rss
04/19/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#350

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Український неймінг

Пропоную читачам подивитися на деякі процеси в Україні під кутом зору неймінгу.

 

Що таке неймінг?

 

Неймінгом називається підбір імені, назви чогось чи когось. Це поняття часто використовують маркетологи, брендологи, піарники, досліджуючи процес появи імен, назв, які з часом стають для споживачів звичними, прийнятними, привабливими.

І якщо традиційно нейми (імена, назви) досліджувалися і нині досліджуються у бізнесі, торгівлі, то віднедавна це поняття ввійшло до політичного лексикону і там активно використовується.

Політики та їхні нейми

 

Окрім власних імен та прізвищ, кожен відомий (а дуже відомий - то й обов'язково) політик має і своє політико-психологічне визначення. Таке визначення є символічним позначенням його політичної й особистісної репутації. І воно, як правило, не є однозначним.

Можна виокремити, принаймні, три типи політичних неймів, які притаманні будь-якому провідному українському політикові.

Перший тип - це той нейм (чи група подібних неймів), котрі сам політик і його команда, особливо його піарники схильні використовувати, коли позиціонуються перед громадськістю та електоратом. Група цих неймів обов'язково є позитивною за змістом, іноді відверто хвалебною. Інакше не може бути - адже смислове й емоційне навантаження такого нейму (таких неймів) полягає у тому, щоб викликати у споживачів відчуття схвалення і збудити мотивацію підтримки.

Другий тип - це той критично-негативний нейм (чи група подібних неймів), які даному політикові намагаються присвоїти його конкуренти та їхні команди, насамперед, їхні контр-піарники. Емоційно-смислове навантаження такого нейму (таких неймів) полягає у тому, щоб викликати у споживачів відчуття несхвалення і збудити мотивацію відмови від підтримки.

Окрім обілення чи очорнення, у політичних неймів є і третя функція - більш-менш об'єктивної оцінки. Такі нейми щодо певних політиків чи їхній партій можуть використовувати ті групи експертів, ті групи електорату, які ставляться до даного політика чи його партії нейтрально. Не хвалять, але й не осуджують. Не вивищують, але й не принижують.

Історичні нейми та нейми сьогодення

 

В історії є такі політичні діячі, які за роки, що протекли з часу їх активної діяльності, отримали від істориків, політологів, громадської думки достатньо усталені нейми, які поділяються більшістю.

  Title
  Батько нації - Махатма Ганді

Наприклад, такий супер-нейм, як «батько нації» отримували одиниці. Скажімо, в Туреччині це Мустафа Кемаль Ататюрк, в Індії - Махатма Ганді, в Сінгапурі - Лі Куан Ю, в Таїланді - король Пхуміпон Адульядет (Рама ІХ), в США - Джордж Вашингтон і т. д.

Ціла низка політиків за часів їх правління викликали гострі дебати і суперечливі оцінки, декого з них змушували йти у відставку чи не обирали.

Такі політичні фігури, як Черчилль для Великобританії, де Голль для Франції, маршал Маннергейм для Фінляндії, маршал Пілсудський для Польщі і низка подібних їм політиків за часи свого правління були в епіцентрі політичної боротьби, але з часом, особливо через десятиріччя після своєї смерті, також у своїх країнах отримали бренд-нейм батька нації, чи, принаймні, видатного політика національного і міжнародного масштабу.

Хоча, можливо, така їх оцінка і досі не є безумовною, і досі не всіма поділяється. Тим не менше, пам'ятники по собі вони всі заслужили й отримали.

А ціла низка політиків ХХ сторіччя отримали по собі дуже суперечливі нейми. Так, видатного прем'єр-міністра Великобританії, «залізну леді» Маргарет Тетчер ховали з королівськими почестями, але при цьому її противники влаштували феєрверки і співали пісню «Дінь дон, відьма померла».

Культ особи з використанням супер-неймів у Леніна, Сталіна, Мао Цзедуна, каудільйо Іспанії Франко, Фіделя Кастро після їх смерті змінився різко негативними оцінками їхніх сучасників та нащадків і досі ще в їхніх країнах не прижився.

А такі фігури, як Гітлер, Троцький і деякі подібні мають стійкий негативний історичний бренд-нейм як «слуги пекла». В Україні до них долучають організаторів і виконавців Голодомору, активних винуватців поневолення та нищення українців тощо.

Усі ці нейми є, фактично, усталеними. Вони вже «вистигли» від полеміки і боротьби своїх часів, тому стали схожими на холодні відливки.

