«Райськими місцями» називають біологи ланцюг мілководних водойм, що входять до Національного природного парку «Тузлівські лимани» на чорноморському узбережжі Одещини.

 

Акваторії цих водойм у межиріччі Дністра й Дунаю здавна облюбували тисячі птахів, інших представників дикої природи. Тут - і острівці для гніздування, і багаті рибою та молюсками «морські їдальні», і пташині «пологові будинки» на Сасику, і місця для зимівлі чи зупинок під час сезонних міграцій птахів. До того ж, не лише традиційних водно-болотних птахів, а й багатьох рідкісних особин зустрічають останніми роками біологи й туристи в «Тузлівській Амазонії» і на інших екомаршрутах - на піщано-мулистих острівцях, уздовж унікального 44-кілометрового піщаного пересипу НПП «Тузлівські лимани», на прибережному мілководді, у дельтах малих річок, що впадають у морські лимани й озера.

Заради збереження цих заповідних місць, сповнених гамором птаства, й було засновано НПП «Тузлівські лимани» на базі ініційованого свого часу відомим ученим-екологом Іваном Русєвим, його колегами Ігорем Щоголєвим, Іриною Вихристюк, іншими одеськими ентузіастами -захисниками регіонального ландшафтного парку.

У фотовідеоархіві екс-голови депутатської комісії Одеської облради з питань екології та раціонального природокористування Русєва - тисячі неймовірних фото- і відеофайлів, там можна побачити «танець чапель», «сніданок рожевих пеліканів», «рибальство» кулика-довгонога тощо. А дельфіна-афаліну й малого крячка одеські екологи вибрали символом свого дітища - НПП «Тузлівські лимани».

	Іван Русєв

Власне, нацпарк, офіс якого розмістився в райцентрі Татарбунари, став новою «Точкою на карті» України передусім через те, що дедалі частіше привертає до себе пильну увагу громадськості, екологів і вчених.

З одного боку, сотні орнітологів, біологів і тисячі туристів щорічно приїжджають сюди, щоб помилуватись унікальною екосистемою гармонії і краси дикої природи, що входить до міжнародних охоронних територій у межах Міжнародної Рамсарської конвенції. А з іншого - природоохоронці й волонтери з різних куточків країни, передусім, волонтери Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), прагнуть всіляко підтримувати команду екологів у їх прагненні зберегти довколишнє біорізноманіття, протидіючи руйнівникам водно-болотних угідь, браконьєрам та їхнім покровителям. 

Обличчя доктора біологічних наук Русєва випромінює молодече захоплення, коли йдеться про збереження унікальної природної спадщини ланцюга морських водойм або коли вчений ділиться враженнями від моніторингу за рідкісними птахами, що з давніх-давен гніздяться на заповідних землях, чи від власної участі у спорудженні прибережних бун і рукотворних пташиних «островів на лиманах».

- Чи вважаєте ви, що завдання «збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів Північного Причорномор'я», визначене президентським указом при заснуванні НПП «Тузлівські лимани», успішно реалізується? - починаємо діалог з Іваном Русєвим, якого місцеві можновладці вважають найбільш непоступливим природозахисником Одещини.

- Рівно десять років тому під національний природний парк було виділено 28 тисяч гектарів території заповідно-рекреаційних земельних і водних ресурсів - на третину менше, ніж передбачав розроблений нами проект. До того ж, розмістився парк - хочу на цьому наголосити - не просто на чорноморському узбережжі, а на землях державної власності. Бо нерідко звучать безпідставні закиди з боку деяких опонентів, і то не лише бізнес-ділків, а й можновладців, про нібито посягання екологів на фермерські ділянки чи землі територіальних громад.

 

У постійне користування нацпарку надано близько 2 тис. гектарів земель запасу (зокрема, 317 гектарів унікальної піщаної коси Чорного моря і 1705 гектарів земель водного фонду (частина лиманів Шагани, Алібей та Бурнас). Крім того, до складу НПП ввійшли майже 25 тис. гектарів земель запасу й лісових масивів, а також 21 тис. гектарів земель водного фонду (лимани Хаджидер, Карачаус, Солоний, Будури, Мартаза, Магала, Малий Сасик, Джантшей). Прагнемо також будь-що зберегти для нащадків 882 гектари екологічно вразливої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів, що поєднує унікальну піщану косу з системою водойм і водно-болотних угідь з особливим охоронним режимом, відповідно до Рамсарської конвенції, ратифікованої Україною.

