rss
06/16/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#353

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Інтерв’ю \ Гастрольний тур Америкою Одеського національного академічного театру опери і балету

Артисти Одеського національного академічного театру опери і балету приїхали в тривалий гастрольний тур до США і Канади з 24 листопада до 18 лютого 2019 року! Глядачам пропонують балети на музику видатного композитора українсько-французького походження П. І. Чайковського «Спляча красуня», «Лебедине озеро» і «Лускунчик».

 

Одеський національний академічний театр опери і балету - перший театр в Одесі і в Україні за часом побудови і значенням, відомий не лише своєю видатною архітектурою, яка не поступається найкращим світовим театрам, але і багатою, насиченою подіями, більш ніж двохсотрічною історією і пов'язаними з нею великими іменами.

Завдячуючи компанії «Classical Arts Entertainment» та промоутеру Ігорю Лєвіну 19 січня 2019 року мешканці Іллінойсу мали можливість насолодитись прекрасною постановкою «Лебедине озеро». Романтичні образи цього балету хвилюють і дорослих, і юних глядачів, а Білий Лебідь давно вже став символом балетного мистецтва. Балет «Лебедине озеро» П. І. Чайковського - знаковий спектакль для Америки.

До слова, «Лебедине озеро» було створено Чайковським під впливом побаченого в Лебедівській економії Давидових (нині Кам'янського району Черкаської області) озера з лебедями.

Казковий сюжет «Лебединого озера» П. І. Чайковського за мотивами старовинної німецької легенди розповідає про прекрасну дівчину, перетворену чаклуном на білого лебедя. Образ чарівної Одетти відтіняє повна її протилежність - чорний лебідь Оділія - емоційна, пристрасна та ефектна чарівниця. Партії обох героїнь, за традиціями, виконує одна балерина, розкриваючи контрастний спектр образно-емоційних станів. У сценографії архітектура палацу, чарівні пейзажі, оточуючі головне місце дії спектаклю - лебедине озеро - стали тим тлом, на якому розгортається драма, фантастична і, у той же час, цілком реальна. Перед замком можновладної Королеви розважається молодь. Танці блазня змінюються танцями фрейлін та кавалерів. Королева попереджає сина Зиґфріда: сьогодні він має обрати собі наречену. Але принцові сумно: він ще не знайшов дівчини, яку хотів взяти собі за дружину. Біла зграя лебедів привертає увагу принца, і він іде за нею. Серед лісу, біля руїн похмурого замка, застигло озеро. Білі лебеді виходять на берег. Найпрекрасніший з них несподівано перетворюється на чарівну дівчину і розкриває принцові таємницю: злий чаклун перетворив на лебедів Одетту і її подруг. Звільнити від чар їх може лише щире перше кохання. Зиґфрід палко присягається у вірності і коханні. Їх розмову підслуховує злий чарівник.

Title Title 

 

В замку Королеви почався бал. Серед гостей з'являється Ротберт - злий чарівник. З ним його донька - Оділія, надзвичайно схожа на Одетту. Зиґфрід, гадаючи, що перед ним дівчина-лебідь, вибирає її своєю нареченою. Чаклун торжествує: клятву, дану Одетті, порушено. Зиґфрід бачить на мить справжню Одетту і розуміє, що сталося. Схвильований, біжить він до берега озера. Похмура, тривожна ніч. Вражена горем, Одетта розповідає подругам про зраду Зиґфріда. Зиґфрід намагається переконати кохану, що він не зраджував її... Злий чарівник закликає проти закоханих сили природи. Але ніщо вже не може їх розлучити. В поєдинку з чаклуном перемагає принц. Лихі чари зникають. Одетта, принц, дівчата радісно линуть назустріч променям сонця.

Це романтичний балет, в якому виразно звучить захоплююча і несамовита в своїй експресії тема кохання, одна з найкращих мелодій, що була написана П. Чайковським і досконало відтворена у хореографії на балетній сцені. Ця постановка має свою особливість, шанобливе ставленням до класичної хореографії Маріуса Петіпа та Лева Іванова, використанням знахідок Федора Лопухова. Вистава справді чудова. Побудована за звичним класичним сценарієм. Немає ніяких нововведень та інтерпретацій. Приємно що хореографу вдалося класичну якісну річ перетворити у щось цінне. Постановка, декорації, костюми - все було на найвищому рівні. Артисти балету дуже артистичні, їм хочеться вірити. Вони настільки занурюють тебе в атмосферу вистави, що здається, ніби ти з ними на балу чи на озері.

