На сьогодні вже є чимало статей, книжок спогадів, публіцистичних праць та наукових досліджень, що дають можливість дати певну оцінку тим подіям у загальних рисах на тлі героїчних визвольних змагань в Україні в буремні 1917-1922 роки. Я ж, за допомогою архівних даних, маю на меті відновити події, які відбулися більш, ніж 100 років тому під Крутами і дати можливість замислитися над тим, яку дорогу ціну платила Україна за здобуття Незалежності.

Третім універсалом Центральної Ради від 7 листопада 1917 року проголошено утворення Української Народної Республіки - самостійного політичного утворення в межах нової загальноросійської федерації.

Уряд Леніна відмовився визнавати ЦР і на початку грудня 1917 року більшовики оголосила війну ЦР, а восьмого грудня 1917 більшовицькі війська захопили Харків.

6 січня 1918 року з наступу на Лозову та Бахмач почався наступ на Київ. Справжньою трагедією для ЦР стало захоплення Полтави, де за наказом М. Муравйова було знищено майже 10 тисяч мешканців. На південно-східному напрямку українським військам не вдалося стримати наступ військ Березіна та Знаменського, і 10 січня 1918 року вони з'єдналися під Бахмачем. Спільний наступ під загальним командуванням М. Муравйова почався у напрямку Ніжина.

22 січня 1918 р. почалося повстання більшовиків на заводі «Арсенал» у Києві. Центральна Рада змушена була зняти регулярні війська з фронту, що відкрило більшовикам дорогу на Київ.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 р., він став вирішальним у спробі становлення України як незалежної держави.

Зранку 29 січня до станції Крути прибула поспішно сформована сотня отамана Омельченка зі 130-ма нашвидкуруч навченими студентами університету св. Володимира та академії св. Кирила та Мефодія. В бою з українського боку брало участь близько 2-2,5 тисячі осіб, реально ж воювали лише курінь курсантів і студентська сотня, загалом - 730 вояків.

Цього дня війська полковника Муравйова почали наступ, відтіснивши курсантів від Бахмача до основних українських сил під Ніжин. Основний бій відбувся неподалік від станції Крути того ж дня, близько опівдня. Студентський гарнізон охороняв найнебезпечнішу для атаки більшовиків ділянку. Під час бою переважаючі сили Муравйова (до 5 тис.) відтиснули курсантів і студентів до станції, також надійшла звістка про перехід Шевченківського полку під Києвом на бік більшовиків, і командування (штаб сотника Тимченка) вирішило відступати до Ніжина, аби з'єднатися з відданими Центральній Раді частинами цього полку та перегрупуватися для оборони Києва.

Близько 5 годин тривав бій - шалена атака озвірілих матросів - червонофлотців, розлючених тим, що не могли зламати опір кількох сотень юнаків. Курсантська сотня змушена була оборонятися, відступаючи до Крут з-під Бахмача, і тому основний удар тримала саме студентська сотня, що мала відбивати наступ муравйовців і одночасно прикривати відступ курсантів. Сотника Омельченка було поранено, заміни йому не було, бо штаб з основними частинами вже відійшов до Ніжина. Студентська сотня мала відступати зі станції Крути першою, але під час відступу одна чота (30 осіб) студентської сотні повернулася на станцію, розібрала залізничні колії, аби затримати наступ більшовиків. Розібрати колії їм вдалося, але одразу ж зав'язався бій з муравйовцями, й усіх українських студентів було вбито. Як доводить Д. Дорошенко в «Історії України 1917-1917 рр.», загальні втрати серед українських студентів, курсантів та гімназистів становили вбитими - 250 курсантів та гімназистів, 30 студентів, 10 старшин.

Надалі події розгорталися ще стрімкіше: через кілька днів більшовики почали штурм Києва, що фактично не оборонявся - з 5 відданих Центральній Раді полків залишилося 478 осіб; 4 дні тривав безжальний більшовицький обстріл міста з важких гармат. Муравйов особисто дав наказ повністю зруйнувати будинок голови Центральної Ради Михайла Грушевського. Київ було захоплено в ніч на 9 лютого 1918 р.

Окрім руїн, більшовики принесли зі собою терор і пограбування. Муравйов доповідав Леніну про тисячі розстріляних буржуазних націоналістів та 10-мільйонну контрибуцію киян. За даними австрійської розвідки, за три дні грабежу й репресій у Києві більшовики знищили 2576 старшин і близько 10 тисяч мирного населення.

Бій під Крутами справедливо вважається подвигом українських юнаків, які продемонстрували національну гідність українських патріотів. Цей день по праву вважається Днем національної гідності, виявом сили й незборимості національного духу.

Червоний сніг на полі

Крути - залізнична станція між Бахмачем і Ніжином, на Чернігівщині. Наприкінці грудня на станцію Бахмач прибув український гарнізон у складі чотирьох сотень студентів юнкерської школи ім. Б. Хмельницького. 27 січня прибуло підкріплення - перша сотня новоствореного Студентського куреня. У складі куреня були студенти й гімназисти старших класів київських навчальних закладів. Командир гарнізону в Бахмачі А. Гончаренко мав у своєму розпорядженні добровольців з місцевого Вільного козацтва і саморобний бронепоїзд.

Коли до Бахмача підійшло шеститисячне радянсько-московське угруповання під командуванням М. Муравйова, Гончаренко наказав відступати з міста, де більшовицький ревком готував збройне повстання, і зосередитися на обороні станції Крути. Бій розпочався зранку 29 січня і тривав понад п'ять годин. Сталося так, що захистити столицю Української Народної Республіки від московсько-більшовицьких нападників (інтервенція почалася ще 4 січня) не знайшлося нікого, крім жменьки юнаків. Стояв тоді в Києві Слобожанський гайдамацький кіш, очолюваний особисто Симоном Петлюрою, але мусив боротися проти заколотників у самій столиці. Лише одну чоту послали на допомогу юним добровольцям - та й то запізно. І все ж завдання було виконано - більшовицьку навалу затримано на кілька днів, що дало змогу делегації УНР гідно відбути Берестейські перемовини.

Пізніше близько 30 юних Героїв було поховано на Аскольдовій могилі. Епізод під Крутами виявився першим у довгому ланцюгу трагедій, якими супроводжувалася національно-визвольна боротьба українського народу в 1917-1920 рр. Війська Муравйова захопили Київ. У наказі, текст якого пізніше В. Антонов-Овсієнко процитував у своїх спогадах, Муравйов вимагав «нещадно знищити всіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції». Три дні у Києві тривала різанина, якої не було з монголо-татарських часів.

На станції Крути відкрито меморіал, що увіковічнює пам'ять київських студентів і гімназистів. Його символом стала червона колона на високому пагорбі, що нагадує одну з тих колон, які прикрашають головний корпус Київського університету, студенти якого і полягли на полі, поблизу станції Крути.