Наш нацпарк - рекреаційна територія міжнародного значення, на якій за рік можна спостерігати мільйони перелітних птахів, зокрема, багатьох червонокнижних. Вражаюче видовище, приміром, справляють зграйки білих великих і білих малих чапель, що влаштовують під час годування в місцях скупчення риби своєрідний пташиний бал. Споглядати неповторні картини живої природи, що створюють особливий душевний настрій, можна з бунгало, спорудженого нашими співробітниками і волонтерами в урочищі «Тузлівська Амазонія», де є цілодобова охорона, - розповідає Іван Русєв.

Від себе ж можу сказати, що відеозйомки орнітологів і спостерігачів за птахами і природою України (бьордвочерів) просто зачаровують.

- Очевидно, налагоджуєте спів­пра­цю з міжнародними організаціями...

- Міжнародне співробітництво вважаємо винятково важливим. Зокрема, тісно співпрацюємо з партнерами п'яти країн у межах проекту Європейської комісії «LIFE» під назвою «Безпечний перелітний шлях», даючи шанс вижити рідкісному птаху - червоноволій казарці. Гніздяться ці пташині пари в азійській тундрі, але восени відлітають на зимівлю через Казахстан в Українське Причорномор'я, Румунію та Болгарію. А навесні знов - у тундру. Мета проекту - вберегти цей вид від полювання під час міграції та зимівлі.

Через акваторії лиманів та озер пролягає низка міграційних маршрутів птахів. Іноді впродовж доби можна нарахувати перельоти десятків тисяч особин, а також зупинки невеличких пташиних зграйок для перепочинку й відновлення сил. Серед них, зокрема, й червонокнижних блискучих ібісів, маршрути яких починаються в африканських Малі, Чаді й пролягають аж до водно-болотних угідь Українського Причорномор'я. Донедавна їх чисельність у дельтах Дністра і Дунаю сягала 4-5 тисяч, але після зарегулювання стоку рік значно скоротилась, зокрема, й через руйнівні наслідки людського впливу на природні екосистеми. Рідше тепер гостюють і «крилаті зебри» - насправді це чоботарі, інші рідкісні африканські птахи.

- Чи проводиться облік, скільки пернатих гніздяться і поновлюють сили на рекреаційних чи заповідних територіях?

- За останніми даними, численність мешканців нашої екосистеми невпинно зростає. Зокрема, в парку зафіксовано перебування понад 260 видів птахів, що становить близько 60% усього видового складу птахів України, з яких 54 занесені до Червоної книги України та інших природоохоронних списків. Також зафіксовано гніздування понад 60 видів - 22 % від видового складу птахів, що гніздяться в Україні, що засвідчує важливу роль угідь НПП «Тузлівські лимани» як орнітологічного об'єкту національного і міжнародного значення. Фауна представлена також 58 видами риб, що належать до 21 родини, 23 видами ссавців, зокрема, 3 червонокнижними, 8 видами рептилій, більш, ніж 300 видами комах і 500 видами рослин.

Маяк «Шагани»

Для відтворення популяцій рідкісних птахів співробітники парку створили не тільки можливості для гніздування, а й побудували разом з волонтерами Всесвітнього фонду дикої природи WWF на воді з очерету і виноградної лози шість рукотворних островів, на які важко проникнути хижакам. Обриси цих островів, наприклад, на лиманах Бурнас і Шагани, нагадують «капелюх», «крила ангела», інші - рибу «кефаль» чи самку «фазана». Можливо, і ці фактори сприяють збільшенню популяцій чапель, лебедів, сов, фазанів, куріпок, яким вдається виживати в небезпечному сусідстві з лисицями, шакалами, борсуками...

Хочу зауважити: особлива цінність наших заповідних та рекреаційних угідь у їх «багатофунціональності»: вони фільтрують, очищують воду, забезпечують біорізноманіття, захищають від руйнування берегову лінію, годують нас і в сукупності з іншими факторами пом'якшують наслідки зміни клімату, а також виконують ще безліч завдань, поліпшуючи умови життя і наше майбутнє.

- Кілька слів про концепцію проекту НПП «Тузлівські лимани» і його реалізацію.

