rss
08/20/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#358

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Це цікаво \ Як відро гайок може завадити «зоряним війнам» на навколоземній орбіті

Перспективи та ризики мілітаризації космосу великими державами, яка активно набирає обертів.

 

Нещодавно президент США Дональд Трамп підписав указ про створення нового, вже 6 виду військ США - Космічних Сил. Офіційне визнання мілітаризації космічної галузі в США не є несподіванкою, адже фактично цей процес триває вже давно. Проникнення військової сфери у космічний простір, а космічних технологій - потенційно й у військові конфлікти, цілком вірогідно стане однією з найважливіших тенденцій найближчого майбутнього. Наслідків мілітаризації космосу, як негативних, так і позитивних, не зможе уникнути ні світ, ні Україна.

Хто і коли почав «космічні перегони з озброєння»

 

Великі космічні перегони між США та СРСР у другій половині ХХ сторіччя відбувалися навдивовижу мирно, особливо враховуючи тогочасне безпрецедентне військово-політичне суперництво двох наддержав. З одного боку, тоді у космосі фактично ще не було за що воювати - ні численних систем зв'язку, ні навігації, ні технологічно розвинутих пристроїв спостереження на навколоземній орбіті ще не працювало. З іншого - на той час лише дві держави володіли космічними технологіями і цілком могли між собою домовитись про космічний «нейтралітет». Навіть гучна у 1980-х програма «зоряних воєн», оголошена президентом Рональдом Рейганом, не змінила тоді картини.

Сьогодні ж ситуація - кардинально інакша. На орбіті літають тисячі різноманітних апаратів, і значна частина з них має цілком конкретне військове застосування, хоч і не несе озброєння. Збройні Сили тих же США у сфері зв'язку, навігації, спостереження та розвідки практично повністю покладаються на супутникові системи. Тож у випадку початку війни між державами, що володіють космічними технологіями, захист своєї орбітальної інфраструктури буде першочерговим завданням.

Також важливим фактором є те, що вже не тільки дві держави - США та Росія (як правонаступниця СССР) - мають змогу літати у космос. Ракетні технології стрімко розповзаються у світі, і ризик того, що у космос проникнуть, відверто кажучи, не найнадійніші держави, жодним гарантіям яких не можна вірити, щодня зростає.

Сполучені Штати, як світовий лідер у сфері освоєння навколоземного простору, найбільше зацікавлені у мілітаризації космосу. Звісно ж, зовсім не через «агресивну імперіалістичну політику Вашингтона» чи ще якісь брехливі вигадки російських пропагандистів, які можна чути. Просто в космосі Сполученим Штатам, як нікому, є що захищати. І їм треба встигнути, доки гіпотетичні космічні суперники США - Китай та Росія - ще доволі сильно відстають за кількістю та якістю засобів доправлення об'єктів у космос. Хоча «колеги» намагаються наздогнати. Принаймні, китайські, адже російська космічна галузь з часу розвалу СРСР тільки деградує. Іншими словами, американці зацікавлені у тому, щоб першими «застовбити» за своїми військовими космічний простір, аби домінувати там і в майбутньому, коли інші країни зможуть зайнятися розвитком космічної галузі.

Чим атакувати і від чого захищатися у космосі

 

Попри американські ініціативи з мілітаризації навколоземного простору, фактично «скриньку Пандори» відкрив саме Китай ще у далекому 2007 році. Тоді, нагадаю, КНР збила власний супутник, який, начебто, відпрацював свій термін на орбіті, запущеною із землі ракетою. Прозорий натяк на те, що Китай може легко знищувати об'єкти на навколоземних орбітах, зрозумів увесь світ. Росія намагається не відставати від Пекіна і теж активно розробляє ракетні комплекси, здатні збивати супутники із Землі. Саме тому і адміністрації президента США Джорджа Буша, і Барака Обами серйозно взялися за проблемою захисту своєї орбітальної інфраструктури. У той час проводились численні переговори щодо нового договору про неприпустимість розміщення озброєння у космосі. Росіяни висували пропозиції щодо режиму перевірки всіх вантажів, що запускалися б на орбіту, Китай - наполягав на угоді, подібній до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Але США продовжують захищати тезу про те, що будь-яка космічна угода - не життєздатна, якщо вона не міститиме обмеження для антисупутникової зброї.

