Антарктида - далекий континент, і його, мабуть, найменше відвідують туристи: холодно, дорого і підходить тільки для справжніх відчайдух. Але, є люди, які не тільки відвідують Антарктиду з цікавості, а й працюють там. Ба, більше, живуть у повній ізоляції від усього світу цілий рік. На антарктичній станції життя змінюється кардинально: немає звичних речей, звичного різноманіття дозвілля і, головне, - рідних. Тут є тільки команда, робота та обов'язки.

 

Тож, як живуть українські полярники в Антарктиді, які небезпеки чатують на них та як урізноманітнюють дозвілля, розповів доцент кафедри зоології ЛНУ ім. І. Франка, старший науковий співробітник Національного антарктичного наукового центру, учасник трьох антарктичних експедицій Ігор Дикий.

«Кожен день - добрий день»: і сонце, і шторм, і снігопад, і буран, і льодяний дощ

 

Станція «Академік Вернадський» розміщена на мисі Марина острова Галіндез (на відстані 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова). Завдяки такому розташуванню там немає рекордних морозів: у середньому, температура -30С° (у той час, коли найнижчі рекордні температури на материку можуть сягати -89°).

Але великою небезпекою для наших полярників є шалені вітри, вологість та обмерзання комунікацій, які часто обриваються. Ці небезпеки пов'язані з океаном, а не з низькими температурами.

«Вернадський» схожий на корабель, який стоїть на якорі в океані. Він потерпає від сильних вітрів та штормів. Хвилі не раз били просто у стіни будівель, і ми вже думали, що от-от їх забере вода.

На інших станціях - хоча й більші морози, проте стабільніша погода. Місяцями небо - чисте: вдень світить сонечко, вночі видно зорі. А в нас - «кожен день - добрий день»: і сонце, і шторм, і снігопад, і буран, і льодяний дощ... І все це можна спостерігати впродовж одного дня.

Сніг-сніжок аж під дашок

 

І, звичайно, станцію замітає снігом, часто - до самого даху. Двері не мають замків, а тільки засуви і відчиняються до середини, бо як замете, то вже не вийдеш. Щоб повністю замело двері, достатньо двох годин снігопаду.

 

Небезпечна крига - рухлива крига

 

Усі наукові роботи, які ми проводимо, відбуваються на островах і на материку. У весняний період, коли починає скресати крига, науковці переміщаються на моторних човнах. Маленька поломка транспорту - і команда вже дрейфує десь в океані. Весла не зможуть протистояти водній стихії, якими б сильними члени команди не були, а на станції для порятунку є тільки запасний моторний човен та черговий, який через рацію тримає зв'язок із командою. Тож, професійність тут повинна бути на найвищому рівні.

 

Крім того, крига може закрити плавзасіб: виходиш човном у чисту воду, а за якийсь час його затискає кригою. Зістрибнути з нього не можна, бо глибина - 400-500 метрів, а вода -2С° - жоден костюм не врятує. Та й, окрім того, крига рухається, тому нею вас може просто накрити.

Морські леопарди

 

Під водою небезпеку становлять морські леопарди. Вони мають довжину до трьох метрів. Це - єдині тюлені, які полюють на теплокровних тварин. У їхні щелепи потрапляють не тільки пінгвіни, а й інші тюлені, а відтак вони становлять небезпеку для дайверів. Було кілька випадків, коли науковці-пірнальники гинули від морських леопардів.

Зимівля - це нелегко

 

Експедиція - це повна ізоляція на рік, відмова від сім'ї, всіх планів, проектів, робіт. Це - той час, коли вдома ви ні на що не впливаєте. Те, що відбувається там, ви можете сприймати тільки емоційно, але нічим не допоможете, не повернетесь - просто немає можливості. Тобто, навіть такі речі, як смерть чи хвороба близьких, змушені сприймати здалеку. Ніхто не присилатиме за вами криголами, військові літаки і т. д.

 

На станції нас - мінімальна кількість

 

Наша станція не є великою. І якщо на деяких зимувати можуть 200-300 людей, то на «Вернадському» зараз 12 - це мінімальна кількість для того, щоб забезпечувати її роботу. І втрата навіть однієї пари робочих рук (травма, хвороба) відчутно впливає на всіх, адже, попри й так немаленьке навантаження, - воно зростає ще у кілька разів.

Ненормований робочий день і чергування

 

У нас - ненормований робочий графік, адже все залежить від досліджень та експериментів. До прикладу, повернулась експедиція, наловила риби - і мені, як зоологу, потрібно негайно братись за опрацювання біологічного матеріалу, допоки він ще живий.

Так само - в інших науковців: у кожного є обов'язки, до яких потрібно відповідально ставитись, незважаючи на втому чи інші фактори. Щомісяця ми робимо звіт, у якому вписуємо все, що зробили, і надсилаємо в НАНЦ.

