У день запровадження воєнного стану в Україні один кандидат у президенти України (не називаю ім'я, щоб не піарити) написав: «Зі сьогоднішнього дня велика частина України почала жити в режимі воєнного стану, а інша частина завмерла в тривожному очікуванні - що ще бридкого та цинічного може вигадати наш президент, щоб довести задуману справу до кінця, і наступного разу вже всю територію нашої держави занурити у темряву, насаджуючи паніку, страх і повну інформаційну блокаду?!».

 

Ця цитата може дати уявлення про лексику і стиль інформаційного взаємопоборювання багатьох (сподіваюся, не всіх) претендентів на булаву.

І дійсно, початок цього вислову нібито заперечень не викликає - насправді «частина українців завмерла в тривожному очікуванні»...

Тому були незаперечні докази. Одразу ж обвалилася гривня, курс долара стрибнув до позначки 29 і вище, особливо у приватних міняйлів. ЗМІ і соцмережі переповнилися суперечливими повідомленнями, почала «розганятися» тема можливого вторгнення росіян в Україну.

Але вже через день-два хвиля нервового збудження спала.

Коли я через 2 дні після оголошення воєнного стану запитав у обміннику, чому курс долара такий «низький» - усього 28.05гривень за один долар, касирка мені відповіла: «Треба було приходити не вдень, а зранку - курс був 28.15. Якщо думаєте міняти, то міняйте, бо після обіду курс буде вже 28.03».

Щоб читачі зрозуміли особливість того моменту, скажу, що напередодні запровадження воєнного стану курс долара крутився навколо цифри 27 гривень плюс-мінус. Стрибок курсу на одну-дві гривні протримався лише кілька днів - і це було важливим показником, що ситуація не стала загрозливою.

Але продовження цитованої фрази не названим мною кандидатом у президенти ставить перед нами питання: чи дійсно українці в масі своїй сприйняли воєнний стан як щось «бридке і цинічне», чи насправді вони побоюються, що гарант Конституції має намір «всю територію нашої держави занурити у темряву, насаджуючи паніку, страх і повну інформаційну блокаду?!».

Адже одна справа курс валют чи сплески панічних очікувань у окремих громадян України, зокрема, «лякалки» від деяких претендентів на булаву, інша справа - сприйняття ймовірних загроз і оцінка введення воєнного стану в окремих областях України українцями в цілому.

Ці сприйняття й оцінку допомогли виявили соціологи групи «Рейтинг», оперативно опитавши в період 4-10 грудня 2 тисячі респондентів за репрезентативною вибіркою.

Росія очима опитаних

 

Спочатку соціологи поставили загальне питання: «Чи вважаєте ви Росію країною-агресором стосовно України?».

62% відповіли ствердно, 26% не погодилися з цим. Звертаю увагу читачів, що з травня цього року кількість тих, хто вважає Росію агресором, зменшилася на 7%, а кількість тих, хто не вважає її агресором, збільшилася на 3%.

Коливання ці незначні. На загальну картину умонастроїв вони не впливають, але, взяті разом, ці два показника накреслюють можливу тенденцію.

Відмінності у відповідях по регіонах України разючі. Якщо на Заході України 81% а в Центрі - 73% вважають Росію агресором, то 41% на Півдні України і 31% на Сході так не вважають.

І це той Схід, який перебуває під контролем Києва, контролем центральної влади і від якого очікують більшої лояльності до України.

Промовистим є зв'язок мови й оцінки в даному питанні. Серед тих, які вдома послуговуються українською, 83% вважають Росію агресором стосовно України. А серед російськомовних таких лише 33%.

Таким чином, мова безперечно є одним з визначальних чинників формування політичних оцінок українцями.

Азовський інцидент очима опитаних

 

Соціологи вирішили більш конкретно вияснити оцінку нападу російських кораблів на українські і запитали українців: «Чи вчинила Росія акт військової агресії проти України під час інциденту з військовими кораблями України та Росії у Азовському морі, який мав місце 25 листопада 2018 року?».

58% опитаних відповіли на це питання ствердно. 22% - не погодилися. А 20% вказали, що відповіді на це не знають.

Розподіл відповідей по регіонах, у цілому, такий же, як і на попереднє питання. Хоча зверну увагу, що 32-33% російськомовних погодилися оцінили Росію як агресора і в цілому. І у нападі в Азовському морі.

Отже, зафіксуємо першу частину оціночного парадоксу, який нам з вами, шановні читачі, потрібно буде надалі осмислити: більшість українців вважають Росію агресором - як загалом, так і в Азовському інциденті.

Здавалося, логічно було б очікувати, що вони у більшості схвалять запровадження воєнного стану проти країни-агресора?

Проте опитування виявило іншу реакцію.

Запровадження воєнного стану очима опитаних

Автори дослідження запитали: «Із 26 листопада 2018 року в окремих областях України на 30 днів запроваджено воєнний стан. Чи підтримуєте ви таке рішення української влади?».

Здавалося б, рівень підтримки мав би бути не меншим, ніж кількість тих, хто вважає Росію агресором взагалі і на Азові також - тобто 58-62 відсотки.

Проте, реальні відповіді дали зовсім іншу картину.

Цілком підтримують запровадження 21%, а, скоріше, підтримують - 12%. Тобто, разом 33%. А це майже вдвічі менше, ніж кількість опитаних, котрі визнали Росію агресором.

