Цієї осені загарбана росіянами українська Керч стала справжнім вузлом кривавих конфліктів.

 

Там почало відбуватися щось досі нечуване і небачене - у жовтні на вулиці Войкова, 1, майбутній електромонтажник відкрив вогонь на ураження по однолітках, з якими навчався впродовж останніх майже трьох років. А в листопаді прикордонна служба ФСБ поблизу Керченської протоки вперше обстріляла катери й буксир ВМС України у Чорному морі, після чого взяла у полон 24-х захисників нашої Батьківщини. Серед них були поранені.

У першій частині матеріалу (https://www.chasipodii.net/article/21654/), присвяченого стрілянині у Керченському політехнічному технікумі, ми розглянули те, яким чином трагедію подає кремлівська пропаганда, і те, в який спосіб вона її тепер використовуватиме. Цього разу слід зупинитися на технічній складовій справи і тих деталях, які підтверджують чи не підтверджують виклад подій від окупаційного Слідчого комітету (СК) РФ.

Скільки було нападників

 

Бійню в Керчі почали одразу порівнювати з діями американських старшокласників Еріка Гарріса та Дилана Кліболда у Колумбайні (штат Колорадо, США). На це звернув увагу, власне, Путін, коли заявив, що «молоді люди з нестійкою психікою» шукають собі «псевдогероїв» за океаном. Порівняння підхопили російські навколопрезидентські ЗМІ. Мовляв, Владислав Росляков так само захоплювався комп'ютерними іграми-«стрілялками» від першої особи, його так само цькували, й влаштовану ним «м'ясорубку» він організував за умовним сценарієм з Америки: спершу влаштував вибух в їдальні на великій перерві, після чого розпочав «полювання» у коридорах та класах за тими, хто вижив. А потім теж застрелив себе у бібліотеці і теж мав 18 років.

Однак, обидва нелюдські «сафарі» схожі між собою лише на перший погляд і різняться цілою низкою принципових моментів. Йдеться про кількість нападників, вид зброї, а також про способи ураження (масовий розстріл, вибух) та їхню тривалість.

20 квітня 1999 року двоє стрільців встигли позбавили життя 13 людей та поранили ще 21 особу, на що вони мали 58 хвилин (11:10-12:08), тоді як 17 жовтня 2018 року їхній послідовник, як нас у тому намагаються переконати окупанти, діяв на території коледжу виключно самостійно. І на вчинення 21 умисного вбивства й на тілесні ушкодження ще 43 людям у нього, буцімто, пішло не більше, ніж 10 хвилин (11:40-11:50). Тобто, в Криму все відбувалося у 6 разів (точніше, навіть не 6, бо ж кілер був один, а у 12 разів) швидше і при цьому людські втрати вдвічі більші, ніж у Колорадо.

Отже, у Керчі вбивця-одинак мусив діяти просто блискавично. Часу в нього, як ми бачимо, майже не було, водночас, зафіксована у попередніх висновках слідчих ефективність відкритого ним прицільного вогню, ще й по рухомих цілях, просто вражає. Не те слово - вражає.

Якби не трагедія у Керчі, вочевидь, олімпійській спорт отримав би в особі Рослякова ще одного чемпіона зі світовим ім'ям, - зазначають скептики. Водночас, безпосередні свідки трагедії того дня говорили те, що частково пояснює феноменальні показники юного вбивці. Охоронець, інші діти та директорка коледжу однозначно стверджували наступне: нападник був не один.

Записи їхніх свідчень було одразу розміщено на YouTube, де вони доступні й дотепер. Кожне з наведених ними слів є, без перебільшення, унікальним юридичним доказом і задокументованим історичним фактом злочинної діяльності (або ж бездіяльності) проти дітей, народжених у суверенній Україні.

Одразу після трагедії московський телеканал Рен-ТВ показав коротесеньке відео з людиною, яку назвали «охоронцем» коледжу. Видно, як його кудись ведуть російські поліцейські, а він, своєю чергою, встигає промовити: «Вони відкривали двері під автоматом. А я ж...». На кадрах видно, що чоловіка попід руки відводять убік від корпусу коледжу, й чутно, що йому наказують: «Тихше... тихше».

Щоправда, прокремлівський гро­мад­сь­кий діяч та блогер з Феодосії Олександр Таліпов (до речі, випускник Академії прикордонної служби РФ), каже, що «охоронець» несправжній і Рен-ТВ зробило його таким у гонитві за сенсацією. «Я його бачив у Керчі, це якийсь пияк приїхав, перший раз десь близько 14.30 і кричав, щоб йому пояснили, що тут сталося. Вдруге приїхав на таксі з якоюсь дівчинкою близько 16 або 17 години зі свічкою і кричав: «Я хочу пройти і запалити свічку для дітей», провокував поліцейських та Росгвардію, врешті-решт, його повели», - пояснив він на своїй сторінці в соцмережах.

