rss
03/18/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#347

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Батько Каті Гандзюк: «Вбивць Каті потрібно знищити політично, ці люди не мають права нами керувати»

Кінець лютого для Віктора Михайловича видався складним і виснажливим. Кілька разів він виходив із зали суду над Владиславом Мангером глибоко розчарованим і пригніченим. Доки журналісти під час перерви намагаються пробратися за коментарем до підозрюваного чи його захисників, батько Гандзюк мовчки сидить у кріслі потерпілого поруч зі своїм адвокатом - Євгенією Закревською.

 

І лише після засідання виходить до преси зі словами: «Це - фарс».

Віктор Михайлович Гандзюк - талановитий хірург, заслужений лікар України. Однак, увага телекамер прикута до нього зовсім з іншого приводу.

31 липня цинічно напали на його доньку Катерину Гандзюк, активістку та чиновницю з Херсона, літнього ранку її облили кислотою на очах у перехожих. Кілька місяців Катя потерпала від болю та жахливих опіків, продовжуючи свою боротьбу в лікарняній палаті. 4 листопада її не стало.

За півроку слідства прокуратура називає прізвище лише одного замовника вбивства - нині відстороненого від посади голови Херсонської обласної ради Владислава Мангера. Проте, друзі та рідні Катерини переконані: поруч із ним на лаві підсудних повинні бути ще, щонайменше, двоє людей - голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв та його вже відсторонений заступник Євген Рищук.

Відсторонення від посад - наразі єдине покарання для ймовірних замовників вбивства Каті Гандзюк. Минулого тижня Апеляційний суд міста Київ відмовився переглядати арешт Владислава Мангера. А Шевченківський - продовжувати підозрюваному запобіжний захід.

«Я сподіваюся, що винних покарають. Убито мою єдину доньку», - постійно повторює Віктор Михайлович. Попри увесь цинізм деяких учасників цього процесу, батько продовжує вірити - вбивці його доньки обов'язково понесуть покарання.

Він погодився на важку розмову з нами і розповів, чому вважає названих людей причетними до вбивства його доньки, хто та як намагається тиснути на нього впродовж слідства, хто з політиків намагався з ним поговорити та якою була Катя.

- Після одного зі судових засідань з розгляду апеляції щодо обрання Владиславові Мангеру запобіжного заходу ви казали, що потерпаєте від тиску і переслідування. Це триває і досі?

- Дійсно, це так. По-перше, я побачив, що за мною слідкують. Я практично щодня їздив на кладовище до Каті, і якось складалося, що це було наприкінці дня - після 16-17 години, коли немає нікого. Зазвичай, до темряви там бував. Кладовище за містом, у полі. Я помітив, що практично щодня мене хтось супроводжує. Тобто, з'являється машина з темним склом, з якої ніхто не виходить. Коли я сідаю і від'їжджаю, машина різко стартує і їде за мною, не обганяє, коли їду повільно, але і не відстає, коли пришвидшуюсь. Я вже звик. Виходив із кладовища і дивився - де ж моя друга машина. А вона ось.

Потім була серія дзвінків. Пропонували зустрітися. Казали, нібито, у них є якась інформація.

Потім просто телефонували і мовчали в слухавку.

- Тобто, інформація щодо розслідування?

- Так, щодо замовників. Зустріч мала бути лише один на один. А в соціальних мережах з'явилися боти, які писали на мою адресу багато поганого про мене і про Катю. Власне, все почалося з моменту, коли панові Мангеру вручили підозру в замовленні вбивства. А точніше, навіть, коли він вийшов під заставу.

- Як гадаєте, з якою метою це роблять?

- Я не думаю, що з метою простежити за мною. Тому що це робили б якось більш делікатно. А це відбувається дуже нахабно і відкрито. Очевидно, щоб залякати.

- Ви також згадували про своєрідний суспільний тиск. Що саме маєте на увазі?