Зате, рівень непідтримки значно зріс. Скоріше, не підтримують запровадження воєнного стану 19%, зовсім не підтримують - 39%. Разом це - 58%.

Проаналізувавши інші параметри, бачимо, що не підтримують більше, ніж підтримують, і молодь, і люди середнього та старшого віку, і чоловіки, і жінки.

Єдиний параметр, котрий утримав хоча б якусь рівновагу, це - мова. Тільки серед україномовних рівень підтримки і непідтримки запровадження воєнного стану збалансувався - по 45%. Це ще раз незаперечно доводить, що українська мова є чи не найбільш ефективним чинником формування політичної позиції громадян України.

Окремі аспекти воєнного стану очима опитаних

 

Автори дослідження вирішили «покрутити» це питання детальніше, запропонувавши опитаним низку тверджень, тез. І ось що виявилося.

Тезу «Запровадження воєнного стану є запізнілим рішенням, його потрібно було запроваджувати ще у 2014 році після анексії Криму та початку воєнних дій на Донбасі» цілком підтримали 56%, скоріше, підтримали - 13%.

Друга теза, запропонована соціологами, звучала так: «Президент П. Порошенко хотів запровадити воєнний стан в Україні на 60 днів з метою перенесення президентських виборів». І знову з цим погодилися - 44% цілком, а 19% скоріше - так.

Схильні не вірити цим обом тезам по 24% відповідно.

Із третьою тезою, яка стверджує, що «Запровадження воєнного стану приверне увагу світової громадськості до україно-російського конфлікту», згодилися 60%, а не згодилися вдвічі менше - 28%.

Трохи менше - 55% - підтримують тезу про те, що запровадження воєнного стану сприятиме запровадженню додаткових міжнародних санкцій проти Росії. Але це все одно більше, ніж половина опитаних.

Оптимістів, котрі б поділяли тезу про те, що запровадження воєнного стану в Україні допоможе покращити обороноздатність нашої держави, виявилося значно менше - 30% проти 56% тих, хто цю тезу не поділяє.

І є такі, котрі вже майже зовсім не вірять в те, що воєнний стан в Україні потрібно було запровадити на всій території Україні терміном на 60 днів. Тут прибічників цієї тези лише 14% проти 76% її противників.

Навіть Західна Україна продемонструвала в цьому питанні розбірливість - усього 18% з цим згодилися, а це лише на 4% більше, ніж вважають Схід і Центр. Південь виявився найбільш скептичним - лише 12% погодилися з шістдесятиденним воєнним станом.

Що ж виходить?

 

А виходить те, що більшість опитаних дотримуються практично тієї ж самої позиції, що і конкуренти Петра Олексійовича на майбутніх виборах. Та й не тільки вони - критично налаштована громадськість також дотримується думки, що воєнний стан треба було запроваджувати, але ще у 2014 році.

Навіть 54% на Сході і 61% на Півдні так вважають, не кажучи вже про Центр (74%) і Захід України (78%).

Не вірять у те, що запровадження воєнного стану в Україні допоможе покращити обороноздатність нашої держави всі, без винятку, регіони - навіть Західна України, яка за це віддала лише 39% голосів - майже стільки, скільки Центр (37%).

Щодо півдня (25%) і Сходу України(20%), то, як бачимо, оптимістів там у даному питання зовсім мало.

Очікувану розгадку саме такого голосування знаходимо у твердженні, що президент П. Порошенко хотів запровадити воєнний стан в Україні на 60 днів з метою перенесення президентських виборів. Так думає навіть патріотичний Захід (58%), виважений Центр (59%), не кажучи вже про опозиційно налаштовані Південь (69%) і Схід (65%).

Отже, результати даного дослідження підтверджують, що намагання Петра Порошенка активною і войовничою риторикою переконати суспільство в тому, що він хотів запровадити і запровадив воєнний стан тільки і виключно з метою збільшити обороноздатність держави, а, мовляв, підозри у його намаганні відсунути, зірвати або хоча б вплинути на президентські вибори - є непереконливими для більшості українців.

То, може, вони недооцінюють ймовірність вторгнення?

Чи вірять у ймовірність вторгнення?

 

І таке питання поставили в анкету соціологи. Відповіді свідчать:

22% оцінюють ймовірність наземного повномасштабного воєнного вторгнення Росії в Україну як високу,

29% - як середню,

17% - як низьку.

Кожен п'ятий вважає, що немає жодної загрози, кожен десятий не визначився.

	Глава держави і секретар РНБО - ініціатори запровадження воєнного стану

Вищий рівень загрози вторгнення бачать респонденти на Заході та в Центрі країни, нижче - на Півдні та Сході.

Тож, разом 51% все-таки вторгнення не виключають, правда, різною мірою. Україномовні і тут насторожі: повномасштабного вторгнення не виключають аж 68%.

Зате російськомовні розслабилися - 58% опитаних не вірять і лише 19% допускають таке вторгнення Росії в Україну.

Завершення

 

Україна, якщо і не завмерла в тривожному очікуванні, але напруга все одно відчувається.

Тим більше, що політики та ЗМІ не втомлюються щоденно підкидати в інформаційний простір України тривожні повідомлення, прогнози, передбачення.

Проте, українці при здоровому глузді вважають, що порох, звичайно, потрібно тримати сухим, але панікувати не варто.

І дане дослідження це поки що підтверджує.