Загальнодержавні російські газети теж хором почали заперечувати наявність у коледжі охоронця-чоловіка. Не чоловік там чергував, кажуть вони, а жінка на ім'я Наталія Понікаровська. Й доволі солідного віку, 66 років.

Однак, про кількох нападників заявляли й інші люди. Насамперед, керівник навчального закладу Ольга Грєбєннікова. «Увірвалися, рівно за 5 чи 10 хв. після мого від'їзду. Хтось увірвався, підірвали все, повилітали всі шибки, підірвали хол. Бігали, потім кидали якісь вибухові пакети. Потім з автоматами бігали, ну, я не знаю з чим, на 2-му поверсі, відкривали кабінети і вбивали всіх, кого могли знайти, хто попадався... Справжній теракт, як це має бути. Як у Беслані. Я би зараз була трупом, тому що всіх моїх людей перестріляли насмерть», - ось ці її записані на відео слова розповсюдив місцевий ресурс KerchNET. Щоправда, прибічники офіційної версії й тут мають чим заперечити. «Але ж директорки не було на місці під час нападу. За її словами, вона на 11.00 їздила підписувати договір проходження дітьми практики й прибула пізніше», - кажуть вони. Гаразд, але вона переказувала почуту від присутніх інформацію з перших вуст, і в умовах надзвичайного інформаційного вакууму таку заяву, ще й від посадової особи, погодьтеся, ігнорувати не варто.

Займенник «вони» в інтерв'ю по свіжих слідах використовували й очевидці-студенти.

«Ми, коли були, казали, що їхніх людей дев'ять або десять», - розповідає одна з дівчат на камеру порталу KerchFM. Ім'я її, разом з тим, не називається.

«Була група?» - перепитують її.

«Так. Тому що одна потвора такого не зробить», - додає вона.

На іншому відео зі свідками розповідається про те, що кілька нападників безборонно увійшли до коледжу, сховалися у вбиральнях, і коли настав момент «Х», вони застосували вибухівку, після чого організовано вийшли у масках зі сховків і вчинили стрілянину.

Свої імена приховують не всі. На російському каналі РБК очевидець, котрий назвався Олексієм Гавриловим, розповів про «чоловіків» і про їхні дії: «...Стався вибух у буфеті на першому поверсі. На фотографіях усе детально видно, тому що там ні рам (віконних - Авт.), ні шибок, нічого немає. Далі пішли розстрілювати другий поверх та перший. По кабінетах ось так ходили й розстрілювали».

З якої зброї проводився вогонь

Без двох окремих поіменних списків тих, хто загинув від вибуху, а хто від пострілів з рушниці, неможливо відповісти на найголовніше питання - чому так багато жертв. Неможливо й беззастережно сприймати офіційну версію окупантів. Одначе, такі списки у відкритому доступі з'являться ще не скоро.

Що мається на увазі? Протягом 10 або навіть 20 хвилин Росляков із заявленого окупантами озброєння вбити та поранити таку кількість людей просто не зміг би фізично. П'ятизарядна напівавтоматична (submachine gun) помпова рушниця HATSAN Escort 12-го калібру виробництва Туреччини під час безперервного вогню потребує не лише технічних пауз на те, аби щоразу досилати новий патрон, а й, щонайменше, 30-60 секунд на виконання повного заряду набоями.

Ще один принциповий момент. HATSAN Escort передбачає гарантоване ураження живих цілей суто на полюванні. Такий тип рушниць використовується під час полювання на кабанів чи вовків. Недарма ж продавці зі зброярні перепитували у Владислава, навіщо йому саме ця річ, якщо на півострові й тварин відповідних знайти важко.

А коли йдеться про застосування проти, перепрошуємо, людей, то рушниця класифікується як поліцейська зброя зупиняючої дії. Тобто, постріл з неї у більшості випадків не матиме смертельних наслідків. Поранення будуть, але не смертельні. Хіба що стріляти з дуже-дуже близької відстані і навпроти голови. Тому подібні гвери й перебувають на озброєнні, скажімо, патрульних у США.

Отже, щоб «покласти» якомога більшу кількість людей, терорист мав стріляти ледь не впритул. Інакше дріб розлітається настільки широко, що втрачається кучність пострілу. Не кажучи вже про прицільність. Себто, живі «мішені» мали ще й не рухатися, слухняно очікуючи на розправу.

