Кінець
лютого для Віктора Михайловича видався складним і виснажливим. Кілька разів він
виходив із зали суду над Владиславом Мангером глибоко розчарованим і
пригніченим. Доки журналісти під час перерви намагаються пробратися за
коментарем до підозрюваного чи його захисників, батько Гандзюк мовчки сидить у
кріслі потерпілого поруч зі своїм адвокатом - Євгенією Закревською.
І лише
після засідання виходить до преси зі словами: «Це - фарс».
Віктор
Михайлович Гандзюк - талановитий хірург, заслужений лікар України. Однак, увага
телекамер прикута до нього зовсім з іншого приводу.
31 липня
цинічно напали на його доньку Катерину Гандзюк, активістку та чиновницю з
Херсона, літнього ранку її облили кислотою на очах у перехожих. Кілька місяців
Катя потерпала від болю та жахливих опіків, продовжуючи свою боротьбу в
лікарняній палаті. 4 листопада її не стало.
За
півроку слідства прокуратура називає прізвище лише одного замовника вбивства -
нині відстороненого від посади голови Херсонської обласної ради Владислава
Мангера. Проте, друзі та рідні Катерини переконані: поруч із ним на лаві
підсудних повинні бути ще, щонайменше, двоє людей - голова Херсонської ОДА
Андрій Гордєєв та його вже відсторонений заступник Євген Рищук.
Відсторонення
від посад - наразі єдине покарання для ймовірних замовників вбивства Каті
Гандзюк. Минулого тижня Апеляційний суд міста Київ відмовився переглядати арешт
Владислава Мангера. А Шевченківський - продовжувати підозрюваному запобіжний
захід.
«Я
сподіваюся, що винних покарають. Убито мою єдину доньку», - постійно повторює
Віктор Михайлович. Попри увесь цинізм деяких учасників цього процесу, батько
продовжує вірити - вбивці його доньки обов'язково понесуть покарання.
Він
погодився на важку розмову з нами і розповів, чому вважає названих людей
причетними до вбивства його доньки, хто та як намагається тиснути на нього
впродовж слідства, хто з політиків намагався з ним поговорити та якою була
Катя.
- Після
одного зі судових засідань з розгляду апеляції щодо обрання Владиславові
Мангеру запобіжного заходу ви казали, що потерпаєте від тиску і переслідування.
Це триває і досі?
-
Дійсно, це так. По-перше, я побачив, що за мною слідкують. Я практично щодня
їздив на кладовище до Каті, і якось складалося, що це було наприкінці дня -
після 16-17 години, коли немає нікого. Зазвичай, до темряви там бував.
Кладовище за містом, у полі. Я помітив, що практично щодня мене хтось
супроводжує. Тобто, з'являється машина з темним склом, з якої ніхто не
виходить. Коли я сідаю і від'їжджаю, машина різко стартує і їде за мною, не
обганяє, коли їду повільно, але і не відстає, коли пришвидшуюсь. Я вже звик.
Виходив із кладовища і дивився - де ж моя друга машина. А вона ось.
Потім
була серія дзвінків. Пропонували зустрітися. Казали, нібито, у них є якась
інформація.
Потім
просто телефонували і мовчали в слухавку.
- Тобто,
інформація щодо розслідування?
- Так,
щодо замовників. Зустріч мала бути лише один на один. А в соціальних мережах
з'явилися боти, які писали на мою адресу багато поганого про мене і про Катю.
Власне, все почалося з моменту, коли панові Мангеру вручили підозру в
замовленні вбивства. А точніше, навіть, коли він вийшов під заставу.
- Як
гадаєте, з якою метою це роблять?
- Я не
думаю, що з метою простежити за мною. Тому що це робили б якось більш
делікатно. А це відбувається дуже нахабно і відкрито. Очевидно, щоб залякати.
- Ви
також згадували про своєрідний суспільний тиск. Що саме маєте на увазі?
- Людина (Владислав Мангер
- УП) звинувачується в тяжкому злочині, і в цей же час він - зірка телеекрану.
