rss
07/17/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#356

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Які шанси у Невідомого?

Політичні експерти нині ходять по колу і вкотре намагаються спрогнозувати результати президентських виборів в Україні наступного року.

 

Як досвідчені картярі, вони знову і знову тасують стару політичну колоду, в яку входять до болю знайомі українцям політики з вагомим рейтингом і з не меншим, а іноді й більшим антирейтингом.

Кожен експерт також розуміє, що старі політики давно надокучили, а нових на горизонті щось не видно. Розуміють і те, що чимало виборців не хочуть голосувати за старих і тим самим міняти, як говорить приказка, шило на мило.

В той же час тверезий аналіз показує, що новий, маловідомий, а то й зовсім невідомий кандидат у разі свого балотування зіштовхнувся б з такою кількістю проблем, що його похід за булавою міг бути схожим із проходженням бульдозера через хащі.

І це добре, якщо у такого «бульдозера» потужність мотора та інших ресурсів буде достатньою...

Проаналізуймо, що має врахувати той самий претендент (назвемо його Невідомий), щоб сподіватися на успіх.

Електоральне поле

 

Сукупність усіх виборців України - це і є електоральне поле. Воно має чималий обсяг, проте не охоплює всіх, хто мав би право голосувати.

Адже частина виборців на кожних виборах не ходить голосувати. Одні не можуть, інші не хочуть, треті розчарувалися і т. п. Отак і скорочується електоральне поле країни. І обсяг цього скорочення відповідає обсягу зневіри у виборців.

Тож, одне з важливих завдань патріотичних, прогресивних, цікавих кандидатів - мотивувати йти до виборчих дільниць і віддати свій голос тих виборців, котрі нібито й не мали наміру це робити, бо давно вже нікому і нічому не вірять, махнули на вибори рукою, нічого від їх підсумків не чекають, вважаючи, що «всі вони (тобто, політики, кандидати) однакові».

А ось того самого Невідомого я уявляю як несхожого на типових політиків та політиканів.

Електоральна ніша

 

Але електоральне поле не є однорідним. Воно складається з електоральних ніш - таких груп виборців, котрі більш-менш схоже мислять і оцінюють власні потреби і потреби свого району, міста, області, країни. Тому і голосують схоже. І вибирають політика чи партію, за яких голосують, доволі таки подібно.

Розмір, обсяг електоральних ніш різний. Залежно від того, хто саме балотується - особа чи, скажімо, партія. У партії визначальним є те, що її ніша може охоплювати і невелику, і значну частину країни - залежно від популярності такої партії, що балотується списком до Верховної Ради України.

  Title
  Така світлина має переконати виборців - Петро
Порошенко нічого спільного з В. Путіним не має

Якщо ж балотується особа, то такий кандидат також може мати невелику нішу, якщо балотується у сільську чи районну раду, середню, якщо до міської чи обласної ради і максимальну, якщо є кандидатом у президенти.

Найбільші ніші, звичайно у лідерів рейтингу та їхніх політичних сил.

Конфігурація електорального поля України

 

Тож,  подивімося конфігурацію (взаєморозташування) політичних сил України та їхніх лідерів на потенційному електоральному полі станом на кінець 2018 року.

За основу візьмемо дані одного з найсвіжіших соціологічних досліджень.

Зазначу - в деяких дослідженнях цифри відрізняються. Але порядок рейтингів в цілому є більш-менш є схожим.

 

1. Ніша провладних сил і політиків. На сьогодні вона становить орієнтовно 10-15 відсотків. Такий результат має основний і, напевно, поки що єдиний кандидат від влади Петро Порошенко. А ось його політична сила - партія БПП «Солідарність» - має на 2% менше. Що це означає? Напевно те, що кілька відсотків Петро Порошенко добирає за рахунок своїх особистих дій, які знаходять схвалення у частини виборців.

Його підкреслений, акцентований антирусизм є і засобом завоювати націонал-патріотичну нішу, і дотичною відповіддю на підозри у заграванні з В. Путіним.

