Як Польща стала найбільшим ринком збуту для українських товарів. Роками твердження про те, що ринок РФ є найбільшим для українських товарів, було одним з наріжних каменів кремлівської пропаганди в утриманні України на орбіті Кремля.

 

Дарма, що на сьогодні ринок ЄС для українських постачальників є значно важливішим за російський. Теза про те, що навіть в умовах війни Україна не може без РФ, бо вона, мовляв, і далі посідає перше місце в експорті українських товарів, тож треба одуматися й повернутися в минуле, до традиційних ринків, мусується дотепер. Однак, у 2019-му, вочевидь, і цей символ впаде.

Дані про торгівлю від початку 2019-го засвідчили, що довготермінова тенденція до поступового виходу Польщі на перше місце за обсягами збуту українських товарів (і «Тиждень» про це вже писав), таки реалізувалася. Нарощуванню українського експорту на польський ринок сприяли одні з найбільших у Європі темпи зростання економіки Польщі (у середньому, на 4% протягом 2014-2018-го). І хоча від початку року туди було спрямовано порівняно небагато (6,5% усього нашого експорту), але й цього виявилося достатньо, щоб посісти перше місце в умовах подальшої географічної диверсифікації української торгівлі. Наступна за Польщею країна - Італія - відстала від лідера лише на кілька десятих відсотка, третім став Єгипет із 5,7% експорту й лише після нього, на четвертому місці, опинилася донедавна стабільно перша Росія, куди реалізовано лише 5,5% усіх вітчизняних товарів, що лише трохи перевищує продаж на п'ятому за значенням турецькому ринку.

На перше місце серед експортних ринків для українських товарів Польща вийшла як завдяки зростанню обсягів постачань туди вітчизняних товарів (з $254 млн за січень 2018-го до $266 млн за січень 2019-го), так і завдяки подальшому зменшенню експорту до Росії (відповідно, з $264,3 до $225 млн). І це не випадкова тенденція одного місяця, а довготривала. Крім того, якщо збут української продукції до таких країн з топ-10, як Єгипет, Індія чи Італія, є моноспеціалізованим і дуже залежним від сезонних коливань та цін на основну продукцію, внаслідок чого дані часто істотно різняться за місяцями, то до Польщі та Росії український експорт досить різноманітний за товарним наповненням, а відтак, різниця між окремими місяцями порівняно незначна.

Частка Польщі щороку зростала з 4% у 2013-му до 6,9% у 2018-му, а Росії, навпаки, зменшувалася відповідно з 23,8% до 7,7%. І до сьогодні ця тенденція закономірно привела до того, що символічне перше місце за обсягами експорту українських товарів, яким так активно досі спекулювали прихильники повернення на імперську орбіту Кремля, нарешті перейшло від агресора до західного сусіда, який дедалі більше відіграє роль вікна в Європу. Менша частка Польщі в січні 2019-го порівняно з усім 2018-м не має вводити в оману, оскільки традиційно в січні ринки країн, з якими ми маємо диверсифіковану товарну структуру торгівлі, тимчасово поступаються тим, які купують в Україні, здебільшого, зерно й олію. Тож пізніше, коли основна хвиля експорту цих товарів до віддалених країн Азії та Африки спадає, частка європейських партнерів традиційно зростає.

Завдяки чому відбувається зростання

 

Якщо поглянути на зміни українського експорту до Польщі за останніх п'ять років у розрізі окремих товарів, то помітно, що поряд із залізорудною сировиною та прокатом чорних металів чимало готових товарів із вищою доданою вартістю. Наприклад, електродріт, побутова техніка, меблі, найрізноманітніша продукція деревообробної галузі (столярні та теслярські будівельні деталі, деревостружкові плити, шпон, фанера), одяг та інший текстиль, електроенергія, соєва та ріпакова олія, консервовані овочі, плодоовочеві соки. Понад те, продукція гірничо-металургійного комплексу та сільськогосподарська сировина становлять явну меншість.

