Як і домовлялися, рівно о 16 годині відкриваю квартирні двері - і від подиву замовкаю. Поріг переступила Оксана - жива ікона, Мама у всій красі і величі цього святого поняття зі своєю копією - ангельської подоби синочком Максимом. Привітавшись, просить вибачення. Мовляв, довго не приходили, бо багато хлоп'ячих справ.

У суботу Макс повернувся з Польщі, із Закопаного, де дитяча футбольна команда нашого Ірпеня (Київська обл.) виграла міжнародний кубок, а його визнали найкращим воротарем турніру. Хлопчика шанують за майстерність, тому футбольну форму видали безкоштовно і дозволили на пільгових умовах подорожувати на змагання, витрати на які частково компенсовує самотужки. У грудні Максим переміг на оголошеному мером міста конкурсі на найвищу суму балів за знання шкільних предметів і отримав 1000 гривень стипендії.

Мама Оксана із сином Максимом за характером лідери	Дружня родина Оксани та Василя Муравицьких згуртована високими моральними канонами

А прийшли мама і син Муравицькі подякувати за підтримку в лікуванні доньки і сестрички Яни, в якої у міськлікарні не змогли виявити причини довготривалої підвищеної температури. Тепер дівчина одужала і продовжує навчання. З нею разом і спекли торт із вишнями, з яким прийшли до мене в гості. Крім того, Максим просить продегустувати його мед. Уточнюємо, хлопчик - семикласник, йому 13 років, а сестричка Яна вивчає економіку на четвертому курсі університету. Віднікуюся: почесть і шана не мені. Я тільки попросив приятеля по духу Василя Олексійовича Жельмана, лікаря за покликом серця, до якого йтиму, якщо прихопить болячка, непідвладна медицині, оглянути дівчину. Він і призначив потрібне лікування.

За чаєм розговорилися про життя-буття. Сімейне коріння моїх гостей глибиться на Київщині, у Тетіїві, мальовничо омитому Роською, яка десь за горизонтом зливається з Россю. Якби мені випала така можливість, то на родинному гербу Муравицьких зобразив би щасливих діток і спітнілих трударів. Оксанин тато Іван Степанович Стельмах, головний інженер пересувної механізованої колони «Агробуду», роками зміцнював економіку і життєвий затишок у районі. З дружиною Валентиною Романівною вивчили і надійно поставили на ноги сина Романа, котрий є професіоналом найвищого ґатунку й заснував ІТ-компанію аж у Португалії, і трьох доньок.

Максим оволодіває ринкові основи економіки і не минає будь-якого заробітку

Одна з них - моя гостя Оксана Іванівна. Разом з чоловіком Василем Григоровичем ростять вісьмох діток - чотирьох хлопців і чотирьох дівчат. Старший, 21-річний Давид, уже працює і відокремився. Найменша, 9-річна Вікторія, - третьокласниця. Максим - за віком шостий, а за кмітливістю, працелюбством і щирою добротою - лідер. У пам'яті мами закарбувався гідний подиву епізод: по вулиці веде за ручку п'ятирічне хлоп'я, перед купою викинутого непотребу воно зупиняється і, придивившись до старезного холодильника, пропонує взяти вдома викрутку, зняти й здати на металобрухт мотор. Звідки така хазяйновитість?

У складі футбольної команди м. Ірпінь міжнародного дитячого турніру. Максим визнаний найкращим воротарем турніру

Дружна родина Муравицьких згуртована високими моральними канонами. Тут панують любов, доброта, працелюбність і взаємна підтримка. Діловим центром і основним засобом життя для Муравицьких є пасіка. І родину вони побудували за структурою бджолосім'ї, де всі мають трудові обов'язки й усе надбане приноситься додому. Батько розподілив між дітьми частину вуликів і дає кожному з них мед для реалізації з поверненням виторгу йому на зберігання. Максим доглядає шість вуликів та зі сестрою, дев'ятикласницею Кариною, допомагає татові за окрему плату.

Планує до повноліття наскладати грошей на скромну машину чи й на квартиру. Після дев'ятого класу вступатиме в коледж, щоб отримати ділову професію, працювати на себе та підтримувати родину.

Метикуватий хлопчина одночасно зі шкільною грамотою осягає ринкові основи життя і не минає будь-якого підробітку. Вдвох із Кариною двічі на тиждень прибирають у церкві за винагороду у дві тисячі гривень за місяць. Повертаючись зі школи додому, не пробігає поспіхом через базар, а цікавиться, що тут і за якою ціною. У сімейній теплиці має свій рядочок. Розважливо купує високоякісне насіння і вигідно продає ранньостиглі огірки. Влітку за оптимальними цінами збуває свій мед. За невелику плату може допомогти братам і сестрам, якщо вони зайняті іншими справами, реалізувати їхній. Восени збирає, а то й купує горіхи, розколює їх і з хорошим виторгом продає ядра. Уміє вигідно придбати і збути суниці, яблука, абрикоси, сливи. Дружить з рекламою. Влітку звертався до людей так: «Школяр шукає роботу»... А далі - перелік послуг та ціна оплати (див. фото).

Коли після зливи замулилася відвідна каналізація і під шляхопроводом утворилася величезна калюжа півметрової глибини, яку ніяк обійти, Максим швидко взувся в чоботи й організував велосипедний перевіз. Для упорядкування справи поставив молодшого брата Олександра з такою рекламою: «Таксі через калюжу. 2 грн.».

Так кілька годин брати допомагали людям долати перешкоду, допоки комунальники не відкачали із заглиблення воду.

	Власноруч виготовлений букет Максима на день народження мами

Зароблені гроші Максим складає на свою банківську картку і пускає в діловий обіг. Частину коштів витрачає, щоб купити собі щось з одягу, спортивного спорядження, подарунки рідним. У критичних ситуаціях виручає друзів. Коли через брак коштів десять хлопців не могли поїхати в літній табір, Максим заплатив за щирого товариша 1300 гривень. На благородний вчинок дитини відгукнулися дорослі. Тож відпочив увесь дружний хлоп'ячий гурт.

Мама з гордістю показує вазу з тюльпанами, власноруч зроблену Максимом до її дня народження. Пишається його декламуванням віршів та куховарським умінням. Хлопчик та його сестра Карина випікають дуже красиві смачні торти. Оксана каже, що вони з чоловіком однаково люблять кожного з восьми діток і навчають їх жити своїми трудами. Тільки-но дитинча спинається на ніжки, отримує свою часточку сімейних обов'язків. На подарунки у тата і мами, на жаль, можливостей обмаль. Як правило, за нагороду в сім'ї практикується дозвіл зробити щось ще більше і краще.

Уже провернувшись додому, Оксана Іванівна мені написала: «Ще ГОЛОВНЕ хочу сказати: ця завзятість, працьовитість, витривалість, щедрість, доброта - це все у Макса від Тата!!!» Ще раз переконуюся: сила любові не знає меж.

Фото з архіву родини
Василя та Оксани Муравицьких