19 січня о десятій годині ранку у Львові помер близький соратник Степана Бандери, свідок вбивства у концтаборі Освенцім Василя та Олександра Бандер Омелян Коваль.

Народився Омелян Коваль 24 лютого 1920 року, у селі Рахиня (тепер Долинський район, Івано-Франківської області). Закінчив кооперативні курси у місті Долина.

З 1938 року - член ОУН. 1 липня 1941 року брав участь у проголошенні в Долині Акту відновлення Української держави. Ув'язнений гестапо та перебував у тюрмі на Лонцького у Львові. Пізніше сидів у в'язниці Монтелюпіх у Кракові, а звідти відправлений 20 липня 1942 року до концтабору Аушвіц з першою групою 25 українських політв'язнів, названих «Bandera Gruppe», серед яких він був наймолодшим і в якій, серед інших, були Василь Бандера, Степан Ленкавський і Петро Мірчук.

Був членом редколегії таборового альманаху. Після евакуації Аушвіцу 18 січня 1945 року відправлений до концтаборів Маутгаузен, Мельк і Ебензе. 6 травня звільнений американцями.

Після Другої світової війни закінчив студії в Лювенському католицькому університеті (магістр економічно-консульських наук) і став активним громадсько-політичним діячем української діаспори у Бельгії, Європі та світі.

З 1951 до 1963 років очолює Спілку української молоді (СУМ) у Бельгії, з 1958 протягом 20 років очолює Центральну (світову) Управу СУМ і опісля - «Центральну виховну раду» СУМ. У 1962 році засновує журнал для молоді «Крилаті» і в 1964 р. - видавництво та друкарню в Брюсселі. Друкуються там і виховні матеріали для СУМ, книжки і часопис «Вісті» Українського Допомогового комітету в Бельгії (УДК) - головної української громадської організації в Бельгії у другій половині ХХ сторіччя.

Від 1951 до 1987 років є генеральним секретарем УДК під проводом д-ра Володимира Поповича. Після від'їзду В. Поповича до Франції очолює УДК від 1987 до 2005 років.

Був секретарем (1970-1991) і головою (1991-2006) Головної Ради Українських Громадських Організацій Бельгії (ГРУГОБ), одним із президентів Європейського Конгресу Українців (1992-1995), а згодом - почесним головою, багаторічним членом Ради директорів Світового Конгресу Українців.

Омелян Коваль ніколи не вносив подання на отримання бельгійського громадянства. Мав статус біженця ООН (Женевська конвенція). Після незалежності України подав запит на отримання громадянства України, яке отримав разом із дружиною Іванною-Катериною Куропась у 1997 році.