Географічні простори України визначені і можуть бути достеменно описані в градусах широти і довготи, в кордонах на місцевості.  А от символічний простір українців безмірний.

 

Наприкінці минулого року в Києві було проведено цікаве дослідження цієї важливої теми. Пропоную читачам ознайомитися з його результатами.

Організатори дослідження

 

Дане дослідження проведено двома авторитетними науковими установами: державною - Інститутом соціальної та політичної психології Національної Академії педагогічних наук України (ІСПП НАПН України), та професійним об'єднанням - Асоціацією політичних психологів України (АППУ).

Ініціювали та організували разом з колегами це дослідження два відомі українські політичні психологи, котрі очолюють ці дві інституції.

Микола Слюсаревський	Вадим Васютинський

 

Інститут очолює член-кореспондент НАПН України, заслужений працівник освіти України, член президії НАПН України, кавалер двох орденів «За заслуги» (2008 і 2013) Микола Слюсаревський. Він же є засновником та багаторічним президентом, а тепер почесним президентом Асоціації політичних психологів України (АППУ).

З минулого року за пропозицією Миколи Слюсаревського, яку підтримав з'їзд АППУ, цю організацію очолив відомий вітчизняний науковець, завідувач лабораторії психології мас та спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, доктор психологічних наук, професор Вадим Васютинський.

З ними я і провів дане інтерв'ю. Відповіді обох шанованих науковців, ілюстровані детальними таблицями, навожу нижче.

Метод та масштаб дослідження

 

Про це я запитав Миколу Слюсаревського. Директор ІСПП НАПНУ відповів: «Метод - опитування, котре було проведене 21-30 листопада 2018 року за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше.

Опитування проводилося методом інтерв'ювання, що є доволі розповсюдженим способом збору первинного матеріалу.

Опитано 1204 респонденти в усіх регіонах України, за винятком АР Крим, м. Севастополь і захоплених сепаратистами окремих районів Донецької та Луганської областей.

Така кількість опитаних вважається достатньою для отримання достовірного результату.

Похибка вибірки становить 3,2%. Її потрібно враховувати, зважуючи відсоток відповідей на користь тієї и іншої думки, пропозиції, постаті.

Перше питання: здобутки

 

- «З чого почалося дослідження? Яким було перше питання?» - поцікавився я у Вадима Васютинського.

Президент АППУ відповів: «Першим було запитання «Які здобутки українського народу, на вашу думку, найбільше заслуговують сьогодні бути предметом його національної гордості?»

До речі, ми порівнювали результати опитування, проведеного нами 3 роки тому і ось тепер. Розподіл відповідей у % виявився таким (див. табл. 1).

 Таблиця 1

	Вересень 2015 р.	Вересень 2018 р.
Творчість великих українських поетів, письменників, композиторів та виконавців (Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, М. Лисенко, С. Крушельницька та ін.)	54,5	56,5
Досягнення українських спортсменів	36,9	48,0
Історія українського козацтва, Запорозької Січі	42,2	47,0
Перемога у Другій світовій	43,8	46,7
Вершинні досягнення української народної творчості (думи, пісні, декоративно-вжиткове мистецтво, народна архітектура тощо)	37,7	38,4
Проголошення незалежності України у 1991 році	32,7	37,4
Волонтерський рух	не було у списку	36,0
Збройні сили України	23,4	32,3
Революція гідності 2014-2015 років та збройна відсіч російській агресії	36,4	28,4
Боротьба українських правозахисників (П. Григоренко, Л. Лук'яненко, М. Руденко, В. Чорновіл та ін.) проти тоталітарного режиму	21,6	24,0
Міжнародне визнання України в сучасному світі	24,2	23,7
Діяльність видатних провідників українського національно-визвольного руху (М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра та ін.)	17,4	21,9
Досягнення української космонавтики	17,0	20,6
Повоєнна відбудова народного господарства (у 2-й половині 1940-х років)	20,9	18,8
Історія створення та боротьби УПА (Української повстанської армії)	15,2	16,1
Трудові досягнення робітників і селян Радянської України (П. Ангеліна, М. Демченко, О. Стаханов, О. Гіталов та ін.)	14,4	14,2
Помаранчева революція 2004 року	13,2	10,9
Вітчизняна система освіти	6,1	8,2
Українська революція 1917-1921 років	6,0	6,9
Сучасний промисловий потенціал України	5,6	не було у списку
Успіхи у створенні ринкової економіки	4,1	5,7
Інше	2,7	1,1
Важко відповісти	6,1	4,0

 

Микола Слюсаревський зауважив: «Врахуйте, що сума перевищує 100%, оскільки кількість варіантів відповідей респондентів не обмежувалася.