Крім наукової роботи, у нас є також нічні і денні чергування. Нічні чергові щогодини обходять територію станції та околиці, оглядають, чи все належно працює. Поміж цим вони можуть виконувати свою основну роботу. Денні чергові допомагають кухарю, дивляться за виходами експедиції поза станцією, підтримують з членами експедиції зв'язок.

Полярна ніч знижує працездатність

 

Під час полярної ночі - важко, відсутність сонця позначається на працездатності. У таких умовах люди губляться. А потім - навпаки, починається полярний день. Це - теж незвично для нашого організму.

Перший раз, коли я зимував, піймав себе на тому, що запрацювався за комп'ютером. Думаю, щось так довго працюється, сонце не заходить, а потім подивився на годинник - вже п'ята ранку, за кілька годин іти на чергування, а я ще й спати не лягав.

Такі незначні моменти негативно впливають на людину - організму важко весь час перепристосовуватися.

У суботу можна трохи вина

 

Щосуботи на зимувальників станції «Вернадський» чекає святкова вечеря - на столі більше різноманітної їжі. Також можна випити вина, оскільки неділя - день відпочинку.

Також у неділю почергово підміняємо кухаря, щоб і він відпочив.

Традиції і свята

 

У полярників є святкування середини зимівлі, що зветься Мідвінтер. Вранці начальник готує сніданок, а день перед тим кожен замовляє, що хоче з'їсти. Звичайно, без фанатизму, намагаємось не знущатись з кухаря. Після сніданку купаємось у крижаній антарктичній воді.

А, взагалі, святкуємо всі свята: Великдень, Різдво, Новий рік, дні народження. На дні народження намагаємось робити такі подарунки, щоб запам'ятались. Традиційно створюємо фільм про людину (так, щоб вона не здогадувалася): дещо самі знімаємо, але, головне, додаємо привітання з дому.

 

День народження - таке свято, яке хочеться відзначати у колі сім'ї. А тут - далеко, ще більше починаєш сумувати. Тому відеопривітання від рідних - це найкращий презент.

Антарктичний футбол

 

Ми завжди намагаємось урізноманітнювати наше дозвілля, й антарктичний футбол є хорошим заняттям провести вільний час. Звичайно, розміри поля - не такі великі, а ворота - майже як хокейні. Щоб було цікавіше, ділимось на команди і проводимо футбольні турніри.

Головне - команда

 

Будь-хто, хто зимував, у якісь моменти дуже стомлювався. Наставала критична точка. Але твоя команда - це твоя підтримка, опора. Хороша команда - це основне правило відбору: учасники з високими моральними принципами, людськими рисами. Адже якщо не буде взаємоповаги, взаємопідтримки, взаємодопомоги, то як цьому колу осіб вижити рік в ізоляції?

Часто члени команди за зимівлю стають справжніми товаришами і, повернувшись додому, продовжують дружбу.

Також тут діє принцип відсіювання: «випадкові люди», які просто хотіли побувати в Антарктиді, більше не повертаються. І завдяки цьому залишаються тільки люди, справді віддані своїй справі.

Транспорт в Антарктиду

 

Колись українські експедиції вирушали в Антарктиду з Чорного моря на кораблях. Але оскільки зараз весь наш флот знищили, доводиться і літаками летіти з кількома пересадками, і кораблями плисти.

 

І варто додати, що нашим кораблем було б простіше, адже ми ж не з одним наплічником туди їдемо, а з речами, необхідними для забезпечення життя як самої станції, так і більше, ніж десятка людей упродовж цілого року в Антарктиді.

Як вибирають, кого відряджати

 

Національний антарктичний науковий центр проводить відбір полярників на конкурсній основі. Половина екіпажу - це технічний персонал (лікар, кухар, системний адміністратор зв'язку, системний механік, дизельний механік). Інша половина - це науковий персонал. Його набирають через наукові установи, які проводять певні напрямки досліджень: установи висувають своїх кандидатів, які проходять конкурсний відбір.

Крім цього, мінімум, 50% всієї команди повинні складати люди, які вже зимували раніше. Адже, якщо набрати експедицію повністю з новачків, то звідки вони знатимуть принципи роботи станції? Завжди потрібно передавати досвід, навчати обов'язків, як і на будь-якій іншій роботі, - тільки у нас в рази небезпечніше цього не зробити.

Як потрапити в Антарктиду «простому смертному»

 

Якщо ви - мандрівник і хочете побачити Антарктиду, то вам потрібно, мінімум, 10 тисяч доларів. Туристам потрібно приїжджати в Антарктиду тільки влітку, адже саме тоді можна побачити все різноманіття тварин.

 

Підготувала Олена Водвуд

Джерело: ІА ZIK