На 66-му році життя помер відомий український літературознавець, публіцист, громадський діяч, доктор філологічних наук, професор Київського та Українського Вільного університетів (ФРН, м. Мюнхен) Анатолій Григорович Погрібний. Ми, випускники Київського інституту журналістики, пам'ятаємо Погрібного як одного з найкращих наших викладачів української літератури. 47 мільйонів українців втратили полум'яного інтелектуала-захисника своєї мови, літератури, пам'яті, історії, права на самоідентифікацію, зрештою - довгий час він вів на українському радіо передачу "Якби ми вчились так, як треба", яка мала дивовижний "інтерактив". Померла рідкісна сьогодні людина - небайдужа.

Від зими Анатолій Григорович хворів, і в Інституті його заміняли аспіранти. У новому навчальному році студенти-журналісти так і не познайомилися з легендарним викладачем, який так поетично і натхненно міг розповісти про апокрифи і агіографію, про твори Мелетія Смотрицького й Іпатіївський список, що ти виходив з пари, переконаний: "Це геніально". А коли відкривав першоджерела в бібліотеці, розумів, що все непросто. З викладачем, який так вимагав знати українську літературу, що Багряного, Барку, Уласа Самчука, Хвильового та інших знали всі - навіть ті, хто нічого не знав. Спочатку Анатолій Погрібний писав літературознавчі монографії - "Художній конфлікт і розвиток сучасної прози", "Осягнення сутності", "Яків Щоголів"", "Відповідальна перед епохою", "Олесь Гончар", "Борис Грінченко", "Борис Грінченко в літературному русі кінця XIX - початку XX ст.", але коли зрозумів, що історична епоха потребує його особистісного погляду, його таланту переконання мас, то зосередився на публіцистиці і видав збірники "Розмови про наболіле", "По зачарованому колу століть", "Раз ми є, то де?", "Поклик дужого чину". За публіцистику він отримав і державну премію імені Тараса Шевченка.

Уся Україна сумує з приводу передчасної смерті професора Анатолія Григоровича Погрібного, відомого культурного і громадського діяча, письменника, літературознавця, публіциста, великого патріота і невтомного трудівника, нашого учителя й колеги.