В цілому ж, підсумки відповідей у відсотках порівняно з дослідженням 2015 року збереглися і нині. Але звертаю увагу, що за трьома позиціями результати виявилися нижчими, ніж три роки тому.

Так «Революція гідності 2014-2015 років та збройна відсіч російській агресії як предмет національної гордості українців» у 2015 році набрала 36,4%, а нині - 28,4%. Отже, 8% змінили свою думку і з якихось причин більше не вважають ці незабутні події такими здобутками народу, які мали б статус предмету національної гордості.

До речі, 2,3% так само більше не пишаються такою подією, як «Помаранчева революція 2004 року».

Дивно, але факт. Можливо, позначилось відчуття розчарування...

Хоча, скажімо, «Українська революція 1917-1921 років» навпаки, набрала ще майже відсоток (0,9%) і підвищила свій результат.

На піввідсотка втратила вагу така позиція, як «Міжнародне визнання України в сучасному світі». На 2,1% - «Повоєнна відбудова народного господарства (у 2-й половині 1940-х років)», що є несправедливим стосовно покоління тих післявоєнних українців, котрі героїчною працею піднімали країну з тотальної руїни після 2-ї Світової війни.

Незначно - лише на 0,2% - але все ж по­тьмяніли у сприйнятті і схожі за характером «Трудові досягнення робітників і се­лян Радянської України (П. Ангеліна, М.Дем­ченко, О.Стаханов, О.Гіталов та ін.)».

 Таблиця 2

	Жовтень 2015 р.	Місце у рейтингу	Вересень 2018 р.	Місце у рейтингу
Державна символіка (синьо-жовтий прапор, тризуб, гімн «Ще не вмерла України...»)	68,1	1	77,1	1
Національне вбрання, вишиті рушники	61,4	2	62,3	2
Українська мова	не було у списку	не було у списку	52,1	3
Національні страви і напої (хліб із салом, борщ, галушки, горілка з перцем і т.п.)	44,3	3	50,6	4
Українська народна пісня	38,8	4	50,3	5
Дніпро	37,6	5	37,5	6
Національні музичні інструменти (кобза, бандура, трембіта)	35,9	7	37,0	7
Червона калина	36,8	6	33,9	8
Карпатські гори	29,2	8	32,4	9
Національна валюта (гривня)	27,4	10	27,1	10
Майдан Незалежності в Києві	27,9	9	26,9	11
Пшеничне (житнє) колосся	22,8	11	24,6	12
Гетьманська булава	21,9	12	24,1	13
ФК «Динамо» (Київ)	15,6	17	18,7	14
Острів Хортиця	20,9	13	17,1	15
Чорне море	16,3	16	16,3	16
Верби, тополі	17,9	14	16,0	17
Зброя та спорядження українського козацтва	13,3	18	16,0	18
Сучасні вітчизняні літаки (АН-124 «Руслан», АН-225 «Мрія», Ан-148, АН-158 та ін.)	12,9	19	15,4	19
Тарасова могила на Канівській кручі	17,2	15	15,1	20
Донбас	10,3	20	11,9	21
Чорнобиль	9,9	21	13,5	22
Церковна і релігійна символіка	6,7	22	10,0	23
ФК «Шахтар» (Донецьк)	5,6	23	7,6	24
Комуністична і радянська символіка (червоно-синій прапор, п'ятикутна зірка, серп і молот)	1,3	24	не було у списку
Інше	2,8		3,2
Вважаю, що Україна не має символів	2,5		1,1
Важко відповісти	3,8		1,4

 

Загалом же, позиція «Творчість великих українських поетів, письменників, композиторів та виконавців (Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, М. Лисенко, С. Крушельницька та ін.)» утримує безумовне лідерство і є, на думку українців, головним предметом національної гордості народу.

Друге питання: символ

 

- «А друге питання цього дослідження - яким воно було?» - запитав я у Миколи Слюсаревського. Пан Микола відповів: «Воно було більш персональним для опитуваних і звучало так: «Що для вас особисто є символом України?». У відсотках відповіді ранжувалися ось так (див. табл. 2):

І тут сума перевищує 100%, оскільки кількість варіантів відповідей респондентів не обмежувалася.

Вадим Васютинський посміхнувся: «Звертаю увагу читачів на певні суб'єктивні особливості цих відповідей. Наприклад, вас не дивує, що національні страви і напої (хліб із салом, борщ, галушки, горілка з перцем і т. п.) набрали трохи більше відсотків, ніж українська народна пісня?».

