rss
08/26/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#358

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Реальні люди та віртуальні іміджі на президентських перегонах

Президентські перегони в Україні ввійшли у вирішальну стадію. Найближчі 10 днів - це практично увесь часовий ресурс, який залишився кандидатам у президенти України для того, щоб використати увесь свій потенціал, який вони приготували для першого туру виборів і дня голосування 31 березня 2019 року.

 

А ми, виборці, розуміємо, хто перед нами на цих перегонах - реальні люди чи їх образи, іміджі? І за кого голосуватимемо - за реальних політиків чи їхні віртуальні образи?

Проаналізуймо - як переплітаються реальність і віртуальність на цих перегонах.

Політична реальність

 

Політична реальність України формувалася на наших очах практично три десятиріччя - від буремних років розпаду СРСР, перебудови та формування Народного Руху України й інших політичних сил до чинної достатньо усталеної політичної системи, яка фактично не змінювалася з часу формування вітчизняного олігархату як визначального фактору впливу на українську політику.

Цю політичну реальність склали органи державної та місцевої влади, політичні партії, організації та політики всіх рівнів, що кожного виборчого циклу намагаються персонально чи через партії, блоки, інші політичні союзи виграти вибори, заполонити своїми ставлениками склад усіх цих органів влади. При цьому політичні лідери перебирають на себе керівні посади і функції, включно до глави держави, парламенту, уряду.

Та й провідні персоналії чинного політикуму на авансцені та у фокусі суспільної уваги уже добрих 15-20 років.

Час достатній, щоб ми, виборці, а загалом і вся громадськість, склали собі порівняно стійке уявлення щодо більшості провідних фігур нашої політики. Це уявлення розбито, фрагментовано відповідно до основних векторів ставлення - хтось беззастережно «за» певного політика чи його політичної сили, хтось «за», але зі застереженнями і так само беззастережно чи зі застереженнями хтось «проти».

Є й такі групи виборців, які не можуть визначитися щодо певних (чи навіть усіх) політичних сил і персон, або індиферентні, байдужі до них.

Спостерігаючи останні два десятиріччя за Петром Порошенком, Юлією Тимошенко, Юрієм Бойком, Анатолієм Гриценком, іншими провідними чи помітними фігурами українського політикуму, ми можемо пригадати їхні слова і справи, їхні позиції та діяльність у різні періоди і у різноманітних ситуаціях та на різнопланових посадах.

А відтак, і зробити висновки щодо них як реальних політиків. І сформувати власний баланс довіри-недовіри щодо кожного з них.

Становище цих добре відомих політиків під час нинішніх президентських перегонів є не простим. Адже ми знаємо їх достатньо добре. Деяких, перепрошую за народний вираз, як облуплених. І знаємо не завжди з доброго боку.

  Title

У той же час на цих перегонах є політики, котрі мають серйозну репутацію без якихось чорних плям, але чомусь не мають рейтингу, чи він є недостатнім.

Але ж усі хочуть обиратися, відтак, усі заходилися формувати свої нові іміджі чи перелицьовувати старі.

Віртуальна реальність

 

І от якраз у процесі формування політичних іміджів ми переходимо з реальності політичної, соціальної у реальність віртуальну, уявну або імітовану.

Як створюється віртуальна реальність?

У нашому випадку, під час створення політичного іміджу, декількома шляхами.

Перший з них - наслідування. Іміджмейкер, як творець іміджу, пропонує своєму клієнтові, конкретному політику зі своїми вадами, слабкими місцями, недостатньо розвиненими особистими якостями взяти за зразок якогось вдалого, досконалого, визнаного персонажа, героя - реального чи напівміфічного, напівлегендарного, напівказкового.

Якщо цей персонаж чи герой влаштовує політика-замовника, іміджмейкер (фахівець зі створення іміджу) починає корегувати все в реальному політикові - зовнішність, стиль одягу, поведінку, мовні особливості.

Корекція, підправлення політика йде у напряму досягнення подібності з обраним зразком, копіювання його рис і ознак, манер. І успіхом є той момент, коли виборці, електорат, громадськість дедалі більше починають сприймати штучно сконструйований імідж політика як його справжній природний стан.

Формуючи імідж політикові, іміджмейкер починає створювати віртуальну реальність. Адже реальний політик не схожий на свій створений імідж.

Це може бути, наприклад, імідж патріота, а насправді такий політик може бути байдужим до країни, яку хоче очолити, претендуючи на виграш президентських перегонів, і готовий її віддати під управління іншої країни.

Це може бути імідж сім'янина, в той час, коли реальний політик сім'ю фактично імітує.

Це може бути імідж «Батька нації» в той час, коли насправді такий політик турбується не про народ, а про власну кишеню.

Діапазон можливих іміджів є чималим. Як і технологій їх створення.

Ось друга технологія - імітації.