Нейми сьогодення в Україні, як і в багатьох країнах, навпаки є «гарячими» чи навіть «розпеченими», бо перебувають в епіцентрі найбільш гострих політичних баталій.

Українські громадсько-політичні нейми

 

В Україні полеміка щодо усталених неймів видатних українців все ще не закінчена.

Достатньо згадати напружену суспільну дискусію щодо телепроекту 2007-2008 рр. «Великі українці».

Title  

За твердженням одного з організаторів - Вахтанга Кіпіані - до останнього дня, нібито, лідером був Степан Бандера. Але в той самий останній день за Ярослава Мудрого було отримано 550 тис. голосів (до того за місяць - 60 тис. голосів).

Щоб зрозуміти, що насправді трапилося, достатньо сказати, що під час проекту постать Бандери супроводжував сам В. Кіпіані, а постать Ярослава Мудрого - тодішній віце-прем'єр Дмитро Табачник.

Проте, Великий українець, котрого українці усього світу ось уже півтора сторіччя називають батьком нації - Тарас Шевченко - посів у цьому проекті лише четверте місце, що є, безумовно, відображенням маніпуляцій навколо підрахунку голосів.

Однак з тим, що поняття «батько нації» використовується в однині, не всі погоджуються. Наприклад, Блаженніший Святослав, Отець і Предстоятель УГКЦ, не вступаючи ні з ким в полеміку, зарахував до батьків нації Предстоятеля УГКЦ Преподобного Андрея Шептицького. Думаю, чимало наших читачів додали б сюди і покійного Кардинала Любомира (Гузара).

А один з кандидатів у президенти України Роман Безсмертний нещодавно написав: «У 2010-му Україна втратила Левка Горохівського. У 2012-му не стало Богдана Ступки. У 2013-му помер Михайло Горинь, у 2014-му - Євген Сверстюк .Із 2016-го серед нас немає Богдана Гаврилишина і Леся Танюка. З 2017-го - Любомира Гузара.

2018-й уже забрав Мирослава Поповича, Тараса Кияка, Івана Драча, Левка Лук'яненка. Після смерті Левка Григоровича почав складати для себе цей список і жахнувся. Велетні думки, батьки нації, моральні авторитети - за останні роки Україна втрачає їх настільки швидко. І ця порожнеча не заповнюється».

Питання це дуже делікатне. Тут легко зачепити почуття когось, хто наводить свій список імен. Але, думаю, батьків нації багато не буває.

А ось моральними чи фаховими авторитетами їх назвати можна, хоча не всі названі імена є, на мій погляд, рівнозначними.

Та й щодо цілої низки цих імен все ще існують суперечливі і навіть протилежні думки та оцінки. Дискусії щодо деяких з них уже, правда, не киплять, як за їхнього життя, але...

Тим більше, це стосується тих українських діячів, котрі сьогодні активно працюють чи починають працювати у політиці, пірнаючи у самий її вир - у президентські вибори-2019.

Тут уже різних і навіть протилежних за значенням неймів вистачає - на будь-які смаки.

Нейми лідерів рейтингу

 

Варто починати з тих політиків, які станом на сьогодні мають високі та поки що найвищі рейтинги і чітко зафіксувати різноманітність, зокрема, і полярність їхніх неймів в очах різних груп електорату, яка підсилюється, іноді породжується, а подекуди й провокується конкурентами, їхніми командами та особливо їхніми піарниками і політтехнологами.

 

А) Юлія Тимошенко

 

Вона уже досить давно є лідером в опитуваннях, і з цим згодні практично усі соціологи та агентства, які замірюють рейтинги. Цифри рейтингу пані Юлії можуть мінятися, бо залежать від методів дослідження, але факт її лідерства не міняється.

Виходить, що станом на сьогодні можемо спрогнозувати, що, як мінімум, до другого туру виборів Юлія Тимошенко потрапити має - практично на 99%, якщо не трапиться щось форс-мажорне й екстраординарне.

  Title

Якщо ж прислухатися до думки її прихильників, команди, то в особі пані Юлії ми фактично маємо, станом на сьогодні, майбутнього президента України.

І які ж нейми є розповсюдженими щодо пані Юлії, що можна прочитати в соцмережах чи ЗМІ, почути з вуст інших політиків?

У позитивному ключі можна констатувати, що Юлія Тимошенко має популярний нейм, який давно уже став брендом, тобто, знаменитим неймом. До складу цього бренд-нейму, як правило, зараховують її величезний політичний досвід, зокрема, досвід перебування як нардепа, глави Комітету ВРУ, глави фракції у декількох скликаннях Верховної Ради України; досвід двократного очолювання уряду України; досвід балотування на посаду президента України; розгалужену партійну мережу її ВО «Батьківщина», міцний ядерний електорат, який довгі роки зберігає їй свою відданість і стабільно голосує за свою фаворитку.

