Espreso.tv підготував низку інтерв'ю з жінками, які змогли реалізувати успішні проекти за допомогою ЄС

Тетяна виїхала з Луганська у серпні 2014 року, після того, коли під час обстрілу вбило її собаку. «Спочатку з братом просто виїхали до лісу за Щастям. У Луганську не було зв'язку, тому з цього лісу я телефонувала всім знайомим-друзям», - розповідає жінка.

Однокурсник покликав Тетяну до Житомира. Там жінка прожила рік.

«Я маю інвалідність, у мене - цукровий діабет, останній місяць у Луганську не було ліків. Тож коли приїхала до Житомира - ледь дихала, було жахливе загострення, працювати не могла».

Тетяна потрапила до лікарні та ледь виживала. Почала думати, як бути.

«Я за освітою - художниця. Ще коли жила в Луганську, доглядала онкохвору маму, за цей час в'язала всілякі серветки, іграшки. Цим і підзаробляла».

Жінка вирішила спробувати таке й у Житомирі. Знайшла в місті організацію «Мистецьке Полісся», взяла участь у виставці. Робила магніти, в'язала іграшки, їздила на виставки до Києва. Утім, від шиття вручну у неї загострився біль у м'язах та пальцях...

Тоді Тетяна знайшла в Інтернеті оголошення про гранти від Європейського Союзу, які надавала Міжнародна організація з міграції та її місцеві неурядові партнери. Вирішила звернутися, щоб допомогли придбати обладнання. Навесні 2017 року жінка отримала швейну машинку, оверлок, пилу-лобзик, праску та дошку до неї.

І це дуже виручило. Грошей з пенсії та допомоги не вистачало навіть на ліки, та й питання житла хотілося вирішити. Зараз майстриня живе в селі Агатівка, неподалік від Бердичева.

«Пощастило, що брат зміг обміняти мій будинок у Луганську на автомобіль. Машину пригнали до Житомира, тут я її продала й змогла купити собі нехай старе та в селі, але власне житло», - розповідає жінка.

Зараз Тетяна малює на чашках і тарілках, робить магніти на холодильник із зображенням за фото, в'яже іграшки. Майстриня розповідає, як успішно продає свої вироби через власний сайт та соцмережі: «Створила на кількох сайтах профілі зі зробленими власноруч сувенірами та надсилаю їх з Бердичева до різних країн світу. Є клієнти у Німеччині, Норвегії, Туреччині, Канаді, країнах Балтії».

Тетяна радіє, що може забезпечувати себе: «Інакше я не змогла б купити холодильник чи трохи відремонтувати будинок, оскільки лише на ліки йде півтори тисячі щомісяця. Не кажучи вже про обстеження, лікарню, комуналку та їжу. Тож, моя справа мене рятує».

Цю статтю було підготовано у рамках проекту «Східне Сусідство ЄС». Думки, висловлені у статті, належать винятково автору.

Автор: Уляна Букатюк

Джерело: «Еспресо»