Політик, якому роблять його імідж, імітує чесноти, яких у нього нема. Безсовісний намагається видати себе за совісного, малограмотний - за освіченого, дилетант - за фахівця.

Імітуючи риси, здатності, знання й уміння, яких у нього насправді нема, такий імітатор вводить свій електорат у оману, оскільки виборці приймають рішення голосувати не за реальну людину-політика, а за політикана-імітатора.

Фінал такої історії очевидний і не раз повторювався в історії виборів - це розчарування вибраним і усвідомлення його справжньої сутності.

Отже, через технології та прийоми повторення, копіювання, підробляння, удавання, наслідування, імітування, відтворення формуються політичні іміджі, і їх сукупність створює віртуальну політичну реальність.

При цьому виборцям, громадськості, журналістам намагаються нібито одягнути спеціальні окуляри, через які вони цю віртуальну реальність бачать і починають вірити в її реальність.

Багато хто при цьому хоче переконатися - наскільки картинка, яку йому показують, той імідж, який йому презентує політик та його іміджмейкери, є дійсними, відповідає сутності політика. Дивлячись через оті самі спеціальні окуляри, бачачи віртуальну реальність, виборець нібито рукою хоче помацати справжню політичну реальність, переконатися - чи не обманюють його власні очі?

Найбільш приємний для іміджмейкера, виграшний для політика і безпечний для суспільства є такий імідж, який ґрунтується на справжніх рисах та характеристиках політика. Іміджмейкер лише трохи коригує та акцентує дійсні риси (зовнішні та внутрішні характеристики політика), посилює те, що й так існує в дійсності, але після зусиль іміджмейкера стає більш виразним.

Це можна порівняти з макіяжем у жінок. Та, в якої брови ріденькі та маленькі, малює їх фактично ледь не з нуля. Та ж, в якої брови (чи вії, рум'янець тощо), загалом, нормальні, лише злегка їх підмальовує.

Так і політики зі своїми іміджами. Хтось густо малює, хтось лише підмальовує, а хтось і, взагалі, нічого не змінює, сподіваючись на те, що природний імідж та щирість будуть для нього найкращим варіантом.

Іміджі та рейтинги

 

Соціологічні дослідження з осені минулого року у більшості своїй доволі дружно і більш-менш схоже показують динаміку рейтингів претендентів на булаву-2019.

Трійка претендентів сформувалася і вже в новому 2019 році залишається незмінною.

Майже всі (але не всі) соціологи віддають лідерство в цій трійці Володимирові Зеленському. Петро Порошенко та Юлія Тимошенко в деяких дослідженнях міняються місцями, посідаючи то друге, то третє місце.

До речі, допустима похибка в результатах дозволяє це їм зробити.

Юрій Бойко та Анатолій Гриценко доповнюють трійку лідерів до п'ятірки, і таким чином цей «пелетон», чи, висловлюючись українською - вервечка, і йде до фінішу кампанії.

Для іміджмейкерів, політичних психологів, інших експертів цікаво - а що таке є в цих політиках та їхніх іміджах, що дозволяє їм бути лідерами і сподіватися на вихід до другого туру?

Іміджі досвідчених

 

До групи досвідчених входять з п'ятірки лідерів П. Порошенко, Юлія Тимошенко, А. Гриценко, Ю. Бойко. Їх рейтинг формувався роками і тепер тільки приходить у стан збалансованості минулих результатів їхньої діяльності і нинішніх обіцянок, що вони давали на минулих виборах, та відсотка їх реалізації.

Кожного з них часто звинувачують у гріхах, кожного у своїх. Гріхи ці є якоюсь мірою реальні, якоюсь - перебільшеними, а то придуманими - у кожного по-своєму.

Але жоден із них не відповідає масовій потребі українських виборців - потребі бачити у владі нові обличчя, відсторонити ті обличчя, котрі втратили довіру і мають високі антирейтинги (чи рейтинги недовіри).

І ось тут якраз ми всі - виборці, експерти, журналісти, політики - зіштовхнулися з випадком, котрого ще рік тому не очікували. Ось усіх цих досвідчених політиків бачити на президентських перегонах ми, взагалі-то, очікували, а ось появу такого собі свіжого обличчя в особі Володимира Зеленського не очікували.

Імідж недосвідченого, але свіжого обличчя

 

Title  
 В. Зеленський із дружиною Оленою 

В. Зеленський (як і С. Вакарчук) після включення їх до списку політиків у опитувальних анкетах швидко набрали вагомі рейтинги. Чи мали вони на той час політичні іміджі? Фактично ні.

За рахунок чого ж у них з'явилися ці рейтинги?

Експертна спільнота давно прийшла до спільного трактування: це - результат орієнтацій тих потенційних виборців, хто проти всіх старих політиків.

Але ось минуло вже добрих півроку. Вакарчук не пішов на вибори, а рейтинг В. Зеленського постійно зростав і доріс до лідерства.

За рахунок чого? Невже тільки протест проти старих політиків?

