Нещодавно відкрила для себе, тепер і для вас, шановні читачі, цікавий проект з поширення Шевченкового Слова і тієї ідеології, яку це Слово несе. Її здійснює одна з наших українських жіночих організацій у Брукліні.

 

На перший погляд - знайомо і звично: те, що робить більшість наших громад в Америці - щорічно відзначити День народження Т. Г. Шевченка. Але те, що побачила і почула у Брукліні, за рівнем підготовки і проведення викликало особливе захоплення. І емоції: «Яке ж наше українство талановите, освічене та готове до самопожертви задля «загального добра»! А згодом і здивування, коли дізналися, що це свято - продовження циклу щорічних Шевченківських читань, названих «Шевченківська весна», розпочатих ще в 2011 році. Тобто, реалізується довготривала програма, об'єднана одним замислом і однією ідеєю.

«Шевченківська весна-2019» в деталях

 

Тарас Шевченко. Картина «Сліпий» («Невольник»)

Отож, більш детально: 17 березня побувала разом із союзянками з Мангеттена в гостях у жіноцтва 21-го відділу імені Ліни Костенко (голова Леся Шебець) на їхньому святі «Шевченківська весна-2019». Свято присвячене 205-м роковинам з дня народження Тараса Шевченка. Моя цікавість була підігріта тим, що волонтерський оргкомітет у Києві готує нині ІV Міжнародний конкурс «Шевченко єднає народи».

Українці, які мешкають в Америці, знають, що Союз Українок Америки (СУА) - одне з найстарших, найбільших українських громадських об'єднань у США. Ось і цьому відділу, організатору Шевченківського свята, теж скоро буде 90 років (заснований у жовтні 1930 р.), і діє він при українській церкві Святого Духа у північному Брукліні (160 North 5-th Street, 11211).

Якщо чесно, то передбачала побачити щось стандартне: вірші, пісні, одне за одним хтось на сцені... О ні! Приємна несподіванка: це - театралізоване сучасне дійство за спеціальним сценарієм (автор - Ольга Дейнеко, вона ж - його ведуча, вона ж - автор і організатор цього проекту). Задіяний церковний хор (керівник Клара Легка), учасники якого читали Шевченка та виконували класичні «Заповіт», «Думи мої», «Реве та стогне...». Сцена декорована «міксет»: класична сценографія з рушниками та сучасна відеотехніка (на екрані «живі», рухомі репродукції картин Т. Шевченка, з акцентом на картині «Сліпий» («Невольник»).

Попередньо презентували: відбудеться театралізоване читання поеми Т. Шевченка «Невольник». Актуально: присвячено українським бранцям тюремних камер кремлівських господарів, зокрема, на підтримку військовополонених українських моряків. Важлива деталь: поряд з українським прапором та тризубом - наш військово-морський прапор, заздалегідь привезений з України. На кожному столі - паперові кораблики. І послання морякам з цитатами з творів Шевченка. Для підняття духу. На кшталт: «Здається - кращого немає нічого в Бога, як Дніпро, та наша славная країна»... Або: «Неначе птахи чорні в гаї // Козацтво сміливо літає // Ніхто на світі не втече // Огонь запеклих не пече!»... Просять присутніх глядачів-слухачів записати згадані кожним знакові Шевченкові слова і скласти їх в «кораблики», які обіцяли передати бранцям...

Шевченківські читання за поемою Тараса Шевченка «Невольник»
відкриває автор проекту «Шевченківська весна», ведуча – Ольга Дейнеко

Хор при церкві Святого Духа виконує «Заповіт» Тараса Шевченка. В його виконанні прозвучали ще «Думи мої, думи», «Така її доля», «Реве та стогне Дніпр широкий»	Хор та парафіяни виконують поему «Невольник» з перервами на включення в розповідь ведучої Ольги Дейнеко

 

Несподівано дуже глибоким за суттю виявився сценарій дійства, насичений не стандартними зв'язуючими словами, а ідейними акцентами, які наголошували на темі: Шевченко - борець за волю. І він своєю безкомпромісною позицією до ворогів України може допомогти нам вибороти справжню Свободу. Адже Україна виборює цю свободу і волю до цього часу. В багатьох сенсах. Кілька разів цитувала ведуча Ольга українського публіциста, політичного мислителя Дмитра Донцова з його доповіді на Шевченківській академії в Торонто 9 березня 1950 р. Актуальність зберігається і сьогодні, в час вибору, в прямому і переносному сенсі: «Про Шевченка треба нині не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях. Щоб як дзвін тривоги калатало його слово!.. Ніколи-бо не був він таким актуальним, як у наш час. Ніколи не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих...» (!!!).