- Ми переконані: унікальна територія нацпарку є надбанням усього народу. Тому головне завдання при розробці проекту вбачали в тому, щоб зберегти природні екосистеми й біологічне різноманіття, адже без цивілізованих підходів до захисту природи неможлива перспектива євроінтеграції. І раніше, і зараз мусимо зосереджувати зусилля насамперед на протидії хижацькому розграбуванню природних ресурсів Тузлівських лиманів, що мають міжнародне значення. Також вважаємо за необхідне розвивати екотуризм і традиційне природокористування, зрозуміло, при неодмінній підтримці екологічних процесів і відновлення ландшафтних та біологічних ресурсів, забезпеченні економічного розвитку в поєднанні зі збереженням культурних і людських цінностей.

І за останні три роки вдалося багато зробити. Зокрема, розроблено кілька туристичних маршрутів - пішохідний, морський, кінний і велосипедний. З-поміж них найбільший інтерес викликають екомаршрути «Тузлівська Амазонія», «Царство птахів у гирлі Хаджидера», «Перлина Алібея», «Соляний промисел» і «Загадка піщаної коси». 

Наприклад, турмаршрут «Тузлівська Амазонія» починається на морському узбережжі, між лиманами Шагани і Малим Сасиком, від нещодавно спорудженої на кошти держбюджету дерев'яної адмінбудівлі парку, де раніше протягом багатьох років стояли браконьєрські іржаві вагони. А зараз в одному з презентабельно оформлених приміщень функціонує інформаційно-туристичний візит-центр парку. А в другій частині будівлі керівництво НПП «Тузлівські лимани» розмістило Службу цілодобової держохорони, а також дослідників-орнітологів, які здійснюють щоденний моніторинг з наглядової вежі, зведеної на даху будівлі.

На покрівлі адмінбудівлі за рахунок благодійного фонду «Розвиток безпечного життя» змонтовано сонячну електростанцію, а невдовзі планується встановити й мобільну метеостанцію, завдяки якій працівники парку і туристи зможуть в онлайн-режимі отримувати поточну інформацію про погоду. Неподалік на березі моря працівники парку також спорудили бунгало, через невеличкі віконця якого можна крадькома спостерігати за птахами: рожевими пеліканами, мартинами, чаплями.

У 2016 році, до Всесвітнього дня охорони довкілля, адміністрація нацпарку урочисто відкрила на мальовничому березі лиману Бурнас інформаційно-туристичний монументальний знак - пам'ятник «0 км Тузлівського пересипу». Жовта й синя хвилі знаку символізують основні кольори екосистеми парку - степ і лиман, а червонокнижний малий крячок і дельфін афаліна уособлюють НПК «Тузлівські лимани».

Планує адміністрація парку відкрити для екотуристів і музей «Сольпром», в якому буде розміщено чимало зібраних експонатів, зокрема, й історичних документів, що засвідчують функціонування на цих територіях у районі лиману Бурнас соледобувних промислів. Не менш цікавий факт - існування на базі місцевих лікувальних грязей і ропи санаторного закладу, до якого нібито приїжджав на реабілітаційні процедури на початку ХХ сторіччя навіть король Румунії.

Однак, як з'ясувалось під час нашої розмови з Іваном Русєвим, поки що є труднощі з фінансуванням. Через це, ймовірно, «пробуксовує» і значно масштабніший проект - розробка проекту та будівництво на території НПП «Тузлівські лимани» реабілітаційного центру для дельфінів в Україні. Прибувши торік до Одеської області, заступник глави Мінприроди Василь Полуйко не приховував свої місії - оцінити природні й технологічні спроможності для створення реабілітаційного центру для дельфінів в Україні.

За його оцінкою, «серед потенційних прибережних території для спорудження центру на першому місці є ділянка НПП «Тузлівські лимани», зауважив Русєв, акцентувавши, що морської води, як не парадоксально, немає в афалін навіть в одеському дельфінарії «Немо», розташованому на березі моря.

 

- Тваринам подають прісну воду з додаванням солей, що має згубний вплив. Тому, власне, й заборонено законодавством утримувати афалін у дельфінаріях без морської води, - уточнив Русєв.

От новий Центр і повинен буде займатись реабілітацією й підтримкою тих дельфінів, які дивом рятуються від рибальських сіток і опиняються викинутими хвилями на узбережжя. Питання про їх реабілітацію, за словами Полуйка, на контролі у міністра. Мабуть, усе-таки центру бути - інакше доведеться дельфінів, які зараз незаконно утримуються в дельфінаріях, передавати на реабілітацію до Туреччини...