Title Title 

 

Головні партії виконали: заслужена артистка України Олена Добрянська, Вікторія Бережна, Олександра Воробйова, Ольга Воробйова, заслужений артист України Сергій Доценко, Даніель Барба Наполес, Андрій Пісарєв, Павло Гриць та інші. З деким нам вдалося поспілкуватись особисто.

Промоутер Ігор Лєвін компанії «Classical Arts Entertainment» розповів, що Одеський національний академічний театр опери і балету в Америці вперше. Гастролі театру проходять майже в усіх штатах Америки та деяких містах Канади. Надзвичайно багато праці вкладається, щоб організувати поїздку 42 осіб. Це і організація переїздів, враховуючи погодні умови і непередбачувані ситуації, бронювання готелів, домовленості з театрами, створення найкращих умов для відпочинку і репетицій акторам, щоб вистави проходили на високому рівні, та багато інших закулісних питань. З великою приємністю ділиться п. Ігор, що поїздки і покази проходять на найвищому рівні з величезним успіхом, в чому ми переконалися самі, дивлячись «Лебедине озеро».

Title Title 

 

Про роботу і творчі плани також поділилися з нами:

 

Гаррі Севоян - завідувач балетною трупою Одеського національного академічного театру опери та балету, заслужений артист України. У 1986 році закінчив Бакинське хореографічне училище, у педагога Векілової Л. Х. У тому ж році вступив до Бакинського академічного театру опери та балету на посаду артиста балету. З 1989 року працював в Єреванському академічному театрі опери та балету (м. Єреван, Вірменія) на посаді соліста балету. У 1992-1993 рр. - провідний соліст балету Харківського академічного театру опери та балету. З 1995 року працював в м. Чебоксари (Росія) на посаді провідного соліста балету. З 1999 року працює в Одеському театрі опери та балету на посаді провідного майстра сцени. Паралельно з роботою в театрі вчився на факультеті хореографії Міжнародного Слов'янського університету, м. Харків, за спеціальністю «балетмейстер-постановник». Разом з театром гастролював у Німеччині, Франції, Канаді, Греції, Лівані, Бельгії, Голландії, Швейцарії, Іспанії та інших країнах.

Title Title 

 

- Ви часто гастролюєте за кордоном, маєте популярність в Україні, в чому секрет вашої успішності?

- Останнім часом театр користується популярністю, постійно до нас звертаються імпресаріо. Одночасно нам потрібно давати репертуари в Одесі, щоб не залишався одеський глядач без вистави. Тому на всі запити імпресаріо ми не можемо відповісти. Ми вибираємо найкращі з них і одночасно не лишаємо українського глядача без уваги. Відкриваючи Америку від імені нашого театру, стараємося робити велику справу, представляючи Україну за кордоном. У нас дуже професійна балетна трупа. Можливо, це буде дуже суб'єктивно, але вважаю, що балет нашого театру не гірший, ніж у Київській національній опері України. Багато глядачів мають можливість відвідати обидва театри, і дуже гарно відгукуються саме про нашу балетну трупу. Звичайно, що в Національній опері в 2-3 рази більше людей, тому в них і можливості більші, і є з чого вибирати. Проте, останнім часом наша трупа в розквіті, достатньо хороші педагоги, які підвищують професійний рівень, насамперед, жіночого балету. І це видно з того, як оцінює глядач. Маємо дуже багато позитивних відгуків, навіть з Америки, які пишуть в Одесу, і звідти ці відгуки мені зараз присилають, пишуть про те, наскільки вистави дивовижні та професійні.

Title Title 

 

- Наскільки ви відчуваєте підтримку з боку держави, країна зараз перебуває у скрутному становищі, але варто було б забезпечувати краще фінансування для культурних галузей.

- Почнемо з того, що керівництво театру пішло нам назустріч. Вони підтримали такі гастролі, те, що ми приїхали в Америку. Зараз не так, як було раніше, що люди самі збиралися в групи і їздили в тури самостійно, могли бути там під будь-якою назвою. Всі наші працівники, які приїхали сюди, продовжують отримувати зарплату в Україні, тобто, ми тут у відрядженні. Театр має прибуток, люди заробляють, ми представляємо ім'я театру, країни американським глядачам. Звичайно, це все за згоди і підтримки Міністерства культури України. Однозначно підтримка є.