На всіх програмах, особливо на херсонських телеканалах, в Ютубі, він виступає
та розповідає, який він хороший, яка порядна людина і чудовий господарник. Його
права рука, пан Ільченко з помічниками, як депутат Херсонської міської ради,
збирає мітинги. На цих мітингах лунають негарні лозунги про Катю, викрикують
всяку гидку інформацію. Потім з'являються коментарі в Інтернеті.
Щодо
пана Ільченка - на дев'ятий день після похорону з'явилася стаття пана Ільченка
в Інтернеті. Він багато написав всякої гидоти про Катю. Зокрема, слова на
зразок: «Ви кажете, що Катю любили? Та ні, не любили. Ось за 9 днів після
похорону принесли всього один букет нових квітів на могилу». Мені не
вкладається це в голові.
| |
| Фото з сторінки Катерини Ганзюк у Вікіпедії |
Можливо,
це так і було. І, найімовірніше, так і було. Такий стан в усіх був. Зараз
могила потопає у квітах. А тоді, в перші дні, коли Каті не стало, не до того
було. А ця людина ходила і рахувала. Щось є у цьому таке, знаєте, не людське,
некрофільське. Гидотне.
- Як ви
навчилися реагувати на таке?
- Я
стараюся не реагувати. Якщо люди часто пишуть, я їх видаляю з Фейсбуку. Але я
вже звик, що до Каті завжди неоднозначно ставилися і вона багатьом
проросійським політикам і корупціонерам не подобалася.
Завжди
були проплачені газети та сайти, які щось писали. Я вже знав, які це газети, і
знав - як тільки Катя щось зробить добре, одразу проплачені газети починають
писати: «Гандзюк така й така». Я якось звик до того ще тоді. А зараз це
неприємно, але я реагую на це як на те, що мусить бути в цьому світі.
- У
своєму інтерв'ю Мангер заявив, начебто, Катю були готові прийняти в закордонних
клініках. Це правда?
- Ні, це
не правда. Дійсно, ми хотіли перевести її до багатьох клінік. Але вона не була
транспортабельна - стан здоров'я не дозволяв. Був такий період, коли її вже
можна було переводити. Низка клінік, німецьких, французьких, австрійських,
просили у нас фотографії, аналізи, потім ще фотографії. Зазвичай, відповідали:
досвіду лікування таких важких опіків у нас не було.
Останньою
була віденська клініка. Ми теж проводили переговори десь за тиждень до смерті.
У понеділок мав відбутися консиліум лікарів. Дивлячись на знімки, на дані
аналізів та те, що їй вже зробили, мали прийняти рішення - брати її чи ні. Та,
на жаль, у неділю Каті не стало.
А що
стосується Мангера, він не може цього знати. В області стався такий жахливий
злочин - облили кислотою людину. Не тільки активістку, а чиновницю. Облили
кислотою виконуючу обов'язки керівника апарату міської ради і радника мера.
Мені завжди здавалося, що голова облдержадміністрації, обласної ради мали би якось
зреагувати. Зробити хоча б якусь прес-конференцію чи видати якесь комюніке.
Принаймні,
мали поцікавитися, що з нею, може, щось треба, може, треба літак, щоб доправити
її, скажімо, до Києва. Може, допомогти з якимись сучасними пов'язками.
Очевидно, людям з такими посадами, які зараз маніпулюють прокурорами, суддями,
це більше під силу.
А вони
боягузливо, тихо мовчали, ніхто не чув від обласної адміністрації та ради
жодного слова. Жодного слова до дня смерті. А зараз вони кажуть, що її брали
іноземні клініки. Очевидно, вони не знають, тому що жодної участі в цьому не
брали. Хоча могли б, з їхніми зв'язками та грошима.
Все
робили ми - її чоловік, друзі Каті і я. Друзі домовлялися за літак, повітряний
коридор, аеропорт, київську клініку, за ліки з-за кордону. Міська влада теж
допомагала, цікавилась. А обласна - мовчала. Перша реакція - прихід пана
Гордєєва на похорон. Але друзі Каті його не пустили, бо вже на той час була
інформація, що він може бути причетним.
- У тому
ж інтерв'ю Мангер казав, нібито, ви винесли з палати телефон і комп'ютер Каті.
Це так?