- Людина (Владислав Мангер - УП) звинувачується в тяжкому злочині, і в цей же час він - зірка телеекрану. На всіх програмах, особливо на херсонських телеканалах, в Ютубі, він виступає та розповідає, який він хороший, яка порядна людина і чудовий господарник. Його права рука, пан Ільченко з помічниками, як депутат Херсонської міської ради, збирає мітинги. На цих мітингах лунають негарні лозунги про Катю, викрикують всяку гидку інформацію. Потім з'являються коментарі в Інтернеті.

Щодо пана Ільченка - на дев'ятий день після похорону з'явилася стаття пана Ільченка в Інтернеті. Він багато написав всякої гидоти про Катю. Зокрема, слова на зразок: «Ви кажете, що Катю любили? Та ні, не любили. Ось за 9 днів після похорону принесли всього один букет нових квітів на могилу». Мені не вкладається це в голові.

  Title
  Фото з сторінки Катерини Ганзюк у Вікіпедії

Можливо, це так і було. І, найімовірніше, так і було. Такий стан в усіх був. Зараз могила потопає у квітах. А тоді, в перші дні, коли Каті не стало, не до того було. А ця людина ходила і рахувала. Щось є у цьому таке, знаєте, не людське, некрофільське. Гидотне.

- Як ви навчилися реагувати на таке?

- Я стараюся не реагувати. Якщо люди часто пишуть, я їх видаляю з Фейсбуку. Але я вже звик, що до Каті завжди неоднозначно ставилися і вона багатьом проросійським політикам і корупціонерам не подобалася.

Завжди були проплачені газети та сайти, які щось писали. Я вже знав, які це газети, і знав - як тільки Катя щось зробить добре, одразу проплачені газети починають писати: «Гандзюк така й така». Я якось звик до того ще тоді. А зараз це неприємно, але я реагую на це як на те, що мусить бути в цьому світі.

- У своєму інтерв'ю Мангер заявив, начебто, Катю були готові прийняти в закордонних клініках. Це правда?

- Ні, це не правда. Дійсно, ми хотіли перевести її до багатьох клінік. Але вона не була транспортабельна - стан здоров'я не дозволяв. Був такий період, коли її вже можна було переводити. Низка клінік, німецьких, французьких, австрійських, просили у нас фотографії, аналізи, потім ще фотографії. Зазвичай, відповідали: досвіду лікування таких важких опіків у нас не було.

Останньою була віденська клініка. Ми теж проводили переговори десь за тиждень до смерті. У понеділок мав відбутися консиліум лікарів. Дивлячись на знімки, на дані аналізів та те, що їй вже зробили, мали прийняти рішення - брати її чи ні. Та, на жаль, у неділю Каті не стало.

А що стосується Мангера, він не може цього знати. В області стався такий жахливий злочин - облили кислотою людину. Не тільки активістку, а чиновницю. Облили кислотою виконуючу обов'язки керівника апарату міської ради і радника мера. Мені завжди здавалося, що голова облдержадміністрації, обласної ради мали би якось зреагувати. Зробити хоча б якусь прес-конференцію чи видати якесь комюніке.

Принаймні, мали поцікавитися, що з нею, може, щось треба, може, треба літак, щоб доправити її, скажімо, до Києва. Може, допомогти з якимись сучасними пов'язками. Очевидно, людям з такими посадами, які зараз маніпулюють прокурорами, суддями, це більше під силу.

А вони боягузливо, тихо мовчали, ніхто не чув від обласної адміністрації та ради жодного слова. Жодного слова до дня смерті. А зараз вони кажуть, що її брали іноземні клініки. Очевидно, вони не знають, тому що жодної участі в цьому не брали. Хоча могли б, з їхніми зв'язками та грошима.

Все робили ми - її чоловік, друзі Каті і я. Друзі домовлялися за літак, повітряний коридор, аеропорт, київську клініку, за ліки з-за кордону. Міська влада теж допомагала, цікавилась. А обласна - мовчала. Перша реакція - прихід пана Гордєєва на похорон. Але друзі Каті його не пустили, бо вже на той час була інформація, що він може бути причетним.

- У тому ж інтерв'ю Мангер казав, нібито, ви винесли з палати телефон і комп'ютер Каті. Це так?

