Чи кожна болотяна черепаха може похвалитися своїм болотом? Значною мірою це залежить і від нас з вами. Болотяна європейська черепаха, як вид, близький до уразливого стану в природі, занесена до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, Європейського Червоного списку, а також охороняється Конвенцією про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі.

«Зустріч» із цією черепахою відбулася просто на околицях Рівного, коли вона відпочивала поблизу Басівкутського озера

Саме на болотяну черепаху схожа симпатична тітонька Тортила з казки про Буратіно і золотий ключик.

До речі, це - єдиний вид черепах, що є в Україні. Але через осушення боліт, зміни русла річок, знищення дрібних водойм, чисельність виду, на жаль, скорочується.

В Україні болотяна черепаха мешкає у водоймах басейну Чорного моря, зокрема, в болотистій місцевості Полісся, а також на Закарпатті та в Криму. Трапляється у лісових, лісостепових та степових районах, де заселяє болота, плавні, озера, ставки, меліоративні канали, річкові затоки зі стоячою або слабо проточною водою з мулистим дном. Живе, зокрема, й на території Рівненського природного заповідника та Національного парку «Дермансько-Острозький», - розповідає начальник відділу наукової, еколого-освітньої роботи та рекреаційного благоустрою національного парку Оксана Головко. - У неглибоких спокійних водоймах вона тримається на невеликій глибині, досить швидко повзає дном або плаває завдяки перетинкам між пальцями. По землі рухається значно повільніше, але все ж швидше за своїх родичок - сухопутних черепах. Здебільшого, намагається триматися неподалік від водойми й при найменшому натяку на небезпеку миттєво пірнає на дно, де може закопатися у мул і перечекати загрозу.

Болотяні черепахи - всеїдні, але надають перевагу кормам тваринного походження: комахам, ракоподібним, молюскам, пуголовкам і жабам, рибі, також поїдають водорості. Знищуючи личинок комарів та хворих риб, приносять користь людям.

Десь наприкінці квітня - початку травня-червня вони виходять з води і відкладають яйця. До речі, найбільш активні болотяні черепахи у цей період у найтепліший час доби - обід. Однак, спекотного літа їх можна побачити лише вранці та після заходу сонця. Хоча зустрітися з ними не так просто, бо при появі людини (як і тварини) вони миттєво плюхкають у воду. Їхні потужні лапи з довгими кігтями дозволяють їм легко плавати у заростях і навіть зариватися у мулистий ґрунт або під листя. Обожнюють водну рослинність і ховаються у неї при найменшій можливості. Доволі активні вдень, уночі сплять на дні «родинної» водойми.

А ще болотяні черепахи - просто унікальні щодо пристосування у довкіллі. Уявляєте, дихають вони за допомогою витягування-втягування кінцівок, відтак - розширення легеневого міхура. Накопичуючи певну кількість енергії, ці холоднокровні тварини витрачають її в десятки разів менше, ніж теплокровні тварини такого ж розміру. Мала активність дозволяє їм не відчувати голод кілька тижнів, а то й місяців у штучних умовах.

Раз на 15-20 хвилин болотяні черепахи підіймаються на поверхню водойми, в якій живуть, щоб запастися повітрям. Вони охоче приймають сонячні ванни на березі, адже потребують не лише тепла, а й ультрафіолету. Інакше не виробляється вітамін D3, без якого деформується панцир. Трапляється, виходить черепаха на берег погрітися на сонці й так захоплюється процесом, що може відійти від рідної водойми на сотні метрів. Цим і користуються браконьєри, які виловлюють унікальних тварин. Значне зменшення популяції європейської болотяної черепахи, здебільшого, й пов'язують з її відловом і утриманням у неволі. Особливо прикро, що тварин найчастіше підбирають з берега саме у період їхнього розмноження, це, зазвичай, закінчується загибеллю черепашенят.

Тривалість життя болотяної черепахи - кілька десятків років. Буває, оселивши її вдома, люди починають годувати її травою, капустою та іншими овочами, не поцікавившись, який раціон потрібен насправді. На такій голодній «дієті» тварина витримує недовго - менше, ніж рік.

І хоча болотяна черепаха дотримується досить потаємного способу життя, але все ж декому, як нещодавно нам, щастить-таки її побачити. І не на поліському болоті, а просто в околицях Рівного, коли вона відпочивала поблизу Басівкутського озера.

Якщо ж і вам пощастило, найкраще, що можете зробити, - сфотографувати і дати їй спокій. Як це і зробили ми. А вона сама дасть собі раду, як і її родичі мільйони років тому.

Автор: Людмила Ступчук, Рівне

Джерело: «День»