Здебільшого, так. Скажу точніше - проти професійних політиків, котрі всі разом (а виборець аналізувати не хоче, хто скільки завинив) довели країну до ось такого дуже непростого стану, як тепер.

Саме про традиційних вітчизняних політиків - рядки вірша Ліни Костенко яка 19 березня, коли я писав ці рядки, відзначала свій День народження:

Прости мені, мій змучений народе,

Що я мовчу. Дозволь мені мовчать!

Бо ж сієш, сієш, а воно не сходе,

І тільки змії кубляться й сичать.

Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.

Злість рухає людьми, але у бік безодні.

В. Зеленський виокремився як несистемний. Хотів сказати - політик, але не можу. Просто несистемна людина. Людина не з цієї скомпрометованої в очах виборців системи.

Виборців попереджають, що В. Зеленського не можна обирати, їх лякають різними небезпеками та страшилками, а вони тримають рейтинг В. Зеленського, і що ти їм скажеш?

 

Подивимося на останні рейтинги

Березневі опитування

Група «Рейтинг» опублікувала останні, найсвіжіші дані опитування, яке відбулося два тижні тому.

Ось їхні підсумки:

Лідером президентського рейтингу станом на кінець другого тижня березня залишається В. Зеленський, якого підтримують 24,9% тих, хто визначився та має намір голосувати. Другу позицію посідає Ю. Тимошенко (18,8%), третю - П. Порошенко (17,4%). За Ю. Бойка готові віддати свої голоси 10,2%, А. Гриценка - 9,4%, О. Ляшка - 5,8%, О. Вілкула - 3,5%, І. Смешка - 3,1%, Р. Кошулинського - 2,2%. За останній тиждень електоральні позиції лідерів практично не змінилися.

Кожен шостий не визначився з вибором кандидата. Важливо, що найбільше таких серед найбідніших виборців, мешканців сіл, більше серед жінок.

В. Зеленський має найміцніші електоральні позиції у південно-східних областях та в Центрі країни. Ю. Тимошенко та П. Порошенко - в Центрі та на Заході, А. Гриценко - на Заході, а Ю. Бойко - на Сході країни. При цьому, В. Зеленський є лідером електоральних симпатій в містах, Ю. Тимошенко - в селах. В. Зеленський є лідером симпатій серед молоді і людей середнього віку, Ю. Тимошенко - серед старших виборців. Якщо В. Зеленського, П. Порошенка та А. Гриценка порівняно більше підтримують чоловіки, то Ю. Тимошенко - жінки.

Антирейтинг кандидатів очолює П. Порошенко. Майже половина виборців не проголосували б за нього за жодних обставин. За Ю. Тимошенко не віддали б свої голоси близько 30%, за Ю. Бойка - 19%, О. Ляшка - 17%, В. Зеленського - 13%, О. Вілкула - 12%.

20,8% опитаних вважають, що наступним президентом буде П. Порошенко. У перемогу В. Зеленського вірять 19,5%, Ю. Тимошенко - 18,6%. Таким чином, за цим показником лідери перегонів майже вирівнялися. У перемогу Ю. Бойка та А. Гриценка вірять по 3% виборців. Протягом останнього місяця додав у вірі В. Зеленський. З іншого боку, дещо втратив у цьому показнику П. Порошенко.

Моделювання другого туру дало наступні результати: Ю. Тимошенко тримає першість у парі з П. Порошенком (28% проти 19%). Водночас, В. Зеленський - у парі з П. Порошенком (39% проти 19%), з Ю. Тимошенко (35% проти 22%) та з А. Гриценком (34% проти 26%).

Парламентський рейтинг очолює партія «Слуга народу», яку підтримують 22,4% тих, хто визначився та має намір голосувати. «Батьківщину» підтримують - 19,1%, БПП «Солідарність» - 15,8%, «Опозиційну платформу» - 10,2%, «Громадянську позицію» - 7,9%, Радикальну партію - 6,1%, «Свободу» - 3,6%, «Опозиційний блок» та «Самопоміч» - по 3,2%. Решта партій мають підтримку менше, ніж 2%.

Майже чверть не визначилися з вибором партії. За останній місяць позиції лідерів зміцнилися. В динаміці найбільше додала «Громадянська позиція» та БПП «Солідарність». Втрат зазнала «Самопоміч».

  Title

Відповідь прихильників Юлії Тимошенко

 

Натомість, команда Юлії Тимошенко запевняє, що перемогти має вона.

Її команда наводить дані ось такого опитування.

1-й тур:

Title  

 

 

 

 

 

 

 

 

2-1 тур:

 

Title  

 

 

Це твердження команд. Експерти поки що вивчають ці дані.

Слідкуємо за перебігом перегонів.

Тварини, тварюки і постраждалі

«Нацкорпус» торпедує Порошенка на виборах

Назустріч…#2019-33 (08/15/2019)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com