- Мені складно коментувати це питання зараз. У слідчих органів немає до нас претензій стосовно ноутбука і телефона. І в нас немає претензій до слідчих органів. Усе зроблено в межах чинного законодавства. Все інше - це вигадки. На жаль, в інтересах слідства я не можу сказати детальніше.

- Під час поїздки до Харкова президент Порошенко обмовився, що мав з вами зустріч. Про що ви розмовляли з ним?

- У нас була домовленість з людьми, які організовували цю зустріч, що вона залишиться між нами. Я мовчав, а потім Петро Олексійович про це розповів на зустрічі в Харкові.

Ми говорили про Катю, про горе, яке сталося, про можливих замовників. Він досить щиро поспівчував мені, поставився з розумінням.

- Навіщо він ініціював зустріч?

- Це сталося після мого виступу на засіданні Тимчасової слідчої комісії. Я назвав три прізвища. Я сказав, що цих людей потрібно знищити політично, що ці люди не мають права нами керувати, що вони мусять бути поза політикою, оскільки вони заплямували себе.

З будинку, де вони керують, вийшли люди, які вбили Катю, вони спілкувалися з цими людьми. Вони не реагували на те, що робиться в області. Тобто, або не хотіли бачити, або не бачили, або брали в цьому участь. Якщо не бачили, то які вони керівники? Якщо не хотіли - тим гірше. Якщо брали участь - це, взагалі, погано.

І на ТСК я сказав, що це - люди, які мають піти з політики назавжди. Безумовно, я назвав тоді БПП та «Батьківщину» партіями вбивць. Петро Олексійович вважав чи, принаймні, так мені сказав, що немає прямих доказів причетності членів БПП. На мою думку, президент хотів ситуацію пом'якшити, поговорити.

- Після засідання ТСК у Херсоні народні депутати повернулися, м'яко кажучи, шокованими. Що в місті відбувається таке, що могло їх так здивувати?

- Знаєте, я - не політик і не керівник. Я - лікар, і мій напрямок роботи трошки різниться. Але оскільки ми разом з Катею жили, вона багато чим ділилася і розповідала мені. Власне, глибше, ніж сказав, наприклад, Борислав Береза, я не скажу. Вони багато що називали - і вирубка лісу, і пісок, і контрабанда в Крим, і рейдерство.

- Наскільки глибоко та детально ви з Катею обговорювали ці процеси?

- Вона не дуже мене втягувала, але ми були не тільки донькою та батьком. Ми були дуже близькими друзями. Вона дуже багато ділилася зі мною, я дуже багато знав про неї. Про те, що вона робила і чим займалася.

Ми часто щось обговорювали, я бачив, як вона гуртує свої думки, давав власні коментарі. А потім дивлюся, кілька годин - і пост з'являється саме про це. Ми часто сперечалися. Часто вона мала рацію, часто - я. Я втратив не тільки доньку, але і дуже близького друга.

- У чому полягав конфлікт між вашою донькою та імовірними замовниками?

- Я багато з Катею спілкувався, і, безумовно, вона глибше за мене розуміла ситуацію. Катя завжди вважала, що її замовили три людини: Мангер, Гордєєв і Рищук. Вона неодноразово називала ці прізвища. А причини - вона викривала корупційні схеми, а також - загальна політична ситуація в місті.

Катя була дуже проукраїнською та в останні роки вельми сильною політичною фігурою в Херсоні. Ці люди розуміли, що якщо вона залишиться, більше корупційні схеми не зможуть розвиватися. Можливо, вони думали, що вона якимось чином вплине на вибори, місцеві чи до Верховної Ради.

У тому політичному пасьянсі, який розкладався, вона була важливим гравцем, але не на їхньому боці, тому - небезпечною. Я думаю, справа не лише в схемах. Вона була дуже незручною, насамперед, для «білого дому» - обласної адміністрації та ради.

- Друзі Каті кажуть, що протистояння почалося з поста, в якому вона опублікувала виписку по зарплаті та інформацію про те, як тодішній начальник управління захисту економіки вимагає від неї гроші. Ви теж так вважаєте?

