено вже на півострів. Для чого це робиться? Це робиться для того, щоб ніхто вже на півострові не пам'ятав, не згадував про Україну. Проукраїнського населення, яке пам'ятає про Україну, яке жило при Україні, щоб його не залишилося. Особливо, щоб не залишилося активістів... Я не здивуюся, якщо ми завтра почуємо від Росії про другий «референдум», - зазначила Юксель на одному з київських телеканалів.

Й розтлумачила, як це дійство подаватиме російська пропаганда:

«Тобто, перший «референдум» не визнали, а зараз треба домовлятися з міжнародною спільнотою, з Україною, запитаймо у мешканців Криму: як зараз у Криму і чи згодні вони повертатися в Україну, проведемо інший «референдум», другий».

Як наслідок, продовжила політик, у РФ розробили спеціальну програму із заселення півострова відданими Кремлю людьми, здебільшого, зі складу силових органів, коли Москва виділяє на одну родину $30 тис. «підйомних».

«Для того, щоб купити однокімнатну квартиру чи побудувати якийсь будиночок», - підкреслила Юксель.

Куди дивляться правоохоронці?

 

Чи потрапляє щось на тему «Крим - наш, Донбас - ваш» до України? Чи дозволено в'їзд громадянину Росії Станіславові Бєлковському? Чи здатен він безперешкодно виступати у прайм-таймі на українському телебаченні?

Як не дивно, і як не соромно... На кожне з цих трьох питань слід ствердно відповісти «Так!».

Бєлковському дають слово на каналах, пов'язаних з Медведчуком та екс-«регіоналом» Димінським, а у понеділок, 8 квітня, він виступав з «лекцією» у київському Будинку кіно. Прикордонники його пропустили, СБУ не казала його не впускати, хоча з відповідним закликом через соцмережі звертався екс-заступник голови Служби безпеки України Віктор Ягун. Про неприпустимість появи Бєлковського у Києві також говорив автор цих рядків та заступник генерального директора кримськотатарського телевізійного каналу ATR Айдер Муджабаєв.

Інші промовчали.