- Як вас сприймає американська публіка?

- Приголомшливо. Взагалі, в Канаді нас зустрічали з українськими прапорами, вигукували: «Україна», «Україна». Глядачі скандували стоячи. Дуже тепло приймають.

- Скільки у вас відбувається прем'єр на рік?

- Стараємося щороку мати кілька прем'єр. Наприклад, минулого року відбулася прем'єра балету «Маскарад». Я був балетмейстером-постановником цього балету. Вийшла чудова вистава. Це була стара вистава, яка народилася в Одеському театрі. Пізніше вистава стала популярна у всьому колишньому Радянському Союзі. Ми дуже довго хотіли відродити цю виставу. Вирішили не повторювати старе, а зробити щось нове, сучасне. І так вийшла дуже хороша сценографічна хореографія, прекрасна режисерська постановка. Вийшло щось на манер Бродвейського шоу. Відомі опери ставляться щороку. Обов'язково традиційно до святкування Нового Року відбувається Різдвяний концерт.

Title Title 

 

У вересні кожного року маємо так званий «оксамитовий сезон», для якого обов'язково готуються якісь нові вистави та покази. Запрошуються відомі українські та іноземні зірки. Як мінімум, дві нові вистави в рік і навіть більше пропонується глядачам. Це - політика нашого театру і нашого директора Надії Матвіївни Бабіч, яка розуміє, що театр повинен пропонувати нові вистави, постановки тощо. Глядачеві буде нудно ходити на ті ж самі постановки щоразу.

Протягом тривалого часу, 11 років, наш театр, один з найкращих театрів України, був на ремонті, тоді жартома називали наш театр «опери і жізелі». Люди, звичайно, роз'їхалися, зарплати були мізерні. Я увесь цей час там жив. В той час ми багато втратили з репертуару. Не було людей, не було кому працювати. На даний момент всі трупи відновлюються, в нас вже більше, ніж 20 назв. Практично вся сучасна класика йде.

Title Title 

 

- Як у вас з балетними школами, як готуєте молоде покоління?

- Ми, звичайно, маємо школу в Одесі, але це, звичайно, не та школа, про яку всі знають. В хореографічній школі вчаться студенти 8 років. В нас школа розділена на хореографічну школу, її ще називають «балетка», де вчаться діти-початківці. Після неї вже йдуть в Одеське училище мистецтв і культури ім. К. Ф. Данькевича. В Україні одна з найкращих професійних балетних шкіл - це Київське державне хореографічне училище. Тільки ця школа виховує професійних балетних артистів. Звичайно, в кожному великому місті України - Харкові, Львові тощо - є балетні школи, але це, все ж таки, не той професійний рівень. Там не проходять таку кількість предметів, не виділяється стільки часу на класичну хореографію.

Коли моєму синові було 10 років, він раптом вирішив іти моїми стежками, я категорично був проти, тому що знав, що в Одесі він не стане професіоналом, а в мене не було б стільки часу, скільки необхідно, щоб приділяти йому. Балет потребує 7-8 годин в день не виходити із зали. В нас він би в силу певних причин не отримав належної професійної підготовки, яку я вважаю необхідною. А в Київ відпускати 10-ти річну дитину я вважав недоцільним.

- Що ви скажете про декорації, костюми, чи ви задоволені ними?

- Для вистави «Лускунчик» я сам організував пошиття костюмів та декорації. Вистави «Лебедине озеро» та «Спляча красуня» - це вистави нашого театру. Вони в тому ж виконанні і в тому ж стані, в якому вони проходять у нас в Україні. Звичайно, досконалості немає меж, завжди щось хочеться покращити та вдосконалити. Для вистави «Лускунчик» ми привезли повністю нові костюми і декорації. Все зроблено дуже професійно, в класичному стилі. Коли я замовляв в художника ескізи, він запитував, що я хочу бачити. На що я відповів, що американський глядач любить традиційну виставу «Лускунчик». В нас щороку 31 грудня одесити традиційно ходять на виставу «Лускунчик», тому мені не вдалося взяти костюми, які є в театрі, а довелося шити нові. Ми стараємось зробити все якнайкраще, але досконалість не має меж, тому коли ми повернемось, ми ще спробуємо щось додати, вдосконалити.

- Чим ви здивуєте глядачів у класичній постановці Маріуса Петіпа «Лебедине озеро»?

