ФУТБОЛ

 

Сезон 2018 року став найкращим у кар'єрі вихованця львівського футболу Андрія Марковича. Виступаючи за клуб «Калью» з Таллінна він став чемпіоном Естонії.

 

- Андрію, тепер ти - чемпіон Естонії. Наскільки важливим став для тебе чемпіонат Естонії?

- Насправді я радий, що сезон склався успішно для всього нашого дружнього колективу. Чемпіонат видався дуже важким, і все вирішувалося в останньому турі. Тому стає зрозумілим, що прохідних матчів не було, а була справжня конкуренція за чемпіонством між трьома талліннськими командами - «Нимме Калью», «Левадія» та «Флора». Наші суперники мають хороших виконавців і завжди борються за чемпіонство. А ще й уявіть, що всі клуби з одного міста, то стає зрозумілим, що кожен хоче бути найкращим і, звичайно, пробитися в Лігу чемпіонів УЄФА. Це - моє перше чемпіонство у професійному футболі, а значить є привід для радості.

- Розкажи про свою чемпіонську команду.

- Надзвичайно дружній колектив, мабуть, і є в цьому запорука перемоги. Після ігор часто разом проводимо час. Я - один українець у команді. Є ще декілька п'ять легіонерів. На гру може бути заявлено одночасно п'ять легіонерів...

- Яке завдання стояло на сезон?

- Керівництво одразу озвучило, що ми повинні боротися за чемпіонство та Кубок Естонії.

- Ти одразу став гравцем першої одинадцятки «Нимме Калью»?

- Щоб бути в «основі», потрібно це доводити на тренування та іграх. Я приїхав у команду після травми і без ігрової практики. Але вже на третій день перебування в команді мені дали шанс зіграти в основному складі. Було важко, але впорався із завданням. Головне, що маю ігрову практику в цьому колективі. З 36 матчів зіграв 32 гри.

- У тебе на спині номер 26. Сам вибрав?

- Хотів 25 номер. Але взяв той, що був. Загалом, до номерів ставлюся спокійно.

- Яке ставлення до тебе з боку головного тренера?

- Ставлення тренера хороше. Ми - професіонали - і говоримо лише про футбол. Анатолій Францев постійно довіряє мені місце в основному складі, а я намагаюся виправдати його довіру.

- Влітку ти вперше з «Нимме Калью» дебютував у єврокубках. Які відчуття були?

- Не секрет, що кожен мріє зіграти у престижному європейському турнірі. Не винятком був і я. У Лізі Європи ми зіграли проти ісландського клубу «Стярнан» і за сумою двох матчів завершили виступи. В гостях поступилися 0:3, а у Таллінні перемогли 1:0. Але, незважаючи навіть на швидкий виліт, це - великий досвід і певні футбольні емоції. Я відіграв повністю у двох матчах. Маю надію, що влітку в Лізі чемпіонів виступимо краще. Це буде ще одне випробування.

- А як справи «Нимме Калью» в Кубку країни, адже стоїть завдання перемогти?

- Уже добралися до півфіналу.

- А як, загалом, можеш оцінити чемпіонат Естонії?

- За чемпіонство борються три клуби, ще два теж тягнуться до них. Решта п'ять команд поступаються, але це не означає, що вони не здатні відібрати очки в лідерів. У кожній команді є легіонери. Але естонські клуби намагаються більше залучати своїх гравців, і побутують розмови, що з нового сезону федерація футболу хоче, щоб на полі одразу було не більше, ніж чотири легіонери. Крім цього, кожен клуб вищої ліги повинен мати жіночу команду. Тим самим популяризується жіночий футбол.

- Порівняно з Україною виїзди команди не такі далекі?

- О, це - правда. Найдальші виїзди маємо до Нарви та острова Курессааре. Це десь приблизно три години автобусом. Коли їдемо і хлопці починають скиглити, то я їм навожу приклади добирання зі Львова до Маріуполя чи Краматорська... Отож, у плані виїздів значно краще і спокійніше.

- Після чемпіонства, можливо, вже є певні пропозиції від інших клубів?

- Поки що жодних пропозицій не надходило. Є пропозиція від теперішнього клубу підписати повноцінний контракт, адже я грав на правах оренди, бо мав контракт з львівськими «Карпатами».

- І що далі?

- Угода з «Карпатами» підійшла до завершення, і я вирушаю до Таллінна.

- Як проводиш вільний час в Естонії?

- Люблю подорожувати, гуляти Таллінном, відпочивати біля озера або річки. Ось нещодавно наш воротар Віталій Телешем запросив на рибалку. Цікаво було на катері ловити рибу...

- Андрію, повернімося до періоду, коли ти грав за «Карпати». Чому не вдалося закріпитися в команді?

- Мрія грати в «Карпатах» була завжди. Радий, що дебютував, провів шість матчів. А чому не закріпився в складі? Важко однозначно відповісти. Шанс був, але я його не використав.

- Після «Карпат» ти пограв у Білорусії, а потім і за винниківський «Рух», де теж довго не затримався...

- Усюди був в оренді. У «Русі» були амбітні плани, зіграв дев'ять матчі і зазнав травми. Тривалий час лікувався, а потім настала перерва в чемпіонаті. Після того залишив команду і прийняв пропозицію естонського клубу.

 - Зараз ти у Львові. Як відпочиваєш?

- По різному, але завжди радий бути у Львові. Зустрічаюся з друзями, був на весіллі гравця «Руху» Миколи Буя... Потрохи готуюся до нового сезону.

Автор: Павло Пилипчук

Джерело: «Гал-інфо»