На це Микола Слюсаревський відповів колезі: «Так і національні музичні інструменти (кобза, бандура, трембіта) поступилися хлібові зі салом та горілці з перцем. Що поробиш - люблять українці добре поїсти і випити».

В. Васютинський вирішив трохи заступитися за смаки опитаних і вказав: «Зате географічні символи України - Дніпро і Карпатські гори - помітно випереджають інші локації, а саме колиску двох революцій Майдан Незалежності, козацьку столицю острів Хортицю, Чорне море, Тарасову могилу на Канівській кручі (при всій її символічній значущості), інші місця.

Підкреслю - в анкеті ми вилучили питання, яке було у 2015 році: «Комуністична і радянська символіка (червоно-синій прапор, п'ятикутна зірка, серп і молот)». Нині воно нас не цікавить, не кажучи вже про те, що ці колишні символи заборонені Законом України».

М. Слюсаревський показав на передостанню позицію цього питання і прокоментував: «Видається принциповим, що громадян, котрі вважають, що Україна не має символів, практично не залишилося, і їх кількість є втричі меншою від похибки. Це дуже важливо».

Обидва науковці майже одночасно звернули увагу - мою і читачів - що своєрідний «п'єдестал пошани», тобто перші три місця з найвищими відсотками підтримки опитаних, посідають такі безумовні для більшості українців символи, як державна символіка (синьо-жовтий прапор, тризуб, гімн «Ще не вмерла України...»), вишиванки, рушники, українська мова.

А мені кинулося в очі те, що різні рослини і дерева як українські символи у свідомості опитаних значно відрізняються.

Так, улюблені українцями верби, тополі посіли у відповідях 17 місце з результатом 16%, життєдайне пшеничне (житнє) колосся - 12 місце (24,6%), а першість серед них здобула, звичайно, частенько оспівана червона калина - 8 місце (33,9%). Хоча й вона не змогла дотягнутися до хліба із салом та горілки з перцем (4 місце, 56%).

Ну що ти будеш робити!

Третє питання: історичні діячі

 

Логіка дослідження привела нас до питання: «Хто з історичних діячів і (чи) наших видатних сучасників для вас особисто найбільшою мірою символізує Україну?» - продовжив Микола Слюсаревський. Ось такий розподіл відповідей у % ми отримали (див. табл. 3):

Таблиця 3

 

	Жовтень 2015 р.	Місце у рейтингу	Вересень 2015 р.	Місце у рейтингу
Тарас Шевченко	65,5	1	72,7	1
Леся Українка	48,9	2	50,6	2
Богдан Хмельницький	37,1	3	45,5	3
Іван Франко	не було у списку	-	36,5	4
Ярослав Мудрий	30,4	5	33,7	5
Небесна сотня	32,6	4	30,9	6
Михайло Грушевський	27,0	6	30,3	7
Володимир Великий	21,3	11	27,5	8
Ліна Костенко	24,0	9	27,4	9
Святослав Вакарчук	26,0	7	22,9	10
Степан Бандера	18,3	13	21,9	11
Богдан Ступка	23,0	10	21,8	12
В'ячеслав Чорновіл	16,4	15	20,9	13
Віталій і Володимир Клички	25,5	8	20,8	14
Іван Мазепа	18,1	14	19,5	15
Олександр Усик	не було у списку	-	18,9	16
Ніна Матвієнко	не було у списку	-	17,4	17
Микола Амосов	не було у списку	-	15,5	18
Василь Стус	13,8	18	15,3	19
Валерій Лобановський	11,8	20	14,3	20
Роксолана	15,8	16	12,9	21
Борис Патон	9,3	21	12,5	22
Олег Сенцов	не було у списку	-	12,3	23
Джамала	не було у списку	-	11,4	24
Нестор Махно	8,3	22	8,5	25
Симон Петлюра	6,1	27	8,4	26
Юлія Тимошенко	6,9	25	6,0	27
Петро Порошенко	8,2	23	5,9	28
Сидір Ковпак	не було у списку	-	5,2	29
Надія Савченко	19,8	12	2,5	30
Софія Ротару	14,6	17	не було у списку
Руслана Лижичко	13,3	19	не було у списку
Раїса Кириченко	7,6	24	не було у списку
Вєрка Сердючка (А. Данилко)	6,3	26	не було у списку
Дмитро Ярош	4,1	28	не було у списку
Арсеній Яценюк	1,7	29	не було у списку
Інші	1,2		1,7
На мою думку, нікого персонально не можна вважати символом України	11,2		7,3
Важко відповісти	4,0		3,3

 

Вадим Васютинський підхопив: «Перелік тих, кого Нація вважає героями, багато що може сказати і про саму Націю і про рівень її сформованості. Ось подивіться - перші два місця посідають ті українські генії, прізвища яких є очікуваними. А далі вже можна ставити питання. Наприклад: чому Богдан Хмельницький поступається Лесі Українці, але випереджає Івана Франка? У чому тут логіка?».