- Ми пропонуємо класичну постановку, таку, як показуємо в нашому театрі. Вона повинна бути класична. В будь-якому театрі, куди б ви не приїхали, на 95% все однакове. І це дуже добре, тому що ми показуємо глядачеві класику, і, з іншого боку, можна запросити соліста з опери Парижа, Нью-Йорка. Він приїде і буде знати це «Лебедине озеро», тому що всюди, за невеликих відхилень, вистава однакова. Є постановки сучасні, як наприклад, Раду Поклітару зробив. Але цим займаються сучасні балети. Наша місія - показати, що Україна має професійний класичний балет. Що ми і робимо також і завдячуючи художньому керівнику, народній артистці України Олені Барановській.

- Що для вас є особливим у вашій професії?

- Чесно кажучи, в дитинстві я не хотів бути артистом балету. Я народився в Азербайджані. Коли там почалася війна, нам довелося переїхати до Вірменії. Мене в балетну школу віддала мама. Але з часом я втягнувся в роботу. Вже 20 років я пропрацював в Одеському театрі. Взагалі, Одеса мені рідне місто, ніби я там народився. Можливість себе показати, можливість донести глядачам те, що ти відчуваєш, побачити світ - це важливо. Коли ти танцюєш і входиш в якийсь образ, важливо розкрити його для людей, які сидять у залі і аплодують. Тоді ти розумієш, що ти не просто так потратив свій час на цю професію. Важливо, коли ти щось придумуєш, і це подобається не команді чи постановнику, а публіці. Було, коли я поставив балет «Маскарад», приходили глядачі і казали: «Я не читав цей твір, але я все зрозумів», або ж: «Я подивився виставу і після того прочитав твір». Будь-яку людину захопити мистецтвом - це важливо.

- Що ви побажаєте американським слухачам?

- Залишатись не байдужими до театру, приходити на вистави, отримувати від цього задоволення. Якщо вони ходять, значить в цієї країни є майбутнє. Кажуть: «Коли закінчують співати музи, починають співати гармати».

 

Сергій Доценко - соліст балету Одеського національного академічного театру опери і балету. Заслужений артист України. Закінчив Одеську балетну школу, та 1996 року Київське державне хореографічне училище за спеціальністю «хореографія». 2001 року закінчив Київський національний університет культури та мистецтв, факультет сучасної хореографії Contemporary. У балетній трупі Одеського національного академічного театру опери і балету працює з 1997 року. Як балетмейстер спільно з Яніною Кисельовою здійснив постановку балету для дітей «Червона шапочка». Гастролював у Франції, Італії, Іспанії, Греції, Швейцарії, Німеччині, США, Канаді та інших країнах світу.

- Чому ви вибрали професію артиста, що вам найбільше подобається в балеті?

- Я постійно жартую стосовно цього, що я завжди хотів самостійного життя і поїхав від батьків, щоб навчатись балету. А насправді мені подобається, що можна перевтілюватися в різні образи, переживати життя різних осіб. На сьогодні це «Лебедине озеро» - принц Зиґфрід. В інших виставах ти втілюєшся в когось іншого.

Title Title 

 

- Розкажіть про свій дебют, з чого все починалося і як ви дійшли до такої популярності?

- Мій перший дебют відбувся, коли я почав професійно працювати в нашому Одеському театрі. Я розпочинав свій творчий шлях зі самих низів у кардибалеті «Спляча красуня». І по сходинках рухався до більш головних ролей. Не можу сказати, що я популярний, особисто себе виокремлювати я не буду, ми робимо спільну справу, і всі разом, хто зі мною на сцені, - всі є успішними, популярними акторами.

- В яких виставах вам подобається танцювати найбільше?

- У кожного актора є свій улюблений дует. Не можу сказати, що «Лебедине озеро» моя улюблена вистава. Це - класика, вона подобається багатьом. Мені близькі по духу і дуже подобаються балети «Баядерка» та «Жізель».

- Як часто ви маєте роль у прем'єрах?

- Насамперед, це залежить від того, коли приїжджає новий постановник. Який образ він хоче побачити і кого він вибере для цього образу. В різних артистів - різні амплуа. Є універсальні танцюристи за образом, а є такі, які можуть виконувати тільки окремі амплуа. В рік дві-три прем'єри - це дуже добре.

- Що ви цінуєте у вашій професії найбільше?