(Несподівано діалог перериває телефонний дзвінок):

- Перепрошую, мушу відповісти - колега Ірина Вихристюк телефонує. Як би знов щось не утнули, скажемо так, непримиренні опоненти, що не гребують, на жаль, жодними методами для витіснення нашої команди екологів із заповідних та рекреаційних територій Тузлівських лиманів, - пояснює Русєв.

Цього разу, як з'ясувалось, один з обласних чиновників вимагав невідкладних пояснень в очільниці НПП «Тузлівські лимани» Вихристюк щодо обґрунтування підстав і законності зведення адмібудівлі для розміщення працівників Служби держохорони парку та інформаційно-туристичного візит-центру.

- То виходить, не треба було освоювати виділені бюджетні кошти й зводити приміщення для працівників парку?

- Марно стараються! За останні три роки члени нашої команди вже доволі загартовані тими, кому заважаємо безконтрольно нищити все живе в парку й грабувати багатющі земельні ресурси Тузли. Але доведеться реагувати на ще один виклик, складати докупи папірці і йти до суду, бо погрожують виписати Ірині Михайлівні 55 тисяч гривень штрафу. А вона ж не тіньовий мільйонер - живе на держзарплату...

На жаль, уже маємо й такий печальний досвід, коли один із суддів Татарбунарського райсуду не посоромився просто в залі пояснювати позивачу, що діяв у змові з підприємцем-нуворишем, свою відмову задовольнити позов проти еколога Вихристюк: «Вибач, зробив усе, що міг...» І попрямував, опустивши голову, до свого кабінету.

А декілька днів тому, в січні 2019-го, стало відомо про новий підхід до справи з боку татарбунарського служителя Феміди: суддя, якому було розподілено розгляд справи з обвинувачення в. о. директора парку Вихристюк, вирішив узяти самовідвід, сам же його розглянув і виніс ухвалу - «задовольнити клопотання».

- А в чому звинувачували відповідача Вихристюк раніше, коли судді довелось її виправдати?

- Суть у тому, що Вихристюк публічно викрила злочинну змову мільйонера-рибопромисловика з держчиновником, який уклав з мільйонером договір, а не протидіяв протиправній забудові пляжу «Лебедівський» комерційною фірмою «Граніт» з метою узурпації значних рибних ресурсів Національного природного парку.

Власне, той же забудовник зухвало запропонував і мені після призначення директором нацпарку «домовитись і працювати спільно», а не перешкоджати вилову риби в промислових масштабах на території НПП «Тузлівські лимани». Так само обіцяв забезпечити «повне порозуміння» з начальником відповідного управління Мінприроди. А в разі незгоди прозоро натякнув, що деякі депутати у Татарбунарській райраді та облраді зроблять усе, щоб «прибрати Русєва й Вихристюк» від керівництва нацпарком. А якщо треба буде - організують на сесії розгляд питання і прийняття рішення про «урізання меж» нацпарку чи ліквідацію самого нацпарку на території району: ті, хто вкладає кошти у будівництво рибопромислового об'єкта на піщаній косі, водобмін і зариблення, мають компенсувати їх за рахунок вилову риби!

- І що ви на це сказали?

- Звісно ж, зухвалу пропозицію ділка наша команда з обуренням відхилила, але згодом змогли пересвідчитись, що тіньовики слів на вітер не кидають: по селах, які сусідять з нацпарком, було зібрано тисячі підписів мешканців під ультимативним зверненням до Мінприроди про звільнення Русєва-Вихристюк з посад, які вони обіймали, і розглянуто відповідне питання на сесії райради. Насамперед, депутати проголосували за те, щоб надіслати звернення до Мінприроди щодо зміни керівництва нацпарку, а також вирішили позбавити адміністрацію НПП «Тузлівські лимани» орендованого приміщення і вимагати ліквідації нацпарку через суд або скасування нормативно-правових актів стосовно його територіальних меж.

- Невдовзі приміщення вас таки, здається, позбавили...

- Саме так, але вирішення ключових питань у судах і відомстві затягнулось - ми ж подали зустрічний позов до суду. І при підтримці юристів та представників громадськості Одеси зуміли не просто вистояти у тривалій тяжбі, а й виграти процес проти позивача - рибопромислової фірми «Граніт-2».