Як для майбутнього президента країни цей нейм є доволі хорошим політичним капіталом. Але парадокс у тому, що поряд з позитивним неймом Юлія Тимошенко має не менш різноманітний негативний бренд-нейм.

Її політичні противники, а з ними й їхні команди та їхній електорат як тільки не називають, чи навіть обзивають, лідерку ВО «Батьківщина».

До складу її негативного нейму зараховують твердження, що вона є поплічницею Павла Лазаренка, у  спілці з яким у 90-х роках минулого сторіччя незаконно нажила свої капітали; що вона є злодійкою і зрадницею, бо таємно орієнтується на Кремль, домовлялася з Путіним, з яким уклала нібито вкрай невигідний для України газовий контракт: що саме вона під час засідання Ради нацбезпеки та оборони України завадила навесні 2014 року організувати рішучий спротив так званим «зеленим чоловічка» Путіна у Криму, чим, начебто, сприяла його анексії.

У своїй ненависті до пані Юлії деякі її противники переходять і особисту межу, називаючи її старою, страшною і всіляко намагаючись дошкулити їй, як жінці, що є гидотним.

Цей доволі стійкий негативний нейм є не менш розповсюдженим і вкоріненим у масовій свідомості, ніж позитивний. Тому і рейтинг недовіри до Юлії Тимошенко теж є високим - як і рейтинг довіри.

Ті ж, хто не належить до прямих конкурентів Юлії Тимошенко і не мають до неї особистої неприязні чи заздрощів, застосовують щодо неї доволі нейтральні нейми - «газова принцеса», «Леді Ю», поблажливо жартують, що вона є лідеркою провінційних жіночок і бабусь і нічого нового як президент України запропонувати вже не може.

Таким чином, констатую: навіть у випадку перемоги пані Юлія як майбутній ймовірний глава держави не зможе стати лідером Нації й об'єднавчою силою. Максимум, що вона зможе у разі правильного та ефективного керівництва країною - нарощувати кількість своїх прихильників і поступово зменшувати живучість своїх негативних неймів.

 

Б) Петро Порошенко

 

Я поставив його другим, власне, з поваги до статусу президента, котрий пан Порошенко має на сьогодні. Правда, дехто таємниче натякає, що друге місце у рейтингах він має і насправді, про що, нібито, свідчать дані якихось закритих і неопублікованих соціологічних досліджень. А мовчить про це його команда начебто тому, що хоче розслабити конкурентів.

Title  

Таке трохи наївне пояснення фактично відхиляється провідними агентствами, кожне з яких уже неодноразово провело свої заміри за останні півроку. Вони свідчать, що по-перше, рейтинг Петра Порошенка є нестабільним - то підвищується, то знижується. По-друге, що станом на кінець минулого року його рейтинг відкотився і за різними даними поділяє 3-5 місця - з урахуванням похибки дослідження.

Очевидно, що величезні сподівання команда Петра Порошенка покладає на його роль у створенні Православної Церкви України та отримання Томосу від Вселенського Патріарха Варфоломія. За всіма їхніми розрахунками це має дати потужне прискорення динаміці рейтингу Петра Порошенка.

Саме з метою «витиснути» усе з цієї церковної перемоги Петро Порошенко разом з Предстоятелем ПЦУ митрополитом Епіфанієм запланували і вже почали здійснювати низку візитів у області України, під час яких у головний храм ПЦУ в кожному обласному центрі урочисто вноситься Томос, проводиться богослужіння і відбувається виступ президента перед вірянами, а також інтерв'ю чи прес-конференції для ЗМІ.

Цю низку поїздок уже прозвали в соц­мережах «Томос-тур» і реагують на це двояко.

Прихильники Петра Порошенка і група його Інтернет-співробітників, котрих називають «порохоботами» і найманцями, хвалять главу держави - хто щиро, а хто і за службовою необхідністю, наказом чи за гонорар.

Треба констатувати, що маємо парадоксальну ситуацію. Нібито, команда президента і він сам доволі багато говорять про свої здобутки - підтримку мови, відродження армії, сприяння Українській Церкві тощо, а електорат реагує мляво.

Скажу більше - якби те, що зробив Петро Порошенко під час створення ПЦУ та отриманні Томосу зробив інший політик, який не має того величезного (поки що найбільшого серед кандидатів у президенти) рівня недовіри, то рейтинг того політика міг би стрімко підвищитися.