- Це - голова і багато праці. Ми самі вибрали свою професію і сказати, що важко, ми не можемо. Так, буває, що дуже втомлюємося: дорога, багато переїздів, велике навантаження, але глядач не повинен цього бачити, тому викладаємося на всі сто відсотків.

- Чим ви завойовуєте глядацьку аудиторію?

- Насамперед, важливо не технічно виконувати якісь елементи танцю з вистави, а передати той емоційний стан, ту енергетику, яку переживає актор. Щоб глядач, який дивиться на тебе, відчував взаємозв'язок з казковою чи реальною історією. Стараюся енергетично зачепити глядача, вплинути на нього, щоб він міг разом зі мною пережити певний образ.

Title Title 

 

- Насамкінець - ваші побажання глядачу?

- Бажаю всім завжди мати гарний настрій, щоб приходили не тільки на наші вистави, а й на інші. Щоб вистави були для них чимось казковим, незвіданим.

 

Олена Добрянська - солістка балету Одеського національного академічного театру опери та балету. Заслужена артистка України. Закінчила Одеське державне училище мистецтв і культури ім. Костянтина Данькевича (клас народної артистки України Олени Барановської). Володарка бронзової медалі і звання лауреата ІІІ міжнародного конкурсу ім. Юрія Григоровича «Молодий балет світу» (Сочі, 2010 рік), молодіжної премії ім. Лії Бугової Одеського відділення НСТДУ за виконання партії Одетти-Одилії в балеті «Лебедине озеро» Петра Чайковського (Одеса, 2009 рік). Гастролювала в США, Канаді, Румунії, Росії, Казахстані. У 2010 році виступала на Тайвані в дитячих балетах «Аліса в країні чудес» та «Червона шапочка».

- З чого почався ваш шлях як балерини?

- Я почала танцювати буквально з пелюшок. В мене була така історія, мені мама розказувала: коли мене привезли з пологового будинку додому і розпеленали, я зробила кілька танцювальних па ручками і витягнула ступні, як балерина. Всі, хто схилився над колискою, так і зойкнули - «ну і балерина». Відтоді це кліше переслідувало мене. Коли мені виповнилося 6 років, я займалася танцями, фігурним катанням, але ніколи раніше не бачила балет. Моя мама колись закінчила балетну школу, але жодним словом про це не обмовлялась. Суто випадково на телебаченні я побачила балет «Лебедине озеро». З відкритим ротом я захоплено дивилась виставу з початку до кінця. Після чого з шаленим виглядом я побігла на кухню, де була моя мама, і попросила, що я хочу танцювати так, як артистка з телевізора. В мами вже не будо іншого виходу, ніж віддати мене до балетної школи.

- Які вистави вам до вподоби найбільше?

- Звичайно, збулася моя мрія дитинства, я танцюю «Лебедине озеро», це - один з моїх найулюбленіших балетів. Я обожнюю балет «Баядерка» за чудову музику і драматургію. В нас є прекрасна вистава-концерт «Нурієв назавжди», де я граю Марго. Там зібрані різні номери і фотографії Рудольфа Нурієва. Мрію танцювати у виставі «Жізель», цю партію я ще не танцювала, але невдовзі я сподіваюсь, що мені це вдасться.

- Чи бачити ви різницю між глядачами в різних країнах?

- Справа в культурі суспільства. Публіка по-різному вихована. Наприклад, у нас люблять багато аплодувати. Глядач у нас безмежно добрий і безпосередній. На моє здивування, американський глядач дуже прихильний. Нас приймають з великим захопленням і успіхом. В нас є прекрасний актор Павло Гриць, який грає блазня, Андрій Писарєв, лауреат міжнародних конкурсів, який володіє неймовірною технікою, що подобається американському глядачу. Ну і, звичайно, дуже симпатичний у мене партнер Сергій Доценко, якого ми називаємо «Аполлон». Він - прекрасний партнер і артист. Власне кажучи, нас усіх дуже тепло приймають всюди.

- Чи не важко мати такий завантажений графік, даючи гастролі за кордоном?

- Звичайно, всі переїзди виснажують і все позначається на здоров'ї. Але той момент, що кожен глядач вперше прийшов подивитись виставу в цьому чи іншому театрі, не винен, що я втомлена. Для них, можливо, це єдиний раз, коли вони мають можливість мене побачити, я це враховую і хочу сподобатись кожному глядачу. Тому я максимально стараюсь, ніби я тут в вперше і востаннє.

