27 жовтня для колективу вчителів та учнів старших класів Школи Українознавства залишиться пам'ятним днем. У цей день до школи завітали Герой України Юрій Шухевич із дружиною Лесею. Їх представив референт УККА Олесь Стрільчук.

Пан Шухевич привітав директора школи пані магістр Хойнацьку поцілунком в руку, що на учнів справило величезне враження, бо таку форму пошани до жінки можна тепер лишень у давніх фільмах побачити. Учні від першої й до останньої хвилини зустрічі перебували в глибокому переживанні історичності моменту. Пройдуть роки і вони будуть про цей день розповідати своїм онукам.

Гості та директор школи засіли до столу президії, а культурно-організаційний референт Українського Конгресового Комітету Америки Надія Ільків зачитала біографічну довідку про генерал-хорунжого Романа Шухевича - Тараса Чупринку, та про тернистий життєвий шлях його сина - героя України Юрія Шухевича. Тему визвольної боротьби ХХ століття вивчають учні у десятому класі, а для їхніх молодших товаришів вивчення цього матеріалу ще попереду, та не цілком. Адже практично кожен учень нашої школи належить до українських молодіжних організацій, а вони з року в рік збираються на панахиди за героями, серед яких одне з чільних місць належить Роману Шухевичу. В українській громаді Чікаго є представники його армії, вони - жива історія, а частина учнів є їхніми нащадками не тільки за духом, але й за походженням.

Замість виголошувати промову, пан Юрій охоче погодився відповідати на запитання учнів. Дітей цікавило, як він переніс свій перший арешт в одинадцятирічному віці, як до нього ставилися в тюрмі наглядачі, як він здобував освіту.

На цьому питанні не можу не зупинитися. Спробую переказати відповідь:

- У тюрмі сиділи люди мало не всіх національностей світу. Серед них переважали люди високоінтелегентні, культурні і вчені. Кожен приносив з собою улюблені книжки, які, по їх смерті чи виході на волю, залишалися в табірних бібліотеках. Найкраща у світі освіта - це самоосвіта. Тоді вчимося дійсно, як нас щось цікавить. Можливість вчитися надавала бібліотека таборів, якій рівних на волі годі й досі шукати.

Тюрма стала університетом для юного Юрія Шухевича, вчителів було навколо достатньо, вчили не за шкільною лавкою, а в часі виснажливої праці, піших маршів-переходів до праці та у вільні від праці хвилини.

Ще школярі запитували про те, як почувався Юрій Шухевич після виходу на свободу, і чим займається зараз. Відповідь: не зважаючи на вік, на втрату зору, займається побудовою вільної України, насамперед у душах громадян України та світу.

У дарунок дорогому гостю учень 2-го класу Андріян Петриків прочитав вірша свого дідуся "Не забудь". Схвильований гість притиснув дитину до серця. Вдячні учні та викладачі школи подарували гостям букети квітів.

На завершення пан Юрій звернувся зі словами настанови до молоді: завжди любити Україну, працювати для її добра, цінувати її історію й творити майбутнє.

Такі неформальні уроки-зустрічі, апелі, панахиди залишають яскравий слід у душах учнів і одночасно служать навчанню та вихованню свідомих українців, що і є метою шкіл українознавства в діаспорі.