- Мені
складно коментувати це питання зараз. У слідчих органів немає до нас претензій
стосовно ноутбука і телефона. І в нас немає претензій до слідчих органів. Усе
зроблено в межах чинного законодавства. Все інше - це вигадки. На жаль, в
інтересах слідства я не можу сказати детальніше.
- Під
час поїздки до Харкова президент Порошенко обмовився, що мав з вами зустріч.
Про що ви розмовляли з ним?
- У нас
була домовленість з людьми, які організовували цю зустріч, що вона залишиться
між нами. Я мовчав, а потім Петро Олексійович про це розповів на зустрічі в
Харкові.
Ми
говорили про Катю, про горе, яке сталося, про можливих замовників. Він досить
щиро поспівчував мені, поставився з розумінням.
- Навіщо
він ініціював зустріч?
- Це
сталося після мого виступу на засіданні Тимчасової слідчої комісії. Я назвав
три прізвища. Я сказав, що цих людей потрібно знищити політично, що ці люди не
мають права нами керувати, що вони мусять бути поза політикою, оскільки вони
заплямували себе.
З
будинку, де вони керують, вийшли люди, які вбили Катю, вони спілкувалися з цими
людьми. Вони не реагували на те, що робиться в області. Тобто, або не хотіли
бачити, або не бачили, або брали в цьому участь. Якщо не бачили, то які вони
керівники? Якщо не хотіли - тим гірше. Якщо брали участь - це, взагалі, погано.
І на ТСК
я сказав, що це - люди, які мають піти з політики назавжди. Безумовно, я назвав
тоді БПП та «Батьківщину» партіями вбивць. Петро Олексійович вважав чи,
принаймні, так мені сказав, що немає прямих доказів причетності членів БПП. На
мою думку, президент хотів ситуацію пом'якшити, поговорити.
- Після
засідання ТСК у Херсоні народні депутати повернулися, м'яко кажучи, шокованими.
Що в місті відбувається таке, що могло їх так здивувати?
-
Знаєте, я - не політик і не керівник. Я - лікар, і мій напрямок роботи трошки
різниться. Але оскільки ми разом з Катею жили, вона багато чим ділилася і
розповідала мені. Власне, глибше, ніж сказав, наприклад, Борислав Береза, я не
скажу. Вони багато що називали - і вирубка лісу, і пісок, і контрабанда в Крим,
і рейдерство.
-
Наскільки глибоко та детально ви з Катею обговорювали ці процеси?
- Вона
не дуже мене втягувала, але ми були не тільки донькою та батьком. Ми були дуже
близькими друзями. Вона дуже багато ділилася зі мною, я дуже багато знав про
неї. Про те, що вона робила і чим займалася.
Ми часто щось обговорювали,
я бачив, як вона гуртує свої думки, давав власні коментарі. А потім дивлюся,
кілька годин - і пост з'являється саме про це. Ми часто сперечалися. Часто вона
мала рацію, часто - я. Я втратив не тільки доньку, але і дуже близького друга.
- У чому
полягав конфлікт між вашою донькою та імовірними замовниками?
- Я
багато з Катею спілкувався, і, безумовно, вона глибше за мене розуміла
ситуацію. Катя завжди вважала, що її замовили три людини: Мангер, Гордєєв і
Рищук. Вона неодноразово називала ці прізвища. А причини - вона викривала
корупційні схеми, а також - загальна політична ситуація в місті.
Катя
була дуже проукраїнською та в останні роки вельми сильною політичною фігурою в
Херсоні. Ці люди розуміли, що якщо вона залишиться, більше корупційні схеми не
зможуть розвиватися. Можливо, вони думали, що вона якимось чином вплине на
вибори, місцеві чи до Верховної Ради.
У тому
політичному пасьянсі, який розкладався, вона була важливим гравцем, але не на
їхньому боці, тому - небезпечною. Я думаю, справа не лише в схемах. Вона була
дуже незручною, насамперед, для «білого дому» - обласної адміністрації та ради.
- Друзі
Каті кажуть, що протистояння почалося з поста, в якому вона опублікувала
виписку по зарплаті та інформацію про те, як тодішній начальник управління
захисту економіки вимагає від неї гроші. Ви теж так вважаєте?
