rss
03/18/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#347

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Призначення потрібне, та чи не запізніле?

Призначення першого заступника командувача Сил спеціальних операцій Сергія Кривоноса заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ) бачиться сильним кадровим ходом президента України.

 

Сильним, але чи не запізнілим?

Згадаймо: з моменту початку військових дій на Донбасі, точніше, в ОРДЛО, багато писалося про незадовільну кадрову ситуацію в усіх ланках, які можна зарахувати до системи національної безпеки України.

Про паркетних і, перепрошую, пузатих генералів у системі Міноборони та Генштабу, які давно (деякі ніколи) не нюхали пороху і не брали участь у жодних бойових діях, про корупціонерів, котрі заробляють на війні, про зрадників, які «зливають» не тільки інформацію, а й полонених, про тих, хто мав би забезпечити бійців на фронті (особливо на першій лінії оборони) всім необхідним, а на ділі цинічно звалили усе на плечі волонтерів та небайдужих українців усього світу і багато ще чого.

Пізніше - через кілька років війни - почали писати про те, що фронт виховає і висуне цілу групу наших вітчизняних «Наполеонів», тобто молодих офіцерів, котрі зможуть рішуче оновити всю систему національної безпеки і оборони України.

Однак, час минав, а у Києві таких «Наполеонів» щось не спостерігалось.

На фронті вони були, є і ще сформуються. Це безумовно.

Проте, переводити їх до столиці не поспішав ніхто - ні міністр оборони, ні начальник Генштабу, ні Верховний головнокомандувач. Обходилися «старою» гвардією.

Може, тому, що не боялися їх у плані потенційної конкуренції? Не хотіли власними руками посадити у високе крісло потенційного наступника?

І ОСЬ, НАРЕШТІ, ТАКЕ НАГАЛЬНЕ ТА ПОТРІБНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ВІДБУЛОСЯ.

Чому? Очільники системи української нацбезпеки і оборони «прозріли»? Зрозуміли, що настав час рішуче оновлювати силові та безпекові командні органи?

Може, й так. А може, й не тільки тому.

Ще раз проаналізуймо ситуацію.

Кривоноса призначили на місце, яке до нього посідав колишній бізнес-партнер Петра Порошенка Олег Свинарчук, котрий поміняв прізвище, став Гладковським і під цим прізвищем з Черкас, де він очолював порошенківський автозавод «Богдан», був своїм босом перекинутий до столиці на дуже відповідальну стратегічно важливу посаду заступника секретаря РНБОУ.

Чому ж тоді Верховний головнокомандувач вважав, що бізнесмен Свинарчук-Гладковський краще буде виконувати ці важливі функції в безпековому штабі, ніж професійний військовий на зразок С. Кривоноса?

Тепер же, коли у результаті журналістського (зауважте - журналістського, а не прокурорського чи есбеушного!) розслідування О. Гладковського запідозрили в нечистих оборудках на оборонних замовленнях і терміново звільнили, Петрові Порошенку потрібно заспокоїти громадськість тим, що на місце одного скомпрометованого бізнесмена-посадовця не призначено когось подібного з кола своїх партнерів, колишніх чи чинних.

Ось тут і згодилася людина з бездоганною репутацією. Життя нас вчить обережності у висновках, тому уточню: поки що бездоганною.

Хоча щось мені підказує, що цей чоловік є справжнім, і в корупційні схеми не влипне.

  Title
  Президент представляє секретарю РНБОУ
О. Турчинову його нового заступника -
Сергія Кривоноса

Судіть самі. Сергій Кривонос, уродженець Кременчука, що на Полтавщині, з юності присвятив себе військовій справі. Одразу вибрав собі спеціалізацію розвідника, став спецпризначенцем широкого профілю, командиром. Його полк двічі відзначався серед найкращих військових частин України. На початку війни на Донбасі у 2014 році Кривонос був начальником штабу Високомобільних десантних військ.  Брав участь у військових діях, 47 днів обороняв у оточенні Краматорський аеропорт, не втративши при цьому жодного бійця.

Восени 2014 року С. Кривоноса призначено начальником Управління спеціальних операцій Генерального штабу. Через 2 роки він був призначений першим заступником командувача Сил спеціальних операцій ЗС України.

Що цікаво - С. Кривонос балотувався кандидатом у президенти України в нинішніх перегонах від маловідомої партії «Воїни АТО». Нещодавно він знявся з виборів. Відбулося це після його зустрічі з Петром Порошенком.

С. Кривонос цю зустріч підтвердив.

Ця рокіровка - з кандидата у президенти у Раду нацбезпеки і оборони - примусила мене згадати історію. Коли під час виборів президента Росії популярний у військах генерал Олександр Лебедь зняв свою кандидатуру на користь Єльцина і отримав за це посаду секретаря Ради нацбезпеки Росії.

С. Кривоніс також пояснює своє добровільне зняття з перегонів тим, що не хоче під час війни конкурувати з Верховним головнокомандувачем, якого міняти не можна.

Перепрошую, а коли С. Кривоніс реєструвався кандидатом у президенти, він що, вважав, що Головнокомандувача треба міняти?

Трохи дитяче пояснення з вуст мужнього досвідченого воїна, але початкуючого політика, котрого, можливо, зіграли «втемну» - спочатку підштовхнули балотуватися, концентрували навколо нього симпатії виборців-вояків, а потім його устами заявили, що Верховного, мовляв, міняти не слід. Інакше кажучи, треба знову обрати.

Як не кажи, а непрямий заклик до голосування за П. Порошенка прозвучав.

Але чи сприймуть цей заклик воїни? Адже тепер усі навчилися відділяти ставлення до людини як фахівця своєї справи і до нього ж як до кандидата в політики.

Приклад тому - Віталій Кличко. Як боксера його шанують, як міського голову доволі часто критикують.

Але ще раз повторю: на мій погляд, С. Кривонос на своєму місці, і це призначення є вдалим. Хоча й, можливо, запізнілим. У тому сенсі, що чинного Головнокомандувача таке правильне призначення може уже й не врятувати...

 

Українська політика у символах і знаках: ялинка готує удар у відповідь

Альтернативний кандидат

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com