 

 

 

Як уже згадувала, учасники церковного хору стали ще й майстрами художнього читання. В руках кожного - сторінки з текстами. На тій, що «обличчям» до публіки, - репродукція картини Шевченка «Сліпий» («Невольник»). Герой його однойменної поеми зазнав турецької неволі, де його жорстоко катували: випалили очі і він став «Сліпий». Це нагадує сьогодні катування наших заручників та полонених окупантами та в російських тюрмах... За поемою, сліпий Невольник повернувся в рідну домівку, коли Січ уже вдруге розігнала російська цариця: «І як степи запорозькі // Тоді поділили // Та бахурам і байстрюкам // Люд закріпостили».

Аматорство своїх парафіян викликало не менше захоплення, ніж то були б професійні артисти. Одним словом, рівень дійства виявився сильнішим від очікуваного, дійсно достатньо високим за суттю, формою, за підготовкою та виконанням.

Ольга Дейнеко апелює до коментарів політичного мислителя, публіциста Дмитра Донцова: «Про Шевченка треба нині не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях. Щоб як дзвін тривоги калатало його слово!.. Ніколи-бо не був він таким актуальним, як у наш час...»	І знову звернення до Дмитра Донцова: «... вивчати треба кожне його слово! Кричати всім оглухлим і понімілим! Бо на кожне облудне слово фарисеїв має він страшну для них, таку повчаючу, сильну відповідь!..

 

*****

А далі потішила наша молодь. Творча група молоді Брукліна (лідер - Марія Венгер), вони ж члени СУА та ООЧСУ, запропонувала виставу за поемою Т. Шевченка «Тополя». Глядачі вражені, бо щиро, безпосередньо, свіжо, на ентузіазмі і в швидкому сучасному ритмі зіграли: закохану пару - молоде подружжя Христина та Роман Гоцяки, матір - Надія Штогрин, ворожку - Марія Яновська. А молода тендітна мама з двома дітками Марія Венгер стала режисером-постановником та виконавцем ролі від автора. Думаю, такий початок у театральній справі цієї групи (до цього ставили лише вертепи) - шлях до професіоналізму. Як це пройшов у свій час Український драматичний театр у Нью-Йорку народного артиста України Івана Бернацького. До слова, це він позичив для них зі своїх музейних фондів чудові старовинні українські костюми. Режисер-постановник «Тополі» Марія Венгер, дякуючи йому, зізналася напівжартома у ФБ, «що в них вони, аматори, відчули себе професіоналами». А глядачі отримали велике естетичне задоволення! Браво! Щасти вам і надалі, молоді, неспокійні, креативні земляки наші з мультикультурного Брукліна!

Проекція на день сьогоднішній

 

Що вразило нас на святі «Шевченківська весна-2019»? І чому про нього і тих людей, що його влаштовують щорічно, хочеться розказати? По-перше, творчі люди вразили присвятою, по-друге, глибиною змісту, посилом, акцентами, які напередодні вирішальних виборів в Україні провокували роздуми та аналіз ситуації в Україні. Порівняно мало хто з громадян України голосує в США (тут лише чотири (!) виборчі дільниці). Але можна і треба радити рідним, друзям в Україні. А для цього треба глибше вивчати ситуацію в Україні, судити не за поверхневими піарними чи спекулятивними «досягненнями», а мати свою незалежну оцінку, позицію... Радикальне, чесне, правдиве слово Шевченка може допомогти зорієнтуватися, бодай, в останні дні перед першим і другим таймом виборів. Задуматися більш глибоко, аналізуючи кожного з претендентів на булаву: чого і чому в Україні не досягли бажаного з можливого? Адже не одна причина у вигляді повторюваного всує «рука Москви». Є ж ще за Шевченком і «рідна» нечисть. Чому, за словами Донцова, ще і сьогодні серед нас так багато глухих і сліпих? Сучасним космополітам він нагадує Шевченкове:

Марія Венгер – режисер-постановник та виконавець ролі від автора міні-вистави «Тополя» за однойменною поемою Тараса Шевченка	Картина з вистави «Тополя»

 

«Коли приходять фарисеї до вас і торочать облудно: «Об'єднання! Об'єд­нання!, Об'єднання!», відповідайте їм, що об'єднання - це велика річ! Але кому об'єд­нуватися? Шевченко радив лише людям «спільного духу».