- Ви про
справу Антощука (Гандзюк публічно звинуватила начальника управління захисту
економіки в Херсонській області Артема Антощука у вимаганні хабара від
працівників міської ради - УП)? Це було у вересні 2017 року. Там була серія
судів, які закінчились його звільненням. Але мені здається, що вся історія
почалася тоді, коли вона вийшла з «Батьківщини». Нещодавно я знайшов заяву в її
документах і опублікував у Фейсбуці.
Катя
свого часу багато років працювала в «Батьківщині» і пройшла там хорошу
політичну школу. На жаль, вона вийшла, коли Юлія Тимошенко продала партію в
Херсоні Мангеру. Ільченко пише, що не одразу. Звісно, не в той день, коли
Мангер прийшов. Вона ще на щось сподівалася. Але відтоді почалося протистояння.
Потім
вони з Нікітенком (Сергій Нікітенко - херсонський журналіст та активіст, друг
Каті Гандзюк - УП) зняли фільм «Мангер, який він є». Були суди, його то
забороняли показувати, то дозволяли, то забороняли називати Мангера
корупціонером, то дозволяли. До речі, один з останніх судів виграли буквально
за кілька днів до того, коли на Катю напали. Мангер програв. Тому отака ситуація.
- Каті
погрожували?
-
Погрожували, і вона цього ніколи не приховувала. Ще два чи три роки тому
впіймали людей, які мали підпалити нам двері в квартиру. Кілька разів ламали
замки. Ми потім їх міняли. Нам писали на дверях незрозумілі кримінальні знаки -
хрести ставили.
Вона
завжди казала: «Тату, зараз в країні війна, маса зброї, маса криміналізованих
елементів. Треба просто звикнути жити в цьому суспільстві та в цій ситуації».
Думаю, багато про що я не знав, бо Катя мене як батька оберігала.
Останні
місяці вона підозрювала, що нападуть. І кілька разів, коли почалися напади на
Стерненка, Нікітенка, казала мені: «Тату, я - наступна». Якоюсь мірою, вона
вживала запобіжних заходів. Мангер бреше, що була охорона. Не було жодної
охорони. Сергій (чоловік Каті - УП), її друзі та я намагалися її ввечері
супроводжувати. Вона ніколи ввечері сама не поверталася додому, не гуляла сама
по місту.
Наша
помилка була в тому, що ніхто не думав, що все станеться так зухвало - вранці,
влітку, коли світить сонце і ходять десятки людей, пів на дев'яту, всі йдуть на
роботу. У цей час ми не могли її охороняти, у нас була робота, ми в різний час
роз'їжджалися. Спочатку я, потім Сергій, потім вона. Очевидно, вони це
відслідкували і вирішили, що єдиний шанс, коли вона одна - це вранці.
-
Усвідомлюючи ризик нападу, Катя все одно не зупинялася...
- Ні.
Вона боролася, навіть перебуваючи в лікарні. Її стан був важкий, їй боліло. Її
лікували, але в залишках сил вона давала інтерв'ю. Вона дуже хотіла вижити і
далі продовжувати боротися.
Один із
друзів запитав якось: «Катю, як ти думаєш, а скільки в тебе ця охорона біля
палати буде?» А вона сказала: «Я думаю, що недовго, ти ж розумієш, що коли я
вийду звідси, то піду викладати англійську мову та літературу». У неї був такий
жарт. Вона продовжувала цю боротьбу, скільки могла. Майже до останнього дня
свого життя. Коли бачила в новинах, що відбувається в Херсоні, просила: «Тату,
набери мені номер», бо руки не слухались. Херсонські друзі питали поради, вона
розповідала, що і як зробити.
- Про що
після трагедії хотіли поговорити з вами політики? Адже ви писали про ці спроби.
- Не
знаю. Поки Катя лежала в лікарні - ніхто не хотів поговорити. Коли Катя
померла, Гордєєв з'явився на похороні. А вже, безумовно, коли виступив на ТСК,
то з'явилося багато людей, депутатів - від «Батьківщини», від Блоку Петра
Порошенка, чиновників з обласної адміністрації, їхніх друзів, які телефонували,
приходили, дзвонили моїм друзям. Рищук писав мені відкритий лист у Фейсбуці.