Причому, динамічно зростали впродовж останніх років саме ті позиції, які мали вищу додану вартість, тоді як сировина та напівфабрикати навіть втратили частину обсягів, які були у 2013-му. Погляньмо, наприклад, на продовольчу групу товарів. Із 2013 року значно зменшилися обсяги продажу до Польщі насіння олійних (з $97 млн до $79,7 млн), натомість, із $60,5 млн до $126,5 млн зріс збут готової олії. Фактично з нуля до $3,8 млн збільшилася реалізація м'яса, до $6,3 млн - продуктів з какао, до $8,8 млн - борошна та круп. Постачання цукру та кондитерських виробів з нього зросли з $3,8 млн до $12,9 млн, готових продуктів із зерна - з $1,6 млн до $7,3 млн, овочів - із $3,9 млн до $17,8 млн, плодів та горіхів - із $14 млн до $39,8 млн, різних напоїв - із $2,1 млн до $9,6 млн.

Аналогічна ситуація і в інших галузях. Наприклад, протягом 2013-2018-го зменшилися постачання до Польщі українських руд (із $391,9 млн до $383 млн) і необроблених чорних металів (із $610,3 млн до $484,8 млн), тоді як експорт готових виробів з чорних металів зріс із $57,7 млн до $126,8 млн, електротехнічної продукції - з $293,8 млн до $376,9 млн, машин та обладнання - з $45,2 млн до $73,6 млн. Продаж до Польщі українських меблів збільшився за останніх п'ять років з $61,9 млн до $225,8 млн, тобто, майже вчетверо, одягу - з $31,5 млн до $56,5 млн, взуття - з $28,3 млн до $41,6 млн, виробів зі шкіри - з $3,3 млн до $14,1 млн, пластмас - із $9,7 млн до $49,3 млн, мийних засобів - із $0,3 млн до $9,3 млн, керамічних виробів - із $3,4 млн до $28 млн, скловиробів - із $9,7 млн до $32,6 млн.

Загалом, на топ-20 українських товарів, які продаються в Польщі й постачання кожного з яких забезпечують українським виробникам від 1 млрд грн. щороку, сукупно припадає більш, ніж половина всього вітчизняного експорту до цієї країни. Жоден вид продукції не перевищує 10-15% сукупних постачань, а абсолютна більшість не має навіть 1%. Це робить наш експорт до Польщі досить диверсифікованим і малочутливим до зміни цін чи попиту на окремі товари.

Окрім електродроту, якого Україна щороку експортує до Польщі на 9-10 млрд грн., на сьогодні ця країна є основним ринком збуту й меблевої продукції. Річний виторг вітчизняних меблярів від постачань до Польщі сягає 6 млрд грн. На кілька мільярдів гривень щороку збувається до Польщі деревообробної продукції з високою доданою вартістю. Торік на 800 млн грн. було продано побутової техніки (пральні машини, кондиціонери, електрообігрівачі, праски, освітлювальне приладдя тощо). Значними є обсяги експорту акумуляторів. Як і готової харчової продукції, зокрема плодоовочевих соків (на 0,4 млрд грн.), кондитерських виробів із цукру без какао (0,3 млрд грн.), дріжджів (0,15 млрд грн.). Майже на 90 млн грн. доправлено української молочної продукції. На сотні мільйонів гривень щороку за кожною позицією продається сантехнічних виробів, керамічної плитки, одягу, взуття, дитячих візочків та частин до них, виробів зі шкіри, паперово-картонної продукції, мийних засобів, косметики. Нарешті, Польща є великим ринком збуту української електроенергії (майже чверть усього експорту - на 2,2 млрд грн. у 2018 році).

Причому, для низки українських товарів польський ринок наразі є основним напрямком експорту. Наприклад, туди надходить понад 94% усього вітчизняного експорту дитячих візочків (щороку майже на 180 млн грн.), близько 80% прокату з алюмінію (на 630 млн грн.), майже 58% сантехнічних виробів з кераміки (на 350 млн грн.), 56% кондиціонерів та 30% пральних машин, 55% меблів для сидіння, 58% ДСП, 83% гумового та пластмасового взуття, 63% огірків, 48% консервованих томатів, 38% взуття з текстильних матеріалів, понад 33% мийних засобів, 32,5% столярних і теслярських будівельних деталей.