Проте, в тому випадку, якщо по потерпілих від теракту стріляли не з дробовика, а, наприклад, з автоматичної зброї чи виставленого на одиночні постріли карабіна, тоді то вже інша ситуація. В Колумбайні у Гарріса та Кліболда було по дві одиниці зброї. Один мав помпову рушницю Savage-Springfield 67H та 9-мм карабін Hi-Point 995, другий - 9-мм схожий на УЗІ пістолет-автомат TEC-9 та 12-мм обріз двостволки Stevens 311D.

Не можна оминути увагою й той факт, що, як видно на офіційно показаному відео з камер спостереження, Росляков відверто марнував час на кабінет інформатики, куди зайшов, аби постріляти по моніторах (певно, ненависть якусь мав до комп'ютерів). Коридорами він теж пересувається неквапливо. Поза всяким сумнівом, дозволено показувати монтаж без сцен прямого насилля, також не виключено, що продемонстровані кадри навмисно відтворювалися у сповільненому режимі, і цим можна пояснити ніби як його небажання кудись особливо поспішати. Або юнак, дійсно, був там не сам й основну «роботу» за нього робили дорослі дядьки. Такої точки зору, зокрема, дотримується українська аналітична група «Інформаційний спротив». Наприкінці ж спецоперації ляльководи прибрали «ляльку» в бібліотеці, завбачливо вклавши до рук «самогубці» зареєстрований на його ім'я дробовик.

Послідовність дій

 

Слідчі наполягають, що вибух був один і доволі потужний. Й стався він у сполученій з фойє їдальнею під час найбільшої наповненості дітьми і педагогами. Мав би бути й другий, але його, на щастя, не сталося. Через це, зазначають у СК РФ, так багато смертей, переважну більшість яких спричинив застосований Росляковим саморобний вибуховий пристрій (СВП) з безліччю прикріплених вручну металевих елементів (болтів, гайок, порубаних цвяхів). Натомість, у Колумбайні у Гарріса та Кліболда з вибухівкою не заладилося, а тому й трупів там менше.

Після вибуху вбивця-одинак, як нас запевняють, почав методично навідуватися до аудиторій й особисто вкорочувати віку іншим учням та знавіснілим дорослим. Спершу, начебто, пройшовся другим поверхом, потім спустився й «зачистив» тих, кого одразу не вбило вибухом на першому. А потім чомусь, з якогось доброго дива, знову повернувся на другий - до бібліотеки. Й там, зрештою, вчинив розправу над самим собою. Аби все відбулося точно за сценарієм з Колорадо.

Так... Але не зовсім так. Колорадські стрільці ще встигли дати бій поліції, а їхній ніби як послідовник із Керчі вирішив на правоохоронців не чекати. І це при тому, що, згідно зі «злитими» у російські ЗМІ оперативними фото, у нього ще лишалося близько 70-80 патронів зі 150.

Тут ми зробимо невеликий відступ і зауважимо: не варто ігнорувати ту обставину, що сім-вісім десятків капсул за 10 хвилин цей худорлявий юнак, тобто, більше, ніж один повний заряд рушниці за хвилину, в безперервному (!) режимі просто не відстріляв би. Інша справа, якщо 1) це був не він або не лише він; 2) той чи ті, що стріляли, мали значно більше часу, аніж зазначено в офіційному звіті.

Щодо швидкості стрілянини. Не можна оминути й почуте на документальному відео, а є, принаймні, два аматорські записи зі звуком, де лунають одиничні постріли. Але понад п'ять підряд, себто більше, ніж з однієї окремо взятої рушниці... Як це розуміти? Росляков стріляв без упину, навіть не перезаряджаючи своєї єдиної гвинтівки (окрім того, від такого бойового темпу «інструмент» неминуче почне заклинювати, бо ж турецький мисливський дробовик - це не армійський кулемет)? Це - неможливо. Він мав більш, ніж одну гвинтівку і, як той Термінатор, палив з обох рук? Нам про це нічого невідомо. Дозвіл він мав лише на один простий гвер, й усюди в керченській трагедії фігурує формула «один стрілець - одна рушниця».

Чи нападників, все ж таки, було кілька, і для того, аби підстрахуватися, вони стріляли одиночними пострілами? Бо ж неминуче хтось виживе-почує-запам'ятає, і спогади ці не повинні суперечити канонічній версії. Якщо це так, то можна припустити й те, що кілька зловмисників гатили з одного й того самого виду зброї - тоді і звук буде «правильний», і подальша експертиза неодмінно засвідчить наслідки влучання від одного й того ж калібру.