 

2. Ніша правих сил. На цю електоральну нішу претендують, як правило, націоналісти і націонал-демократи. На сьогодні це ВО «Свобода», «ДІЯ» Д. Яроша, «С-14» А. Білецького інші.

Партія «Свобода» має, згідно з даним дослідженням, приблизно 3%, «ДІЯ» - піввідсотка, інші праві сили поки що менш популярні.

То, може, їхні лідери за рахунок власної популярності додадуть кілька відсотків рейтингу і тим розширять електоральну нішу правих партій?

Олег Тягнибок, як відомо, відмовився балотуватися у президенти і висунув замість себе Руслана Кошулинського, який має 0,7%. Тож, суттєво не додає і нішу актуально не розширяє.

Хоча не помилюся, якщо скажу: потенційна електоральна ніша правих сил є значно більшою. Проте, вона нині не представлена популярними особистостями і партіями.

Хоча свободівці й інші праві сили вважають, що соціологи занижують їхні результати, але результати різних виборів показують - якщо на місцевих виборах праві беруть депутатські мандати, то на загальнонаціональному рівні у них поки що проблеми. Нема фракції у ВРУ, нема потужного лідера.

Оголошена О. Тягнибоком «зміна коней» на переправі також здатна збити з пантелику частину їх виборців.

Останнім часом Петро Порошенко відкрито вторгся у царину правих сил і застовбив за собою традиційні теми правих - мову, армію, церкву.

Всього він не забере, звичайно, але виникає питання: а про що говоритимуть на виборах свободівці та інші праві?

Хіба що про погану владу. Але про це будуть говорити всі. То в чому ж буде «фішка» правих? За рахунок яких тем вони будуть розширювати свою електоральну нішу?

 

3. Ніша проросійських сил. Тут уже нам потрібно рахувати детальніше. Бо це поле скоро затопчуть. Судіть самі - якщо на провладному полі один кандидат - чинний президент і його партія БПП (бо партія «УДАР» В. Кличка і партія мерів «Наш край» дуже слабкі на загальнонаціональному рівні), то на проросійському полі Опоблок, Опозиційна платформа «За життя», партія «Наші», партія «Відродження», а також партія «Основа» і ще деякі дрібні. Тут же «пасуться» Юрій Бойко, Олександр Вілкул, Євген Мураєв, Сергій Тарута й дехто інший. Разом вони можуть мати до 15-20% електорату.

Ширяться чутки, що за ними стоїть В. Медведчук, з яким має справу і П. Порошенко, що останній і підтвердив, але пояснив це необхідністю у звільненні полонених.

 

3а. Окреме питання по партії «Слуга народу» й її кандидатові Володимирові Зеленському.

З одного боку, він, безумовно, захоче охопити російськомовний Південь і Схід. З іншого - активно розвиває тему українського патріотизму.

Думаю, якщо він буде балотуватися, то захоче виступити кандидатом, що об'єднує навколо себе всіх. І така потенційна можливість у нього є.

Його партія має нині другий рейтинг - 11.4%, а сам В. Зеленський з таким же результатом також поки що є другим. Як бачимо, потенціал у нього потужний.

 

Title  
 Скромна і вся у справах та турботах -
таке враження має бути у виборців
 

4. Ніша лівих популістів. Вона на сьогодні найбільша, бо формується навколо ВО «Батьківщина» та її лідера Юлії Тимошенко - лідерів партійного та персонального рейтингів.

 

Її обсяг - 20-25%. Окрім пані Юлії, тут «топчеться» Радикальна партія на чолі з Олегом Ляшком, Рух нових сил (Саакашвілі), партія «Справедливість» Валентина Наливайченка, соціалісти (Рева, С. Каплін).

Цю нішу спробують також захопити й партії зі сусідніх ніш - наприклад, «За життя», інші.

Пані Юлія поводиться підкреслено скромно і це теж сприяє її рейтингові.

