Державна уповноважена АМКУ Агія Загребельська ділиться практикою адміністративної колегії з про порушення законодавства у сфері публічних закупівель:

Філія «Дельта-лоцман» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» вирішила придбати самовідвізний морський земснаряд бункерного типу на торгах очікуваною вартістю 744,73 млн грн.

В тендерній документації була встановлена вимога, що «судно має бути створене (побудоване) постачальником на території України в обсязі не менше, ніж створення (будівництво) корпусу судна». І цю вимогу як дискримінаційну оскаржило ТОВ «Група компаній «Спецбудтранс».

На думку скаржника така вимога є дискримінаційною та обмежує конкуренцію, з огляду на те, що остання:

• встановлює більш лояльні умови для постачальників, чиї виробничі потужності розташовані в Україні;
• встановлює дискримінаційні умови для нерезидентів, потужності яких розташовані поза межами території України;
• унеможливлює участь у закупівлі компаній, що можуть створити судно з визначеними параметрами/властивостями виключно на заводі учасника-нерезидента;
• унеможливлює участь у закупівлі учасників-резидентів, які замовляють виробництво корпусу судна за кордоном, у зв'язку з тим, що не мають повного циклу виробництва в Україні;
• призводить до збільшення вартості пропозицій учасників, які не мають на території України основного виробництва.

У цій ситуації для встановлення дискримінаційності колегія мала б вивчити, чи є в Україні, принаймні, два виробники, на чиїх потужностях можна виготовити корпуси суден. Для цього скаржник мав би надати хоча б якісь дані про цей ринок в Україні. Однак у скарзі не було жодних даних з цього приводу. Більше того, скаржник взагалі не з'явився на засідання колегії АМКУ, де розглядалась його скарга. Відтак, у колегії не було можливості задати це питання.

Також скаржник у поданій скарзі зазначив, що «має намір взяти участь у процедурі тендерної закупівлі». Однак не вказав, продукцію якого виробника планує пропонувати на тендері, та де розташовані виробничі потужності такого виробника, зокрема, ті, за допомогою яких будується корпус судна.

Якби скаржник написав та підтвердив, що планує постачати судно виробника-нерезидента, та вказав, що добудовувати корпус в Україні буде дорожче, ніж доправити все судно з-за кордону, то для колегії це могло б стати підставою для задоволення скарги.

З урахуванням того, що скаржник не з'явився на розгляд власної скарги, щоб обґрунтувати свою позицію, у колегії не було можливості з'ясувати детальніше, чи порушені права скаржника.

У підсумку, прийняли рішення про відмову в задоволенні скарги.

Мораль: тягар доведення дискримінаційності вимоги стосовно скаржника покладається на самого скаржника.

Джерело: «Наші гроші»