Як і домовлялися, рівно о 16 годині відкриваю квартирні двері - і від подиву
замовкаю. Поріг переступила Оксана - жива ікона, Мама у всій красі і величі цього
святого поняття зі своєю копією - ангельської подоби синочком Максимом. Привітавшись,
просить вибачення. Мовляв, довго не приходили, бо багато хлоп'ячих справ.
У суботу Макс повернувся з Польщі, із Закопаного, де дитяча футбольна команда
нашого Ірпеня (Київська обл.) виграла міжнародний кубок, а його визнали найкращим
воротарем турніру. Хлопчика шанують за майстерність, тому футбольну форму видали
безкоштовно і дозволили на пільгових умовах подорожувати на змагання, витрати на
які частково компенсовує самотужки. У грудні Максим переміг на оголошеному мером
міста конкурсі на найвищу суму балів за знання шкільних предметів і отримав
1000 гривень стипендії.
| |
Мама Оксана із сином Максимом за характером лідери | Дружня родина Оксани та Василя Муравицьких згуртована високими моральними канонами |
А прийшли мама і син Муравицькі подякувати за підтримку в лікуванні доньки і
сестрички Яни, в якої у міськлікарні не змогли виявити причини довготривалої підвищеної
температури. Тепер дівчина одужала і продовжує навчання. З нею разом і спекли торт
із вишнями, з яким прийшли до мене в гості. Крім того, Максим просить продегустувати
його мед. Уточнюємо, хлопчик - семикласник, йому 13 років, а сестричка Яна вивчає
економіку на четвертому курсі університету. Віднікуюся: почесть і шана не мені.
Я тільки попросив приятеля по духу Василя Олексійовича Жельмана, лікаря за покликом
серця, до якого йтиму, якщо прихопить болячка, непідвладна медицині, оглянути дівчину.
Він і призначив потрібне лікування.
За чаєм розговорилися про життя-буття. Сімейне коріння моїх гостей глибиться
на Київщині, у Тетіїві, мальовничо омитому Роською, яка десь за горизонтом зливається
з Россю. Якби мені випала така можливість, то на родинному гербу Муравицьких зобразив
би щасливих діток і спітнілих трударів. Оксанин тато Іван Степанович Стельмах, головний
інженер пересувної механізованої колони «Агробуду», роками зміцнював економіку і
життєвий затишок у районі. З дружиною Валентиною Романівною вивчили і надійно поставили
на ноги сина Романа, котрий є професіоналом найвищого ґатунку й заснував ІТ-компанію
аж у Португалії, і трьох доньок.
| |
Максим оволодіває ринкові основи економіки і не минає будь-якого заробітку |
Одна з них - моя гостя Оксана Іванівна. Разом з чоловіком Василем Григоровичем
ростять вісьмох діток - чотирьох хлопців і чотирьох дівчат. Старший, 21-річний Давид,
уже працює і відокремився. Найменша, 9-річна Вікторія, - третьокласниця. Максим
- за віком шостий, а за кмітливістю, працелюбством і щирою добротою - лідер. У пам'яті
мами закарбувався гідний подиву епізод: по вулиці веде за ручку п'ятирічне хлоп'я,
перед купою викинутого непотребу воно зупиняється і, придивившись до старезного
холодильника, пропонує взяти вдома викрутку, зняти й здати на металобрухт мотор.
Звідки така хазяйновитість?
| |
У складі футбольної команди м. Ірпінь міжнародного дитячого турніру. Максим визнаний найкращим воротарем турніру | |
Дружна родина Муравицьких згуртована високими моральними канонами. Тут панують
любов, доброта, працелюбність і взаємна підтримка. Діловим центром і основним засобом
життя для Муравицьких є пасіка. І родину вони побудували за структурою бджолосім'ї,
де всі мають трудові обов'язки й усе надбане приноситься додому. Батько розподілив
між дітьми частину вуликів і дає кожному з них мед для реалізації з поверненням
виторгу йому на зберігання. Максим доглядає шість вуликів та зі сестрою, дев'ятикласницею
Кариною, допомагає татові за окрему плату.
Планує до повноліття наскладати грошей на скромну машину чи й на квартиру. Після
дев'ятого класу вступатиме в коледж, щоб отримати ділову професію, працювати на
себе та підтримувати родину.
Метикуватий хлопчина одночасно зі шкільною грамотою осягає ринкові основи життя
і не минає будь-якого підробітку. Вдвох із Кариною двічі на тиждень прибирають у
церкві за винагороду у дві тисячі гривень за місяць. Повертаючись зі школи додому,
не пробігає поспіхом через базар, а цікавиться, що тут і за якою ціною. У сімейній
теплиці має свій рядочок. Розважливо купує високоякісне насіння і вигідно продає
ранньостиглі огірки. Влітку за оптимальними цінами збуває свій мед. За невелику
плату може допомогти братам і сестрам, якщо вони зайняті іншими справами, реалізувати
їхній. Восени збирає, а то й купує горіхи, розколює їх і з хорошим виторгом продає
ядра. Уміє вигідно придбати і збути суниці, яблука, абрикоси, сливи. Дружить з рекламою.
Влітку звертався до людей так: «Школяр шукає роботу»... А далі - перелік
послуг та ціна оплати (див. фото).
Коли після зливи замулилася відвідна каналізація і під шляхопроводом утворилася
величезна калюжа півметрової глибини, яку ніяк обійти, Максим швидко взувся в чоботи
й організував велосипедний перевіз. Для упорядкування справи поставив молодшого
брата Олександра з такою рекламою: «Таксі через калюжу. 2 грн.».
Так кілька годин брати допомагали людям долати перешкоду, допоки комунальники
не відкачали із заглиблення воду.
| |
| Власноруч виготовлений букет Максима на день народження мами |
Зароблені гроші Максим складає на свою банківську картку і пускає в діловий
обіг. Частину коштів витрачає, щоб купити собі щось з одягу, спортивного спорядження,
подарунки рідним. У критичних ситуаціях виручає друзів. Коли через брак коштів десять
хлопців не могли поїхати в літній табір, Максим заплатив за щирого товариша
1300 гривень. На благородний вчинок дитини відгукнулися дорослі. Тож відпочив увесь
дружний хлоп'ячий гурт.
Мама з гордістю показує вазу з тюльпанами, власноруч
зроблену Максимом до її дня народження. Пишається його декламуванням віршів та куховарським
умінням. Хлопчик та його сестра Карина випікають дуже красиві смачні торти. Оксана
каже, що вони з чоловіком однаково люблять кожного з восьми діток і навчають їх
жити своїми трудами. Тільки-но дитинча спинається на ніжки, отримує свою часточку
сімейних обов'язків. На подарунки у тата і мами, на жаль, можливостей обмаль. Як
правило, за нагороду в сім'ї практикується дозвіл зробити щось ще більше і краще.
Уже провернувшись додому, Оксана Іванівна мені написала: «Ще ГОЛОВНЕ хочу сказати:
ця завзятість, працьовитість, витривалість, щедрість, доброта - це все у Макса від
Тата!!!» Ще раз переконуюся: сила любові не знає меж.
Фото з архіву родини
Василя та Оксани Муравицьких