Незабаром ми отримаємо свіжі результати січневих і лютневих соціологічних опитувань і побачимо - наскільки виросте рейтинг Петра Порошенка з урахуванням його церковної активності.

Оптимісти і прибічники гаранта сподіваються, що це дасть можливість Петрові Порошенку не тільки догнати Юлію Тимошенко, а і, можливо, випередити її в рейтингу.

«Ну не може бути - кажуть вони, щоб народ не оцінив таку історичну заслугу Петра Порошенка, як створення ПЦУ та отримання Томосу. Тим більше, що ім'я президента Порошенка в текст Томосу вже вписано. Тим самим вписано в історію».

Таким чином у позитивний нейм Петра Порошенка входить його активна роль у відродженні Збройних сил України (ЗСУ), дії на посаді Головнокомандувача, протистояння наступу Росії, створення міжнародного дипломатичного фронту підтримки України, підтримка української мови тощо.

До негативного нейму входять розчарування тим, що не розслідувані злочини на Євромайдані і загибель Небесної Сотні, збереження схем фінансових зловживань і злочинів, нездатність чи небажання дієво вимагати і повернути в Україну все, що награбоване Януковичем та його режимом, також тих їхніх активів, що і донині зберігаються в Україні.

Дошкульними «цвяшками» в черевиках Порошенка вилізли офшорні активи Петра Олексійовича, незакриття протягом тривалого часу фабрики у Липецьку, відпочинок на Мальдівах вартістю у декілька сотень тисяч доларів за декілька днів тощо.

І якщо особливо непримиренні противники Юлії Тимошенко називають її злодійкою, то аналогічні противники Петра Порошенка обзивають його баригою.

Одне від іншого не краще, а найгіршим для народу України, для її міжнародного іміджу є те, що главою держави має шанси стати той (чи та), репутації і нейми яких активно очорнюють, нищать їхні політичні противники, а подекуди і вони самі.

Інколи правду кажуть, що найгірший ворог людині - це вона сама. Не здійсни вона і він низки дій, вчинків у своєму минулому бізнесовому та політичному житті, їхні репутації і нейми були б значно більш позитивними, без того чорного хвоста негативу, який тепер волочиться за кожним з них, а противниками ще й активно роздмухується.

 

В) Володимир Зеленський

 

Контрастність іміджу Володимира Зеленського не менша, ніж у перших двох політиків. Він станом на сьогодні поки що посідає друге місце у рейтингу претендентів, услід за Юлією Тимошенко. Але ж сам Володимир не є політиком. Він - актор, шоумен, режисер, менеджер, бізнесмен - але ж не політик. І раптом такий рейтинг!

  Title

Позитивний нейм Володимира Зеленського включає його організаційно-управлінські здобутки як автора та керівника успішного шоу-проекту «Квартал-95» і низки інших кіно- та шоу-проектів. І ще його належність до категорії так званих «нових облич» у політиці, котрих так очікує значна частина електорату.

Викликає він симпатію і тим, що наголошує на порядності як головній чесноті політика. Та головний його піар-козир - це роль президента України Василя Голобородька, яку він зіграв у двох сезонах серіалу «Слуга народу». Очікуваний третій сезон цього серіалу, в який максимально вкладено очікування українців від влади, який заплановано під кульмінацію президентських перегонів, за задумом команди В. Зеленського, має дати вирішальну перевагу.

До негативних неймів, які з шаленою швидкістю почали множитися в соцмережах, належить визначення «клоун», «блазень». Ціла група щирих та найманих Інтернет-користувачів з такою силою накидаються на тих, хто необережно зізнається в своїй симпатії чи підтримці Зеленського, що декому стає ніяково - як це так вони, мовляв, могли потрапити на цей гачок, підтримувати кандидата, в якого немає жодного політичного досвіду, а тим більше, військового, та ще й в умовах війни.

Найбільш розповсюджений сарказм у противників Зеленського - ви уявляєте собі клоуна у ролі Головнокомандувача?

На це прихильники Зеленського відповідають: «А ви подивіться, до чого довели Україну всі ті, що мали досвід у політиці й управлінні!».

Ось так і триває поки що запекла дискусія між прибічниками та противниками Зеленського, формуючи його позитивний та негативний нейми.

Судячи з його рейтингу, позитивний нейм поки що помітно переважає. Інтригу в президентську кампанію В. Зеленський та його команда внесли дуже потужну. Побачимо, як вона почне розвиватися.

Особливо, коли сформується основна група претендентів на булаву...

 

(Далі буде)

 

Українці, забудьте про коньяк!

Про «гібридний режим»: чи завжди потрібно зважати на «індекси» та «рейтинги»?

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com