Мілітаризація космосу виглядає дуже спокусливою для великих держав, адже космічний простір - це «неоране поле» можливостей як для розвідувально-інформаційних, так і реальних бойових можливостей. Поки що найвірогіднішими сценаріями є розширення арсеналу військових супутників для спостереження та зв'язку, обладнання їх системами захисту та розробка «протисупутникової зброї». Утім, найбільший інтерес у великих держав викликає можливість за лічені хвилини завдати удару у будь-яку точку земної кулі за допомогою розміщеної на орбіті зброї. Адже навіть найсучаснішим та найточнішим наземним ракетам необхідний доволі значний час, аби досягти цілі. Що дозволяє противнику відреагувати. Космічна зброя ж такої можливості не дає. Крім того, не втратила своєї актуальності і стара рейганівська ідея використовувати орбітальні системи для того, щоб збивати міжконтинентальні балістичні ракети.

Якої примітивної «зброї» найбільше бояться високі космічні технології

 

Попри свою потенційну ефективність та смертоносність, космічна зброя - дуже уразлива. Свого часу ще радянські інженери спокійно відповідали на питання про загрозу від «зоряних воєн» Рональда Рейгана: для того, аби знищити таку систему, достатньо запустити на орбіту відро гайок. Дійсно, враховуючи величезні швидкості польоту об'єктів на навколоземні орбіті (для того, щоб вийти на навколоземну орбіту, потрібно досягти швидкість майже 7000 м за секунду, у той час, коли куля з автомата Калашникова летить зі швидкістю всього 800 м за секунду), навіть найменший шматочок металу рознесе супутник на друзки.

Найбільша проблема - у тому, що умовне «відро гайок» здатне розтрощити не одну конкретну ціль, а все, з чим зіштовхнеться на орбіті. А уламки розбитих супутників та станцій лиш продовжать ланцюгову реакцію, і увесь навколоземний простір перетвориться на хмару смертельно небезпечних уламків (щось подібне зображується в американському художньому фільмі «Гравітація» 2013 року). У такому випадку про польоти у космос можна буде забути на довгий час, адже загрозу для пілотованого апарата на орбіті становлять уламки навіть менші за 1 мм!

На щастя, напруга навколо «зоряних воєн» у 1980-і спала, і ніхто «відро гайок» не орбіту не наважився запустити. Але технології польоту в космос стають дедалі доступнішими, і, цілком можливо, що якомусь агресивному диктаторському режиму цілком вистачить мізків вбити орбітальну інфраструктуру та відрізати планету від космосу одним єдиним «відром».

Водночас, перегони космічних озброєнь матимуть і позитивні наслідки. Насамперед, будуть активно розвиватись технології, що з військового сектора рано чи пізно потраплять у цивільний, і «далекі зорі», ймовірно, стануть для всього світу трішки ближчі. Цікаво, що саме усвідомлення китайської космічної загрози американськими військовими у період «нульових» фактично відчинило двері Ілону Маску та іншим приватним космічним компаніям. Адже відколи військові забрали для своїх запусків нішу важких ракет, і для комерційних запусків виник дефіцит апаратів доправлення, з'явився приватний космічний бізнес.

Для України, утім, жодних райдужних перспектив поки що не відкривається. Наша космічна галузь, що базується на радянських технологіях, стрімко застаріває, і дуже скоро стане «вчорашнім днем». Тому без значних вкладень (комічні польоти продовжують залишатися дуже дорогими) ми навряд чи самостійно зможемо взяти участь у космічних «перегонах озброєнь». А от наш головний ворог - Росія, вочевидь, планує долучитися до мілітаризації космосу, попри санкційний прес. І хоча їхня космічна галузь так само є застарілим радянським спадком, нам не варто недооцінювати російську загрозу «згори». Найоптимістичніший варіант для України зараз - долучатись до оборонних космічних проектів наших західних союзників і методично розвивати власну індустрію високих технологій та космічних польотів.

 

Автор: В'ячеслав Масний, Київ

Джерело: «Укрінформ»
(www.ukrinform.ua/rubric-technology/
2646376-ak-vidro-gajok-moze-zavaditi-zoranim-vijnam-na-navkolozemnij-orbiti.html)

Японія збудує житло для астронавтів на місячній орбіті

Володимир В’ятрович: «Історія – це не той випадок, коли правда може бути десь посередині»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com