Кількома дійовими особами можна пояснити й незрозумілі переходи Рослякова з поверху на поверх. У такому випадку кожен із них мав свою «ділянку» для другої стадії розправи - з ручної зброї. Вештався технікумом, звісно ж, і винуватець № 1. Але - не поспішаючи. Чого ж поспішати - є ж «помічники».

У мережі можна знайти й наступний виклад подій: після одного-двох вибухів на першому поверсі («правильна» вахтерка з коледжу також казала про два, а не про один вибухи) окремі терористи з вікон другого поверху стріляли по тих, хто втікав. А інші «працювали» спільно з Росляковим всередині.

Вибухівка

 

Саморобні бомби Владислав - ще майже дитина - як виявляється, самотужки змайстрував з того, що потайки виніс влітку зі студентської практики. А на техніці він знався. Чого ж, саменький узяв та зробив. А щоби ніхто не сумнівався у здатності студента IV курсу коледжу власноручно виготовити і застосувати надпотужний заряд, що дорівнює 1,2 кг у тротиловому еквіваленті, нам розповіли про 17-річного самогубцю-підривника з Архангельська та 14-річного конструктора бомб із Москви. Ось вона яка, бачите-но, сучасна російська молодь, фанати Навального й Мальцева. У мальцевських, до слова, рік тому, після провального виступу на 05.11.17, теж «знайшли» багато саморобних підривно-підпалюючих пристроїв.

Разом з цим, ані бомбіст із Криму, ані його однодумець з Півночі більше не здатні нікому нічого розповісти, бо ж наперед вибрали для себе форму теракту, поєднану із самогубством. Росляков ще й на додачу, як нам пояснюють, у переддень скоєння злочину спалив свій смартфон та ноутбук.

Чому так довго їхали силовики

 

В одному з пропутінських видань відповідь на означене питання сформульовано доволі просто. Вахтерка Понікаровська забула кнопку натиснути. Отже, справа у кнопці... Те ж, що коледж розташовано ледь не в центрі Керчі, і те, що майже у кожного з дітей і дорослих у наш час завжди при собі є телефон, з якого можна викликати поліцію, це росдержпропагандистів не обходить.

«...Понікаровська кинулася допомагати пораненим учням і лише через вісім хвилин згадала про тривожну кнопку. Ще вісім хвилин пішло у співробітників «Альфи» на те, щоб дістатися до місця події. Таким чином, співробітники «Центру безпеки «Альфа» (приватна охоронна фірма - Авт.) з'явилися о 11:56. До цього часу бійня вже була завершена», - йдеться у публікації VZ.ru на підтримку озвученої «на горі» версії.

Водночас, у численних відеорепортажах мешканці Керчі говорили про відключення мобільного зв'язку, помічене ними після скоєння теракту. Й додавали: поліція та прикордонники оголосили операцію «Перехоплення», було перекрито Керченський міст, розшукувалися двоє-троє підозрюваних. Двоє-троє - окрім покійного на той час Рослякова.

За умов відсутності на окупованому півострові Крим незалежних медіа та неймовірного рівня щільності співробітників спецслужб країни-агресора на його обширах, перевірити, що там і як відбувалося, ми наразі не маємо можливості. Однак, свідчення про відключений зв'язок є вкрай важливим, аби не ставитися до нього як до елементу «однієї з версій». Можливо, чиясь логіка й підказує комусь припиняти можливість спілкування між вірогідними правопорушниками під час «гарячих» сценаріїв. А комусь, навпаки, допомогла би згодом відновити хронологію того дня з точністю до мілісекунди. Якщо, звісно ж, не стояло завдання максимально засекретити чи то пак приховати справжній перебіг трагедії.

Де взяв гроші

 

Кошти на рушницю (в Україні така модель, скажімо, коштує 9 тис. грн.), патрони, курси на стрілецькому полігоні й платну ліцензію на зброю. Нам кажуть, що «Росляков підзаробляв на канікулах»... «Заробітки» свої він мусів, при цьому, поєднувати з «практикою на заводі», тією самою, котра забезпечила його вибухівкою.

Ті ж, хто не вірить у «заробітки», сідають підраховувати бюджет студента з неповної малозабезпеченої родини. Батько - зі сім'єю не проживає, зловживає спиртним, має інвалідність, мати - санітарка в онкоцентрі, заробляє 5 тис. рублів на місяць (це 1,2 тис. грн.).

