Результати
першого туру виборів президента України вразили всіх. Цілком ймовірно - що й самих
кандидатів. Тепер варто продумувати стратегію подальших дій - на обох претендентів
на найвище крісло цю справу ліпше не лишати, хто б з них не виграв.
Найгірше
у цій справі - апатія виборців.
Ті самі люди,
котрі цілодобово чергували на Майдані, йшли на барикади, відривали останній копійки
від сімейного бюджету, і навіть вирушали на фронт воювати, ризикуючи життям, виявилися
недостатньо мотивованими для того, щоб підняти найбільш вагоме місце і прийти на
виборчу дільницю.
Це стосується
як України, так і діаспори, де явка виборців була надзвичайно низькою.
Ось результати
голосування у Чикаго.
Зареєстровано:
5 448 осіб
Проголосувало:
891 (16%)
Результати:
Порошенко
П. О. - 391
Гриценко
А. С. - 141
Кошулинський
Р. В. - 104
Зеленський
В. А. - 95
Смешко І.
П. - 85
Тимошенко
Ю. В. - 48
Вілкул О.
Ю. - 6
Шевченко
О. Л. - 4
Бойко Ю.
А. - 4
Безсмертний
Р. П. - 3
Наливайченко
В. А. - 2
Ляшко О.
В. - 2
Балашов Г.
В. - 2
Габер М.
О. - 1
Тарута С.
О. - 1
У відсотках:
Порошенко
П. О. 43% голосів
Гриценко
А. С. - 15%,
Кошулинський
Р. В. - 11%,
Зеленський
В. А. - 10, 6%
Як бачите,
явка 16% - це, образно кажучи, «сльози».
Якби тільки 16% чиказьких діаспорян з українськими паспортами цікавилися долею України,
то далеко би ми не заїхали. Не набагато ліпша явка була і в інших містах США, і
навіть Канади. Всього, згідно з даними ЦВК, на закордонних округах проголосували
понад 55 тисяч осіб. Якби Україну підтримували тільки 55 тисяч закордонних українців
- то і Майдан, і війна проти Росії виглядали б зовсім інакше.
Тим не менш,
люди, котрі вкладалися і грошима, і часом, натхненням та зусиллями у підтримку України,
дивним чином не знайшли часу і натхнення на те, щоб обрати когось із 39 претендентів
на булаву і взяти на себе свою частку відповідальності за майбутнє своєї Батьківщини.
Добре вже
те, що знайшлися волонтери, котрі допомагали Генеральному консульству України в
Чикаго провести вибори на гідному рівні. Теоретично голосувати сюди мали приїхати
українці із 10 штатів: Айови (IA), Вісконсину (WI), Іллінойсу (IL), Індіани
(IN), Канзасу (KS), Міннесоти (MN), Мічигану (MI), Небраски (NE), Південної Дакоти
(SD), Північної Дакоти (ND). Варто віддати належне Консульству за титанічну працю
- і за наполегливі спроби переконати українців таки дійти до дільниці.
І в тому,
що з 10 штатів не назбиралося і тисячі осіб, провини консульства немає.
Але є проблема пасивності виборців,
і її потрібно вирішувати. Цілком можливо, що врешті-решт нам доведеться брати
приклад з Австралії, громадяни якої просто зобов'язані голосувати. Якщо австралієць
від голосування відмовляється - то, швидше за все, йому доведеться сплатити штраф.
Таким простим методом громадян привчають до політичної активності, і, цілком можливо,
Україні рано чи пізно доведеться скористатися цією методикою добровільно-примусового
залучення громадян до політичного процесу.
Звісно, на
початках такі методи можуть налякати тих, хто ходив голосувати і без штрафів. Мовляв,
ото молодь не ходила на вибори, а тепер пішла - і що ото вони нам наголосували?
Але якщо
не боятися подивитися правді в очі, то тоді ця картина виглядатиме зовсім інакше.
По-перше, країна буде відразу бачити, «чим дихають» її громадяни, які проблеми їх
турбують - а відтак еліта матиме змогу не тільки вирішувати ці проблеми, а й запобігати
тому, аби люди, завдяки цим проблемам, потрапили на вудочку шахраїв.
Шахраї такі
проблеми зазвичай бачать і без голосування, особливо талановиті шахраї цю інформацію
зчитують шостим чуттям. Менш талановиті наймають для цього соціологів, маркетологів,
політтехнологів і тому подібних людей. І потім раптом частина пасивних виборців
перевертає існуючі схеми з ніг на голову, чим шокує активних виборців. До таких
сюрпризів ліпше було б підготуватися. Ну але наразі маємо те, що маємо.
Тож можна
роздивися, чому ми це маємо.
Перша і основна
причина цього стану справ очевидна, хоч і сумна. Чинний президент доклав усіх зусиль
до того, аби розігнати з поля бою всіх можливих гідних конкурентів. Думка про те,
що хто-завгодно може бути ліпшим, ніж він, просто не видавалася реальною - а шкода.
Методи розганяння конкурентів використовувалися найрізноманітніші. Особливо показовий
тут приклад Сергія Кривоноса, на котрого покладали сподівання значна кількість виборців.
Він зійшов з дистанції в останній момент - після розмови з Петром Порошенком. А
через день опинився на посаді заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони,
в кріслі скандального Олега Гладковського- Свинарчука.
Теоретично
Кривонос має відповідати за активне переозброєння армії, розвиток військово-технічного
співробітництва та співпраці з НАТО, а також координацію підрозділів тероборони.