Втім, у сухому підсумку ті, хто продовжує протистояти прогресивним змінам, зокрема, у просуванні й утвердженні нових екологічних стандартів у галузі охорони природи України, мають певні підстави для зловтіхи. Адже заблоковано затвердження керівництвом Мінприроди України проекту функціонального зонування території НПП «Тузлівські лимани», розробленого два роки тому колективом фахівців УкрНЦЕМ, яким сплачено з держбюджету близько 1 мільйона гривень. Крім того, внаслідок створення мені, як керівнику нацпарку, нестерпних умов і повсюдного блокування, довелось-таки рік тому визнати, що найкращий варіант - відставка з посади. Хоч із штату нацпарку не звільнився - очолюю відділ науково-дослідницької діяльності, а Ірина Вихристюк підставила плече і продовжує послідовно протидіяти тим, хто оголосив війну нацпарку, тим, хто продовжує забудову піщаної коси, оранку прибережних захисних смуг, промисловий чи неконтрольований вилов риби і полювання у заповідній зоні.

- Так виходить, що група співавторів проекту нацпарку - за збереження ресурсів дикої природи і використання їх за європейськими стандартами, заради чого, власне, й був створений НПП «Тузлівські лимани». А впливова група місцевих аграріїв, рибопромисловиків і мисливців-браконьєрів при мовчазній підтримці можновладців робить усе, щоб заблокувати зміни - не допустити ухвалення відомством «Проекту організації території Національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів»?

- На мій погляд, каменем спотикання стали норми Закону про природно-заповідний фонд, яким передбачено встановлення на території НПП «Тузлівські лимани» спеціального режиму охорони і використання природних ресурсів. Уся територія ділиться на чотири зони: заповідну - із забороною відстрілювати птахів і диких тварин та безконтрольно рибалити. Другу - регульованої рекреації (дозволяється лише короткотривалий відпочинок та оздоровлення населення), третю - стаціонарної рекреації (можна споруджувати готелі, кемпінги та інші об'єкти для обслуговування туристів) і, нарешті, господарську - можна господарювати, але з дотриманням певних вимог і обмежень. Причому, природоохоронці прагнуть встановлення заповідної зони в межах третини всієї території нацпарку, а їх опоненти вважають, що заповідна зона не повинна перевищувати десяту частину всієї площі.

	Національний природний парк «Тузловські лимани»»

- Нещодавно я запитав очільника Одеської облдержадміністрації Максима Степанова: якими мотивами керувалися, видаючи розпорядження про скасування погодженого керівництвом ОДА наприкінці 2016 року проекту зонування території нацпарку, який декілька років розробляли фахівці Українського наукового центру екології моря? Степанов відповів: проект було відкликано з урахуванням думок і позицій представників органів місцевого самоврядування та населення. А як би ви прокоментували ситуацію: чому по суті протягом декількох років блокується виконання відповідного указу?

 

- Передусім, хочу зауважити, що існують два проекти зонування нацпарку. Обговорення першого з них відбувалось з участю журналістів на трьох засіданнях науково-технічної ради НПП «Тузлівські лимани», і 2 листопада 2016 року документ було схвалено, а в грудні й погоджено керівництвом Одеської облдержадміністрації та передано в Мінприроди України для затвердження.

Але невдовзі голова ОДА вирішив відкликати проект зонування з міністерства «для доопрацювання», мотивуючи нібито якимсь «обуренням» з боку місцевих мешканців. На мою думку, очільник ОДА лукавить або не володіє ситуацією. Бо опитувань людей чи соціологічних досліджень з цього приводу фахівці не проводили. Але не це головне: суть у тому, що потребують погодження з органами місцевого самоврядування, згідно з чинним законодавством, лише проекти зонування, коли в межі нацпарку входять комунальні землі громад. Але в НПП «Тузлівські лимани» нацпарку виключно державні землі (100%). Тому владні органи сусідніх населених пунктів не мають жодного стосунку до погодження проектів функціонального зонування нацпарків, - каже Русєв.

Треба додати, що адміністрація НПП «Тузлівські лимани» понад рік тому звернулась із позовною заявою до суду проти голови ОДА, щодо вчинених ним дій, які призвели до зупинення процесів зонування нацпарку. Але ні сам Степанов, зауважив Русєв, ані його адвокати до суду не з'являються.

