Якраз взяв до рук книжку вже покійного сенатора Джон Маккейна під заголовком «The Restless Wave Good Times, Just Causes, Great Fights and Other Appreciations». Багато уваги впродовж свого політичного життя присвятив Україні та українцям визначний американський діяч-законодавець, кандидат на посаду президента, колишній багаторічний політичний в'язень.

Пригадався мені незабутній момент. Стояв я разом з народом України на Майдані Незалежності у Києві. Була зимова неділя 15 грудня 2013 року. До мікрофона на трибуні запросили до слова двох представників Конгресу США, давно відомого сенатора Джона Маккейна і молодшого сенатора Кріса Мерфі.

Для учасників революції це була небуденна подія. Для мене - українського американця - це була гордість, бо був це перший виступ представника США на Євромайдані і Революції гідності. Я навіть переживав за сенатора Маккейна, щоби він не застудився, бо погода була холодною, падав навіть легкий сніг, а сенатор стояв на трибуні без плаща. Але це моє хвилювання минуло швидко, коли він почав говорити. Говорив недовго, але дуже змістовно, сказав такі слова: «Я вас запевняю, що Америка - з вами!» Пролунав гомін над Майданом, слова учасників: «Thank you, thank you...». Ці слова лунали так довго, допоки Джон Маккейн стояв біля мікрофона.

Цю подію описав у своїй книжці сенатор Маккейн. Чимало уваги, до речі, у книзі він присвятив Україні, а також Москві, як агресорові, і не тільки протягом останніх років. Маккейн описує не тільки сьогоднішнього Путіна. Він пише про сторіччя імперської політики і знущання Кремля над своїми сусідами. Мабуть, ніхто з американських політиків не розумів краще від Маккейна, що таке Москва. Ось про цю подію.

Він почав цей розділ про Україну словами: «Впродовж усіх моїх років подорожування я ніколи не бачив нічого подібного». Мав він на увазі невмирущість українського народу.

«Для нас (тобто, для нього і сенатора Мерфі - А. Л.) найголовнішою подією дня було запрошення виступити на Майдані. Я підготував короткі зауваги, написані тези для того, щоби їх легше було перекласти і рівночасно, з одним наміром, передати повідомлення, що Америка підтримує суверенне право України шукати своє майбутнє в Європі. Я стояв на трибуні з Віталієм (Кличком - А. Л.) і Крісом (Мерфі - А. Л.)) та групою провідників протесту, а англомовний український дипломат (до речі, перекладав Борис Тарасюк - А. Л.) перекладав: «Україна зробить Європу кращою, а Європа зробить Україну кращою». Коли я сказав, що Америка з вами, пролунали слова «Дякую, дякую» англійською мовою від присутніх. Я попросив штаб (в Посольстві США - А. Л.) знайти відповідне речення чи два рядки вірша українського поета, щоби закінчити свій виступ. «Свою Україну любіть», - я процитував поета Тараса Шевченка. «Любіть її... во врем'я люте, В остатню тяжкую мінуту. За неї Господа моліть». Кожний політик любить хвалитися, що він здатний розчулити публіку. Я не маю такого успіху так часто, як я вдаю чи кажу навіть собі. Я не мусів вдавати успіх того дня. Це не було справою мого виголошення, що мало ефект, радше, мої слова підтримки та надзвичайно зворушлива хвилина».

З цієї нагоди сенатор Маккейн пробув кілька днів в Україні, зустрічався з представниками церков, різними впливовими особами включно з президентом Януковичем. Його основне повідомлення всім було, що Америка виступає на боці українського народу і підтримує його євроінтеграційні прагнення.

Сенатор Маккейн знову їздив в Україну в березні 2014 року, коли Москва загарбала Крим, тим разом вказуючи на санкції, які Америка запровадила стосовно Москви. Він також наполягав, щоби США передали Україні відповідну летальну зброю для захисту від російського агресора. Ще кілька разів сенатор Маккейн їздив в Україну, зокрема, на інавгурацію президента Петра Порошенка у червні 2014 року і востаннє - після Різдва у грудні 2016 року, щоби висловити співчуття родинам загиблих у війні на Донбасі та зустрітися з воїнами поблизу Маріуполя. Невдовзі після того він серйозно захворів та відійшов у засвіти 25 серпня 2018 року.

Сенатор Кріс Мерфі, який стояв поряд зі сенатором Маккейном на трибуні в ту грудневу неділю 2014 року, в своєму виступі постійно посилався на свого старшого колегу, наче Маккейн був його найближчим старшим не тільки другом, але й виховником. Маккейн був республіканцем, Мерфі - демократом, але Маккейн за своїм світоглядом був значно вище - понад усіма партіями. Це він неодноразово демонстрував своїми вчинками. На похоронну відправу за померлим сенатором Маккейном прийшли його друзі, соратники, однодумці і навіть люди, які не поділяли його поглядів - всі прийшли попрощатися зі сенатором Маккейном, незважаючи на партійну приналежність, бо він був совістю американського народу. За цим стояв не тільки великий досвід сенатора, але його характерна принциповість, яка була відомою ще з часів його життя, коли він був політв'язнем.

Спадщина Джона Маккейна - це дружба американського політичного світу з українським народом. Сьогодні, коли Україна потребує щирих друзів, це важливо оцінити. Цим не можна нехтувати і легковажити. Політики є політиками, але є між ними також і щирі друзі не тільки України, але поборники правди і справедливості. Таким був Джон Маккейн.

Пропоную всім українцям прочитати його книжку. Її треба перекласти також українською мовою.