 

5. Ніша ліберально-демократичних сил. Її основою є партія «Громадянська позиція» на чолі з Анатолієм Гриценком. До нього уже приєднався рух «Хвиля» з Віктором Чумаком, Василь Гацько з Демальянсом, Микола Катеринчук з «Європейською партією», Микола Томенко зі своїм громадянським рухом і партією «Рідна країна». Чекають наступних, хто побажає.

  Title
  

Перемовини, наскільки відомо, проводилися також з Романом Безсмертним і деякими іншими політиками. Але поки що повідомлень про їхні рішення нема.

Title  
 Зліва направо: М. Томенко, А. Гриценко, В. Чумак,
М. Катеринчук 18 грудня 2018 р.
 

Ця ніша також має непоганий обсяг - до 15-20 відсотків.

Актуалізовані і неактуалізовані ніші

 

Ці відомі й активно освоєні політиками та їхніми партіями електоральні ніші можуть разом займати приблизно 60-70% електорального поля країни.

В кожній з цих ніш є свій лідер чи лідери. І наш Невідомий, якби й хотів балотуватися в одній з цих відомих ніш, просто не втовпився б туди.

Принаймні, шансів на те, що в освоєній іншими ніші новачок зміг запропонувати щось принципово нове - не багато.

А що ж інші 30% електорального поля? Це - потенційні ніші, які з різних причин є несформованими, а відтак, і неосвоєними. А які ж вони, як їх віднайти, сформувати, актуалізувати?

Формування нової електоральної ніші

 

Коли щоразу на виборах до дільниць не доходить значна частина виборців, то, окрім лінивих чи байдужих, серед них є ті, хто за наявних кандидатів голосувати не хоче, а інших кандидатів, які б мали в програмі те, на що такий виборець очікує, він не бачить.

І якщо наш Невідомий зуміє сформувати нову нішу, він може несподівано для інших і самого себе отримати помітну підтримку.

Кожна ніша формується через певні параметри. Такими можуть бути ідеологічні, політико-партійні, соціально-економічні, духовні, культурно-освітні, спортивні тощо.

Закономірності формування таких ніш стовідсотково вирахувати неможливо.

Інколи якась тема «вистрілює» і приносить успіх, дозволяє формувати нову електоральну нішу, іноді вона ж стає через деякий час нецікавою, втрачає свою мотиваційну силу.

Наприклад, Партія зелених України (ПЗУ) була створена 1991 року, через 7 років виграла парламентські вибори, мала фракцію з 19 осіб, два міністерські портфелі, а на наступних виборах із тріском провалилася і вже більше ніколи не піднімалася в рейтингах.

Хоча за цей час зміцнила свої міжнародні зв'язки, ввійшла в міжнародні екологічні асоціації, але нішу свою електоральну власними руками знищила - через те, як їй дорікали, що брала в список бізнесменів, а не зелених активістів.

Парадокс: важливість екологічної політики ясна всім, забруднення України зростає, а ПЗУ, яка є і досі, заледве існує, і шансів на повторення успіху 20-річної давнини не має.

Креатив у формуванні ніші

 

Щоб сформувати нову перспективну нішу, іноді потрібно добре поламати голову, а інколи теми лежать на поверхні.

Наприклад, на парламентських виборах 2014 року тема учасників АТО була такою резонансною, суспільні симпатії до воїнів АТО такими сильними, що кожна партія запросила до списку хоча б одного-двох атовців, а їхні розторопні колеги вигравали тим часом і низку мажоритарних виборів.

Їхня програма була простою: «Я воював в АТО, захищав Україну». Плюс камуфляжний одяг, така-сяка медаль на грудях, натяк на поранення - і жоден фахівець не міг здолати такого атовця, навіть якщо на голову-дві його перевершував у освіті, кваліфікації, нарешті, корисності для округу.

Чи збережуть кандидати-атовці (нині - з ООС) свої переваги в парламентських виборах осені 2018 року - невідомо. Але, судячи з усього, в партійні списки їх уже не будуть так охоче запрошувати, як це робили на гребні хвилі в 2014-му.

