rss
08/20/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#358

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Поради Туска і вітчизняна реальність

19 лютого відбулося спеціальне засідання Верховної Ради України. Як оголосив голова ВРУ Андрій Парубій, воно проводиться у зв'язку з п'ятою річницею з початку збройної агресії Російської Федерації проти України.

 

Засідання було максимально представницьким. Окрім народних депутатів, у залі було керівництво Української держави та уряду, включно з президентом України і прем'єр-міністром, представники силових структур, воїни ЗСУ, міжнародні представники, громадськість.

Особливим гостем засідання був президент Європейської Ради Дональд Туск.

Голова ВРУ А. Парубій подякував Європейській Раді й особисто панові Туску за постійну підтримку України. У відповідь Д. Туск назвав свою присутність у Верховній Раді України не формальним, а емоційним представництвом усіх країн ЄС, усіх його інституцій, а не тільки очолюваної ним Європейської Ради.

Емоційність відчувалася не тільки в компліментах, які Туск щедро розсипав і Верховній Раді й Україні загалом, але і в п'яти його порадах, які глава Європейської Ради дав з парламентської трибуни, коли йому надали слово.

Високий європейський гість висловив делікатне сподівання: «Можливо, ви прислухаєтесь до моїх порад, бо вони йдуть від самого серця».

Цікаво співставити поради високого європейського гостя і нашу політичну реальність під таким кутом зору: наскільки кожна з цих порад може бути реалізована в конкретній ситуації нестихаючого громадсько-політичного протиборства, яке характерне для нашої країни й яке особливо загострюється в період виборів - як ось тепер.

Перша порада Д. Туска: «Не завдайте один одному надмірної шкоди на найближчих виборах». Порада зрозуміла, але яка шкода одне одному на виборах є нормальною, в міру, а яка є надмірною?

Виборча кампанія, яка ще не розгорнулася на повну потужність, уже дозволяє констатувати, що деяких кандидатів починають посилено «мочити».

Особливо жорстко починають «пресувати» першу трійку. Самі лідери перегонів намагаються критикувати одне одного достатньо дипломатично. Петро Порошенко періодично відпускає колючі репліки, і всі розуміють, яка з них спрямована проти Юлії Тимошенко, а яка з них - проти В. Зеленського.

Самого ж Петра Порошенка критикують і часто не завжди добираючи пристойні вирази - особливо в соцмережах.

Юлія Тимошенко гостро критикує П. Порошенка, але В. Зеленського поки що не чіпає. Її ж критикують масово і суцільно - але не конкуренти напряму, а знову ж таки «масовка».

В. Зеленський взагалі нікого не критикує персонально, хіба що інколи пройдеться взагалі по владі, яка за 27 років довела країну до нинішнього принизливого стану.

Його ж обзивають, як хочуть, і слово «клоун» тут чи не найпристойніше.

Здебільшого, б'ють за відсутність досвіду в політиці і державному управлінні.

На жаль, доводиться констатувати, що перша порада Д. Туска є марним побажанням і у розсвареному вітчизняному політикумі вона поки що не втілиться.

Хоча й Д. Туск попередив, що певні країни тільки й чекають, поки наші політики втратять єдність у головному, щоб зупинити солідарність Брюсселя і Києва.

Друга порада Д. Туска: «Уникати небезпечних спокус радикального націоналізму і популізму». Щодо популізму - то його в передвиборчих обіцянках надто багато, і це біда наших політиків - вони обіцяють те, що хоче почути виборець, але що не є реальним. Часто нічого іншого кандидат не може запропонувати. От і напирає на популістські гасла.

Щодо радикального націоналізму, то у вустах поляка Д. Туска ця тема, очевидно пов'язана з тими гострими питаннями, які є надто дражливими і розділяють Україну та Польщу: оцінка ОУН-УПА, С. Бандери, деяких інших, зокрема, кривавих подій, причому, з обох боків.

Прямо Д. Туск про це не сказав, але дав зрозуміти.

І тут поки що позиції української та польської влади і історіографіє є різними - до протилежності.

Третя порада Д. Туска: «Не приставайте на думку деяких сусідів, що нині настав час авторитарної демократії, а класичні свобода слова, думки тощо є застарілими».

Можливо, Д. Туск тут мав на увазі В. Путіна та В. Орбана, Росію та Угорщину, і не тільки, але резюмував так: «В інтересах наших громадян і Європи маємо захищати фундаментальні цінності. Саме за це померли герої Революції гідності».

Цю пораду виконати легше, ніж інші, хоча й на цьому напрямі є проблеми. Пов'язані, зокрема, з бажанням влади посилити свій контроль над ЗМІ тощо.

По-четверте, Д. Туск порадив українцям будувати доброчесну державу: «Прошу всіх повірити, що чесність і прозорість потрібні не тому, що це вимога ЄС, а тому, що цього потребують ваші громадяни. Не припиняйте позитивних змін, навіть якщо вони болючі для когось».

На втілення цієї поради в Україні працюють: церква, захисники країни, волонтери, всі чесні і добропорядні люди. І справа потроху рухається вперед.

П'ята порада Д. Туска: «Повірте в молодь, яка готова взяти на себе співвідповідальність за майбутнє України, бо вона, власне, і є цим майбутнім».

Тут ситуація непроста. Молодь часто не знаходить в Україні тих умов, на яких би вона почала вити тут свої міцні гнізда. Багато молодих уже виїхало, чимало мають намір це зробити.

Коли відкриваються кордони і молоді отримують можливість вільно їздити по світу, процес порівняння є неминучим. І він дуже часто не на користь умов життя та праці в Україні.

Без радикального підвищення стандартів праці та її оплати, всієї системи економічного, державного, суспільного життя в Україні найактивнішу частину молоді - як і дорослих - втримати вдома не вдасться.

Тож, усі п'ять порад глави Європейської Ради поляка і європейця Дональда Туска є слушними. У світлі цих порад можна побачити, наскільки Україна наблизилася до європейських цінностей і способу життя, а який шлях нам ще належить пройти.

А порадами Д. Туска завдання України стосовно свого розвитку не обмежуються.

Є й інші розумні люди, друзі України, які давали і дають нам слушні поради.

Залишається найважче - втілити їх у життя.

І найліпше почати з першої, бо вибори уже в розпалі...

Чому не можна обирати Володимира Зеленського?

75 років тому

Назустріч…#2019-33 (08/15/2019)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com