Чи кожна болотяна черепаха може похвалитися своїм болотом? Значною мірою це
залежить і від нас з вами. Болотяна європейська черепаха, як вид, близький до уразливого
стану в природі, занесена до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи,
Європейського Червоного списку, а також охороняється Конвенцією про охорону дикої
флори і фауни та природних середовищ існування в Європі.
| |
«Зустріч» із цією черепахою відбулася просто на околицях Рівного, коли вона відпочивала поблизу Басівкутського озера
| |
Саме на болотяну черепаху схожа симпатична тітонька
Тортила з казки про Буратіно і золотий ключик.
До речі, це - єдиний вид черепах, що є в Україні. Але через осушення боліт,
зміни русла річок, знищення дрібних водойм, чисельність виду, на жаль, скорочується.
В Україні болотяна черепаха мешкає у водоймах басейну Чорного моря, зокрема,
в болотистій місцевості Полісся, а також на Закарпатті та в Криму. Трапляється у
лісових, лісостепових та степових районах, де заселяє болота, плавні, озера, ставки,
меліоративні канали, річкові затоки зі стоячою або слабо проточною водою з мулистим
дном. Живе, зокрема, й на території Рівненського природного заповідника та Національного
парку «Дермансько-Острозький», - розповідає начальник відділу наукової, еколого-освітньої
роботи та рекреаційного благоустрою національного парку Оксана Головко. - У неглибоких
спокійних водоймах вона тримається на невеликій глибині, досить швидко повзає дном
або плаває завдяки перетинкам між пальцями. По землі рухається значно повільніше,
але все ж швидше за своїх родичок - сухопутних черепах. Здебільшого, намагається
триматися неподалік від водойми й при найменшому натяку на небезпеку миттєво пірнає
на дно, де може закопатися у мул і перечекати загрозу.
Болотяні черепахи - всеїдні, але надають перевагу кормам тваринного походження:
комахам, ракоподібним, молюскам, пуголовкам і жабам, рибі, також поїдають водорості.
Знищуючи личинок комарів та хворих риб, приносять користь людям.
Десь наприкінці квітня - початку травня-червня вони
виходять з води і відкладають яйця. До речі, найбільш активні болотяні черепахи
у цей період у найтепліший час доби - обід. Однак, спекотного літа їх можна побачити
лише вранці та після заходу сонця. Хоча зустрітися з ними не так просто, бо при
появі людини (як і тварини) вони миттєво плюхкають у воду. Їхні потужні лапи з довгими
кігтями дозволяють їм легко плавати у заростях і навіть зариватися у мулистий ґрунт
або під листя. Обожнюють водну рослинність і ховаються у неї при найменшій можливості.
Доволі активні вдень, уночі сплять на дні «родинної» водойми.
А ще болотяні черепахи - просто унікальні щодо пристосування у довкіллі. Уявляєте,
дихають вони за допомогою витягування-втягування кінцівок, відтак - розширення легеневого
міхура. Накопичуючи певну кількість енергії, ці холоднокровні тварини витрачають
її в десятки разів менше, ніж теплокровні тварини такого ж розміру. Мала активність
дозволяє їм не відчувати голод кілька тижнів, а то й місяців у штучних умовах.
Раз на 15-20 хвилин болотяні черепахи підіймаються на поверхню водойми, в якій
живуть, щоб запастися повітрям. Вони охоче приймають сонячні ванни на березі, адже
потребують не лише тепла, а й ультрафіолету. Інакше не виробляється вітамін D3,
без якого деформується панцир. Трапляється, виходить черепаха на берег погрітися
на сонці й так захоплюється процесом, що може відійти від рідної водойми на сотні
метрів. Цим і користуються браконьєри, які виловлюють унікальних тварин. Значне
зменшення популяції європейської болотяної черепахи, здебільшого, й пов'язують з
її відловом і утриманням у неволі. Особливо прикро, що тварин найчастіше підбирають
з берега саме у період їхнього розмноження, це, зазвичай, закінчується загибеллю
черепашенят.
Тривалість життя болотяної черепахи - кілька десятків років. Буває, оселивши
її вдома, люди починають годувати її травою, капустою та іншими овочами, не поцікавившись,
який раціон потрібен насправді. На такій голодній «дієті» тварина витримує недовго
- менше, ніж рік.
І хоча болотяна черепаха дотримується досить потаємного способу життя, але все
ж декому, як нещодавно нам, щастить-таки її побачити. І не на поліському болоті,
а просто в околицях Рівного, коли вона відпочивала поблизу Басівкутського озера.
Якщо ж і вам пощастило, найкраще, що можете зробити, - сфотографувати і дати
їй спокій. Як це і зробили ми. А вона сама дасть собі раду, як і її родичі мільйони
років тому.
Автор: Людмила Ступчук, Рівне
Джерело: «День»