Теми, які лежать на поверхні, але є одними з фундаментальних - це теми освіти, науки, сучасних наукомістких технологій та виробництв, здоров'я нації, зокрема, і психічного, тощо.

Ці і низка подібних тем не дуже звучать у виборчих промовах і програмно-агітаційних матеріалах кандидатів. Між тим, світовий досвід показує, що через переведення освіти, науки в головні пріоритети діяльності влади, уряду, суспільства, сполучивши його з правильною економічною політикою, країна через деякий час може зробити такий самий «стрибок», як його зробили так звані «азійські тигри» - Сінгапур, Гонконг, Південна Корея, не кажучи вже про Японію.

Тож наш кандидат Невідомий має добре помізкувати - яку електоральну нішу він з командою зможе сконструювати через певну тематику.

Формування іміджу Невідомого

 

Електорат у кожній ніші воліє бачити певного політика, за котрого виборці з даної електоральної ніші готові були б віддати свої голоси.

  Title
  Сховати негативні риси за маскою позитива

Але для цього наш Невідомий разом зі своїм іміджмейкером мають сформувати імідж кандидата, котрий знайде підтримку саме в цій ніші, на котру й орієнтується наш кандидат.

Його формують, здебільшого, трьома шляхами.

1. Знаходять в кандидатові якісь позитивні риси і посилюють їх, пропагують, піарять. Чим посилюють позитивний імідж і збільшують привабливість кандидата.

2. Знаходять у кандидатові якісь негативні риси і приховують їх. Внаслідок цього позитивні риси починають більше кидатися в очі - адже негативних ніби й не існує.

3. Формують у кандидата ті риси, яких у нього нема, але які очікує знайти у ньому його цільова аудиторія з його електоральної ніші.

Потім ці риси закріплюють у кандидата через формування його відповідної рольової поведінки - так само, як актор вчить свою роль, перевтілюється в персонажа і відповідно поводиться.

Тим самим створюючи враження, що це він такий от, як очікують виборці.

Так деяким популістам вдається створити враження, що вони є щирими захисниками народу. А не дуже розумні можуть зіграти роль розумного - так уже було неодноразово.

Title  

Чим більш пластичною є психіка кандидата, чим більший діапазон рис - від хороших до спірних - він має, тим легше йому засвоїти якусь роль і втілити її в свою рольову поведінку, породжуючи у виборців ілюзію, що цей кандидат відповідає їхнім очікуванням.

Імідж особи і його сприйняття іншими

 

Кожен із нас, а наш кандидат Невідомий особливо, мають добре пам'ятати: мало сформувати в собі певні іміджеві риси, навіть закінчений цілісний імідж. Потрібно постійно відстежувати, як сприймають цей імідж інші.

Психологи називають цих інших «цільовими аудиторіями іміджу».

Якщо кандидат, що балотується, розраховує справити гарне враження на певну свою аудиторію (така і називається цільовою), він впливає на неї всіма засобами - зовнішнім виглядом (візуальний імідж), мовою і манерою розмовляти (лінгвокультурний імідж), поведінковим іміджем, ставленням до інших (етичний імідж), своїми смаками й уподобаннями (естетичний імідж) тощо.

Якщо це з якихось причин частині його аудиторії не сподобається, то кандидат має це відчути, помітити і скорегувати свій імідж в тій його частині, яка чомусь не сподобалася.

Реакція на критику, несприйняття з боку аудиторії у нашого Невідомого має бути своєчасною, щоб негативна думка не встигла закріпитися у свідомості виборців.

Висновок

 

Український виборець потребує нового героя, котрого він сприйме, оцінить і підтримає. Хто цей новий Невідомий кандидат і коли з'явиться?

Питання наразі без відповіді. Але потреба в ньому є.

Автокефальну Українську Православну Церкву створено

Міркування про Раду Безпеки Організацій Об’єднаних Нації в контексті українських справ, або Чи марні сподівання?

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com