Коментуючи рішення про відкликання проекту функціонального зонування нацпарку, Степанов, водночас, констатував, що у Мінприроди майже півтора року тримають «під сукном» скориговане «Положення про проект організації території НПП «Тузлівські лимани». Як адміністрації нацпарку працювати в таких умовах?

- Безумовно, безвідповідальні розпорядження чиновників чи лобіювання чиїхось корисливих інтересів породжують нові додаткові проблеми й неув'язки, яких у нацпарку, й так вистачає. Бо протягом десятиріччя так і не затверджено меж функціональних зон, а деякі громадяни, посилаючись на їх відсутність, продовжують стріляти птахів і диких тварин. Так само діють і браконьєри, що іноді вирушають рибалити у заповідні зоні. Тож адміністрація парку вимушена звертатись із листами у різні управління і департаменти облдержадміністрації, наприклад, у Департамент екології ОДА з таким проханням: «Не видавати дозволи на полювання членам Татарбунарського товариства мисливців у 2018 році у зв'язку із систематичними порушеннями правил полювання та ігноруванням статусу нацпарку, оскільки своїми діями мисливці завдають шкоди фауні». Адже нерідко браконьєри вбивають самок птахів, для прикладу, червонокнижних качок, у яких ще нелітні пташенята. Жахлива жорстокість! Адже позбавлені мам виводки пташенят неодмінно гинуть.

- Очевидно, таких наслідків багатомісячної тяганини значно більше?

- Саме так. А головне, що в такий спосіб блокується виконання рамкових процедур, приміром, неможливо встановлювати межі зон на місцевості. А між тим, кількість правопорушень у заповідній, рекреаційній зонах накочується сніжним валом. Але більшість кримінальних проваджень, відкритих за фактами незаконної стрілянини в парку, слідчі з тих чи інших мотивів не доводять до суду. Особливо прикро, коли безкарними залишаються напади на працівників на території нацпарку чи підпали майна, транспорту.

За даними юридичної служби нацпарку, станом на січень 2019 року не передана на розгляд суду абсолютна більшість проваджень. Причому, низку розслідувань слідчі розпочали торік за рішеннями суду. Уже вкотре півроку тому вчинено напад і на мене. Через службове недбальство довелось вимагати здійснення повторної судмедекспертизи, а щоб отримати гарантії належного розслідування низки давніх кримінальних проваджень, довелось організувати пікетування адмінбудівлі обласної прокуратури.

- Чому працюють тільки з-під палиці, а більшість проваджень розвалюють?

- Мабуть, через невикорінену корупційну складову, покривання правоохоронцями своїх родичів, кумів. Чому, приміром, обходять затримання поліцією одного бравого мисливця, якого багато хто вважає браконьєром? Чи не тому, що його родич - прокурор Білгород-Дністровської прокуратури? Чому голова фермерського господарства «Фаворит-Т» безкарно розорює трактором прибережну захисну смугу заповідного лиману Алібей - урочище Бекір, а кримінальне провадження «не доживає» до суду? Чому правоохоронці Татарбунар і співробітники профільних контролюючих органів Одеси протягом останніх п'яти років впритул «не помічали» функціонування у заповідній зоні великого рибопромислового об'єкту «Граніт» і не бажали поцікавитись наявністю пакета документів і ліцензій? Чому слідчий Білгорода-Дністровського вибирає саме нічну пору доби, щоб навідатись разом з декількома своїми колегами до приватного помешкання в. о. директора НПП «Тузлівські лимани» Ірини Вихристюк, хоч упродовж останніх двох років не виказував у бік держпосадовця жодного професійного інтересу? Чому залишаються нерозслідуваними і не потрапляють до судових залів майже півсотні проваджень у Татарбунарському відділі поліції? Таких «чому» виникає декілька щодоби, а відповідей на ці питання не чути.

 

- Коли прогнозуєте розблокування у Мінприроди проекту зонування території нацпарку «Тузлівські лимани»?

- Сподіваюсь, найближчим часом. Я і вся команда екологів нацпарку - екооптимісти. Тому продовжимо боротись, як раніше. Пригадую, п'ять років тому, коли ми Іриною Вихристюк мали нічні вахти на столичному Майдані, були й значно тяжчі хвилини. Але вийшли переможцями, і сьогодні ми готові до нових випробувань - ледь не щотижня захищаємо правоту нашої команди в судах.

 

Фото надані Іваном Русєвим

Автор: Михайло Аксанюк, Одеса

Джерело: «Укрінформ»