(Проекція на день сьогоднішній. У переддень виборів згідно зі Шевченком: «Люди спільного духу» - це люди (кандидати в президенти, партії, громадські спільноти), які мають об'єднуватися навколо програм, а не вождів).

Продовжуючи Дмитра Донцова: «Тому й таким актуальним, дуже актуальним є тепер Шевченко, огудник і нових тиранів, і нових фарисеїв, і просто юд. На них всіх слово його - це свист бича, це - найкраща зброя як тоді, так і тепер.

Акторів-аматорів вистави «Тополя» зустрічали зворушено, тривалими аплодисментами. На світлині зліва-направо: Роман Гоцяк, Марія Яновська, Надія Штогрин, Христина Гоцяк, Марія Венгер з донечкою	Леся Шебець, голова відділу № 21 Союзу Українок Америки ім. Ліни Костенко, підбила підсумок «Шевченківської весни-2019» і подякувала всім учасникам

 

...Ось чому вивчати треба кожне його слово! Кричати всім оглухлим і понімілим! Бо на кожне облудне слово фарисеїв має він страшну для них, таку повчаючу, сильну відповідь! Бо як за життя, так і по смерті був і є його голос «воістину гуком воскреслої труби архангела».

******

Сильний момент - фінал читань. Ведуча почала, а весь зал за її сигналом прочитав речитативом: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати, І будуть люди на землі». За Шевченком - це сьогоднішня мета українців.

*****

І, насамкінець, тематична історія Шевченківських читань десятирічного циклу вивчення поем нашого Кобзаря, нашого Пророка, ось тут, під церковним дахом і під керівництвом жіноцтва.

Історія Шевченківських весен. З розповідей автора проекту Ольги Дейнеко

 

Ось що розповіла Ольга автору цього матеріалу. Спочатку «витягла» з неї інтригуюче: звідкіля у неї, випускниці технічного вишу, така обізнаність у гуманітарних галузях і, зокрема, шевченколюбство? Ольга зізналася, що «Шевченка читала ще за рік до народження», бо батьки були закоханні в нього і читали його постійно. З дитинства читала й вона. Щаслива в Ольги доля: в Шевченка закоханий і її чоловік Володимир. «Кобзар» - їхня настільна книга, їхня друга Біблія. Читають щоденно. І навіть вголос. Одне одному. Поцікавилася, чи діти теж Шевченка так само шанують? Відповіла не напряму: «Мій дворічний онук Михайлик на слово «Україна» продовжує: «...понад усе». Зрозуміла: як же тут без Шевченка - родинного ідеолога...

Лідія Корсун – автор, запропонувала авторові проекту та організаторам циклу «Шевченківська весна» взяти участь у IV Міжнародному конкурсі «Шевченко єднає народи-2019» (Київ, Україна)	Лідія Слиж, голова Нью-Йоркського округу Союзу Українок Америки, висловила захоплення цікавим Шевченківським святом, його організаторами та виконавцями

 

2011 рік: до 197-ї річниці з дня народження Шевченка

Після довгих роздумів і пошуків пані Ольга сформувала тематику свята і організувала його для парафіян церкви. Звучала вона дещо теоретично: «Історизм та реалізм пісенної поезії Шевченка».

Запросили на це свято легендарного кобзаря та співака Юліана Китастого з Мангеттена, Нью-Йорк. Для допитливих: Юліан - племінник Григорія Китастого, син Петра Китастого, відповідно, художнього керівника та соліста української капели бандуристів Північної Америки ім. Тараса Шевченка, яка, до слова, відзначає нині своє сторіччя. Тоді Юліан, маестро бандури, зумів полонити слухачів чудовим виконанням та вмінням спілкуватися з аудиторією. Зберігся фрагмент концерту, а саме - вірш Шевченка, що став народною піснею «Бандуристе, орле сизий»; читає Оля Дейнеко, грає на бандурі Юліан Китастий: https://youtu. be/vkEgkk4ZP5Q. Дуже колоритне і вражаюче виконання й оформлення.