- «Можу продовжити запитання - долучився Микола Слюсаревський. - Чому Ярослав Мудрий випереджає у відсотках Небесну сотню, а Володимир Великий, котрий хрестив Русь, поступається їй?

Чому напівміфічна Роксолана випереджає президента Академії наук України, видатного організатора науки академіка Бориса Патона?».

- «Дійсно, - погодився В. Васютинський. - А чому інша українка, Джамала, випереджає Нестора Махна і Симона Петлюру? Так і хочеться запитати: вони що, погано співали?

Але, якщо без жартів, то подивіться: С. Вакарчук випереджає Степана Бандеру, а В. Чорновіл - Івана Мазепу. З якого це дива?

Всі ці імена є гідними, але ж ми не порівняємо роль для України С. Бандери і роль С. Вакарчука, хай він не ображається».

Що ж, науковці правильно ставлять питання. Але що поробиш - саме так відповіли українці. Перепрошую, але додам: саме така «каша» в головах наших співвітчизників.

Питання четверте: очільники

 

Список знаменитих українців логічно продовжує список лідерів України різних часів. Про це сказав Вадим Васютинський. За його словами, останнє питання анкети формулювалося так: «Нижче наведено відомі прізвища колишніх лідерів України різних часів. Хто з них, на вашу думку, гідний найбільшої слави, а хто, навпаки, вкрив себе найбільшою ганьбою?».

Гідні слави (див. табл. 4).

Таблиця 4

 

	Жовтень 2015 р.	Вересень 2018 р.
Богдан Хмельницький	61,2	70,2
Михайло Грушевський	42,6	52,2
Іван Мазепа	28,5	27,3
Петро Дорошенко	15,6	18,4
Володимир Щербицький	8,7	15,7
Павло Скоропадський	13,0	14,7
Леонід Кравчук	8,9	13,6
Леонід Кучма	6,5	13,6
Симон Петлюра	8,9	12,6
Іван Виговський	9,4	10,3
Петро Шелест	2,5	5,8
Юрій Хмельницький	5,9	5,4
Віктор Ющенко	5,2	5,0
Іван Брюховецький	2,4	3,7
Станіслав Косіор	2,6	2,7
Віктор Янукович	2,7	2,5
Інший	2,9	1,4

 

І тут, як у всіх наведених таблицях, сума перевищує 100%, оскільки респонденти мали можливість обирати кілька варіантів відповіді.

В. Васютинський вказав на те, що багатьох може здивувати: як компартійний керівник України Володимир Щербицький набрав більше відсотків, ніж, скажімо, Леонід Кравчук, чи С. Петлюра?

М. Слюсаревський висловив припущення, що опитувані старшого віку просто пам'ятають себе молодими в часи В. Щербицького, крім того, враховують, що за 17 років його керівництва Україна досягла значних успіхів у своєму економічному розвитку, при ньому було збудовано багато об'єктів тощо.

Хоча обидва науковці погодилися, що В. Щербицький був сином свого часу, членом компартійної номенклатури, не сприйняв державну Незалежність України і гостра критика на його адресу має всі підстави.

А наші президенти скромно відступили в середину та кінець списку, хоча у кожного з них була історична можливість перевершити здобутки своїх попередників.

А ось критика Богдана Хмельницького, навіть з вуст Т. Шевченка, котрий картав його і називав «Богданом п'яним», не завадила гетьману посісти впевнене перше місце серед лідерів України різних епох.

Післямова

 

Проведене дослідження є, безумовно, цікавим, пізнавальним і дозволяє краще зрозуміти світ символів сучасних українців, котрим є чим пишатися.

Приношу від імені читачів вдячність Миколі Слюсаревському та Вадимові Васютинському за надану інформацію та коментарі і зичу їм та їх колективам подальших наукових успіхів.

А українцям і українках по усіх світах зичу свідомо і продумано формувати в своїй свідомості систему національних цінностей і символів та втілювати це у власній поведінці.