Усі захотіли зі мною поспілкуватися. Масово. Але я на контакт не пішов.
- А були
якісь спроби натиснути через спецслужби чи правоохоронців?
- Ні.
Безумовно, ми спілкуємося зі СБУ та Міністерством внутрішніх справ, але в
рамках провадження, у присутності адвоката, і ніколи особистих зустрічей чи домовленостей
у мене не було ні зі СБУ, ні з МВС, ні з ГПУ.
Був
певний на Катю тиск, коли вона лежала в лихоманці. Поліція дуже хотіла її
допитати, прорватися в палату, коридор. Чинили тиск, викликали на допит мене,
чоловіка. Погрожували, що якщо ми не прийдемо, то нас доправлять силоміць, а в
цей час стан Каті був критичним, і ми були біля неї. Це залишило дуже
неприємний слід. З боку ж Служби безпеки все було дуже коректно, тим паче, що
Катя їм довіряла.
- А
поліція навпаки - часто була об'єктом критики.
- Вона
часто їх критикувала. Це - не лише справа Антощука, ще була маса інших прізвищ.
Чесно кажучи, Катя не дуже полюбляла херсонську поліцію. І було за що. Хоча
коли тільки створилася нова поліція, вона була дуже захоплена цією ідеєю. Потім
побачила, що нова поліція - не дуже нова, а люди, яких звільнили, по судах всі
відновилися, ті стали просити 3%, інші - когось дахували. Вона зневірилася.
Якось
Катя навіть сфотографувала на мостопереході вульгарний напис про міліціонерів і
розмістила на обкладинці до профілю у Фейсбуці. Це чомусь стало великою подією,
мало через суд не намагалися зняти, поліція зверталася до мера.
- На
жаль, політики використовують вашу трагедію у своїх цілях, звинувачуючи одне
одного в замовленні, поливаючи брудом. Як ви до цього ставитесь?
-
Безумовно, на виборах часто використовують різні технології. Не завжди з точки
зору сприйняття нормальної людини - нормальні. Це дуже неприємно, навіть
відразливо.
Я
вважаю, що якби не було виборів, якось по-іншому розвивалось би слідство. А
так, безумовно, що кожен кандидат боїться за свій рейтинг і бачить у цій
ситуації загрозу. Я не суддя, але Рищук і Гордєєв теж винні. Можливо, Петро
Порошенко боїться віддати їх правосуддю, бо вважає, що це погіршить його
рейтинг. Хоча, можливо, якби він це зробив - навпаки, підвищило б.
Так
вийшло, що ці люди (Мангер, Рищук, Гордєєв - УП) належать до різних партій, але
спільна ідея наживи, корупції з'єднала їх у спільну місцеву феодальну силу,
незалежно від партійної приналежності.
Я так
розумію, що владою людям, які можуть сприяти результатам виборів, якась
індульгенція дана. До певної міри ви можете робити що хочете, але забезпечте
нам перемогу. Очевидно, це й призводить до таких ситуацій.
Я три
місяці провів поруч з Катею, і ці три прізвища звучали постійно - Гордєєв,
Рищук, Мангер. Мангер, Рищук, Гордєєв. Розумієте, вони робили свої оборудки
разом, разом відпочивали, їли, пили, ходили в ресторани, їздили в сауни. Хтось
із них сказав, що треба її вбити, інші - погодились. А те, що знали вони всі,
тут немає жодних сумнівів.
Я
сподіваюся, що винних покарають. Убито мою єдину доньку. Вбита юна людина,
прогресивна, сучасна, розумна, весела. Людина, яка дивилась на багато кроків
уперед. Я не сумніваюся, що Катя стала би відомим політиком в Україні. Вона
йшла до цього роками і вчилась цьому. Вона старалася не заплямувати себе ніколи
і ні в чому.
Для мене
це - страшна втрата. Для майбутнього України - теж це велика втрата. Мені
більше нічого втрачати, і я казав це тим, хто хотів зі мною зустрітися. Заради
світлої пам'яті Каті, за істину в розслідуванні її вбивства я буду боротись до
кінця, незважаючи ні на що.
Фото
Ганни Грабарської
Автор:
Надія Суха
Джерело: «Українська правда»
(