Закінчення. Початок
-
в номері 9 /2019
Вміння
не робити нічого зайвого, бізнес як медитація, життя без докорів сумління - про
це у продовженні нашої розмови з громадським діячем, підприємцем, власником музичної
крамниці «Вініл Клуб», веганського кафе «Om Nom Nom», екс-директором ЛКП «Лев», що займається
вирішенням проблеми безпритульних тварин у Львові, співорганізатором
LvivMozArt, Сніданків довіри та Бієнале довіри Олегом Мацехом.
- Пане Олеже,
особисто ви - довірлива людина? Розкажіть, будь ласка, якийсь випадок про свою довіру
і, можливо, розчарування.
| |
Індійські краєвиди |
- З цього приводу можете почитати мій livejournal про подорожі
Індією. Там є історія про мого товариша, до якого я ставився з великою довірою.
Ми разом їхали потягом до Мумбаю. І коли я одного ранку прокинувся, то побачив,
що він вкрав у мене все: фотоапарат, телефон, гроші. Все, що я мав. Мені було страшенно
прикро. Тоді один іранець сказав мені: «Чого ти переживаєш? Він тебе зробив надзвичайно
щасливим, звільнив від матеріального світу, який тобі заважав. Побачиш, що в тебе
почнеться зовсім нове життя. А якщо ти вважаєш, що це для тебе дуже цінні речі,
то добре їх берегти - це твоя відповідальність. Це не в ньому проблема, а в тобі.
Ти не повинен на нього злитися. Ти би інакше себе поводив, якби ти загубив сам чи
тобі би мавпа вкрала. Чому ж ти злишся на нього, чому хочеш, щоб він був таким,
як ти? Він такий, який є».
| |
Вініл Клуб | З підопічним ЛКП «Лев» |
Це був для мене дуже сильний перший і останній урок, коли я
дійсно став надзвичайно щасливим. Я провів один із найщасливіших періодів у своєму
житті в Гімалаях. Без соцмереж, без усього зайвого, фотографуючи все навколо. Зазираючи
постійно в телефон, я б і половини всього не побачив. Тому треба на все дивитися
під різними кутами зору, і розчарування у мені немає. З вдячністю згадую цю людину
і все, що зі мною відбулося. Відтоді я спокійно ставлюся до втрат і готовий так
само довіряти.
- Власне,
я й хотіла поговорити про ваш «індійський період». Це було дещо несподівано, адже
ви проводили активне підприємницьке та громадське життя.
| |
З Оксаною Линів під час LvivMozArt |
- Річ у тому, що я тривалий період був у бізнесі. Спочатку
був стоматологом, викладав у медінституті. Потім став одним з тих, хто запроваджував
у Львові стандарти стоматології. Ще згодом відкрив свій стоматологічний кабінет,
а потім і фірму з торгівлі стоматобладнанням, імплантами. Далі була громадська робота:
перший Майдан, Помаранчева революція. Керував там менеджментом Українського дому,
акцією захопленням Київського вокзалу, коли Янукович хотів там зробити штаб. Потім
було створення «Громадського форуму Львова», Комітету підприємців Львівщини; акція
зняття мера Буняка і скасування техогляду в країні. Загалом, десь понад 400 акцій.
Також спільно з Анатолієм Гриценком стояв біля витоків партії «Громадянська позиція».
Був у Центральній раді партії й очолював її Львівську обласну організацію. В якийсь
момент, коли відчув сильне перенасичення, я все передав. Усі ці бізнеси, рухи, партії
- все досі існує, все працює. Я просто зупинився. Лишався на самоті зі собою десь
добрих півроку. Розумів, що живу не своїм життям і не відчуваю себе.
Колектив ЛКП «Лев»
- Тобто, ви готувалися до пошуку себе?
- Я ніяк себе не готував. Рішення було прийняте впродовж двох
тижнів. Так усе склалося. Треба вміти почути себе і мати відвагу піти за тим, що
ти почув, незважаючи на жодні зовнішні обставини. Інколи ви можете бути й не готовими,
але життя вас ставить у такі умови, де ви змушені робити певні кроки. Головне -
не впиратися. Це - ключове. Треба по житті плисти, не впиратись, і тоді ви живете
гармонійно. Це - мистецтво не робити нічого зайвого. Тобто, робити лише те, що входить
в гармонію зі світом. І тоді вам не треба бути до чогось готовим. Потрібно лише
цей шлях відчути і бути в гармонії з цим світом.
- Як довго
тривала ваша подорож?
- Півроку, а три місяці я фактично був на самоті. Я об'їздив
Гімалаї на мотоциклі, на якому я до того ніколи не їздив, і навіть потрапив там
у серйозну аварію. Я колись читав у Гессе про життя юного Будди, а потім ще прочитав
«Шантарам» і вирішив пройтися шляхом цих героїв, аби зрозуміти себе й отримати впевненість
у собі. Пригод було дуже багато, єдине, що у в'язниці я там не сидів :)