Ця перша тема, іншими словами «Історична пісня і бандура», була цікавим і правильним заспівом до майбутнього циклу імпрез, названого «Шевченківські читання» або «Шевченківська весна». Вирішили читати саме поеми Шевченка з використанням літературознавства та театралізації.

 

2012 рік: до 198-ї річниці з дня народження Т. Шевченка читання поеми «Гайдамаки»

Поему читали лише чоловіки у вишиванках, сидячи за столами, на яких горіли свічки. Ольга, як режисер-постановник дійства, намагалася підбирати уривки згідно з індивідуальними здібностями кожного з них. Читання залишили незабутнє враження.

 

2013 рік: до 199-ї річниці з дня народження Шевченка

Читають поему «Наймичка» жінки-парафіяни. Це був період масового приїзду жінок з України, здебільшого - професіоналок з вищою освітою, які вимушені працювати тут, доглядаючи старших людей, та на інших «чорних роботах». Поема сприймалася зі сльозами на очах і жінок, і чоловіків -зачепило всіх.

 

2014 рік: до 200-річчя з дня народження Шевченка. Це - уривки з найбільш революційною підосновою поем «Холодний Яр» та «Кавказ». Шевченко, як відомо, став духовним гетьманом Майдану. Часто його малювали як одного з майданівців - в балаклаві і з дерев'яним щитом. Один з перших Героїв Небесної Сотні - Сергій Нігоян - запам'ятався, насамперед, читанням уривків з «Кавказу» Шевченка: «Борітеся - поборете, Вам Бог помагає...». Майданівський дух проглядається в емоціях читців та загальній аурі в залі через трагічні втрати Героїв Майдану.

 

2015 рік: до 201-ї річниці з дня народження Шевченка. Поема «Сон» теж була актуальною, маючи на увазі анексію Криму та військову агресію Росії на сході України. Читали чоловіки і жінки.

 

2016 рік. До 202-ї річниці з дня народження Шевченка. Читали поему «Причинна» та поезії «Думка», «Думи мої, думи мої».

2017 рік. До 203-ї річниці з дня народження Шевченка. Зуміли подолати складну історичну поему «Великий льох».

2018 рік. До 204-ї річниці з дня народження Шевченка. Поема «Марія» була якраз доречною напередодні Пасхи. Парафіяни згадують цю минулорічну «Весну» з таким теплом. Бо не всі навіть пам'ятали чи знали цю поему.

 

2019 рік: до 205-ї річниці з дня народження Шевченка. Про реалізацію знайомства з поемами «Невольник» та «Тополя» розповіли вище.

Це лише перелік тем програми читань. А яких зусиль це коштує організаторам їх проведення, то вже, мабуть, достатньо матеріалу для дисертації : ).

Закінчуючи розповідь про свій проект, про свою ідею, пані Ольга наголошує, що їй, як людині, в якої Шевченко в серці, дуже важливо, щоб заразити цією любов'ю всіх, передусім, молодь. Дуже надіється, що голова союзянок Леся Шебець зуміє залучити до співпраці в подальшому молодіжну групу з Брукліна, яка нині поставила і зіграла «Тополю». «Мрію, - каже вона, - щоб усі читали Шевченка щодня. Може, наші «Весни» спонукають до цього, бодай, декого»... Дуже цінує всіх людей своєї парафії, союзянок відділу СУА, людей з інших організацій, що при церкві. Ось із вдячністю згадала «Матері в молитві», жінки якої написали багато цитат Шевченка. Згадала і Надію Хоменко та Ярославу Герльовську, які декорували зал до всіх Шевченківських весен. Дуже цінує участь і роль в реалізації «Весен» церковного хору і його керівника, регента Клару Легку. Просить, щоб згадати багатьох-багатьох інших, бо люди в цій парафії - головне!

Об'єднані одним інтересом

 

Якщо давати оцінки, то почнемо зі самої Ольги Дейнеко, яка душею і серцем віддана Шевченку, «Шевченківським веснам» і невичерпна в ідеях ще на десятиріччя. Володимир Дейнеко незмінно помагає дружині в художньо-візуальному оформленні дійства, участю у читанні Шевченка. Керує хором Клара Легка давним-давно. Вона - незмінний учасник дійства ще й як акомпаніатор, інколи - як учасник хорового тріо, залучаючи деколи і сина Андрія як музиканта і композитора. Багато років є учасницею хору професіональна співачка Надія Семчук-Шевчук. (Вона ж - помічний заступник голови відділу СУА). Її голос надає звучанню хору свою окрасу.