Сам Сергій
Кривонос після призначення заявив: «Докладу максимум зусиль, щоб унеможливити прояви
корупції, мародерства в армії. Ті підлі щурі, які намагалися, або намагаються розкрасти
армію, впевнений, будуть покарані».
Тепер громадянам
залишається сидіти і думати про те, чи знає пан Кривонос про те, що потрапив у прокляте
і зачароване місце? Навіть якщо не брати до уваги Гладковського-Свинарчука. От,
для прикладу, безпосередній шеф Кривоноса, пан Олександр Турчинов днями задекларував,
не зморгнувши оком, мільйон доларів США на банківських рахунках та 700 тисяч доларів
США готівкових коштів. Ну і вишенькою до них - сім старовинних Біблій і старовинне
Євангеліє в кількості 13 штук. Видно, що людина не боїться нещасливого числа і в
прикмети не вірить. А шкода. $1 700 000 у його випадку - число дуже нещасливе.
Звідки в чесного секретаря Ради національної безпеки і оборони такі гроші? Припустімо,
заробив він їх до того, як став в. о. президента України. Тоді виходить, що поки
вся країна у 2014-2015 році збирала по копійці на армію, «кривавий пастор» сидів
на скрині з доларами і рахував свої відсотки за вклад? Негарно виходить. Дуже негарно.
Припустімо,
заробив він долари вже у 2017 році, для прикладу, коли армія, як казав президент,
була взута, вдягнена, нагодована, озброєна. От тільки їздила на волонтерських «жигулях»,
але то вже таке. Питання в іншому: а як пан секретар Ради національної безпеки і
оборони заробив ці гроші? За що йому таку суму заплатили?
Негарно виходить,
ой як негарно. Навіть з урахуванням скасування статті про незаконне збагачення.
Прокляте місце, зачакловане.
Візьмімо для прикладу ще й голову
Ради національної безпеки і оборони - Петра Олексійовича Порошенка. У банках Порошенко
зберігає понад 61 мільйон доларів США. Відразу видно, що секретар РНБО явно недопрацьовує
- у порівнянні зі своїм начальником. За 2018 рік Порошенко задекларував нерухомості
та земельних ділянок на 77,5 мільйона гривень; 1,56 мільярда гривень доходів за
2018 рік, а у 2017 році він задекларував всього 16,3 мільйона гривень доходів.
Тобто, у 2018 році він заробив майже у 100 разів більше, ніж у 2017. Продав весь
свій бізнес? Торгівля пішла?
| |
Волонтери допомагають Генеральному консульству України в Чикаго у нелегкому виборчому процесі. Щиро дякуємо за вашу працю! Фото зі *ФБ-сторінки* Генерального консульства України в Чикаго
|
До слова,
на цю каденцію він вже продати бізнес не обіцяє. Тільки «Армія! Мова! Віра!».
Щоправда, армія трохи підвела
- 60% військових з лінії фронту проголосували за інших кандидатів. Можна скасувати
статтю про незаконне збагачення, подати в суд на журналістів, вмовити впливові видання
зняти критичні статті - але не можна обманювати всіх і весь час.
Втім, громадянам таки потрібно
починати активно працювати над тим, щоб обманути їх було якомога тяжче, особливо
людям, котрі сидять у президентському кріслі. Особливо з врахуванням того, що ці
люди не збираються змінювати свою поведінку. От, для прикладу, перший заступник
голови фракції БПП у парламенті і близький друг Порошенка Ігор Кононенко на питання
про те, що штаб Петра Порошенка робитиме для перемоги в другому турі, заявив: «Будемо
робити те, що ми і робили. Може, будемо намагатися більш коректно доносити до виборців
те, що ми робимо, і те, що плануємо робити. На нашу думку, поки що ми все-таки не
змогли донести до молоді те, що намагалися».
Відтак стає
зрозуміло: країні терміново необхідний Закон про імпічмент. Дієвий закон
про імпічмент. Точніше - він був потрібен ще на вчора. Не склалося. Але на завтра
буде вже пізно - цей закон потрібен сьогодні.
Без такого
закону жодного з двох чинних кандидатів до президентського крісла пускати не можна.
До розробки закону потрібно поставитися максимально серйозно, норми мають бути чітко
прописаними і реальними для виконання.
Найліпше,
що може зробити наразі чинний президент - це зініціювати такий закон, наступити
на горло власній пісні, і ще до другого туру швиденько пропхати цей закон через
парламент, він це добре вміє, якщо йому дуже треба.
І найголовніше
його завдання наразі - зрозуміти, що цей закон потрібен насамперед йому. Звісно,
громадян він вбереже від вживання зайвих кількох літрів валер'янки і переживань
за долю країни у випадку третього Майдану. Але чинному президентові закон про імпічмент
потрібен більше. Особливо якщо станеться диво і він переможе на виборах. У нього
повністю відсутні будь-які логічно-моральні гальма, а країна за 5 років змінилася.
Дуже змінилася. У президента, котрий вільно запускає руку в державно-армійську кишеню,
дедалі менше шансів піти з посади живим.
В інтересах
обох кандидатів у президенти - зробити так, щоб їх можна було зняти з цієї посади
без кровопролиття. І країну менше гойдатиме, і президент буде ціліший в прямому
сенсі тих слів.
Більше того:
в законі про імпічмент треба обов'язково прописати кримінальну відповідальність
за незаконне збагачення і президента, і членів його родини, а також прописати покарання
за державну зраду - конфіскацію майна і довічне ув'язнення без права на амністію.
Тоді і список кандидатів на наступних виборах буде набагато менший, і країна
вціліє за будь-якого президента. І наразі чинний президент покаже людям, що він
таки їх почув.