Якщо українська економіка встоїть у 2019-му, то здобуде великий запас міцності.

Рік 2018-й минув в очікуванні. Україна чекала грошей МВФ, початку виборчої кампанії та відповідей на питання, чи підвищать тарифи на газ і чи піде Святослав Вакарчук у президенти. 2019-й, мабуть, дасть більше відповідей, ніж запитань. Українці визначаться з тими, хто в наступні роки займатиме Банкову та Верховну Раду. Це дасть змогу зрозуміти, яким буде політичний курс країни протягом наступної п'ятирічки. А в економічному вимірі ми дізнаємося, чи буде нова криза. Ризиків вистачатиме. Якщо ми з ними впораємося у 2019-му, то, можливо, забудемо про глибокі кризи надовго.

Перша в'язка ризиків прийде ззовні. 2018-й був дуже складним для країн, що розвиваються. Цілий рік вони були змушені безпорадно спостерігати за відпливом капіталу за кордон через підвищення облікової ставки, згортання кількісного пом'якшення та зростання бюджетного дефіциту в США. Це призвело до синхронного знецінення їхніх валют: за неповні 11 місяців індекс MSCI EM Currency втратив понад 7%. У кількох країнах почалися повноцінні кризи, деякі з них були змушені звертатися по допомогу до МВФ. Тенденції в монетарній та фіскальній політиці США збережуться. А отже, збережеться й тиск на платіжні баланси країн, що розвиваються, разом з відпливом капіталу з них. З одного боку, що довше він триватиме, то більше країн ставатимуть його жертвами: до Аргентини, Туреччини та Пакистану, які цього року постраждали найбільше, може приєднатися ще кілька. А з іншого - з'являться значні побічні ефекти, зокрема падіння світових цін на сировину. Країни, що розвиваються, - це великі, але фінансово найслабші покупці на глобальних ринках сировинних товарів. Наприклад, Китай імпортує практично всі групи сировини, Індія й Індонезія - енергоносії та металопродукцію, Мексика - метали та продовольство. Знецінення тамтешніх валют погіршило їхню купівельну спроможність, тож вплине на світові сировинні ринки: попит упаде, знизяться й ціни. МВФ прогнозує, що 2019-го подешевшає багато сировинних товарних груп. Це негативно вплине на експортерів, зокрема, й на Україну. Власне, перші підтвердження ми вже маємо: в останньому кварталі 2018-го буквально за лічені тижні нафта втратила чверть вартості. Далі буде більше.

Але всередині України ризики не менші. За даними НБУ, у 2019-му ми маємо погасити понад $5,8 млрд зовнішнього боргу. Сума вагома, адже це близько третини обсягу золотовалютних резервів на кінець 2018-го. Транш МВФ, фінансова допомога інших донорів, а також кошти, отримані від розміщення державних єврооблігацій у жовтні, можуть покрити принаймні половину потреби. З пошуком грошей для решти можуть виникнути труднощі. Адже якщо уряду доведеться купувати валюту на ринку, то в поєднанні з дефіцитом платіжного балансу, спричиненим потенційними відпливом капіталу та зниженням цін на сировину, це може призвести до подвійного девальваційного тиску. Тоді відбудеться знецінення гривні. Руйнівних наслідків воно не матиме, але буде помітним для всіх.

Головне, щоб уряд мав за що купувати валюту. Це - головна внутрішня проблема і 2018-го, і 2019-го. У 2018-му протягом понад півроку Кабмін не міг ніяк виконати план бюджету за доходами та запозиченнями. Після того, коли у липні-вересні національна валюта впала до 28 грн./$, бюджетні надходження пішли вгору, передусім, завдяки митниці. Не виключено, цей рецепт успіху спробують використати й 2019-го. Але є ризик, що через передвиборчий популізм план видатків роздують настільки, що надходжень для його фінансування забракне, хоч би якими винахідливими в їх пошуку були уряд і парламент.

Водночас, із внутрішніми запозиченнями у 2018-му не склалося. Попри те, у проекті бюджету-2019 уряд запланував залучити через цей канал чистими (залучення мінус погашення) на порядок більше, ніж 2018-го, - 52 млрд грн. Це, мабуть, найвищий з наявних ризиків. Чи зможе уряд впоратися з ним і в який спосіб, побачимо вже після Нового року.

Тож, загалом, 2019 рік буде складним для країни не тільки з політичного, а й з економічного погляду. Як мінімум, долар ми побачимо більш, ніж по 30 грн. А от чи зможе влада провести українську економіку через усі наявні ризики без надмірних потрясінь, поки що незрозуміло. Відчуття неоднозначні. З одного боку, у 2018-му уряд довів, що здатен ухвалювати мудрі та зважені рішення: краще підвищити ціну на газ, змусивши таким чином багатшу частину українців трішки заощаджувати, ніж допустити нову кризу, яка вкотре відкине країну на кілька років назад. З іншого - влада також показала, що мудрі рішення їй даються важко й забирають дуже багато часу. Біда в тому, що у 2019-му Україна, можливо, потребуватиме швидких рішень більше, ніж мудрих і зважених.

Автор: Любомир Шавалюк

Джерело: «Український Тиждень»