Постачання на цей сусідній місткий ринок є найпростішим для нашого малого та середнього бізнесу, особливо, якщо порівнювати з віддаленими ринками Азії, Африки чи, тим більше, Америки. Та й польські компанії давно мають інтерес до різних форм кооперації з українськими партнерами. Значні кошти вітчизняним компаніям забезпечує також експорт послуг до Польщі, хоча за цим показником, на відміну від товарів, вона значно поступається іншим країнам ЄС (зокрема, Німеччині та Великій Британії). Загальний річний обсяг на сьогодні становить $343 млн, а структура істотно відрізняється від експорту до інших країн: майже половина ($160 млн) - це доходи від обробки на українських підприємствах польської давальницької сировини.

Проте, навіть сукупні доходи від експорту товарів і послуг на польський ринок поступаються експорту робочої сили. Тут Польща також перебрала в Росії першість за працевлаштуванням українських заробітчан та переказами на Батьківщину. 2017-го вони перевищили $3,1 млрд, а за I квартал 2018-го зростання сягнуло 45%. Тож, загалом, за минулий рік надходження від українських заробітчан мали значно перевищити виручку українських експортерів на польському ринку. І 2019-го, найімовірніше, буде так само.

Що далі?

 

Стрімке зростання ваги для українських виробників польського ринку збуту, який від початку 2019-го перевищив донедавна найбільший російський, у довготерміновій перспективі може мати й певні ризики. Вже чути нарікання тамтешніх підприємців. Зокрема, під час торішнього форуму «Європа - Україна» віце-президент українсько-польської торгової палати Ельжбета Бодьо повідомила, що серед польського агробізнесу лунають вимоги вжити спеціальних обмежувальних заходів щодо українських постачальників. Подальше фокусування нашого бізнесу, насамперед, малого та середнього, на торгівлі з Польщею з часом може породити небезпечну залежність, подібну до залежності від Росії, наслідки якої ми вже тривалий час долаємо.

Не можна виключати того, що Варшава намагатиметься використовувати нашу торговельно-економічну залежність з метою тиску на Україну як в економічних, так і в політичних питаннях. Зважаючи на сумний досвід протистояння на історично-ідеологічному ґрунті протягом останніх років, тема торговельних воєн та використання двосторонньої торгівлі як інструменту «виховання» Києва можуть стати фактором впливу на Україну. У цій ситуації на тлі надмірної зосередженості українського бізнесу на польському ринку наша країна може виявитися значно уразливішою.

Хоча, водночас, уже з'являються ознаки того, що лаври першого ринку збуту для українських товарів недовго залишатимуться за Польщею. У спину їй сьогодні дихає Італія. Але найбільшу загрозу польській першості становить зростання питомої ваги торгівлі з Німеччиною після набрання чинності Угоди про асоціацію, що поступово зменшує відрив. Від 2013 року наш експорт до Польщі був на 60% більшим, аніж до Німеччини, однак уже 2018-го різниця становила 47%. Якщо торік збут товарів до Польщі зріс на 19,6%, то до Німеччини - на 25,9%. У січні 2019-го порівняно із січнем 2018-го український експорт до Німеччини зростав майже вдвічі швидше, ніж до Польщі.

Потенційно ринок Німеччини є все ж таки значно місткішим для наших товарів, а тамтешній бізнес значно потужнішим торговельним партнером для українських виробників, аніж польський. Тим більше, що експорт до Німеччини також є досить диверсифікованим за товарами та послугами. І останнім часом на цьому ринку зростає продаж продуктів, які донедавна на нього або взагалі не постачалися, або постачалися у вельми незначних обсягах. А тому Польща як найбільший ринок збуту українських товарів може виявитися лише експериментальним майданчиком для масштабного виходу українських виробників на місткіші європейські ринки.

Автор: Олександр Крамар

Джерело: «Український тиждень»
  матеріал друкованого видання № 10 (590)