- Ви про справу Антощука (Гандзюк публічно звинуватила начальника управління захисту економіки в Херсонській області Артема Антощука у вимаганні хабара від працівників міської ради - УП)? Це було у вересні 2017 року. Там була серія судів, які закінчились його звільненням. Але мені здається, що вся історія почалася тоді, коли вона вийшла з «Батьківщини». Нещодавно я знайшов заяву в її документах і опублікував у Фейсбуці.

Катя свого часу багато років працювала в «Батьківщині» і пройшла там хорошу політичну школу. На жаль, вона вийшла, коли Юлія Тимошенко продала партію в Херсоні Мангеру. Ільченко пише, що не одразу. Звісно, не в той день, коли Мангер прийшов. Вона ще на щось сподівалася. Але відтоді почалося протистояння.

Потім вони з Нікітенком (Сергій Нікітенко - херсонський журналіст та активіст, друг Каті Гандзюк - УП) зняли фільм «Мангер, який він є». Були суди, його то забороняли показувати, то дозволяли, то забороняли називати Мангера корупціонером, то дозволяли. До речі, один з останніх судів виграли буквально за кілька днів до того, коли на Катю напали. Мангер програв. Тому отака ситуація.

- Каті погрожували?

- Погрожували, і вона цього ніколи не приховувала. Ще два чи три роки тому впіймали людей, які мали підпалити нам двері в квартиру. Кілька разів ламали замки. Ми потім їх міняли. Нам писали на дверях незрозумілі кримінальні знаки - хрести ставили.

Вона завжди казала: «Тату, зараз в країні війна, маса зброї, маса криміналізованих елементів. Треба просто звикнути жити в цьому суспільстві та в цій ситуації». Думаю, багато про що я не знав, бо Катя мене як батька оберігала.

Останні місяці вона підозрювала, що нападуть. І кілька разів, коли почалися напади на Стерненка, Нікітенка, казала мені: «Тату, я - наступна». Якоюсь мірою, вона вживала запобіжних заходів. Мангер бреше, що була охорона. Не було жодної охорони. Сергій (чоловік Каті - УП), її друзі та я намагалися її ввечері супроводжувати. Вона ніколи ввечері сама не поверталася додому, не гуляла сама по місту.

Наша помилка була в тому, що ніхто не думав, що все станеться так зухвало - вранці, влітку, коли світить сонце і ходять десятки людей, пів на дев'яту, всі йдуть на роботу. У цей час ми не могли її охороняти, у нас була робота, ми в різний час роз'їжджалися. Спочатку я, потім Сергій, потім вона. Очевидно, вони це відслідкували і вирішили, що єдиний шанс, коли вона одна - це вранці.

- Усвідомлюючи ризик нападу, Катя все одно не зупинялася...

- Ні. Вона боролася, навіть перебуваючи в лікарні. Її стан був важкий, їй боліло. Її лікували, але в залишках сил вона давала інтерв'ю. Вона дуже хотіла вижити і далі продовжувати боротися.

Один із друзів запитав якось: «Катю, як ти думаєш, а скільки в тебе ця охорона біля палати буде?» А вона сказала: «Я думаю, що недовго, ти ж розумієш, що коли я вийду звідси, то піду викладати англійську мову та літературу». У неї був такий жарт. Вона продовжувала цю боротьбу, скільки могла. Майже до останнього дня свого життя. Коли бачила в новинах, що відбувається в Херсоні, просила: «Тату, набери мені номер», бо руки не слухались. Херсонські друзі питали поради, вона розповідала, що і як зробити.

- Про що після трагедії хотіли поговорити з вами політики? Адже ви писали про ці спроби.

- Не знаю. Поки Катя лежала в лікарні - ніхто не хотів поговорити. Коли Катя померла, Гордєєв з'явився на похороні. А вже, безумовно, коли виступив на ТСК, то з'явилося багато людей, депутатів - від «Батьківщини», від Блоку Петра Порошенка, чиновників з обласної адміністрації, їхніх друзів, які телефонували, приходили, дзвонили моїм друзям. Рищук писав мені відкритий лист у Фейсбуці. Усі захотіли зі мною поспілкуватися. Масово. Але я на контакт не пішов.