Юрій Семчук - незмінний звукооператор. Він же - голова Національного дому в Брукліні. Чого були б варті всі імпрези, «Весни», вистави, якби вони не були зафіксовані «живими»!? Цю роль фіксатора історії (фото та відео) незмінно, професійно і, головне, доброчинно виконує 10 років Мирослав Лапан. А ще скільки «бійців невидимого фронту», тобто тих, хто ліпив вареники з 5-ма різними наповнювачами, різав вінегрет, варив, накривав і ще виконував «тисячу й одну необхідну дрібницю». І теж - для «загального добра». І це лише для свята «Шевченківська весна-2019», свідками якої ми, гості, були.

На згадку: представники учасників Шевченківських читань-2019, їх організаторів та гостей	Всі разом, поєднані  “Шевченківською весною”, шлемо вітання підтримки  українським морякам

 

У підготовці і проведенні імпрез, свят та інших напрямків діяльності консолідуються і розподіляють ролі всі чотири організації: Національний дім в Брукліні, СУА, Матері в молитві та Апостольство молитви.

Простору залу зі сценою для зустрічей і привітну гостинність цим об'єднанням надає та сприяє роботі настоятель церкви отець Іван Тихович, благословляючи їх всіх зокрема і разом.

Значну волонтерську роботу проводять ці організації зі збору коштів для сімей в Україні, які втратили годувальника в сучасній війні, а також дітям-сиротам в Україні. А ще - допомога нашим військовим, інвалідам війни, які прибули на лікування до Америки. Наприклад, волонтер Іван Петрунів опікувався українським воїном-інвалідом Миколою Левкуном разом з його дружиною; Микола на війні втратив кінцівки і тривалий час перебував у Брукліні на операціях (а це - забезпечення безкоштовними житлом, харчуванням, транспортуванням)... До слова, лише союзянки зібрали Миколі Левкуну на операцію $2730.

Трохи більше, ніж рік, керує відділом союзянок Леся Шебець. Звітуючи на зібранні округу Нью-Йорка в складі 7-ми відділів робота відділу № 21 імені Ліни Костенко визнана однією з найактивніших і найрезультативніших. А коли я познайомилась з історією «Шевченківських весен» Ольги Дейнеко, пригадалася відома істина: «Історію творять особистості» (а не демократична «більшість»). Авторське резюме: все залежить від лідера. На всіх рівнях. Тобто, хто веде, куди та яким шляхом. Згадаймо особистостей, що ввійшли в історію окремих країн: Тарас Шевченко, Махатма Ганді, Франклін Рузвельт, Вінстон Черчилль, Карл Густав Маннергейм, Шарль де Голль, Маргарет Тетчер, Вацлав Гавел та інші). Ця згадка про істинно державних лідерів суперактуальна в ці дні для України та, мабуть, і в наступні роки.

Можливо, у випадку цієї церкви зіграла роль і тяглість поколінь. Третя (післявоєнна) хвиля українців в Америці, врешті-решт, довірилася Четвертій (90-х і 2-тисячних). А Четверта готова довіритися П'ятій (прибулих в останнє п'ятиріччя), якою, наприклад, є група молоді Марії Венгер. Варто з вдячністю згадати Першу хвилю, яка у 1913 р. придбала тут дерев'яну церкву, а згодом відбудувала її, зробила монументальною, якою бачимо церкву сьогодні. Це - їхня вагома спадщина, матеріальна і духовна, залишена наступним поколінням української еміграції.

А тим часом доводиться повторювати відомий слоган «Україна там, де українці», маючи на увазі їхню масовість у закордонні, насамперед, через жахливий стан економіки та непрацевлаштованість вдома.

*****

Тож подяка всім учасникам Бруклінської «Шевченківської весни» і господарям того дому, де все це відбувалося і спричинило до цих інформацій.

«Шевченківські весни» будуть продовжуватися за планом. Думаємо, ще з більшим натхненням, заявивши про себе на шпальтах всеамериканського незалежного 23-річного тижневика «Час і Події». Щасти!

Подяка за чудові світлини волонтерам Мирославові Лапану та Оксані Воловач.