Чому мати зі сином мали борги за комунальними платежами - питання риторичне. Як і те, чому хлопчина, як на свій вік та південний клімат, виглядав аж надто блідим та замореним.

Ще є бабуся. Вона ж, нібито, й придбала йому свого часу модні електронні пристрої, через які онук начитався про Колумбайн та про все інше. Про що ми тепер не дізнаємося, бо телефон і переносний комп'ютер хлопця згоріли. Точніше, начебто, згоріли. Ми обов'язково додаємо слово «начебто», оскільки у цій історії кожну заяву від російських слідчих необхідно постійно ставити під сумнів. «Спалювати» надважливі докази зручно ж не лише злочинцю, а й тим, хто береться за розслідування справи. Нема доказів - нема що й розслідувати. За такої ситуації підтверджуються очевидні речі, кільканадцять разів повторюється вже згадана нами канонічна формула «один стрілець - одна рушниця»... Вкотре оголошується ім'я і прізвище нападника-самогубці. І розслідування тихенько закінчується.

Куди дивилася мати

 

До речі, разом з гаджетами Росляков, нібито, спалив і передбачений законом сейф для зберігання зброї. Дуже зручно, чи не так? Довести тепер, що сейф у нього справді був, і що ту зброю йому не видали «люди у погонах» прямо з військової частини чи з конспіративної квартири, тепер ще складніше. За таких умов складно й перевірити, наскільки належними були умови зберігання дробовика у помешканні Рослякових. А уповноважені зі системи «ЛРР» (рос. ЛРР - «лицензионно-разрешительная работа») без металевої шафи та без оформленого ними на папері факту поміщення туди того самого «дула», згідно з чинними в Росії і в окупованому Криму нормами, не могли завершити дозвільну процедуру. Хіба що Владислав мав у даному випадку якісь особливі, пільгові умови.

Після теракту маму його завезли до божевільні у селищі Костиріно. Ще одна напрочуд зручна для декого обставина. Розмовляти вона - навіть з дозволеною пресою - нині не в змозі.

А ось бабуся поки що спілкуватися з людьми може, й здатна пригадати ті подробиці, які не вписуються у пояснення від спецслужб. Розповідає ж вона наступне: «З якимось одним він приходив, так. У формі. Я ніколи його не бачила. Темно-синя форма. І якийсь ще з ним товариш був. Ось мені запам'яталося тільки - коричнева форма якась була на ньому».

Чомусь російський офіціоз не звернув увагу на «друзів» Рослякова «у формі». Тоді як другий місяць поспіль смакується причетність матері-санітарки до забороненої режимом Путіна релігійної організації «Свідки Єгови». Хлопця на богослужіння вона теж водила, але активним вірянином Владислав не став. «Що не завадило йому стати терористом», - додають адепти «традиційної» РПЦ. І одночасно - прихильники формули «один стрілець - одна рушниця».

1 листопада в програмі «Вести» на телеканалі «Росія 24» протоієрей керченського храму святих Жінок-Мироносиць Валентин заявив: «Якщо Владислав Росляков потрапив під вплив «Свідків Єгови», то «сектанти» «могли вкласти у голову молодої людини найстрашніші думки» (дослівна цитата зі слів кореспондента).

«Бачиш, однолітки тебе не сприймають, не бачать у тобі лідера. Ти їм покажи. Не хочуть бачити тебе, яким ти є, то зроби так, щоб вони тебе запам'ятали й надовго», - пояснив протоієрей.

Безумовно, «найстрашніші думки» у Рослякова були. Але хто їх туди «вклав» ... «у голову молодої людини»? І хто вклав йому до рук зброю й вибухівку? Хто профінансував бійню? Хто прикрив? Хто всебічно підтримав? Адже, крім олімпійського рівня вогневої підготовки, Владислав, який жодного дня не служив у війську й ніколи не був у справжньому боєзіткненні, мав неабияку морально-вольову підготовку. Хто навчив методам конспірації? Хто забезпечив йому «зелений коридор» у побудованій МВС системі «ЛРР», у ФСБ? Бо ж в окупованому Криму, де «воюють» не лишень зі «сектами», а й з українськими і кримськотатарськими «диверсантами», ще й поряд з таким важливими для росіян об'єктом, як Керченський міст, кожного охочого зареєструвати власну зброю ретельно перевіряють на політичну та іншу лояльність. Тим більше, якщо це геть молода людина з «проблемної» сім'ї, в якої немає власних джерел доходів, а із гвером у руках вона матиме неабияку спокусу стати на шлях збагачення за рахунок протиправних методів. Чи розпочати щось значно серйозніше.