- Чи можете пригадати якісь цікаві, веселі історії зі сцени?

- У нас є такі вистави, здебільшого, останні вистави, називаються «зелені», коли артисти дозволяють собі «підзеленити». Зі мною бувало так, що я забувала черговість виступів. Дуже багато актів повторюється, все вже йде на автоматі. Часом буває, що відключаєшся, а в цей час мій партнер відкриває широко очі і шепоче мені: «Олено, що ти робиш?» Я розумію, що я роблю щось не те і що треба швидко включитися в роботу. Але партнер підхоплює щоразу. Було одного разу в нас в театрі, ми танцювали «Адажіо» з «Дон Кіхота», там є музикальні повторення, тема одна, але рухи різні. І я на автоматі повторюю ті ж самі рухи двічі, але партнер не розгубився, підхопив, і ми продовжили танцювати.

 

Андрій Пісарєв - ведучий майстер сцени Одеського національного театру опери та балету. В 1995 році почав своє балетне навчання в Школі хореографічної майстерності Вадима Писарєва в м. Донецьк. Закінчив її з відзнакою у 2002 р. і вже з 2002 до 2004 рр. підвищував рівень майстерності у Німеччині, в Штутгарті, у відомого на весь балетний світ майстра П. А. Пестова. З 2004 до 2008 рр. почав роботу у Донецькому академічному театрі опери та балету ім. А. Б. Солов'яненка як провідний соліст. З 2008 до 2014 рр. працював провідним солістом у Національній опері України ім. Т. Г. Шевченка в Києві. З 2014 до 2015 рр. - провідний соліст у Кремлівському балеті в Москві.

З 2017 року - артист балету, ведучий майстер сцени Одеського національного театру опери та балету. Лауреат численних конкурсів, серед яких Міжнародний конкурс артистів балету «Юність балету» (Київ, 2001 р., 1 премія), «Youth American Grand Prix» (Нью-Йорк, 2004 р.,1 премія), «Молодий балет світу» ім. Ю. Григоровича (Сочі, 2006 р., 1 премія), «Korean International Ballet Competition» (Сеул, 2007 р., 1 премія), Міжнародний конкурс артистів ім. Р. Нурієва (Будапешт, 2008 р., 1 премія), 7-й Міжнародний конкурс артистів балету ім. С. Лифаря (Донецьк, 2011 р., Гран-прі, «Istanbul Internetional Ballet Competition» (Стамбул, 2012 р., 1 премія) та інші. Гастролював у Франції, Швейцарії, Німеччині, Японії, Норвегії, Китаї, Кореї, США, Греції та інших країнах.

- Ви багато подорожуєте, чи ви є в постійному складі Одеського національного театру опери і балету?

- Я почав працювати в Одесі з травня 2018 року, перший сезон. Виконую провідні партії у виставах «Дон Кіхот», «Сильфіда», «Лускунчик», «Спляча красуня», «Лебедине озеро», «Корсар», «Бачення Рози», «Спартак», «Ромео і Джульєтта», «Чарівна флейта» «Шахерезада» і т. д.

- Яка вистава ваша улюблена?

- За драматургією «Жізель», за потужністю техніки - «Дон Кіхот». Також люблю, звичайно, «Лебедине озеро».

- Чи змінився глядач з часів Майдану, які у вас плани на майбутнє?

- Глядач ніколи не змінюється. Він завжди вірний, люди, котрі люблять балет, - це поціновувачі, шанувальники балетного мистецтва. Великі плани на Одеський театр і великі очікування.

- Коли ви танцюєте наскільки вам вдається ввійти в образ?

- Постійно втілююся в образ. Чим більше танцюю, тим більше перевтілююся в образ партії, яку танцюю. Сьогодні я танцював чаклуна Ротбарта вчетверте. Звичайно, вийшло це в мене значно краще, ніж вперше.

Світлини Володимира Дуди,
Леонарда Могула та  Lorchique Photography

 

Іван Яремчук: «Я грав проти Марсела ван Бастена, Іана Джеймса Раша, Дієго Марадонни, Джорджа Беста, але на полі ти просто виконуєш свою роботу і не думаєш про імена»

Богдан Ватраль: «Коли я почав працювати виконавчим директором Кредитної спілки «Самопоміч», то мав лише 26 років»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com