- А були якісь спроби натиснути через спецслужби чи правоохоронців?

- Ні. Безумовно, ми спілкуємося зі СБУ та Міністерством внутрішніх справ, але в рамках провадження, у присутності адвоката, і ніколи особистих зустрічей чи домовленостей у мене не було ні зі СБУ, ні з МВС, ні з ГПУ.

Був певний на Катю тиск, коли вона лежала в лихоманці. Поліція дуже хотіла її допитати, прорватися в палату, коридор. Чинили тиск, викликали на допит мене, чоловіка. Погрожували, що якщо ми не прийдемо, то нас доправлять силоміць, а в цей час стан Каті був критичним, і ми були біля неї. Це залишило дуже неприємний слід. З боку ж Служби безпеки все було дуже коректно, тим паче, що Катя їм довіряла.

- А поліція навпаки - часто була об'єктом критики.

- Вона часто їх критикувала. Це - не лише справа Антощука, ще була маса інших прізвищ. Чесно кажучи, Катя не дуже полюбляла херсонську поліцію. І було за що. Хоча коли тільки створилася нова поліція, вона була дуже захоплена цією ідеєю. Потім побачила, що нова поліція - не дуже нова, а люди, яких звільнили, по судах всі відновилися, ті стали просити 3%, інші - когось дахували. Вона зневірилася.

Якось Катя навіть сфотографувала на мостопереході вульгарний напис про міліціонерів і розмістила на обкладинці до профілю у Фейсбуці. Це чомусь стало великою подією, мало через суд не намагалися зняти, поліція зверталася до мера.

- На жаль, політики використовують вашу трагедію у своїх цілях, звинувачуючи одне одного в замовленні, поливаючи брудом. Як ви до цього ставитесь?

- Безумовно, на виборах часто використовують різні технології. Не завжди з точки зору сприйняття нормальної людини - нормальні. Це дуже неприємно, навіть відразливо.

Я вважаю, що якби не було виборів, якось по-іншому розвивалось би слідство. А так, безумовно, що кожен кандидат боїться за свій рейтинг і бачить у цій ситуації загрозу. Я не суддя, але Рищук і Гордєєв теж винні. Можливо, Петро Порошенко боїться віддати їх правосуддю, бо вважає, що це погіршить його рейтинг. Хоча, можливо, якби він це зробив - навпаки, підвищило б.

Так вийшло, що ці люди (Мангер, Рищук, Гордєєв - УП) належать до різних партій, але спільна ідея наживи, корупції з'єднала їх у спільну місцеву феодальну силу, незалежно від партійної приналежності.

Я так розумію, що владою людям, які можуть сприяти результатам виборів, якась індульгенція дана. До певної міри ви можете робити що хочете, але забезпечте нам перемогу. Очевидно, це й призводить до таких ситуацій.

Я три місяці провів поруч з Катею, і ці три прізвища звучали постійно - Гордєєв, Рищук, Мангер. Мангер, Рищук, Гордєєв. Розумієте, вони робили свої оборудки разом, разом відпочивали, їли, пили, ходили в ресторани, їздили в сауни. Хтось із них сказав, що треба її вбити, інші - погодились. А те, що знали вони всі, тут немає жодних сумнівів.

Я сподіваюся, що винних покарають. Убито мою єдину доньку. Вбита юна людина, прогресивна, сучасна, розумна, весела. Людина, яка дивилась на багато кроків уперед. Я не сумніваюся, що Катя стала би відомим політиком в Україні. Вона йшла до цього роками і вчилась цьому. Вона старалася не заплямувати себе ніколи і ні в чому.

Для мене це - страшна втрата. Для майбутнього України - теж це велика втрата. Мені більше нічого втрачати, і я казав це тим, хто хотів зі мною зустрітися. Заради світлої пам'яті Каті, за істину в розслідуванні її вбивства я буду боротись до кінця, незважаючи ні на що.

Фото Ганни Грабарської

Автор: Надія Суха

Джерело: «Українська правда»
(

«Аграрні барони»: як керівництво Академії аграрних наук отримує для себе і родичів державну землю

 

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com